Рішення

від 18.09.2024 по справі 320/26027/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2024 року № 320/26027/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київської Митрополії Української Православної Церкви до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Міністерства культури України Єленського Віктора Євгеновича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Київська Митрополія Української Православної Церкви (далі також позивач, УПЦ) із позовом до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (далі також відповідач, ДЕСС), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з етнополітики та свободи совісті по нерозгляду та невідображенню у Висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом заявленого уповноваженим представником Київської Митрополії Української Православної Церкви відводу експертам Експертної групи із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви викладеного у заяві від 10.01.2023 №0029 та зобов`язати розглянути зазначений відвід;

- визнати нечинним Висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом, затверджений Наказом від 27.01.2023 №Н-8/11;

- визнати протиправними дії голови Державної служби України з етнополітики та свободи ОСОБА_1 27.01.2023 по затвердженню висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 27.01.2023 №Н-8/11.

Ухвалою від 25.08.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні вимог закону в частині змісту оскаржуваного рішення та дій та порядку їх прийняття (вчинення).

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, указом Президента України № 820/2022 від 01.12.2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

01.12.2022 Рада Національної безпеки і оборони України, розглянувши діяльність релігійних організацій на території України в умовах військової агресії Російської Федерації проти України, з метою забезпечення духовної незалежності, недопущення розколу у суспільстві за релігійною ознакою, сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів вирішила Державній службі України з етнополітики та свободи совісті забезпечити у двомісячний строк відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української православної церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом, за необхідності вжити передбачених законом заходів.

Наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 23.12.2022 № Н-39/11 «Про забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви» відповідно до пункту 2 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного у дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022, абзацу 5 частини 1 статті 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», підпункту 7 пункту 4, підпункту 4 пункту 7, підпункту 24 пункту 10 Положення про Державну службу України з етнополітики та свободи совісті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 812 (далі Положення), з метою проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом, встановлено:

-утворити Експертну групу із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви (надалі - Експертна група).

-Експертній групі до 23.01.2023 забезпечити проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом.

-підготувати висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом.

-подати висновок Голові Державної служби України з етнополітики та свободи совісті для затвердження.

Наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 27.01.2023 № Н-8/11 «Про затвердження Висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом» встановлено:

- Затвердити Висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом.

-Відділу емпіричних досліджень та інформаційних технологій протягом п`яти робочих днів забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному веб-сайті Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.

-Сектору комунікацій та інституційного розвитку протягом п`ятнадцяти днів забезпечити оприлюднення цього наказу в газеті «Урядовий кур`єр».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до підпункту 5 пункту 7 Положення ДЕСС для виконання покладених на неї завдань має право залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців (за їх згодою), працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками).

Згідно пункту 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2023 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022 (далі рішення РНБО), на ДЕСС покладався обов`язок забезпечити у двомісячний строк відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української православної церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом, за необхідності вжити передбачених законом заходів.

З метою виконання рішення РНБО та залучення фахівців до проведення релігієзнавчої експертизи ДЕСС 22.12.2022 надіслала листи до провідних навчальних закладів України, що мають відповідні кафедри релігієзнавства, з проханням підтвердити повноваження вченим представляти навчальні заклади під час проведення релігієзнавчої експертизи:

Інститут філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України щодо залучення:

ОСОБА_2 , завідувача відділенням релігієзнавства, доктора філософських наук, професора;

ОСОБА_3 , провідного наукового співробітника відділення релігієзнавства, доктора філософських наук, професора;

ОСОБА_4 , старшого наукового співробітника відділення релігієзнавства, кандидата філософських наук, професора.

Національний університет «Острозька академія» щодо залучення:

ОСОБА_5 , професора кафедри історії ім. проф. М.П. Ковальського, доктора історичних наук, професора.

Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо залучення:

ОСОБА_6 , завідувача кафедри релігієзнавства, доктора філософських наук, професора.

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова щодо залучення:

Юрія Чорноморця, професора кафедри богослов`я та релігієзнавства, доктора філософських наук, професора.

Після отримання згоди від вищезазначених фахівців та навчальних закладів ДЕСС видала наказ від 23.12.2022 № Н-39/11 «Про забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви», яким було:

Утворено Експертну групу із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви (далі Експертна група).

