Рішення

від 17.09.2024 по справі 640/1251/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року №640/1251/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2д, код ЄДРПОУ 43315602), в якому просить суд скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 від 04.01.2021 №3/05.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з метою припинення порушення прав потерпілого, ним були вчинені заходи, що спрямовані на усунення виявлених фактів порушень. Однак, дисциплінарною комісією не були враховані обставини, які пом`якшують відповідальність позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення учасників справи.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону №2825-IXупровідним листом від 29.12.2022 №03-19/7382/22 матеріали справи №640/1251/21 передано до Київського окружного адміністративного суду (вх. від 18.07.2023 №32346).

За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.

Відповідно до наказу голови суду від 13 лютого 2024 року № 1-ктр/гс «Про надання соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку ОСОБА_2 », частини 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського окружного адміністративного суду, затверджених рішенням зборів суддів Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року (з наступними змінами і доповненнями), Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 30 26 листопада 2010 року (з наступними змінами і доповненнями), з метою додержання процесуальних строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №640/1251/21 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що комісією були вчинені всі дії, а також були вжиті заходи щодо інформування позивача, надання йому необхідної інформації та можливостей для захисту своїх прав. Зауважив, що позивачем не заперечується факти протиправної бездіяльності у виконавчому провадженні № 56534163, що призвело до порушення дисциплінарного провадження відносно позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У процесі розгляду звернення ОСОБА_3 було здійснено перевірку виконавчого провадження № 56534163 з примусового виконання виконаного листа №370/1796/17 про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 .

За результатами проведеної перевірки виявлено факт порушення начальником відділу ОСОБА_1 вимог розділу II пункту 4 Порядку реалізації арештованого майна та підпункту 3 пункту 9 Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.04.2016 №1183/5.

01.12.2020 року заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальником управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцькою М.О. було направлено подання Начальнику Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненку К.В. про вирішення питання про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 .

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 04.12.2020 № 1191/8 «Про здійснення дисциплінарного провадження» стосовно ОСОБА_1 розпочато дисциплінарне провадження, за результатами якого комісією було рекомендовано накласти дисциплінарне стягнення відповідно до п. 5 частини 2 ст. 65, п. 2 ч.1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» відносно позивача за порушення вимог ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » № 3/05 від 04.01.2021 до начальника Макарівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), було застосовано дисциплінарне стягнення у виді оголошення догани за невиконання або неналежне виконання з посадових обов`язки , актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень відповідно до пункту 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

Незгода позивача із прийнятим наказом зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кодекс законів про працю України відповідно до ст. 1 регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до преамбули, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII).

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Статтею 5 Закон України "Про державну службу" визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Згідно ч.1 ст.65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідно частини першої ст.66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

Згідно із частиною третьою ст.. 66 Закону № 889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Відповідно до ч.1 ст.67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Згідно пунктів 2, 3 ч.2 ст.67 Закону № 889-VIII, обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є, серед іншого: попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; високі показники виконання службових завдань.

Дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.

Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):

1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;

2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії (стаття 68 Закону № 889-VIII).

Відповідно до частини першої статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів.

Частинами десятою, одинадцятою статті 69 Закону № 889-VIII передбачено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити:

1) дату і місце її формування;

2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;

3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;

4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;

6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень;

7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності);

9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Відповідно до частин 1-3 статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини 5-7 статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку. Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.76 Закону № 889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ст.75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення (частина перша статті 77 Закону № 889-VIII).

Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначено Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 р. № 1039 (далі - Порядок № 1039).

Відповідно ч.4, 5 Порядку № 1039 Дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.

Пунктом 24 Порядку № 1039 передбачено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Пункт 25 Порядку № 1039 щодо змісту дисциплінарної справи відповідає приписам ч.2 ст.73 Закону.

Відповідно до п.31 Порядку № 1039 Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.

Державний службовець має право бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії, надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Пунктом 32 Порядку №1039 визначено, що про дату, час і місце та спосіб проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.

Комісія, дисциплінарна комісія може прийняти рішення про перенесення засідання для надання пояснення державним службовцем з урахуванням строків здійснення дисциплінарного провадження. Рішення про перенесення засідання може бути прийнято в разі, коли державний службовець вперше не прибув на засідання або не підключився до засідання дистанційно у випадках, передбачених абзацами першим і другим пункту 19-1 цього Порядку, повідомивши про поважні причини своєї відсутності, зокрема з підстав виникнення технічних проблем, що унеможливили його участь у засіданні в режимі відеоконференції. У разі перенесення засідання Комісія, дисциплінарна комісія повідомляє про це державному службовцю відповідно до абзаців першого і другого цього пункту.

У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не підключився до засідання дистанційно у випадках, передбачених абзацами першим і другим пункту 19-1 цього Порядку, і не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмових пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень. Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.

Згідно п.33 Порядку № 1039 Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця (п. 33 Порядку № 1039).

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Законом України «Про державну службу» визначено поняття дисциплінарного проступку, наведено перелік дій/бездіяльності/рішень, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, визначено види дисциплінарної відповідальності та порядок притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до працівника, який вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Також, необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Як встановлено судом під час розгляду справи, у Макарівському районному відділі державної виконавчої служби на виконанні перебувало виконавче провадження № 56534163 з примусового виконання виконавчого листа № 370/1796/17, виданого 22.05.2018 Макарівським районним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 346 369,52 грн.

