Рішення

від 18.09.2024 по справі 320/5485/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2024 року № 320/5485/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна» про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна» (далі також ТОВ «Каріна», відповідач), в якій позивач просить:

- стягнути з відповідача кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 174 190, 68 грн з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 134 428, 92 грн та за платежем податок на нерухоме майно відмінене від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 39 761, 76 грн, внаслідок несплати в установлений законодавством строк узгоджених грошових зобов`язань.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що вона буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

В судовому засіданні 14 вересня 2021 року суд перейшов до подальшого розгляду справи № 320/5485/21 в порядку письмового провадження.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає про відсутність в нього податкового боргу, оскільки ним було сплачено самостійно визначені у податкових деклараціях за 2020 рік грошові зобов`язання.

Також, відповідач посилається на норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до яких не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ «Каріна» (код ЄДРПОУ 16294498) знаходиться за адресою: 07401, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 221-Б.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до контролюючого органу:

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, якою платником податку самостійно визначено суми грошових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету у розмірі 268 857, 79 грн (22 404, 82 грн щомісячний платіж);

- податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки за 2020 рік, якою платником податку самостійно визначено суми грошових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету у розмірі 79 523, 51 грн.

ГУ ДПС у м. Києві приймалась податкова вимога форми «Ю» від 22 березня 2018 року № 56754-17, якою сума заборгованості ТОВ «Каріна» визначена на рівні 37 159, 24 грн.

Вказана податкова вимога направлялась на адресу відповідача, проте була повернута податковому органу із позначкою: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами п. 7 Розділу ІV Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24 липня 2017 року за № 902/30770 (далі також Порядок), у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, податкова вимога від 22 березня 2018 року № 56754-17 вважається врученою платнику податків, з урахуванням наведених вимог Порядку.

Згідно даних податкового органу, станом на дату звернення до суду з цим позовом, за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 174 190, 68 грн.

Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум грошових зобов`язань обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі також ПК України), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відтак, враховуючи, що сума грошових зобов`язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою.

Щодо посилань відповідача на норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та на Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до яких не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

18 березня 2020 року набув чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» (Закон № 533), яким, зокрема, внесені зміни до порядку нарахування та сплати плати за землю.

Так, підрозділ 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено новим пунктом 52-4, згідно з яким за період з 1 березня року по 30 квітня 2020 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Разом з тим, нормами Закону № 533 визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПКУ подали податкову декларацію із плати за землю, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за відповідні місяці.

02 квітня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким змінено норму пункту 52-4 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX «Перехідні положення» ПК України щодо плати за землю.

Згідно з якою, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки) не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Тобто, плату за землю за квітень 2020 року виключено із пільгового періоду.

Отже, ті платники плати за землю, які на підставі Закону № 533 подали уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2020 рік на зменшення податкових зобов`язань за березень та квітень 2020 року, враховуючи вимоги Закону № 540, зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючу податкову декларацію до податкової декларації з плати за землю за 2020 рік (з урахуванням раніше поданих уточнюючих податкових декларацій) та відновити (збільшити) податкові зобов`язання з плати за землю за квітень 2020 рік. Сплатити відновлені (збільшені) суми податкових зобов`язань з плати за землю за квітень 2020 року потрібно у строк до 30 червня 2020 року без нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених ПК України за порушення термінів сплати податкових зобов`язань.

Таким чином, суб`єкти господарювання фізичні та юридичні особи можуть не нараховувати та не сплачувати земельний податок або орендну плату за землю лише за березень 2020 року.

При цьому, ТОВ «Каріна» до відзиву на позовну заяву не долучено доказів подання уточнюючої податкової декларації до податкової декларації з плати за землю за 2020 рік.

З огляду на те, що відповідачем не використано своє право на подання уточнюючої податкової декларації щодо відображення змін податкового зобов`язання із сплати орендної плати за період з 1 березня по 30 квітня 2020 року, суд дійшов висновку, що його посилання на відповідні норми права є необґрунтованими.

Між тим, в ході судового розгляду справи відповідач зазначив про відсутність у нього податкового боргу у загальному розмірі 174 190, 68 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень від 28 липня 2021 року №№ 776, 777, 778 на суми 75 900, 00 грн, 163 500, 00 грн та 20 000, 00 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи свідчать про наявність у відповідача податкового боргу станом на дату звернення до суду із даним позовом, тобто 11 травня 2021 року детальний розрахунок податкового боргу, інтегровані картки платника податків, тощо.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 61.1 статті 61 ПК України).

Таким чином перевірка повноти та правильності сплати податків покладено виключно на контролюючі органи.

Між тим, позивачем, як суб`єктом владних повноважень та контролюючим органом в розумінні ПК України, не було спростовано тверджень відповідача про сплату ним податкового боргу, який є предметом розгляду даної справи після подання цього позову та не доведено обґрунтованості позовних вимог в частині його стягнення в судовому порядку.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд доходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.