Рішення

від 18.09.2024 по справі 380/8756/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2024 рокусправа № 380/8756/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М,, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ до Львівської митниці про скасування рішення,

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/100146/1 від 15.03.2024 року та винесену на його підставі картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000880.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100146/1 від 15.03.2024 року та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.04.2023 року № №UA209230/2024/000880 (далі також спірне/оскаржуване рішення відповідно) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ для визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом (за ціною договору) надало митному органу повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), зокрема зовнішньоекономічний контракт та доповнення до нього, рахунок-фактуру, специфікацію, автотранспортну накладну, банківський платіжний документ, договір (контракт) перевезення тощо. Зазначені документи повною мірою підтверджують задекларовану позивачем митну вартість імпортованих товарів. Зауваження відповідача, які наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, не заслуговують на увагу, позаяк не можуть бути підставою для невизнання чи коригування митної вартості товарів, яка заявлена позивачем.

Позивач зазначає, що митний орган не зазначив жодних конкретних обставин, які викликали сумніви до поданих документів, а також не вказав причин неможливості їх перевірки, не відзначив, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому зі змісту поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Отже, митний орган витребував додаткові документи без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Позивач також звертає увагу на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товарів і не можу бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товарів за основним методом.

У зв`язку з наведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що під час розгляду документів було виявлено таке: - проведеним аналізом поставок, що надходили на адресу імпортера встановлено оформлення аналогічного товару із вищою фактурною та відповідно митною вартістю за МД № 23UA209230120556U0 від 13.11.2023. Документально підтверджені обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин відсутні; - згідно наданої до митного контролю CMR від 19.02.2024 № 5103172848/6104208852 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару являється Firma Transportowo Uslugowo Handlowa Mariusz Wilk. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; - у митній декларації країни відправлення від 19.02.2024 № 24NL1YQSJMID0ATDA0 статистична вартість відповідає фактурній вартості у інвойсі від 19.02.2024 № 7334045104 на умовах поставки FCA, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 № 113/2010 де зазначено, що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати що були понесені задля доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру. Крім того така декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару; - банківський платіжний документ від 13.02.2024 № б/н не може бути взято до уваги як такий, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить відомостей про виконавця, надавача платіжних послуг та про кваліфікований електронний підпис яким такий платіжний документ підписано; - вартість товару згідно рахунку-проформи 7334045021 від 29.01.24 становить 14450 євро, оплата 14277,50 євро. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару..

Відповідач підсумовує, що документи, які підтверджують заявлений рівень митної вартості імпортованих товарів, подані ТОВ ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, тож оскаржувані рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні, з огляду на що в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Ухвалою суду від 07.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 18.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» зареєстроване у встановленому законом порядку як суб`єкт підприємницької діяльності 24 грудня 2020 року в ЄДРПОУ із записом №1004041020000004575; основний вид діяльності згідно КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

З метою здійснення господарської діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» уклало зовнішньоекономічний контракт №01/2022 (Договір) з компанією Постачальником Nouryon Functional Chemicals B.V.

На виконання умов договору, ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» замовило у Постачальника товар Dissolvine E-39 в кількості 21250 кг.

Порядок замовлення товару здійснюється через електронну пошту, шляхом розміщення замовлення з бажаною кількістю товару. Далі Постачальник надає ціну, відбувається процес переговорів щодо погодження ціни, загальної вартості та умов поставки партії товару. Якщо в процесі переговорів погоджені усі умови, Постачальник виставляє Проформу-Інвойс для попередньої оплати, що і було зроблену у випадку даної поставки товару.

Nouryon Functional Chemicals B.V виставило проформу інвойс № 7334045021 від 29.01.2024 на загальну суму 14450,00 Євро. 13 лютого 2024 року ТОВ «Прайм Кемікалз» оплатило вищевказану проформу, підтвердженням чого являються банківський документ про іноземний переказ коштів SWIFT.

Після отримання попередньої оплати, Постачальником Nouryon Functional Chemicals B.V на поставку партії оплаченого товару було виставлено Інвойс №7334045104 датований 19.02.2024 року на загальну вартість 14450,00 Євро, який є документом приймання-передачі партії товару та супроводжує товар у дорозі.

Відповідальність за доставку даної партії товару було покладено на Покупця ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» згідно погоджених умов поставки FCA згідно ІНКОТЕРМС, як вказано в доповненні до договору №6 яке було складено сторонами договору (копія додається).