Експертній групі до 23.01.2023 доручено:

забезпечити проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом;

підготувати висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом (далі висновок);

подати висновок Голові Державної служби України з етнополітики та свободи совісті для затвердження.

Об`єктом експертизи були документи, які стосуються статутної діяльності УПЦ та могли засвідчити чи спростувати наявність церковно- канонічного зв`язку УПЦ із РПЦ (Московським патріархатом):

Статут про управління Української Православної Церкви (прийнятий 27.05.2022).

«Грамота Олексія II, Божою милістю Патріарха Московського і всієї Русі Митрополиту Київському і всієї України Філарету» від 27.10.1990 (далі Грамота), згадувана у Статуті УПЦ.

Рішення Архієрейського Собору РПЦ від 25 27 жовтня 1990 року щодо статусу Української Православної Церкви, на виконання яких було надано Грамоту, згадувані у Статуті про управління УПЦ, та у Грамоті.

Чинна редакція Статуту РПЦ від 2017 року.

Лист митрополита Онуфрія Голові ДЕСС від 01.06.2022 № 0464 з офіційними тлумаченнями положень Статуту про управління Української Православної Церкви (далі Статут про управління УПЦ) (у редакції, прийнятій на Соборі УПЦ 27.05.2022).

Лист митрополита Онуфрія голові ДЕСС від 28.09.2022 № 0838 з офіційними роз`ясненнями окремих положень Статуту про управління УПЦ (у версії, прийнятій на Соборі УПЦ 27.05.2022).

Долучення до Релігієзнавчої експертизи листів митрополита Онуфрія з тлумаченнями Статуту про управління УПЦ і роз`ясненнями його положень безпосередньо пов`язане з тим, що згідно із законодавством, релігієзнавча експертиза статутів релігійних організацій здійснюється за участі представників них релігійних організацій, а зазначені листи вичерпно представляють актуальну офіційну позицію УПЦ стосовно норм Статуту про управління УПЦ, зокрема і таких принципових, як згадування Грамоти.

Таким чином, вимога позивача відобразити у Висновку релігієзнавчої експертизи заяву про відвід експертів не відповідає предмету експертизи. ДЕСС розглянула заяву щодо відводу членам експертної групи, і у листі ДЕСС від 12.01.2023 №139/11- 09/23 було надано відповідь.

У контексті зазначеного суд звертає увагу, що Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не передбачає процедуру відводу для експертів та не встановлює критерії, на підставі яких такий відвід може бути обґрунтований.

Як зазначив відповідач, ДЕСС з метою об`єктивності та повноти дослідження залучила до проведення релігієзнавчої експертизи п`ятеро професорів, докторів наук та один кандидат наук фахівці у галузі релігії, історії церкви, свободи совісті, державно-конфесійних відносин, богослов`я, які мають багаторічний досвід та фахові наукові публікації з історії, соціології, філософії, релігії загалом та у сфері дослідження Східного Православ`я зокрема.

При цьому, позивачем не надано доказів які б доводили вплив індивідуальних поглядів експертів на хід та результат релігієзнавчої експертизи, колегіально та одноголосно зроблені висновки тощо. Крім того, позивач не представив аргументів, які б спростовували сам зміст висновку релігієзнавчої експертизи, що може свідчити про його об`єктивність.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 2 рішення РНБО ДЕСС повинна була забезпечити у двомісячний строк відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української православної церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом, за необхідності вжити передбачених законом заходів.

Відповідно до пункту 1 Положення ДЕСС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав корінних народів і національних меншин в Україні.

Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення ДЕСС відповідно до покладених на неї завдань забезпечує проведення релігієзнавчої експертизи статутів релігійних організацій за участю їх представників, представників наукових установ, науковців- релігієзнавців та інших спеціалістів.

Відповідно до підпункту 4 пункту 7 Положення ДЕСС для виконання покладених на неї завдань має право скликати наради, утворювати комісії, робочі та експертні групи.

