Рішення

від 11.06.2024 по справі 201/14231/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 201/14231/23-ц

пр. 2-4931/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі судового засідання - Ковтун К.В.,

розглянувши у відкритому судому засіданні у м. Києві у залі судових засідань цивільну справу №201/14231/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про припинення поруки-,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк», Банк), в якому просить суд припинити поруку, яка виникла на підставі кредитного договору № 1521 від 24.04.2003 року з моменту припинення юридичної особи ПП «Агропром», а саме з 06.11.2006 року та стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позову вказує, що в банківській установі AT КБ «ПриватБанк» у нього відкрито банківський рахунок, а зокрема: картка універсальна голд (№ НОМЕР_1 ) та карта для виплат голд (НОМЕР_2). Крім того, картковий рахунок № НОМЕР_2 є спеціальним рахунком для соціальних виплат, на який йому надходять виплати для внутрішньо переміщених осіб, якою він вимушено став у зв`язку з початком ведення повномасштабних військових дій на території України, оскільки місце його проживання опинилось під тимчасовою окупацією військ РФ.

Незважаючи на це 02.06.2023р., 07.06.2023р. та 12.07.2023рокуз з зазначеної картки було безпідставно списані грошові кошти для нібито автоматичного погашення простроченої заборгованості. Всього на суму 4 391.29грн. Про це позивачу стало відомо лише через мобільний додаток Приват24.

Наполягає на тому, що для даної банківської операції у AT КБ «ПриватБанк» відсутні правові підстави, оскільки відсутні жодні відкриті виконавчі провадження відносно нього.

16 червня 2023 року позивачем було подано відповідну заяву та зареєстровано її за № 654-ВБ.

Позивач отримав відповідь за №20.1.0.0.0/7-230616/5269 від 14.07.2023 року, в якій зазначаюсь, що між ПП «Агропром» (код ЄДРПОУ 30345994) та банком було укладено кредитний договір № 1521 від 24.04.2003 року у виді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 114 000.00грн зі строком повернення кредиту 24.04.2004 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором укладено договір поруки від 24.04.2003року.

Вважає, що порука, яка виникла на підставі вищевказаного договору поруки припинилися, оскільки по перше: з моменту укладання договору пройшло вже 20 років та сплили будь-які розумні строки, та строки позовної давності. Також термін дії договору скінчився та відсутні будь-які судові рішення з цього питання, відсутні відкритті виконавчі провадження та інше. По-друге, у зв`язку з тим, що діяльність ПГІ «Агропром» (код ЄДРПОУ 30345994) була припинена ще у 2006 році, про що свідчать дані є ЄДРЮОФОПГФ, у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання, до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи, тому порука припиниться у зв`язку з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. По-третє, у зв`язку з великим проміжком часу, позивач вказує, що не пам`ятаю суті підписаних документів, та взагалі не пам`ятає чи підписував взагалі зазначений документ. В - четверте, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Зазначив, що строк дії поруки в договорі поруки йому невідомий, оскільки в нього відсутній зазначений договір. Але. прийнявши до уваги, що строк виконання основного зобов`язання був встановлений до 24 квітня 2004 року, оскільки саме ця дата прописана в кредитний договір № 1521 від 24.04.2003 року, то строк закінчення поруки також є 24 квітня 2004 року. Після спливу зазначеного часу, будь яких повідомлень/вимог на мою адресу взагалі не надходило.

Оскільки, вимога про повернення отриманих у кредит коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

На підставі викладеного просив задовольнити позов.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 листопада 2023 року цивільну справу ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про припинення поруки, передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Згідно з ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про припинення поруки - залишено без руху.

25 січня 2024 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року цивільну справу № 201/14231/23-ц - прийнято до провадження судді Печерського районного суду м. Києва Соколова О.М. Відкрито провадження у цивільній справі № 201/14231/23-ц за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

28 лютого 2024 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

26 березня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

11 червня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва занесеною до протоколу судового засідання від 11 червня 2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва занесеною до протоколу судового засідання від 11 червня 2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва занесеною до протоколу судового засідання від 11 червня 2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

У судове засідання позивач не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2003 року між ПП "АГРОПРОМ" (код ЄДРПОУ 30345994) та Банком було укладено кредитний договір №1521 від 24.04.2003 року (далі - Договір), відповідно до умов якого Позичальник отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 114 000,00 грн. зі строком повернення кредиту 24.04.2004 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договорами між позивачем та Банком було укладено Договір поруки від 24.04.2003 року (далі - Договір поруки).

