Рішення

від 18.09.2024 по справі 120/14431/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 вересня 2024 р. Справа № 120/14431/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О. В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні в Козятинському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ у Вінницькій області перебувало виконавче провадження №51394800 з примусового виконання виконавчого листа від 26.03.2015 №802/3718/14-а, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ боргу у розмірі 45 070, 63 грн, яке 26.06.2017 було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Однак, арешт накладений постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.10.2016 не було скасовано. Вказує, що будь-які відкриті виконавчі провадження щодо нього відсутні, як і відсутній борг. Оскільки виконавче провадження щодо нього завершено, а арешт не знятий, відмова державної виконавчої служби в знятті арешту з майна позивачки суперечить законодавству та порушує його права вчиняти дії щодо належного йому майна.

Ухвалою від 25.09.2023 справа прийнята до розгляду, вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду 13.10.2023 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач послався на те, що перелік випадків, коли державний виконавець може зняти арешт з майна передбачений ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки випадок з позивачем не підпадає під дію норми ст. 59, арешт може бути знятий судом.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що на примусовому виконанні відповідача перебувало виконавче провадження № 51394800 на підставі виконавчого листа від 26.03.2015 №802/3718/14-а, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ боргу у розмірі 45 070, 63 грн .

Постановою від 09.06.2016 року відкрито виконавче провадження.

17.10.2016 державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми боргу.

У послідуючому, 26.06.2017 відповідачем виконавчий документ повернуто стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Після звернення до відповідача із адвокатським запитом, позивач отримав відповідь від 08.09.2023 про те, що виконавче провадження № 51394800 знищено. Відсутні підстави для зняття арешту з майна позивача. Арешт знімається у порядку ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Наявність обтяження у вигляді арешту нерухомого майна обмежує право власності позивача, тому він звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи цей спір, суд керувався наступними приписами законодавства.

Згідно із частиною першою статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (чинний на момент накладення спірного арешту, далі Закон №606-XIV) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону №606-XIV державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

З матеріалів справи вбачається, що на все майно позивача в межах боргу був накладений арешт.

В подальшому, постановою старшого державного виконавця Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Скиданом Ю.В. від 26.06.2017 у ВП №51394800 виконавчий документ на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" був повернутий стягувачу.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За приписами частини 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII (в редакції, яка діяла на момент повернення виконавчого документа стягувачу) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому, згідно з частиною 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII арешт з майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті.

Вказане свідчить, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII - у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є підставою, з якою ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII пов`язує виникнення у державного виконавця обов`язку зі зняття арешту з майна боржника.

У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Вказаний механізм запроваджено законодавцем із метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Наслідки закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа визначенні також і у статті 40 Закону №1404-VIII, відповідно до частини 1 та 2 якої, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Зміст вказаної норми свідчить, що нею також не визначено обов`язку державного виконавця по зняттю арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII.

Частина 1 статті 40 Закону №1404-VIII передбачає зняття арешту, накладеного на майно чи кошти боржника, у випадку повернення виконавчого документа до суду, який його видав, в той час, як у спірних правовідносинах виконавчий документ по виконавчому провадженні ВП №651394800, в якому позивач є боржником, був повернутий стягувачу, а не повернутий до суду.

Відтак, правові підстави для зняття арешту з майна та коштів позивача на підставі частини 1 статті 40 Закону №1404-VIII у відповідача теж були відсутні.

Частиною 4 статті 59 Закону №1404-VIII також визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Згідно вказаної правової норми такими підстава є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Однак, наявність хоча б однієї із вказаних в частині 4 статті 59 Закону №1404-VIII підстав для зняття арешту з майна позивача , накладених у ВП №51394800, під час розгляду даної справи судом встановлено не було.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача передбачених ч. 3 ст. 37, ч. 1 ст. 40 та ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_1 при повернені стягувачу виконавчого документа у ВП №513948009, а відтак і про відсутність зі сторони Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправної бездіяльності щодо не зняття арешту з майна позивача. У зв`язку з цим, позовні вимоги позивача в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Втім суд зазначає, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту майна чи коштів боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 3 лютого 2023 р. у справі № 639/858/21, від 7 липня 2021 р. у справі № 2-356/12, від 3 листопада 2021 р. у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 р. у справі №645/6694/15, від 9 січня 2023 р. у справі № 2-3600/09, провадження № 61-12406св21, від 18 січня 2023 р. у справі № 127/1547/14-ц.

З огляду на зазначене, одночасному врахуванню підлягає й те, що відповідно до частин 1, 5 ст. 12 Закону №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно обставин справи, стягувачем за виконавчим документом у виконавчому провадженні ВП №51394800 є державний орган, а відтак, передбачений ч. 1 ст. 12 Закону №1404-VIII строк пред`явлення їх до примусового виконання становить три місяці.

Враховуючи дату повернення стягувачу виконавчого документу у виконавчому провадженні ВП №51394800, строк для реалізації визначеного ч. 5 ст. 12 Закону №1404-VIII права на повторне пред`явлення їх до виконання сплив.

Наявними у матеріалах справи відомостями підтверджується, а також не заперечується відповідачем, що правом на повторне звернення вказаного виконавчого документу до виконання стягувач не скористався, виконавчі провадження по виконанню цього документу на момент виникнення спірних правовідносин не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 59 Закону №1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону №1404-VIII).

З огляду на те, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання виконавчого документа і на момент виникнення спірних правовідносин виконавчі провадження, в яких позивач був би боржником, не здійснюється, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для продовження дії арешту, накладеного на його кошти та майно.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Оскільки, у матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази правомірності існування станом на час розгляду справи арешту, накладеного на майно позивача постановою від 17.10.2016 у ВП №51394800, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна та коштів позивача.

Відтак, суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.

Таким чином, беручи до уваги норми ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України та розмір задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку, що на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Козятинський відділ державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна і коштів ОСОБА_1 , накладений постановою від 17.10.2016 у ВП №51394800.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Козятинський відділ державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (22100, Вінницька область, Хмільницький район, м. Козятин, вул. П. Орлика, 5, код ЄДРПОУ 34939084)

СуддяВільчинський Олександр Ванадійович