Рішення

від 18.09.2024 по справі 280/6187/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 вересня 2024 року (16:30)Справа № 280/6187/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» (далі позивач або ТОВ «ЕЛІЗ») до Запорізької митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2024/000004/2 від 20.02.2024;

визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2024/000035 від 20.02.2024;

зобов`язати відповідача повернути позивачу суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 188337,12 грн. за митною декларацією (ІМ 40 ДЕ №24UA112080001272U0 від 20.02.2024) на: п/р НОМЕР_1 , Банк AT "УкрСиббанк", МФО 351005, код за ЄДРПОУ 13608660, ІПН 136086608281.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару - прокат із кремнієвої електротехнічної сталі текстурований з орієнтовним зерном (CRGO), завширшки 600мм або більше, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

18.07.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№33384), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Зауважує, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.07.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь відзив (вх.№34735), в якій останній не погоджується із аргументами, зазначеними у відзиві.

06.08.2024 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 36473), в яких митниця не погоджується із вказаним у відповіді на відзив.

Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

05.01.2023 між компанію RECON METALS GMBH, Dresden, Germany, Німеччина (Продавець) та ТОВ «ЕЛІЗ», Україна (Покупець) укладено зовнішньоекономічний договір №23-01-04-SLIT-KON від 05.01.2023 зі специфікаціями, на постачання продукції. Конкретні умови кожної окремої поставки продукції визначено сторонами договору у відповідних специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору. 12.05.2023 сторони підписали до договору додаток №1 від 12.05.2023 щодо зміни банківських реквізитів постачальника. 03.01.2024 сторони уклали додаток №7 від 03.01.2024 до договору щодо зміни умов базису постачання з EXW на FCA. 05.01.2024 постачальник надав пропозицію на товар за цінами, а також прайс-лист.

22.01.2024 сторони уклали специфікацію №10, де п.2 встановлено, що продукція за даною специфікацією постачається покупцю на умовах FCA Langenhagen Germany (згідно Інкотермс 2020). У зазначеній специфікації сторони погодили номенклатуру, кількість, умови оплати та постачання електротехнічної сталі типу С27В та С23В.

22.01.2024 на електронну адресу позивача від постачальника надійшов ORDER CONFIRMATION №24-01-12-KON-FW-ELIZ від 22.01.2024 - це підтвердження замовлення на суму 36946,10 євро (вага 21733кг/22025кг), яке ТОВ «ЕЛІЗ» сплатило в повному обсязі 25.01.2024, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №41 від 25.01.2024 на суму 36946,10 євро. Позивач вважає, що зазначене підтверджує узгодженість сторонами всіх істотних умов постачання.

19.02.2024, декларантом до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв`язку митну декларацію в режимі ІМ40ДЕ за №24UA112080001237U8 на товар, що зазначений в гр. 31 МД: «Прокат із кремнієвої електротехнічної сталі текстурований з орієнтованим зерном (CRGO), завширшки 600мм або більше: артикль 1243117202 марка С27В-3588кг, завширшки -1020мм; артикль 1243220390 марка С23В- 1204кг, завширшки -960мм; артикль 1243320988 марка С23В-3576кг, завширшки -990мм; артикль 1243524173 марка С23В-2152кг, завширшки -1020мм; артикль 1243524323 марка С23В-3862кг, завширшки -1020мм; артикль 1243524517 марка С23В-1238кг, завширшки -1020мм; артикль 1243524658 марка С23В-1798кг, завширшки -1020мм; артикль 1243524735 марка С23В-2540кг, завширшки -1020мм; артикль 2243345924 марка С23В-1775кг. завширшки-1000мм; Хімічний склад: вуглецю С менш-0,01%, марганець Mn-менш 0,10%, кремнію Si-3,15%, фосфор Р- менш 0,03%; сірка S- менш 0,02%; електротехнічні втрати 1,30-1,90 W/kg при Р l,7/50Hz , індукція 1,70-1,85Т, Поставляється в рулонах. Застосовується для власного виготовлення трансформаторів та електричних машин. Виробник: "THYSSENKRUPP ELECTRICAL STEEL GmbH". Країна виробництва DE. Торговий знак-THYSSENKRUPP» (а.с.61-62).

