Рішення

від 17.09.2024 по справі 460/7744/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2024 року м. Рівне№460/7744/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

Дубенського районного споживчого товариствадоГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна Дубенського районного споживчого товариства (далі по тексту позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначив, що на підставі наказу ГУ ДПС в Рівненській області посадовими особами відповідача було проведено фактичну перевірку об`єкту кафетерію, де Дубенське районне споживче товариство здійснює свою господарську діяльність. В якості підстави зазначено: «підпункт 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 ст. 80 ПК України». Позивач вважає, що правових підстав для проведення перевірки у відповідача не було.

Зазначає, що за результатами проведення податковим органом фактичної перевірки вимог законодавства України, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення №2999170007052-22 від 22.03.2024 року про застосування штрафних ( фінансових) санкцій в розмірі 40711,95 грн.

Позивач зазначає, що ним не було допущено порушення вимог застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Враховуючи викладене, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що належать до скасування.

Ухвалою суду від 30.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У строк, встановлений судом, відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого щодо задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування забезпечень зазначає, що перевірка позивача була проведена на підставі норм ПК України, при цьому, зазначає, що в даних відносинах ГУ ДПС в Рівненській області мало беззаперечне право на призначення проведення фактичної перевірки позивача. Зазначає, що зазначення в наказі будь яких додаткових відомостей та фактичних обставин, що стали підставою для призначення перевірки, зокрема на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, приписами п.п 81.1 статті ПК України не вимагається, а тому вважає, що наказ ГУ ДПС України в Рівненській області «Про проведення перевірки» прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки, та за наявності передбаченої ПК України підстави для її проведення.

Стосовно податкового повідомлення- рішень, відповідач зазначає, що працівниками ГУ ДПС в Рівненській області проведена фактична перевірка з питань дотримання вимог чинного законодавства кафетерію за адресою, де здійснює діяльність позивач.

Оскільки, в ході перевірки виявлено порушення вимог п.1,2,11,12 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то як наслідок, відносно позивача було винесено податкове повідомлення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 40711,95 грн.

Враховуючи наведене відповідач вважає, що ними правомірно проведено фактичну перевірку позивача та винесено податкове повідомлення-рішення. Доводи позивача, вважає такими, що не базуються на фактичних обставинах перевірки, а тому не спростовують виявлених порушень, що зафіксовані в акті перевірки.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що при винесенні спірних рішень податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а відтак позивачу належить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Дубенське районне споживче товариство, код ЄДРПОУ 01764679, є діючою юридичною особою.

За інформацію наявною у реєстрі, основним видом діяльності за КВЕД 47.11 є «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами»

Другорядними видами діяльності є :

02.20 «Лісозаготівлі»

10.71 «Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання»

10.85 «Виробництво готової їжі та страв»

46.11 «Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами»

46.39 «Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами»

56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування»

68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна»

На підставі наказу від 20.02.2024 року №445-п Головного управління ДПС в Рівненській області посадовими особами ГУ ДПС ц Рівненській області було проведено фактичну перевірку кафетерію за адресою вул.Шевченка, 24, с.Мирогоща Перша, Дубенський район, де позивач здійснює господарську діяльність з питань дотримання вимог законодавства в питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, в тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, в тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

В якості підстави зазначено: «підпункт 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України».

За результатами фактичної перевірки кафетерію було складено Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами, від 26.02.2024 року за №2084/Ж5/17-00-07-05-17/01764679.

На підставі вказаного Акту було прийнято податкове повідомлення-рішення:

- № 299917000705-22 від 22.03.2024 року, яким було встановлено порушення позивачем п.п.1,2,11,12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі п.1,7 ст.17 та ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних санкцій (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у розмірі 40711,95 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Рівненській області від 22.03.2024 року протиправними та такими, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Згідно з п.п 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI );

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Із змісту п.81.1 ст.81 ПК України вбачається, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 86.1 ст.86 ПК України, встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті

Податковим кодексом України передбачені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Суд зазначає, що у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 у справі № 1570/7146/12, від 24.10.2018 у справі № 808/1746/15 та від 04.02.2019 у справі № 807/242/14.

При цьому, суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

У разі недотримання вимог проведення податкової перевірки, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

У постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості покликатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Дана правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі № 826/7929/16.

Як встановлено судом, як на підставу для проведення фактичної перевірки Дубенського районного споживчого товариства у наказі від 20.02.2024 №445-п зазначено підпункти 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у відповідності до якого фактична перевірка може бути призначена.

Передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктами 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Однак, зі змісту наказу не вбачається, яку саме інформацію про порушення платником податків тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримано ГУ ДПС у Рівненській області, що стала у подальшому підставою для прийняття наказу про призначення перевірки від 20.02.2024 №445-п.