Для організації доставки товару від Постачальника на митну територію України, ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» уклало договір-заявку на одноразове транспортне перевезення №04/16022024 від 16.02.24 року із ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до умов вказаного договору, експедитор взяв на себе зобов`язання організувати доставку вантажу згідно погодженого маршруту із Herkenbosh (Нідерланди) до Польщі на склад зберігання у м. Перемишль. Перевезення згідно заявки здійснював перевізник третя особа Firma Transportowa Uslugovo-Handlova Mariusz Wilk, підтвердженням чого являється відповідна CMR5103172848/6104208851. В подальшому, товар було перевезено із Польщі (Перемишль, склад зберігання MSC Daniel) до України (с. Бірки, Львівська область) із залученням експедитора ТОВ «Аліон-Транс» згідно умов укладеної заявки №08/12022024 від 08.03.2024 року, перевезення здійснювалося перевізником ФОП ОСОБА_2 , інформація про що зазначена у CMR69097. До митної вартості товару, декларантом було включено вартість транспортних витрат до кордону України, а також витрати на складське зберігання та оброблення товару у м. Перемишль.

З метою митного оформлення придбаного товару декларант позивача 15.03.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209230023220U2, відповідно до якої заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно декларант позивача до митного контролю разом з митною декларацією № №24UA209230023220U2, як підставу для застосування основного методу, надав такі документи (зазначені в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000880): пакувальний лист б/н від 19.02.2024; рахунок-проформа (Proforma invoice) №7334045104 від 19.02.2024; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №7334045104 від 19.02.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) №5103172848/6104208852 від 19.02.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) №69097 від 11.03.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 13.02.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №01F/03/202 від 06.03.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №02F/03/2024 від 11.03.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №2678 від 20.02.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №68 від 11.03.2024; довідка про транспортні витрати від 11.03.2024; додаткова угода №1-22 від 06.12.2022; додаткова угода №2-23 від 18.12.2023; додаток 1 від 27.07.2023; додаток 2 від 27.07.2022; додаток 3 від 27.07.2022; додаток 6 від 13.02.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів №01/2022 від 01.07.2022; договір про надання послуг митного брокера №10/07 від 10.07.2023; договір (контракт) про перевезення №04/1602204 від 16.02.2024; договір (контракт) про перевезення №08/12022024 від 08.03.2024; договір (контракт) про перевезення №14/04-2021-D від 14.04.2024; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №11189033; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №7334045104 від 19.02.2024; лист від 11.03.2024; копія митної декларації країни відправлення №24NL1YQSJMID0ATDA0 від 19.02.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA1209230023220U2 від 15.03.2024.

Митний орган направив декларанту позивача електронний запит (повідомлення) митного органу про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівліпродажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За результатами розгляду митної декларації від 15.03.2024 року №24UA1209230023220U2 та доданих документів Львівська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 15.03.2024 року № UA209000/2024/100146/1, в якому вартість імпортованих позивачем товарів визначено за шостим (резервним) методом, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000880.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 15.03.2024 року № UA209000/2024/100146/1 Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості митний орган зазначив, зокрема про таке:

… «-проведеним аналізом поставок, що надходили на адресу імпортера встановлено оформлення аналогічного товару із вищою фактурною та відповідно митною вартістю за МД № 23UA209230120556U0 від 13.11.2023. Документально підтверджені обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин відсутні;

- згідно наданої до митного контролю CMR від 19.02.2024 № 5103172848/6104208852 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару являється Firma Transportowo Uslugowo Handlowa Mariusz Wilk. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;

- у митній декларації країни відправлення від 19.02.2024 № 24NL1YQSJMID0ATDA0 статистична вартість відповідає фактурній вартості у інвойсі від 19.02.2024 № 7334045104 на умовах поставки FCA, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 № 113/2010 де зазначено, що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати що були понесені задля доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру. Крім того така декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару;

- банківський платіжний документ від 13.02.2024 № б/н не може бути взято до уваги як такий, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить відомостей про виконавця, надавача платіжних послуг та про кваліфікований електронний підпис яким такий платіжний документ підписано;

- вартість товару згідно рахунку-проформи 7334045021 від 29.01.24 становить 14450 євро, оплата 14277,50 євро».

Отже, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.

Отже, митниця встановила розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Це є відповідно до частини шостої статті 54 МК України підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № UA 209230120556U0 від 13.11.2023 року, де вартість товару становить 1,78 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 15.03.2024 року № UA209000/2023/100146/1 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000880.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною першою статті 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки: основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу; митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості та причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів. Водночас посадова особа митного органу повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки сумнівних відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів. Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Одночасно з цим, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товарів за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товарів за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товарів за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі від 19.02.2024 №733404510 (14450 Євро).