05.06.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

В ході здійснення даного виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що за боржником зареєстровано 3 земельні ділянки: кадастровий номер 3222782300:12:003:0037, цільове призначення -індивідуальне садівництво, площею 0,12 га; кадастровий номер 3222782300:06:001:0037, цільове призначення -особисте селянське господарство, площею 0,23 га; кадастровий номер 3222782302:04:007:0030, цільове призначення-обслуговування житлового будинку, площею 0,07 га.

Державним виконавцем було складено постанову про опис й арешт майна (вказаних земельних ділянок).Копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження до відома.

07.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Копію постанови направлено до ТОВ «Приватна експертна служба» для виконання.

Згідно відповіді ТОВ «Приватна експертна служба» здійснити експертну оцінку майна не виявляється можливим у зв`язку із відсутністю авансування.

Пізніше, у зв`язку із сплатою послуги експертної оцінки описаного майна боржника, 19.05.2020 до відділу надійшли звіти про експертну грошову оцінку описаного майна боржника.

У зв`язку із цим, державним виконавцем на адресу сторін виконавчого провадження було направлено повідомлення про результати визначення вартості майна.

15.10.2020 державним виконавцем сформовані проекти заявок на реалізацію арештованого майна, які направлені через особистий кабінет органу державної виконавчої служби начальнику відділу Поліщуку В.С. для підписання та передачі організатору електронних торгів у відповідності до вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5.

Відповідно до розділу ІІ пункту 4 Порядку реалізації арештованого майна начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє вказані документи на відповідність вимогам законодавства.

Проте, як свідчать матеріали перевірки та не спростовано позивачем, лише 05.11.2020 начальником відділу ОСОБА_1 вищезазначені заявки на реалізацію арештованого майна боржника були підписані за допомогою кваліфікованого електронного підпису та надіслано до ДП «СЕТАМ».

В зв`язку із чим, вищезазначені заявки на реалізацію арештованого майна було залишено без розгляду та не опубліковано на веб-сайті реалізації майна, з причин закінченням строку чинності експертної оцінки майна боржника.

11.11.2020 державним виконавцем повторно було винесено постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні і направлено для виконання до ТОВ «Приватна експертна служба».

Суд звертає увагу, що позивач в своїх поясненнях на ім`я голови дисциплінарної комісії визнав протиправність не вчинених ним дій по виконавчому провадженню, а саме зазначив, що оскільки його дії, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження по суті є дисциплінарним проступком, просить вважати їх вчиненими з необережності.

При цьому позивач вказує, що дії з направлення майна на реалізацію були все ж таки ним здійсненні повторно, проте, суд зазначає, що вказані дії були здійсненні повторно з попереднім пропущенням строків.

Крім того, суд зауважує, що з моменту відкриття виконавчого провадження в 2018 році та направлення майна на реалізацію у 2020 році пройшла більш ніж достатня кількість часу для вчинення всіх необхідних виконавчих дій , передбачених законодавством.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт здійснення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п.5 ч.2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу».

Щодо процедури ухвалення оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 04.12.2020 № 1191/8 «Про здійснення дисциплінарного провадження» стосовно ОСОБА_1 розпочато дисциплінарне провадження на підставі подання заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцької М.О. від 01.12.2020 року.

07.12.2020 року ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_2 було направлено копію наказу для ознайомлення.

На ім`я голови дисциплінарної комісії ОСОБА_5 були надані пояснення відносно виконавчого провадження № 56534163.

08.12.2020 року направлено лист-повідомлення ОСОБА_1 щодо засідання дисциплінарної комісії, де на вказаному повідомленні міститься запис про ознайомлення від 14.12.2020 за підписом ОСОБА_1

08.12.2020 року було складено акт за підписом в.о. начальника Макарівського МР ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) Булашенко В.О., головних державних виконавців Макарівського МР ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) та документознавця 1 категорії про неможливість отримання пояснень від ОСОБА_1 стосовно виконавчого провадження.

Протоколом засідання дисциплінарної комісії №23 від 15.12.2020 визначено, що ОСОБА_1 на засідання комісії з`явився та надав заяву, в якій просив надати додатковий час для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та надання пояснень, тому засідання комісії з даного питання було перенесено на іншу дату.

Листом №82/2020 від 15.12.2020 року на ім`я позивача було направлено повідомлення про засідання дисциплінарної комісії, яке повинно відбутися 22.12.2020 о 15-00 за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується підписом про отримання на листі- повідомленні від 16.12.2020.

21.12.2020 ОСОБА_1 на ім`я голови дисциплінарної комісії ОСОБА_6 надано пояснення відносно питань, що стали підставою для відкриття дисциплінарного провадження.

Протоколом засідання дисциплінарної комісії № 24 від 22.12.2020 визначено, що ОСОБА_1 на засідання комісії з`явився, де було заслухано його пояснення.

24.12.2020 на ім`я начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненко К.В. надано подання про вирішення питання про застосування до заступника начальника Макарівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщука В.С. дисциплінарного стягнення передбаченого пунктом 2 частини першої статті 66 Закону-889-VIII.

04.01.2021 року № 82/2020 на ім`я ОСОБА_1 було направлено повідомлення про прийняте рішення дисциплінарною комісією та запропоновано надати пояснення з приводу обставин та причин вчинення дисциплінарного проступку.

Отже, вищевикладене свідчить про те, що комісією були вчинено всі дії відповідно до закону та у спосіб визначений законом, а також було вжито всі можливі заходи про інформування позивача та надання йому необхідної інформації та можливостей для захисту своїх прав.

В зв`язку із чим, порушень процедури проведення дисциплінарного провадження відносно позивача судом не встановлено.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що приймаючи оскаржуваний наказ відповідач порушень вимог законодавства України не допустив, у зв`язку з чим, відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.