Відповідно до пункту 8 Положення ДЕСС у межах своїх повноважень на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до пункту 10 Положення Голова ДЕСС: очолює ДЕСС, здійснює керівництво її діяльністю (підпункт 1); у межах компетенції організовує та контролює виконання в апараті ДЕСС та її територіальних органах Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерств (підпункт 2); утворює комісії, робочі та експертні групи (Підпункт 24); підписує накази ДЕСС (підпункт 26); здійснює інші повноваження відповідно до закону (підпункт 29).

Відповідно до пунктів 27 та 29 частини 4 статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади: утворює комісії, робочі та експертні групи,- підписує накази центрального органу виконавчої влади.

Частиною 1 статті 23 цього ж Закону передбачено, що центральний орган виконавчої влади у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів міністерств видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Отже наказ є законодавчо передбаченою формою затвердження результатів діяльності центрального органу виконавчої влади. Таким чином, позовна вимога щодо визнання протиправними дії ОСОБА_7 , Голови ДЕСС, по затвердженню Висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління УПЦ на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом є необґрунтованою та такою, що не може бути задоволена, оскільки Голова ДЕСС підписуючи наказ від 27.01.2023 № Н-8/11 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та Положенням.

Відповідно до частини 5 статті 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом забезпечення релігієзнавчої експертизи за участю представників релігійних організацій та відповідних спеціалістів.

Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення ДЕСС відповідно до покладених на неї завдань забезпечує проведення релігієзнавчої експертизи статутів релігійних організацій за участю їх представників, представників наукових установ, науковців-релігієзнавців та інших спеціалістів.

ДЕСС листом від 29.12.2022 № 2782/11-09/22 звернулася до Київської Митрополії Української Православної Церкви з проханням визначити свого представника для участі у проведенні Релігієзнавчої експертизи з метою представлення позиції релігійного об`єднання «Українська Православна Церква» або надати ДЕСС письмові пояснення щодо наявності в УПЦ церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом. В листі зазначалося, що позицію УПЦ буде враховано Експертною групою із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви, засідання якої буде проведено в січні 2023 року. Також повідомлялося, що у разі згоди надання свого представника його буде запрошено для участі у засіданні Експертної групи, про час і дату проведення якого буде повідомлено додатково.

Канцелярія УПЦ в своєму листі від 03.01.2023 № 0004 повідомила, що з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія представником від Української Православної Церкви у роботі Експертної групи для проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви протоієрею Олександру Бахову.

10.01.2023 О. Бахов взяв участь у засіданні Експертної групи із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви. У ході засідання ОСОБА_8 було запропоновано ознайомитися із наявними матеріалами, досліджуваними в рамках релігієзнавчої експертизи, та додати до них інші матеріали, у разі наявності. Під час засідання Експертної групи її члени дали відповіді на запитання ОСОБА_9 щодо організації роботи Експертної групи та заслухали його заяву про відвід чотирьом членам Експертної групи, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Відповідну заяву від 10.01.2023 № 0029 було зареєстровано ДЕСС (вх. №205/09/23 від 10.01.2023).

ДЕСС листом від 12.01.2023 №139/11-09/23 звернулася до Предстоятеля Української Православної Церкви, Митрополита Київського і всієї України, Блаженнішого Онуфрія з проханням надати ДЕСС письмові пояснення щодо наявності чи відсутності церковно-канонічного зв`язку УПЦ з Московським патріархатом для передачі їх членам Експертної групи на розгляд.

У листі Митрополита Київського і Всієї України Онуфрія від 18.01.2023 № 0035 не було надано жодних пояснень щодо наявності чи відсутності церковно-канонічного зв`язку УПЦ з Московським патріархатом. Разом з тим було підтверджено, що представником УПЦ у роботі Експертної групи для проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви визначено голову Синодального юридичного відділу УПЦ протоієрея О. Бахова. Також було зазначено, що «УПЦ не ставить під сумнів, що ДЕСС, відповідно до законодавства має право проводити релігієзнавчу експертизу, але в той же час зазначено, що такі експертизи мають поводитись об`єктивно, прозоро, фаховими та неупередженими спеціалістами, не порушуючи права інших осіб, в тому числі й УПЦ.». Також у листі було зазначено, що УПЦ «не відмовляється від участі у проведенні релігієзнавчої експертизи і готова надати свої пояснення».