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів декларант позивача надав митному органу разом з митною декларацією, документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: пакувальний лист б/н від 19.02.2024; рахунок-проформа (Proforma invoice) №7334045104 від 19.02.2024; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №7334045104 від 19.02.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) №5103172848/6104208852 від 19.02.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) №69097 від 11.03.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 13.02.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №01F/03/202 від 06.03.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №02F/03/2024 від 11.03.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №2678 від 20.02.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №68 від 11.03.2024; довідка про транспортні витрати від 11.03.2024; додаткова угода №1-22 від 06.12.2022; додаткова угода №2-23 від 18.12.2023; додаток 1 від 27.07.2023; додаток 2 від 27.07.2022; додаток 3 від 27.07.2022; додаток 6 від 13.02.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів №01/2022 від 01.07.2022; договір про надання послуг митного брокера №10/07 від 10.07.2023; договір (контракт) про перевезення №04/1602204 від 16.02.2024; договір (контракт) про перевезення №08/12022024 від 08.03.2024; договір (контракт) про перевезення №14/04-2021-D від 14.04.2024; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №11189033; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №7334045104 від 19.02.2024; лист від 11.03.2024; копія митної декларації країни відправлення №24NL1YQSJMID0ATDA0 від 19.02.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA1209230023220U2 від 15.03.2024.

З наведеного суд висновує, що під час митного оформлення імпортованих товарів позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, навівши відповідні аргументи, що дали йому підстави дійти таких висновків.

Оцінюючи аргументи митного органу, зазначені в оскаржуваному рішенні, суд зазначає таке.

Стосовно аргументу митного органу про те, що «згідно наданої до митного контролю CMR від 19.02.2024 № 5103172848/6104208852 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється Firma Transportowo Uslugowo Handlowa Mariusz Wilk, будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару», суд зазначає таке.

Декларантом до митного оформлення надано документи підтверджуючі транспортні витрати, зокрема договори заявки на транспортне експедирування №04/16022024 від 16.02.24 року, №08/12022024 від 08.03.2024 року, у тексі яких вказані умови перевезення, а також вказано номер транспортного засобу який перевозив вантаж, який збігається з інформацією з СМР; рахунки на транспортні послуги №68 від 11.03.24., №2678 від 20.02.24р., довідка про транспортні послуги №110324 від 11.03.24р., СМР.

Отже, позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму понесену за транспортування товару до кордону, яка була включена до митної вартості.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані довідка про транспортно - експедиторські витрати, рахунки та договори є допустимими доказами розміру таких витрат. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, чи посередницькі договори), а тому довідки про транспортні витрати, договори з експедиторами є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року N 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 року у справі № 1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Стосовно аргументу митного органу про те, що «банківський платіжний документ від 13.02.2024 №б/н (не може бути взято до уваги як такий, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить відомостей про виконавця надавача платіжних послуг та про кваліфікований електронний підпис яким такий платіжний документ підписано)», «вартість товару згідно рахунку проформи 7334045021 від 29.01.24 становить 14450 євро, оплата 14277,50 євро» та «митна декларація країни відправлення від 19.02.2024 №24NL1YQSJMID0ATDA0 статистична вартість якої відповідає фактурній вартості яка наведена у інвойсі від 19.02.2024 № 7334045104 на умовах поставки FCA, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 № 113/2010 в якій зазначено що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати що були понесені задня доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру. Крім того така декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару», суд зазначає таке.

Пунктами 3 та 4 частини 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс); або рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» для підтвердження здійснення попередньої оплати за товар надано Львівській Митниці банківський платіжний документ, який підтверджує факт здійснення попередньої оплати по контракту яка була заявлена у митній декларації, зокрема це SWIFT від 13.02.2024 року. Вказаний документ містить посилання на отримувача коштів, контракт та проформу інвойс, які були підставою для оплати.

Слід зазначити, що Цивільні (господарські) відносини реалізуються на засадах застосування принципу диспозитивної. У процесі реалізації своїх прав та обов`язків, сторони договірних відносин можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони.

Так, загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (надалі - Порядок №216).

Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі, а лише зазначати інформацію для ідентифікації платежу.

Тому враховуючи вимоги чинного законодавства, Позивач здійснював попередню оплату згідно виставленого Рахунку-проформи, з посиланням на даний Рахунок та Контракт, що дало можливість ідентифікувати платіж, оскільки дана обставини не знайшла свого відображення у висновках оскаржуваного рішення.

ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» надало разом із митною декларацією документ підтверджуючий оплату придбаного товару, який містить чітку вказівку на підставу оплати, саме даний товар згідно конкретної проформи-рахунку та контракту. Даний документ є бланком документу про здійснення міжнародного платежу.

Що ж стосується різниці між сумою Проформи/Інвойсу та сумою оплати, то вони різняться тільки тим, що Позивач мав перед даним Постачальником передплату за інші раніше придбані товари, тому сплатив суму меншу, за мінусом раніше сплаченої різниці.

Крім того, варто зазначити, що на правильність визначення розміру митної вартості товарів момент оплати цих товарів, який є виключно предметом домовленості договірних сторін, не має жодного впливу.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду щодо розбіжностей в документах стосовно умов оплати товару, сформульованому в постанові від 10.11.2020 року у справі № 280/1746/19, який полягає в наступному: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості».

Що стосується доводів Львівської митниці про статистичну вартість визначену у декларації країни відправлення, суд зазначає, що заповнення митної декларації країни відправлення знаходиться поза межами компетенції декларанта, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару та засвідчення розбіжностей між документами.

Також слід зазначити, що декларація країни відправлення є додатковим документом згідно вимог МК України, який надається декларантом. Митна декларація країни відправлення містить інформацію щодо статистичної вартості імпортованої продукції, а в рахунках-фактурах (інвойсах) зазначена фактурна вартість.

Порядок заповнення декларацій країни відправлення регулюється регламентом ЄС № 113/2010 від 9 лютого 2010 року.

У параграфі 1 та 2 статті 4 вказаного регламенту передбачено, що статистична вартість повинна розрахуватися на основі вартості товарів, зазначеної в параграфі 2, та, за необхідності, коригуватися на транспортні та страхові витрати згідно з параграфом 4. З огляду на принципи оцінювання, встановлені в Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю (угода про митну вартість СОТ), вартість товарів, що експортуються або імпортуються, повинна бути: (a) у випадку продажу або купівлі - ціною, фактично сплаченою або належною до сплати за імпортовані або експортовані товари, за винятком умовної або фіктивної вартості.

У експортній митній декларації 24NL1YQSJMID0ATDA0 від 02.19.2024 р. яку надано постачальником ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» вказано вартість 14580,05 Євро (що є вищою за фактурну 14450 євро), оскільки згідно умов поставки витрати за транспортування товару зі складу Постачальника покладено саме на ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ», тому очевидно такі витрати Постачальником не могло бути включено до вартості в експортну декларації.

Отже, Митний орган в оскарженому рішенні посилається на обставини, які не стосуються числового значення заявленої митної вартості. Натомість у частині першій статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки саме числового значення заявленої митної вартості. Аргументи відповідача не відповідають дійсності, а в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані неточності/розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Суд наголошує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Своєю чергою надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту другого частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Тому спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митній декларації вартістю.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд уважає, що позивач до митного оформлення надав усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості, та давали відповідачу підстави для прийняття рішення щодо визнання заявленої митної вартості таких товарів.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товарів в частині, що стосується визначення митної вартості товарів за резервним методом, суд ураховує таке.

Як передбачено пунктами першим, другим, четвертим частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 Верховний Суд зазначив таке: У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Однак оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Також у постанові від 25.09.2020 у справі № 810/2520/16 Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своїх рішеннях не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Суд ураховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм код УКТЗЕД всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо.

Тому зазначення в оскаржуваному рішенні лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.

Вирішуючи позовну вимогу про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000880, суд наводить такі мотиви.

Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Суд установив, що підставою для складення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000880 слугувало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації від 15.03.2023 №24UA209230023220U2.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду цієї справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 15.03.2024 № UA209000/2024/100146/1 є протиправним та підлягає скасуванню, тож складена на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000880 є неправомірною, а тому її належить визнати протиправною та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та викладених правових положень, суд висновує, що відповідач не дотримав наведених приписів частини другої статті 2 КАС України, а тому прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 15.03.2024 № UA209000/2024/100146/1 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000880 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першого, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 5368,00 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 4844,80 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ (адреса: вул. Героїв Крут, буд. 2, секція 3, кв. 5, с. Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область, 81130; ЄДРПОУ 43905160) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343) про скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/100146/1 від 15.03.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000880, складену Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ (ЄДРПОУ 43905160) 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок) сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна