Рішення

від 17.09.2024 по справі 757/18722/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18722/24-ц

пр. 2-6151/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/18722/24-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БРИНЯ АВТО»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИНЯ АВТО» про розірвання договору комісії та стягнення коштів, -

представник позивача - адвокат Стельмах С. М.

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить розірвати договір комісії на надання послуг №8064 від 09 серпня 2023 року, що був укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИНЯ АВТО» (далі - ТОВ «БРИНЯ АВТО») та громадянином ОСОБА_1 ; стягнути із ТОВ «БРИНЯ АВТО» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 388 487, 48 грн та судовий збір у розмірі 3 884, 87 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 09 серпня 2023 року громадянин ОСОБА_1 уклав із ТОВ «БРИНЯ АВТО» письмовий договір комісії на надання послуг №8064 (далі - Договір комісії).

Відповідно до умов Договору комісії та Акту прийому-передачі грошових коштів від 20.08.2023 року, що є невід`ємною частиною Договору комісії ОСОБА_1 було сплачено ТОВ «БРИНЯ АВТО» 18 500, 00 грн та 9 300, 00 доларів США.

Вказує, що за вказані кошти відповідач взяв на себе зобов?язання діяти виключно в інтересах позивача та здійснювати правочини щодо надання послуг із підбору, придбання, перевезення та розмитнення транспортного засобу. Станом на теперішній час відповідач не забезпечив передачу транспортного засобу позивачу та всіх необхідних документів, які надають право останньому розпоряджатись таким, в тому числі оформити право власності. Відтак відповідач ухилився від обов?язку виконувати умови Договору комісії, що призвело до порушення прав позивача та виникнення спору щодо розірвання такого Договору комісії та повернення сплачених ним на користь відповідача грошових коштів у загальному розмірі 9 300,00 доларів США, що станом на момент звернення до суду відповідно до встановленого курсу НБУ на 23.04.2024 року (1 дол. США= 39,7836 грн) становить 369 987,48 грн та 18 500,00 грн, а всього разом 388 487,48 грн.

26.12.2023 року ОСОБА_1 на поштову адресу ТОВ «БРИНЯ АВТО» було направлено письмову претензію з проханням надати документи на придбаний транспортний засіб, детальний письмовий звіт за результатом виконання умов Договору комісії або у випадку неможливості такого повернути сплачені грошові кошти у розмірі 18 500,00 гривень та 9 300, 00 доларів США.

Відповідно до трекінгу відстеження вручення поштового відправлення «Укрпошта» №0306709554516, яким було надіслано цінний лист з описом у вигляді претензії, така була отримана особисто отримувачем 04.01.2024 року. Разом з тим, аналогічний екземпляр претензії було направлено ТОВ «БРИНЯ АВТО» і рекомендованим листом із №0306709554559, яка також була отримана ТОВ «БРИНЯ АВТО» за довіреністю 04.01.2024 року. Додатково один екземпляр претензії з доданими до неї додатками було надіслано 26.12.2023 року і на офіційну адресу електронної пошти ТОВ «БРИНЯ АВТО» (brunyauto@gmail.com).

Вказує, що оскільки на отримані претензії відповідач не надав ані транспортного засобу із всіма необхідними документами, що підтверджують право власності та дають змогу на його оформлення (п. 3.5. Договору комісії), ані сплачених коштів (п. 3.6. Договору комісії) відповідачем повернено не було, то вказаний Договір комісії підлягає розірванню, а кошти - поверненню, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження було направлено на адреси сторін, крім того відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками до його електронного кабінету. Також вказану ухвалу було направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронних кабінетів учасників справи.

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 23.05.2024 року, на електронну пошту ухвалу доставлено - 30.04.2024 року.

На адресу суду повернувся лист з копією ухвали про відкриття провадження, направлений на позивача, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», на електронну пошту представника позивача ухвалу доставлено - 30.04.2024 року, до електронного кабінету позивача - 01.05.2024 року.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов?язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 09 серпня 2023 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «БРИНЯ АВТО» письмовий Договір комісії на надання послуг №8064 (далі - Договір комісії).

Відповідно до п. 1.1. Договору комісії Комітент доручає, а Комісіонер зобов?язується від свого імені, але за рахунок та в інтересах Комітента здійснювати правочини з надання послуг щодо підбору, придбання, перевезення та розмитнення автотранспортного засобу (далі - Товар).

Пунктом 1.5. Договору комісії строк поставки Товару визначається сторонами відповідно до розумних термінів на здійснення поставки щодо аналогічних товарів, але не може перевищувати 6 (шість) місяців.

Згідно п. 1.7. Договору комісії з метою митного оформлення Товару Комісіонер забезпечує проведення третім сторонам декларування та розмитнення Товару з подальшим випуском для вільного обігу на митній території України.

Відповідно до п. 1.9. Договору комісії після проведення митного оформлення Товару за домовленістю сторін Комісіонер забезпечує сертифікацію та реєстрацію Товару в сервісному центрі МВС.

Комісіонер здійснює повідомлення Комітента про підбір, придбання, транспортування, митне оформлення Товару та виставлення рахунків за Договором засобами електронного зв?язку (п. 1.10. Договору комісії).

Сторони погодили, що у відповідності до положень п. 2.2. Договору комісії з метою виконання умов даного Договору Комісіонером, Комітент відповідно до виставленого Комісіонером рахунку здійснює оплату, що становить 18 500,00 гривень на розрахунковий рахунок Комісіонера, вказаний у Договорі одразу з моменту укладання цього Договору. Підбір, огляд та бронювання Товару здійснюється тільки після оплати платежу.

Відповідно до наданого ТОВ «БРИНЯ АВТО» рахунку на оплату №8064 від 09 серпня 2023 року із вказаними банківськими реквізитами, розміром оплати у розмірі 18 500,00 грн. та призначенням «Оплата за надання послуг щодо підбору та бронювання транспортного засобу».

Згідно із квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №11 на рахунок ТОВ «БРИНЯ АВТО» № НОМЕР_1 було перераховано 18 500,00 грн, платник: ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2.3. Договору комісії по виграному лоту Комітент зобов?язується здійснити оплату вартості ставки та аукціонні збори на рахунок та у строки, визначені дилером.

Відповідно до письмового Акту від 20.08.2023 року прийому-передачі грошових коштів до Договору комісії на надання послуг №8064 від 09 серпня 2023 року, укладеного між ТОВ «БРИНЯ АВТО» як Комісіонером з однієї сторони та ОСОБА_1 як Комітентом, з другої сторони, керуючись нормами чинного законодавства, уклали цей Акт прийому-передачі грошових коштів за яким відповідно до умов Договору та виставленого інвойсу Renault 2.3 dCi Energy L1H2 3,3 Confort VIN: НОМЕР_2 Комітент оплатив Комісіонеру готівкою кошти у розмірі 9 300,00 доларів США за надані послуги, а комітент прийняв вказані грошові кошти. Цей Акт набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та становить невід?ємну частину Договору. Комісіонер та Комітент не мають претензій один до одного за таким Актом.

Пунктом 3.3. Договору комісії встановлено, що Комісіонер зобов?язаний повідомляти Комітента про етапи доставки товару на територію України.

Відповідно до п. 3.4. Договору комісії Комісіонер зобов?язаний забезпечити проведення декларування Товару, подання митному органу документів, необхідних для митного контролю та митного оформлення Товару на Комітента.

Відповідно до п. 3.5. Договору комісії не пізніше строку, вказаного в п. 1.6. Договору (шість місяців) Комісіонер зобов?язаний забезпечити передачу Товару Комітенту та всіх необхідних документів, які надають право Комітенту розпоряджатись Товаром, в тому числі оформити право власності:

- Рахунок-фактура (інвойс);

- Митна декларація форми МД-2;

- Технічний паспорт на транспортний засіб;

- Посвідчення Державної митної служби про реєстрацію транспортного засобу.

У разі неотримання Комітентом Товару Комісіонер повертає Комітенту повну суму платежів, отриманих від Комітента за даним Договором (п. 3.6. Договору комісії).

