Рішення

від 17.09.2024 по справі 340/3479/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3479/24

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Притули К.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- визнати відмову, оформлену протоколом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23 лютого 2024 року №114, у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки, від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» протиправною;

- зобов`язати Відповідача надати йому відстрочку, як військовозобов`язаному, що здійснює постійний догляд - за хворим батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який потребує постійного догляду за висновком лікарської консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області» №1/1 від 03 січня 2024 року.

В обґрунтування вимог зазначив, що позивач ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Світловодської міської ради у зв`язку із здійсненням щоденного догляду за важко хворим батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з зазначеними сімейними обставинами, звертався до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте відповідач залишив це звернення без задоволення. Такі дії відповідача, на переконання позивача, порушують його права та законні інтереси.

Ухвалою судді від 29.05.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, правом подати відзив на позовну заяву, не скористався.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

19 січня 2024 року позивач подав відповідачу заяву в якій просив звільнити його від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з необхідністю догляду за хворим батьком.

23 лютого 2024 року, на підставі протоколу №114 засідання комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки у зв`язку з наявними розбіжностями в датах довідок.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі також - Закон № 3543-XII).

Питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації врегульоване статтею 23 Закон № 3543-XII.

Абзацом десятим зазначеної статті (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) було врегульовано, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Як встановлено зі змісту, звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, мотивоване необхідністю здійснення догляду за батьком. До заяви приєднано документи на 10 аркушах.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зазначивши тільки статтю 23 Закону № 3543-XII, при цьому не конкретизувавши абзац та частину даної статті.

Згідно протоколу №114 засідання комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», при цьому жодних обґрунтувань для відмови вказаний висновок не містить (а.с. 4).

Слід зауважити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Недотримання законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії зумовлює його протиправність.

За викладених обставин суд визнає спірну відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, такою, що прийнята не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та необґрунтовано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року № 509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У дослідженому випадку оскаржуване рішення взагалі не містить мотивів та обґрунтувань для відмови від призову на військову службу, а з копії заяви направленої позивачем до відповідача не можливо встановити чи є мотиви та чи дотримано позивачем усіх умов для отримання ним такого дозволу.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації задоволенню не підлягає. Належним способом захисту, в даному випадку, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19 січня 2024 року про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачу на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За викладених обставин адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати відмову, оформлену протоколом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23 лютого 2024 року №114, у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки, від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» протиправною.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 січня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачу на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА