Ухвала

від 17.09.2024 по справі 695/3402/24

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/3402/24

номер провадження 2-о/695/127/24

УХВАЛА

17 вересня 2024 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ушакова К.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Компанієць Оксана Григорівна, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа - приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Компанієць О.Г..

Ознайомившись із поданою заявою та доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що заява підлягає залишенню без руху, з наданням строку для усунення недоліків, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно п.5 ч.2 до ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення .

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Зазначена заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

Згідно ст. 318 ЦПК України, при зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту , заявник має зазначити який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт а також докази, що підтверджують факт.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим для справ окремого провадження. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків.

Зі змісту заяви вбачається, що 03.12.2003 був укладений договір дарування будинку за реєстровим №2407 за яким ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв в дар будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що нотаріусом допущена помилка у договорі дарування при зазначенні прізвища заявника, заявник просить суд встановити факт належності договору дарування будинку від 03.12.2003 зареєстрований в реєстрі за №2407 саме ОСОБА_1 , в якому помилково зазначено прізвище « ОСОБА_4 ».

При цьому заявник зазначає, що факт належності договору дарування будинку №2407 саме ОСОБА_1 необхідно встановити з метою надання можливості користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61 24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 6114667св20), у постановах Луганського апеляційного суду у справах №428/1735/20, №419/1402/20, №425/895/20 та в інших.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат» (далі - Закон).

Частиною 1 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Так, згідно ч.2 ст.2-1 Закону контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.

Відповідно до ст. 51 Закону у разі виявлення нотаріусом або посадовою особою, які вчиняють нотаріальні дії, що ними допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, зобов`язані повідомити про це сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства.

Відповідно до п.п. 6.12, 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року №3253/5, текст нотаріально оформленого документа (договору, заповіту, довіреності, заяви тощо) повинен бути викладений зрозуміло, чітко, грамотно, не повинен мати підчисток, з дотриманням вимог чинного законодавство.

У разі якщо текст нотаріально оформленого документа викладено неграмотно, нечітко (незрозуміло), зміни чи доповнення до нього вносяться та оформлюються нотаріусом у порядку, встановленому законодавством.

Заява не містить відомостей про те, що іншим чином окрім як встановлення в судовому порядку факту належності йому договору дарування, вказані неточності усунуто бути не може. Зокрема, хоча заявник звертався із відповідною заявою про усунення вказаних у заяві неточностей (помилки) у написанні у договорі даруванні його прізвища до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Компанієць О.Г., у відповіді останньої не зазначено на підставі яких норм законодавства нотаріусом у даному випадку неможливо внести зміни чи доповнення до договору дарування, який оформлявся нотаріусом.

Суддя вважає, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документу залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків заяви з подачею її до суду з врахуванням вимог ст.ст. 175,177 ЦПК України.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому заяву слід залишити без руху, а заявнику надати строк для їх усунення.

Керуючись ст.ст.185, 260, 293 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Компанієць Оксана Григорівна, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу залишити без руху.

Запропонувати заявнику усунути зазначені в ухвалі недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Повідомити заявника, що в разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: К.М. Ушакова