22 лютого 2005 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровськ, справа №2- 254/05 г. було стягнуто солідарно борг з ПП "АГРОПРОМ", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Відповідача 203 866 грн. 49 коп. та судові витрати в розмірі 1700.00 грн. Зазначене судове рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено, в будь-якому випадку іншого до суду не надано.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Загальновідома судова практика - якщо судовим рішенням було стягнуто заборгованість з поручителя за зобов`язаннями за яке він поручився, то в іншому судовому процесі не можна визнати припиненою поруку, яка була предметом стягнення.

Даний висновок є не новим і зустрічається в багатьох рішеннях Верховного Суду. Його суть зводиться до співвідношення питання припинення поруки з підстав визначених законом та судового рішення, яким було стягнуто з поручителя заборгованість за зобов`язаннями за яким він поручився. Позиція судів полягає у тому, що так як наявність поруки вже була встановлена судовим рішенням, яке в силу закону має обов`язкову силу для учасників справи, то порука не може бути припинена, так як вона тепер встановлена ще й судовим рішенням. Так як одне судове рішення у тих же самих відносинах не може суперечити іншому судовому рішенню, то у таких випадках суди відмовляють в задоволенні позовних вимог про визнання поруки припиненою. При цьому порука може бути припинена з підстав виконання основного зобов`язання, яке встановлено в тому числі і рішенням суду про стягнення заборгованості.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 № 295/48/17, вказавши, що "Доводи касаційної скарги про припинення поруки згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України є безпідставними, тому питання щодо правомірності поруки вирішується при розгляді справи № 296/12599/15-ц, унаслідок чого у суду відсутні правові підстави для її повторної переоцінки".

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Товариством з обмеженою відповідальністю ПП "АГРОПРОМ" (код ЄДРПОУ 30345994) зобов`язання за кредитним договором не виконано, не здійснено погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, по яких позивач виступав Поручителем.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору та договору поруки, а також ст. ст. 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ані Позичальник, ані Поручитель зобов`язання за вказаним договором не виконали, хоча статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій щодо реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором.

Отже, основне зобов`язання полягає саме у виконанні Боржником, в разі неможливості виконання останнім, виконання його Поручителем у повному обсязі свого обов`язку відповідно до змісту кредитного договору та реально існуючих правовідносин сторін такого договору.

Ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню обов`язковому порядку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами діють зобов`язання за Договором поруки, оскільки Договір поруки у судовому порядку недійсним або припиненим не визнавався, заборгованість позивача за договором поруки була визнана судовим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ 22 лютого 2005 року по справі №2-254/05, доказів щодо виконання Боржником або Поручителем у повному обсязі своїх зобов`язань за Кредитним договором та Договором поруки до суду також не надано.

Відповідно до положень статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, при цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Належному способу захисту такого інтересу відповідає вимога про визнання відсутності права першої особи (і кореспондуючого обов`язку другої) на підстав пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України. Спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності Позивачу можливості захисту його права.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Підстави припинення поруки визначені у статті 559 ЦК України. За змістом статей 559 і 598 ЦК України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, за якого в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право і відповідний йому юридичний обов`язок перестають існувати.

Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56)).

Для ефективного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, яка вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)):

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише тоді, якщо ця невизначеність триває, суд не розглядає ініційований кредитором для захисту його прав спір із боржником і не вирішив цей спір раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 64)).

Саме за цих умов боржник (поручитель) може звернутися до суду з позовом про визнання відсутності права вимоги кредитора за договором поруки (визнання його права припиненим), зокрема про визнання поруки припиненою, і такий спосіб захисту буде належним та ефективним. У разі задоволення цього позову суд у резолютивній частині визнає відсутнім право вимоги кредитора за договором поруки зокрема визнає поруку припиненою, а не припиняє поруку (вищевказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від лютого 2015 року у справі № 6-243цс14).

Зокрема, якщо судом розглядається справа про стягнення з боржника коштів то останній має захищати свої права у цьому провадженні, доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою.

Аналогічно, після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, із тих підстав, що порука припинилася.

Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання праве припиненим має оцінюватися виходячи з обставин справи, залежно від того, чи приведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Відповідно до висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 62-63)) вказано, що "Після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Оскільки банк ініціював вирішення такого спору, поручитель може ефективно захистити своє право саме у справі № 462/5579/15-ц, заперечуючи проти позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася. Для цього непотрібно заявляти зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора (про визнання поруки припиненою)"

Враховуючи те, що спір про стягнення з позивача коштів вже був вирішений в судовому порядку, спосіб захисту обраний Позивачем - є неналежним.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду по справі №201/11986/20 від 13 березня 2024 року яким визначено, що «ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості".

Згідно з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12- 52гс20), обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 204, 509, 526, 559, 598, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. ст. ст.1-23,76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про припинення поруки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.М.Соколов