Рішення

від 17.09.2024 по справі 757/5089/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5089/24-ц

пр. 2-397/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/5089/24-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про стягнення грошових коштів, -

представник позивача - адвокат Соловйов Д. І.

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» (далі - ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ») на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 340 212, 44 грн, моральну шкоду у розмірі 100 000, 00 грн та судовий збір.

В обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 09.02.2022 року було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-12504.

У відповідності до предмету попереднього договору, сторони зобов`язались до 30 червня 2022 року укласти основний договір з купівлі продажу транспортного засобу марки BMW, модель 328 I, 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , за погодженою договірною ціною (вартістю) в розмірі 304 212, 44 грн, у тому числі ПДВ - 56 702, 02 грн.

Вказує, що ОСОБА_1 було повністю виконано свої зобов`язання за попереднім договором, та внесено в день укладання договору на розрахунковий рахунок ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» повну суму, а саме: 304 212, 44 грн, у тому числі ПДВ - 56 702, 02 грн, що підтверджується квитанцією №16Т003LI7 від 10.02.2022 року та квитанцією № 16Т003MNU від 15.02.2022 року, однак у встановлений термін автомобіль не отримав.

22.08.2022 року ОСОБА_1 направив до ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» досудову претензію, в якій просить потягом 10 календарних днів з дня її отримання повернути йому сплачені грошові кошти у зв`язку з невиконанням умов Договору із сторони ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ». Однак, ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» відповіді на вказаний лист не надало.

Вважає, що оскільки ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» не виконало умов попереднього договору, та не вчинило жодних дій для укладення основного договору, позивач має право вимагати повернення коштів сплачених ним на розрахунковий рахунок ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ», а також відшкодування моральної шкоди, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження було направлено на адреси сторін, крім того відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками до його електронного кабінету. Також вказану ухвалу було направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронних кабінетів учасників справи.

Відповідно до довідки на електронну пошту представника позивача та до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 08.02.2024 року.

На адресу суду повернувся лист з копією ухвали про відкриття провадження, направлений на відповідача, з відміткою «адресат відсутній», до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 08.02.2024 року.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов?язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, між ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 09.02.2022 року було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-12504 (далі - Попередній договір).

У відповідності до предмету Попереднього договору, сторони зобов`язались до 30 червня 2022 року укласти основний договір з купівлі продажу транспортного засобу марки BMW, модель 328 I, 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , за погодженою договірною ціною (вартістю) в розмірі 304 212, 44 грн, у тому числі ПДВ - 56 702, 02 грн.

ОСОБА_1 було повністю виконано свої зобов`язання за Попереднім договором, та внесено в день укладання договору на розрахунковий рахунок ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» повну суму, а саме: 304 212, 44 грн, у тому числі ПДВ - 56 702, 02 грн, що підтверджується квитанцією №16Т003LI7 від 10.02.2022 року та квитанцією №16Т003MNU від 15.02.2022 року, однак у встановлений термін автомобіль не отримав.

22.08.2022 року ОСОБА_1 направив до ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» досудову претензію, в якій просить потягом 10 календарних днів з дня її отримання повернути йому сплачені грошові кошти у зв`язку з невиконанням умов Договору із сторони ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 635 ЦК України, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію його укладення.

Судом встановлено, що основний договір з купівлі-продажу транспортного засобу мав бути укладений сторонами 30.06.2022 року, що визначено Попереднім договором, також позивачем було внесено плату за Попереднім договором 15.02.2022 року. У будь-якому випадку, навіть при наявності у ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» труднощів у придбанні майна у третіх осіб, основний договір мав бути укладений не пізніше 30.06.2022 року, а якщо у зазначений термін не укладений, то зобов`язання за ним є припиненими.

Так, відповідно до п. 1.2 Попереднього договору: «за цим договором сторони зобов`язуються до 30 червня 2022 року укласти Основний договір».

Відповідно до п. 2.3 Попереднього договору: «Сторона-2 ( ОСОБА_1 ) на умовах передоплати сплачує в день підписання цього Договору Стороні-1 (ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» на розрахунковий рахунок Сторони-1 в розмірі 340 212, 44 грн, у тому числі ПДВ - 56 701, 98 грн».

Пунктом 2.7 Попереднього договору визначено, що «сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням».

Відповідно до п. 4.1 Попереднього договору: «цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами, а саме 09 лютого 2022 року, і діє до 30 червня 2022 року або до укладення Основного договору».

Так, оскільки відповідачем умови попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу у встановлений строк не виконані, майно не придбане та у власність позивача не передане, основний договір не укладений, оспорюваний правочин є припиненим.

Відповідач, не уклавши у визначений строк основний договір, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у випадку наявності зобов`язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами, який би за своєю формою та змістом відповідав закону.

Відповідно до статті 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Статтею 571 ЦК України встановлено наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком. Так, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

На відміну від завдатку, аванс - це спосіб платежу. Аванс не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, у разі сплати авансу кредитор не може бути зобов`язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і відповідно до відшкодування збитків.

Аналогічних висновків щодо застосування норми статті 570 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2019 року № 367/661/16-ц. Відповідно до ст. ст. 570, 571 Цивільного кодексу України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання й на забезпечення його виконання. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається в кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості.

Окрім того, в диспозиції ч. 2 ст. 570 ЦК України зазначено: якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Так, з Попереднього договору вбачається, що позивач вніс передоплату, яка передбачена п. 2.3 вказаного договору.

Разом з тим, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникнути на підставі договору купівлі-продажу.

Оскільки основний договір купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, між сторонами не було укладено, то сплачена позивачем сума в розмірі 340 212, 44 грн є авансом, і за законом підлягає поверненню особі, яка її сплатила.

Сума, яка зазначена у попередньому договорі завдатком, фактично є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених ст. 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу на виконання якого передано кошти.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 639/9339/16-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 522/15584/17, від 17 червня 2021 року у справі № 711/5065/15-ц.

Так, судом встановлено, що у встановлений у Попередньому договорі строк, сторони основний договір так і не уклали, жодних повідомлень від відповідача про придбання чи непридбання транспортного засобу для його наступної передачі позивачу на адресу позивача не надходило, пропозиції про укладення основного договору сторонами не направлялись, завдаток внесений на підставі Попереднього договору від 09.02.2022 року та квитанцій №16Т003LI7 від 10.02.2022 року та №16Т003MNU від 15.02.2022 року позивачу не повертався.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виконання умов Попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу від 09.02.2022 року, дійсний намір на укладення основного договору у нього відсутній.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду України від 18.02.2009 року у справі №6-23108св08, у постановах Верховного Суду України від 25.09.2012 року у справі №6-82цс13, від 13.02.2013 року у справі №6-176цс12 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 року №461/5297/16-ц, від 17.06.2021 року у справі №711/5065/15-ц.

Таким чином, оскільки Попередній договір купівлі-проваджу транспортного засобу від 09.02.2022 року ПКП-12504 є припиненим, основний договір не було укладено, суд приходить до висновку, що кошти отримані ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» за вказаний договором у розмірі 340 212, 40 грн, підлягають поверненню позивачу.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Таким чином, головною підставою відшкодування моральної шкоди, відповідно до норм цивільного законодавства, у даному випадку, є наявність причинного зв?язку між незаконними діями суб?єкта владних повноважень та ушкодженням здоров`я позивача, причому суд повинен визнати дії органу такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а позивач зобов?язаний довести, що ушкодження здоров?я сталися саме внаслідок таких дій, підтвердив це відповідними доказами. Ніяких доказів, які б це підтверджували, позивач не надав.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Аналогічний висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року, справа № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

Так, позивач зазначає, що відповідачем йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 100 000, 00 грн, в обгрунтування зазначеного, вказує, що після укладення Попереднього договору та невиконання відповідачем своїх зобов`язань по ньому, тривожність, розпач, апатія стали постійними супутниками життя позивача, змусили його постійно переживати, нервувати, турбуватись щодо наявності фінансових ресурсів для елементарного існування, в умовах стрімкого зросту цін на продукти харчування та краху економіки. Дії відповідача призвели до істотних моральних страждань, які, зокрема, викликані тим, що, починаючи з дати агресії рф проти України і по сьогодні, у позивача відсутні кошти в розмірі 340 212, 44 грн. та будь-яка чітка інформація від відповідача щодо подальшої долі транспортного засобу.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року, справа № 750/6330/17.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння йому моральної шкоди.

Так, суд вбачає, що діями відповідача заподіяно позивачеві моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, нервових переживаннях, які позивач зазнав у зв`язку з невиконанням умов Попереднього договору, час, який позивач витрачає на захист своїх прав.

Разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд не погоджується з визначеним позивачем розміром моральної шкоди. Позивачем не доведено короткочасний розлад здоров`я внаслідок бездіяльності відповідача, а саме: невиконання умов Попереднього договору.

Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням вказаних позивачем і встановлених судом обставин справи та характеру спірних правовідносин, тривалості моральних страждань позивача у зв`язку з необхідністю докладення додаткових зусиль для повернення його коштів, глибини та ступеню моральних страждань, яких зазнав позивач, враховуючи ступінь вини відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру моральної шкоди до 2 000, 00 грн, що є достатнім та співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої йому з боку відповідача немайнової шкоди та буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду.

Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, враховує інтереси обох сторін у справі, не призведе до порушення балансу їх прав та інтересів.

При цьому суд вважає розрахунок розміру моральної шкоди, зроблений позивачем, є не прийнятним, значно завищеним і таким, що не узгоджується з нормами цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Таким чином, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення із відповідача на користь позивача підлягає стягнення 2 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв?язку із частковим задоволенням позову із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 422, 12 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 207, 509, 526, 546, 570, 571, 610, 611, 626, 628, 635, 638, 651, 653, 1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 340 212, 44 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000, 00 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 422, 12 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ», адреса: вул. Менделєєва, 12, офіс 94/1, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 43764369.

Суддя Г.О.Матійчук