Додатково під час підготовки Висновку релігієзнавчої експертизи було досліджено офіційну позицію УПЦ, що була викладена в листах:

митрополита Онуфрія Голові ДЕСС від 01.06.2022 № 0464 з офіційними тлумаченнями положень Статуту про управління Української Православної Церкви (у редакції, прийнятій на Соборі УПЦ 27.05.2022);

митрополита Онуфрія Голові ДЕСС від 28.09.2022 № 0838 з офіційними роз`ясненнями окремих положень Статуту про управління УПЦ (у версії, прийнятій на Соборі УПЦ 27.05.2022).

Таким чином, ДЕСС забезпечила участь представника УПЦ в релігієзнавчій експертизі Статуту про управління Українською Православною Церквою голові Синодального юридичного відділу УПЦ, протоієрею Олександру Бахову. 10.01.2023 О.Бахов взяв участь у засіданні Експертної групи. Експерти також врахували під час проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Українською Православною Церквою на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом письмові пояснення митрополита Онуфрія від 01.06.2022 та 28.09.2022.

Оскільки участь представника УПЦ в засіданні Експертної групи була забезпечена, то позовні вимоги у цій частині ґрунтуються на безпідставінй аргументації і не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Підставою для отримання висновку спеціаліста при з`ясуванні обставин вчинення кримінального проступку є запит службової особи підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, уповноваженої особи іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

До державних спеціалізованих установ належать:

науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України;

експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про судову експертизу» атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

ДЕСС не є державною спеціалізованою установою, що здійснює судово-експертну діяльність.

Відповідно до пункту 1.1. наказу Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145 (далі - Інструкція) призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі експерти), їх обов`язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України «Про судову експертизу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Таким чином, судова експертиза проводиться судовими експертами експертних установ та атестованими судовими експертами, що включені до державного Реєстру атестованих судових експертів, на підставі судового рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договору з експертом чи експертною установою якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб, з визначенням їхніх обов`язків, прав та відповідальності, організації проведення експертиз та оформлення їх результатів у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України «Про судову експертизу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та Інструкції.

Згідно з пунктом 2 рішення РНБО ДЕСС повинна була забезпечити у двомісячний строк відповідно до Закону № 987-ХІІ провести релігієзнавчу експертизу Статуту про управління Української православної церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом, а не судову експертизу.

Відповідно до частини 5 статті 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом забезпечення релігієзнавчої експертизи за участю представників релігійних організацій та відповідних спеціалістів.

В абзаці 2 підпункту 4.7 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27.12.2022 № 4-р/2022 Конституційний Суд зазначив, що Конституція України не містить приписів, які прямо або опосередковано забороняли б державі здійснювати релігієзнавчі експертизи статутів (положень) релігійних організацій (об`єднань). Із приписів частин другої, третьої статті 35 частини першої статті 36, частини першої статті 37 Конституції України випливає, що державі належить перевіряти створювання політичних партій, громадських організацій та об`єднань на відповідність вимогам, що їх визначено Конституцією України. Одним із правомірних засобів такої перевірки є експертиза статутів політичних партій, громадських організацій та об`єднань, здійснювана відповідно до закону уповноваженими суб`єктами.

Таким чином, Закон України «Про судову експертизу» та Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, не може бути застосована під час проведення фахової експертизи центральним органом виконавчої влади поза судовим процесом.

ДЕСС у відповідності до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та свого Положення проводить саме релігієзнавчу експертизу.

Таким чином, на думку суду позивач не обґрунтував позовні вимоги відповідно до вимог процесуального законодавства. Позивач просить суд визнати нечинним висновок релігієзнавчої експертизи на підставі формальних ознак, проте не висуває жодних зауважень щодо суті та змісту самої релігієзнавчої експертизи.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішення та дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення та дії відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Київської Митрополії Української Православної Церкви (01015, місто Київ, вулиця Лаврська, будинок 15, корпус 49; код ЄДРПОУ 21510633) до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (01601, місто Київ, вулиця Прорізна, будинок 15; код ЄДРПОУ 43571959), Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Міністерства культури України Єленського Віктора Євгеновича (01601, місто Київ, вулиця Прорізна, будинок 15; код ЄДРПОУ 43571959) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.