Відповідно до п. 5.1. Договору комісії за невиконання або неналежне виконання своїх зобов?язань за даним договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Сторони узгодили, що зміна умов договору здійснюється виключно за взаємною згодою сторін, з обов?язковим складанням письмового документу (п. 6.3. Договору комісії).

Всі спірні питання і розбіжності за Договором усуваються Сторонами шляхом переговорів, а у випадку недосягнення згоди - в суді відповідно до чинного законодавства України (п. 8.1. Договору комісії).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно із ч. 1 ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч. 1 ст. 1012 ЦК України).

За змістом статті 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові

Суд звертає увагу на те, що договір комісії - це один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків).

Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Проте особа з якою комісіонер уклав договір не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору.

Зміст вказівок комітента складають умови правочину, який повинен вчинити комісіонер, зокрема, про сторони, ціну товару, порядок оплати, тощо. Закон не покладає на комітента обов`язку давати комісіонеру детальні вказівки, водночас, комісіонер, хоча і наділений свободою у виборі способів та порядку доручення, але обмежений обов`язком виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що як правило ставляться. Ще однією особливістю договору комісії є відповідальність комісіонера перед комітентом за невиконання третьою особою договору, у разі, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере), а також якщо комісіонер доведе що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки (ст. ст. 1016, 1017 ЦК України).

Згідно зі статтею 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Цей імперативний припис закону стосується і сум, отриманих від продажу товару, що належить комітету і останній набуває право власності ще до фактичного отримання від комісіонера, але саме того, що придбано, а не того, що має бути придбано, оскільки у контексті ч. 3 ст. 1017 ЦК України, комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Згідно із ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Прийняття комітентом виконання за договором комісії визначено у статті 1023 ЦК України, за положеннями якої комітент зобов`язаний, зокрема, прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач не виконав зобов`язання за договором щодо розрахунків за товар, переданий на комісію.

Так, станом на теперішній час відповідач не забезпечив передачу транспортного засобу позивачу та всіх необхідних документів, які надають право останньому розпоряджатись таким, в тому числі оформити право власності. Відтак відповідач ухилився від обов?язку виконувати умови Договору комісії. Вказане не спростовано відповідачем.

Також, як зазначає позивач, на неодноразові звернення ТОВ «АВТО БРИНЯ» надати документи, що підтверджують придбання Товару на його ім?я та документів на транспортний засіб, що дають змогу здійснити подальші митні та реєстраційні дії з таким, ТОВ «БРИНЯ АВТО» було надано Декларацію про перелік товарів, що визначаються гуманітарною допомогою (додаток №1 до постанови КМУ від 01.03.2022 року №174 в редакції постанови КМУ від 09.03.2022 року №235).

Так, відповідно до відомостей вказаної декларації, автомобіль марки «Renfult», модель «Master», VIN: НОМЕР_2 перетнув Львівську митницю 08.10.2023 року у пункті пропуску «Шегині-Медука» під керуванням громадянина ОСОБА_2 .

Разом з тим у п. 6. Декларації, власником (отримувачем) автомобіля вказана Благодійна організація Благодійний Фонд «Щиро Від Душі», код ЄДРПОУ: 44869904, а не позивач, а сам автомобіль загнаний, не як транспортний засіб для подальшого розмитнення та оформлення відповідно до митної декларації форми МД-2, а як гуманітарна допомога.

При цьому, вказана вище декларація підтверджує той факт, що власником автомобіля є не позивач, а під час комісії не відбувається передача права власності від комісіонера до комітента - комітент хоча і не бере участі в угоді з придбання/реалізації майна, проте він весь час залишається власником цього майна або відповідних грошових коштів. Тобто право власності на придбане за договором комісії переходить безпосередньо від комітента до третіх осіб або від третіх осіб до комітента. Комісіонер права власності на це майно не набуває.

Таким чином, вставнолено, що відповідач діяв не в інтересах позивача та фактично не виконав умови Договору комісії, оскільки власником автомобіля виявилась невідома позивачу Благодійна організація.

26.12.2023 року ОСОБА_1 на поштову адресу ТОВ «БРИНЯ АВТО» було направлено письмову претензію для врегулювання відносин за договором у досудовому порядку з проханням надати документи на придбаний транспортний засіб, детальний письмовий звіт за результатом виконання умов Договору комісії або у випадку неможливості такого повернути сплачені грошові кошти у розмірі 18 500,00 гривень та 9 300,00 доларів США.

Відповідно до трекінгу відстеження вручення поштового відправлення «Укрпошта» №0306709554516, яким було надіслано цінний лист з описом у вигляді претензії, така була отримана особисто отримувачем 04.01.2024 року. Разом з тим, аналогічний екземпляр претензії було направлено ТОВ «БРИНЯ АВТО» і рекомендованим листом із №0306709554559, яка також була отримана ТОВ «БРИНЯ АВТО» за довіреністю 04.01.2024 року. Додатково один екземпляр претензії з доданими до неї додатками було надіслано 26.12.2023 року і на офіційну адресу електронної пошти ТОВ «БРИНЯ АВТО» (brunyauto@gmail.com).

Так, із викладених позивачем обставин слідує, що після сплати позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 18 500, 00 грн та 9 300,00 доларів США, останній почав неналежним чином виконувати умови Договору, а саме не забезпечив у встановлений строк передачу Товару позивачу та всіх необхідних документів, які надають право такому розпоряджатись Товаром, в тому числі оформити право власності: рахунок-фактура (інвойс); митна декларація форми МД-2; технічний паспорт на транспортний засіб; посвідчення Державної митної служби про реєстрацію транспортного засобу.

На письмову претензію позивача відповідач відповіді не надав, зобов`язання за Договором комісії не виконав.

Додатково сторони узгодили, що відповідно до п. 3.6. Договору комісії у разі неотримання Комітентом Товару Комісіонер повертає Комітенту повну суму платежів, отриманих від Комітента за даним Договором.

Вказане порушення підтверджується і самою Декларацією про перелік товарів, що визначаються гуманітарною допомогою, яка надана відповідачем, відповідно до змісту якої власником транспортного засобу, який мав бути позивач, за що таким було сплачено грошові кошти за Договором, оформлено на Благодійну організацію, яка фактично і користується вказаним автомобілем на свій розсуд.

Таким чином, позивач не може здійснити жодних дій щодо автомобіля, оскільки такий не було передано відповідачем із всіма необхідними документами, що підтверджують право розпорядження та оформити право власності.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач після закінчення строку виконання умов Договору комісії, останнім днем якого є 09.02.2024 року, оскільки Договором комісії від 09.08.2023 року встановлено, що строк поставки не може перевищувати 6 місяців (п. 1.5 Договору комісії), повинен був передати позивачу Товар із всіма необхідними документами або повернути сплаченні останнім кошти за умовами такого Договору, що всупереч п. 3.6. Договору та нормам законодавства зроблено не було.

Вказане підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов?язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов?язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.

При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об`єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року по справі № 199/3846/19.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року, справа №183/262/17, провадження № 61-41932сво.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Таким чином, суд приходить до висновку, що після закінчення строку виконання умов Договору комісії ТОВ «БРИНЯ АВТО» повинен був передати позивачу Товар із всіма необхідними документами або повернути сплаченні останнім кошти за умовами такого Договору, однак не виконав взяті на себе Договором комісії зобов`язання, чи порушив істотні умови договору, продовжує ухилятись від обов`язку виконувати умови Договору комісії, чим порушує права позивача, які підлягають поновленню шляхом розірвання Договору комісії та стягнення сплачених за договором коштів.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв?язку із задоволенням позову підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 884, 87 грн із відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 207, 509, 526, 611, 615, 626, 628, 638, 651, 653, 1011, 1012, 1014, 1016, 1017, 1018, 1022, 1023 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИНЯ АВТО» про розірвання договору комісії та стягнення коштів - задовольнити.

Розірвати договір комісії на надання послуг №8064 від 09 серпня 2023 року, що був укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИНЯ АВТО» та громадянином ОСОБА_1 .

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИНЯ АВТО» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 388 487, 48 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИНЯ АВТО» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 884, 87 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БРИНЯ АВТО», адреса: вул. Джона Маккейна, 16, кім. 4, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 45000461.

Суддя Г.О.Матійчук