Крім того, у вказаному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено у рамках яких заходів ГУ ДПС у Рівненській області встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Відповідач не надав належним чином доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства. У самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.

Аналогічні підстави були предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 по справі № 440/1074/21.

В той же час суд зазначає, що інформація на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №520/1304/2020 та від 04 грудня 2018 року у справі №820/4894/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 640/21528/19.

Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача від 20.02.2024 №445-п, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але, при цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо зазначення номера підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19, від 22.09.2020 у справі №520/1304/2020 від 05.03.2019 у справі №820/4893/18, від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18.

Суд не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до ст.19 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (пп.19-1.1.14.); забезпечення контролю за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку (пп.19-1.1.15); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (пп.19-1.1.16).

Натомість, суд констатує, що реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Такими функціями контролюючий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не у будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, перевірка може бути призначена.

Суд зауважує, що ст.80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі про призначення перевірки від 20.02.2024 №445-п будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, враховуючи що наведені в наказі підстави проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися та не були доведені відповідачем як суб`єктом владних повноважень, тому суд дійшов висновку, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно.

Варто відзначити, що з приводу зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки конкретних підстав для її проведення склалася суперечлива судова практика Верховного Суду.

Зокрема, в постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №815/756/16, від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18, від 22.09.2020 у справі № 520/1304/2020, від 19.11.2020 у справі №160/7971/19, від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 17.12.2020 у справі №520/12028/18, від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 05.07.2021 у справі №825/951/17, від 16.09.2021 у справі № 120/1431/20-а, від 12.10.2021 у справі №120/5729/20-а, від 28.10.2021 у справі №520/10214/2020, від 02.12.2021 у справі № 120/3918/20-а висловлена правова позиція про те що недостатньо лише повноважень контролюючого органу, але і необхідне отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками. Також, зазначена інформація, яка стала підставою для призначення фактичної перевірки повинна бути відображена у наказі про призначення фактичної перевірки.

Однак, в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 07.11.2019 у справі №140/391/19, від 07.11.2019 у справі № 140/391/19, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 22.04.2021 у справі №805/3809/16-а, від 29.07.2021 у справі №815/6864/16, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України розтлумачено на користь контролюючого органу. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку, за висновком судів попередніх інстанцій достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Згідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Враховуючи наведену вище правову позицію, суд вважає необґрунтованим покликання відповідача на зазначену відзиві на позовну заяву практику Верховного Суду щодо проведення перевірок на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, оскільки необхідно враховувати саме останню правову позицію.

У постанові від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, де предметом розгляду були подібні правовідносини, Верховний Суд, проаналізувавши ряд своїх рішень, зокрема, від 08.09.2020 (справа №640/21536/19), від 17.12.2020 (справа №520/12028/18), від 11.06.2019 (справа №1440/2045/18), де вказано про необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення, суд касаційної інстанції зауважив, що такий правовий висновок не суперечить наведеній позиції, адже уточнює та розширює підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України як підстави для призначення фактичної перевірки.

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд зробив правовий висновок, що при призначенні фактичної перевірки контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

За висновком Верховного Суду в подібних правовідносинах, що викладений в постановах від 12.10.2021 у справах №120/5729/20-а та №120/5229/20-а, при встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Окрім того, суд звертає увагу також на те, що в наказі про проведення перевірки від 20.02.2024 №445-п вказано, період діяльності, що перевіряється згідно ст. 102 Податкового кодексу України.

Згідно з п.102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналізуючи положення ст.75, 80 ПК України, суд вважає, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка суб`єкта господарювання.

Однак, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

Таким чином, на думку суду, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність достатність правових та фактичних підстав для проведення фактичної перевірки позивача на підставі наказу від 20.02.2024 №445-п.

В постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №1340/3590/18, викладена правова позиція, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості покликатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Головне управління ДПС у Рівненській області діяло не у спосіб, що визначений законами та Конституцією України. Зокрема, контролюючий орган не дотримав вимоги пп.80.2.2, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України для призначення та проведення фактичної перевірки Дубенського районного споживчого що призводить до відсутності правових наслідків такої. Тому, прийняті за наслідками такої перевірки оспорювані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, суд надає оцінку правомірності спірних рішень, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Отже, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 299917000705-22 від 22.03.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області на користьДубенського районного споживчого товариства сплачений судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17 вересня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: Дубенське районне споживче товариство (вул. Свободи, буд. 4,м. Дубно,Дубенський р-н, Рівненська обл.,35603, код ЄДРПОУ 01764679)

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, код ЄДРПОУ 44070166)

Суддя В.В. Щербаков