Митну вартість товару позивачем визначено виходячи з ціни контракту згідно вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у ст.58 Митного кодексу України на підставі наданих документів.

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, зазначеної у митній декларації №24UA112080001237U8 від 19.02.2024, ТОВ «ЕЛІЗ» надано митному органу наступні документи: 0003 сертифікат якості б/н від 06.02.2024, 0271 пакувальний лист - DELIVERY NOTE: LS-104245 від 06.02.2024, 0380 інвойс INVOICE/RECHNUNG №AR202402-4144 від 06.02.2024, 0730 міжнародна транспортна накладна (CMR) б/н від 07.02.2024, 0954 сертифікат про походження товару форми EUR.1 №А799331 від 30.01.2024, 3001 платіжна інструкція в іноземній валюті по передоплаті №41 від 25.01.2024, 3004 рахунок про транспортні витрати №3063 від 07.02.2024, 3007 довідка про транспортні витрати № 774 від 07.02.2024, 3014 ПРАЙС - CRGO Electrical steel б/н на перший квартал 2024 року, 3022 підтвердження замовлення - ORDER CONFIRMATION №24-01-12-KQN-FW-ELIZ від 22.01.2024, 4100 Договір №23-OI-Q4-SLIT-KON від 05.01.2023, 4103 специфікація №10 від 22.01.2024, 4103 додаткова угода №5 від 30.12.2023, 4103 додаткова угода №1 від 12.05.2023, 4103 додаткова угода №7 від 03.01.2024, 4301 договір транспортного експедирування №24/55 від 17.01.2024, 4301 договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях №393-Е від 03.01.2020, 4301 договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях №106-11 від 05.02.2024, 9000 заявка на перевезення № 2 від 06.02.2024 до договору №24/55 від 17.01.2024, 9000 каталог виробника від 01.02.2023, 9000 комерційна пропозиція № 12 від 05.01.2024, 9000 лист №43 від 13.02.2024, 9610 митна декларація країни відправлення MRN 24DE510225644164ВЗ від 30.01.2024.

Так, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом виявлено наступне:

1) Відповідно до п.4.1. зовнішньоекономічного контракту від 05.01.2023 №23-01-04-SLIT-KON оплата здійснюється на банківський рахунок продавця, зазначений у розділі 10 контракту, а саме «Bank name: Commerzbank AG, IBAN: НОМЕР_2 , SWIFT: C0BADEFF850». Разом з цим, у рахунку від 06.02.2024 № AR202402-4144 зазначено, що платіж отримано з посиланням на банківські реквізити «Bank Details: Commerzbank_AG,_IBAN: DE63 8504 0000 0801 2668 00, SWIFT: C0BADEFF850». Однак до митного оформлення надано додаток від 12.05.2023 №1 до зовнішньоекономічного контракту від 05.01.2023№ 23-01-04-SLIT-K0N, в якому сторони дійшли згоди викласти п.10 в новій редакції, а саме «Bank: DEUTSCHE BANK AG, IBAN: НОМЕР_3 , SWIFT: DEUTDEDB505». Крім цього, зміст наданого листа продавця не відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту в частині банківських реквізитів продавця.

2) В платіжній інструкції в іноземній валюті від 25.01.2024 №41 в графі 70 «Призначення платежу» зазначено: «SP 10 DD 22.01.2024 Contr. 23-01-04-SLIT-K0N DD 05.01.2023 ORDER 24-01-12-K0N-FW-ELIZ», тоді як в інвойсі від 06.02.2024 №AR202402-4144 вказано - ордер 23-01-04-SLIT-KОN;

3) Відповідно до умов п.4.3 зовнішньоекономічного контракту від 05.01.2023 №23-01-04-SLIT-K0N підставою оплати товару є проформа, інвойс, виставлені покупцем. Також відповідно до специфікації від 22.01.2024 №10 встановлено «100% передплата після виставлення проформи інвойсу». Разом з цим, у копії декларації країни відправлення від 30.01.2024 № MRN 24DE510225644164B3 міститься посилання на рахунок-проформу - 23-01-04-SLIT-K0N-10. До митного оформлення рахунок-проформа не надавався. При цьому, копію декларації країни відправлення не можливо однозначно співставити із заявленою партією товару, в т.ч. відсутні вартісні показники;

4) До митного оформлення декларантом надано документ за кодом «3014» (прейскурант (прайс-лист) виробника товару) від 01.01.2024 б/н, який являє собою прайс-лист продавця, а не виробника товару. Однак, частиною третьою ст. 53 МК України обумовлено, що підтвердженням заявленої митної вартості товару може слугувати зокрема прайс-лист виробника товару;

5) До митного оформлення подано заявку на перевезення від 01.02.2024 №2 до договору від 17.01.2024 № 24/55, в якій вказано термін доставки товару 14.02.2024 - 15.02.2024, відповідно до відміток, які містяться на товаро-транспортній накладній від 07.02.2024 б/н товар надійшов до Запорізької митниці (митниці призначення) 19.02.2024. Слід зазначити, що за несвоєчасну доставку вантажу умовами договору від 17.01.2024 №24/55 передбачені штрафні санкції;

6) Номер замовлення від 22.01.2024 №24-01-12-K0N-FW-ELIZ відрізняється від номера замовлення 23-01-04-SLIT-K0N, яке вказано у пакувальному листі від 06.02.2024 №LS-104245;

7) До митного оформлення надано додаток від 03.01.2024 №7 до зовнішньоекономічного контракту від 05.01.2023 № 23-01-04-SLIT-K0N, в якому сторони дійшли згоди викласти п.2.1 в новій редакції, а саме «Постачання товару здійснюється партіями на умовах EXW/FCA Langenhagen (DE)». Однак, у п.3.1 зовнішньоекономічного контракту від 05.01.2023 №23-01-04-SLIT-KON зокрема зазначено, що ціна товару визначається сторонами на момент його поставки відповідно до умов EXW Langenhagen (DE). Слід зазначити, що у пакувальному листі від 06.02.2024 № LS-104245 та рахунку від 06.02.2024 № AR202402-4144 містяться умови поставки FCA без зазначення географічного пункту поставки;

8) У рахунку від 06.02.2024 № AR202402-4144 зазначена дата поставки - 06.02.2024, однак відповідно до товаро-транспортної накладної від 07.02.2024 б/н (гр.4) дата завантаження - 07.02.2024. Крім цього, відповідно до цієї ж накладної відправником товару є RECON METALS GMBH (Lanqebruckerstr.8 D-01109 DRESDEN, DE), натомість у заявці на перевезення від 01.02.2024 № 2 до договору від 17.01.2024 № 24/55 зазначені наступні дані про вантажовідправника та місце навантаження: RECON METALS GMBH (Muhlenfeld 12, 30853 Langenhagen, DE).

Враховуючи викладене, згідно вимог ч.3 ст.53 МК України позивачу повідомлено про необхідність протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - договори (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що згідно ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

20.02.2024 ТОВ «ЕЛІЗ» додатково надано проформа-інвойс від 22.01.2024 №23-01-04-SLIT-KON-10, за результатом аналізу якої митним органом встановлено наступне.

У наданій проформі-інвойсі від 22.01.2024 №23-01-04-SLIT-KОN-10 зазначено номер замовлення №24-01-12-K0N-FW-ELIS. В той же час у інвойсі від 06.02.2024 №AR202402-4144 зазначено інший номер замовлення, а саме 23-01-04-SLIT-KОN який до митного оформлення не надавався. Разом з цим, у проформі-інвойсі від 22.01.2024 №23-01-04-SLIT-KОN-10 містяться умови поставки FCA без зазначення географічного пункту поставки, а також наявне посилання на банківські реквізити «Bank Details: Commerzbank AG, IBAN: НОМЕР_2 , SWIFT: CОBADEFF850», хоча до митного оформлення надано додаток від 12.05.2023 № 1 до зовнішньоекономічного контракту від 05.01.2023 № 23-01-04-SLIT-K0N, в якому сторони дійшли згоди викласти п.10 в новій редакції, а саме «Bank: DEUTSCHE BANK AG, IBAN: НОМЕР_3 , SWIFT: DEUTDEDB505».

Також, 20.02.2024 від декларанта отримано відмову від надання документів, зокрема: «Згідно п.3 ст.53 МК України інші додаткові документи протягом десяти днів надаватись не будуть».

20.02.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA112080/2024/000004/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого товару (прокат із кремнієвої електротехнічної сталі текстурований з орієнтовним зерном (CRGO), завширшки 600мм або більше) скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України.

У рішенні зазначено, що митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МК України використана наявна у митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну подібного товару за ціною угоди на умовах поставки FCA з розрахунку 2,75 EUR/кг з додаванням транспортних витрат понесених продавцем згідно з рахунком-фактурою на перевезення від 07.02.2024 № 3063, у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких є максимально наближеним до нього за митною декларацією від 06.02.2024 № UA112030/2024/000257 (а.с.161-162).

Відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації МД №24UA112080001237U8 від 19.02.2024 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2024/000035 (а.с.163).

Оформлення вищезазначеного товару позивачем здійснено та випущеного у вільний обіг за МД № 24UA112080001237U8 від 19.02.2024 (відстрочення платежів до 20.05.2024), з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2024/000004/2 від 20.02.2024. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу Х МК України.

Вважаючи прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2024/000004/2 від 20.02.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2024/000035 від 20.02.2024 протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі - МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок фактура (інвойс), або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов`язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі №200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Так, суд зазначає, що додатком №7 від 03.01.2024 до договору №23-01-04-SLIT-KON від 05.01.2023 було внесено зміни до п.2.1 договору щодо умов поставки, де встановлювалось, що постачання товару здійснюється на умовах EXW/FCA, проте сторонами жодним додатком не було внесено змін до п.3.1, яким встановлена ціна товару, яка визначається відповідно до умов EXW Lanqenhaqen.

Слід зауважити, що термін EXW означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). Тобто, товар без експортного митного оформлення і без навантаження надається продавцем на складі продавця, покупець повинен здійснити завантаження товару в транспортний засіб за свій рахунок. Тобто, ціна товару за умовами FCA повинна бути більшою, враховуючи додаткові транспортні витрати на доставку товару.

Проте, як вбачається з наданих документів, зміни до пункту саме ціни товару (п.3.1) сторонами договору не внесено.

Так, судом встановлено, що у всіх в товаросупровідних документах імпортованого товару зазначено умови поставки FCA Langenhagen.

До витрат (складових митної вартості), які включаються в ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, якщо вони не включені в неї належать, серед інших, належать витрати зазначені в ч.10 ст.58 МК України, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Враховуючи зазначене, у митниці під час митного оформлення обґрунтовано існував сумнів щодо повноти включення складових митної вартості, оскільки у наданих документах були наявні розбіжності щодо умов поставки імпортованого товару, які впливають на визначення митної вартості товару.

Разом з цим, в різних документах наданих до митного оформлення вказані різні банківські реквізити: інвойс-фактура №AR202402-4144 та замовлення від 22.01.2024 №24-01-12-KON-FW-ELIZ (яке міститься у платіжній інструкції від 25.01.2024 №41) містять реквізити іншого банку з іншим номером рахунку, ніж той на який була здійснена оплата та який фігурує у договорі. Так, дійсно були внесені зміни згідно Додатку №1 від 12.05.2023, однак невідомо з яких причин фактичні документи (проформа, фактура інвойс, замовлення) відповідно до яких повинна здійснюватися оплата все одно посилаються на старий рахунок іншого банку. Яким чином при різних реквізитах в різних документах покупець зрозумів на які саме потрібно здійснювати оплату невідомо.

Згідно умов договору №23-01-04-SLIT-KON від 05.01.2023 платіж здійснюється на підставі виставленого проформи-інвойсу, проте жодних посилань на нього у платіжному документі немає, є тільки посилання на замовлення, яке у свою чергу має різний номер в різних товаросупровідних документах.

Тобто, декларантом наданий пакет документів, які містять розбіжності, що не дозволяють однозначно зрозуміти, за якими саме документами була здійснена оплата.

Разом з цим, позивачем додатково було надано інвойс-проформа від 22.01.2024 №23-01-04-SLIT-KОN-10, який вказаний в експортній декларації від 30.01.2024 №24DE510225644164B3.

Однак, митним органом зазначено, що під час оформлення митної декларації від 12.02.2024 №24UA112080001033U7 на попередню партію товару позивачем було додатково надіслана також експортна декларація від 30.01.2024 №24DE510225644164B3, в якій вказаний інвойс-проформа з іншим номером №23-01-04-SLIT-KОN-9.

Вищенаведене свідчить про наявність розбіжностей в товаросупровідних документах, поданих до митного оформлення.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.

Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2022 року у справі № 826/12901/17 зазначив, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Верховним Судом вже також сформована стала та послідовна судова практика, висновки якої, якщо їх систематизувати, зводяться до того, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Ураховуючи викладене, суд зауважує, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки інформації щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріпленим правом митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню.

Аналіз таких документів, на переконання суду, дає підстави для висновку, що позивач не надав жодних витребуваних документів, крім інвойс-проформи від 22.01.2024 №23-01-04-SLIT-KОN-10, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.

Отже, зазначені розбіжності у документах, викликали потребу відповідача у витребуванні додаткових документів, а вже їх ненадання стало підставою/для коригування митної вартості.

Суд погоджується з позицією відповідача та вважає, що під час здійснення митного оформлення імпортованого товару для підтвердження митної вартості товарів декларантом не були надані належні та у повному обсязі документи на виконання вимог ст. 53 МК України.

Таким чином, митниця при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяла в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Зважаючи на наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач мав об`єктивні сумніви щодо достовірності наданої декларантом інформації, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, а саме витрати на розвантаження-навантаження, митне оформлення вантажу у країні відправлення, у зв`язку із чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості, а позивач такі розбіжності не усунув та не підтвердив задекларовану ним митну вартість.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 травня 2024 року у справі №520/22458/23.

Щодо посилань позивача, про те, що митний орган не обґрунтував застосування резервного методу, то суд звертає увагу на таке.

У гр.33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості послідовно наводяться обґрунтування неможливості застосування методів 1-5, з посиланнями на відповідні статті МК України, зокрема: методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст. 59, 60 МК України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не можуть бути прийняті у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог ст. 62, 63 МК України. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), (вказане підтверджується витягом гр.33 рішення).

Таким чином, у зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.

Узагальнюючи наведене, суд переконаний, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2024/000004/2 від 20.02.2024 та картка відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2024/000035 від 20.02.2024, прийняті Запорізькою митницею правомірно, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством України з питань державної митної справи.

Оскільки, рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2024/000004/2 від 20.02.2024 є правомірним, вимога позивача щодо зобов`язання відповідача повернути позивачу суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 188337,12 грн. є необґрунтованою та безпідставною, а тому у її задоволенні також необхідно відмовити.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, не встановивши під час розгляду справи факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та встановивши, що дії відповідача є такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 2 КАС України, приймаючи оскаржувані рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого позову.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» (69093, м.Запоріжжя, вул.Звенигородська, буд.9, код ЄДРПОУ 13608660) до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, 12, ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.09.2024.

Суддя Ю.В. Калашник