Рішення

від 18.09.2024 по справі 460/7390/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2024 року м. Рівне№460/7390/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР БУС» доДержавної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР БУС» звернулось до суду з позовом доДержавної служби України з безпеки на транспорті провизнання протиправною та скасування постанови №064334 від 25.06.2024.

Ухвалою суду від 10.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова №064334 від 25.06.2024 винесена протиправно. Сторона позивача заперечує факт відсутності копії договору із замовником, натомість вказує, що водієм ОСОБА_1 було пред`явлено договір про надання послуг з організації нерегулярних міжнародних перевезень б/н від 17.05.2024 укладений між позивачем та замовником. Однак, вказаний факт було проігноровано й складено акт про нібито вчинене правопорушення за ст. 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому, зазначає, що товариство не було повідомлене про розгляд справи. Наголошує, що у позивача наявні всі документи, які вимагаються чинним законодавством щодо здійсненого перевезення. Тому, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, зокрема через Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області, яким прийнято спірну постанову. Так, відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Зауважує, що згідно Ліцензії №610 від 02.12.2022 дозволений вид робіт для ТОВ «СТАР БУС»: внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення. Під час проведення перевірки було встановлено, що позивач виконував саме внутрішнє перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення. Відповідач доводить, що відеозаписом з нагрудної камери інспектора, який був здійснений під час проведення перевірки 18.05.2024 вбачається, що вірно встановлено факт попереднього замовлення пасажиркою у позивача послуг із перевезення та договірних умов такого перевезення, інспектором з`ясовано комерційну основу та мету такого перевезення. Зауважує, що наданий до позову договір про надання послуг з організації нерегулярних міжнародних перевезень б/н від 17.05.2024 (укладений між позивачем та замовником) не надавався водієм на момент проведення перевірки, оскільки з відеозапису вбачається, що водій надавав інші договори за 2023 рік та незаповнені договори, однак не ті, які відповідали меті перевезення, яке перевірялося. Більше того, якби долучений позивачем договір і був на момент проведення перевірки, він не відноситься до перевезення, яке було предметом перевірки, що і спростовано інспектором та зафіксовано на боді-камері. Також звертає увагу суду, що долучений договір заповнений частково від руки, зважаючи також, що він не потребує обов`язкового нотаріального посвідчення, такий міг бути оформлений «заднім числом» вже після проведення перевірки. Окрім того, вищезгаданий договір, який долучений позивачем до матеріалів позову, не містить обов`язкових його реквізитів (марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання). Враховуюче вищевикладене вважає, що оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню. Просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Стороною позивача подано додаткові пояснення. Зазначено, що 26.08.2024 у відповідь на адвокатський запит отримано запис відео з боді-камери інспектора ОСОБА_2 . Так, при проведенні перевірки інспектор витребував документи в порядку ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (договір із замовником транспортних послуг), а на вимогу інспектора, водієм ОСОБА_1 було пред`явлено для огляду договір про надання послуг з організації нерегулярних міжнародних перевезень пасажирів та їх багажу б/н від 17.05.2024, укладений між позивачем (Виконавець) та ОСОБА_3 (Замовник) в електронній формі в силу статтей 7, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки електронні документи прирівнюються до оригіналів. Однак, вказаний факт було проігноровано. Також вказує, що протягом проведення рейдової перевірки інспектор неодноразово наголошував про незаконність змінності транспортного засобу, однак не вказав норму Закону. Відповідно до п. 2.2.1 договору б/н від 17.05.2024 перевізник має право змінювати вид автотранспортного засобу. А відтак, правопорушення не відбулось. Окрім того, транспортний засіб був у користуванні ліцензіата.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР БУС» зареєстроване як юридична особа 21.11.2022. Місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 . Види діяльності: 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. (основний), 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, 49.32 Надання послуг таксі.

18.05.2024 у м.Київ, площа Вокзальна, 1, посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Рарченком Дмитром Миколайовичем, на підставі направлення на перевірку №001900 від 09.05.2024, проведено рейдову перевірку транспортного засобу MERCEDES-BENZ н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «СТАР БУС», під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами перевірки, о 20 год 15 хв складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №059788 від 18.05.2024 у якому зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення статтей 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме «при здійсненні пасажирських перевезень за маршрутом м.Рівне-м.Київ перевізник не забезпечив водія копією договору із замовником послуг (при здійсненні перевезень автомобілем на замовлення) в межах України. На момент перевірки в салоні т/з перебував один пасажир», у тому числі порушення відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 на момент перевірки виявлені порушення передбачені ст.39 цього Закону при здійсненні перевезень легковим автомобілем на замовлення у міжміському міжобласному сполученні у межах України.

Пояснення водія про причини порушень: зі змістом акту та порушенням водій ознайомився. Водій т/з ОСОБА_1 від підпису відмовився.

Повідомлення про розгляд справи на 25.06.2024 надсилалось на електронну адресу позивача.

25.06.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «Стар Бус», складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від №064334, якою до позивача застосовано адміністративногосподарський штраф у розмірі 17000 грн за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону.

Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» №442 від 10.09.2014 Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ), що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Статтею 5 цього Закону визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (пункт 15 Порядку №1567).

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе, зокрема: використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення; здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути (пункт 16 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 17 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Згідно пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

А відповідно до пункту 22 Порядку №1567 у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку №1567).

Судом встановлено, що повідомлення про розгляд справи на 25.06.2024 надсилалось на електронну адресу позивача (17.06.2024). Відтак, відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи.

Позивач на розгляд справи не прибув, клопотань, заяв чи пояснень по суті не надавав.

З аналізу викладеного законодавства вбачається, що Порядком №1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17, від 14 грудня 2023 року у справі №280/1426/20, від 21 грудня 2023 року у справі №560/11763/22, від 06 червня 2024 року у справі №340/1617/22.

Тобто, нормами Порядку №1567 не установлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.

У даному випадку, відповідно до вимог Порядку №1567, не було порушено процедури розгляду справи та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Отже, процедура розгляду оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є дотриманою, а дослідженими судом доказами в повній мірі доведено, що відповідач не допустив жодник процедурних порушень, здійснюючи перевірку позивача та притягаючи його до відповідальності.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ: автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення - перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Статтею 34 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до приписів статті 35 Закону №2344-ІІІ послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Так, послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення можуть надаватися тільки за попередньою домовленістю із замовником послуг і не можуть надаватися на стоянках таксі та на шляху прямування автомобіля громадянам, з якими не було попередньої домовленості про послугу.

Суб`єкти господарювання, які використовують легкові автомобілі на замовлення, мають право включати витрати на ці послуги до собівартості продукції тільки за умови, що у перевізника є відповідна ліцензія і з ним укладений письмовий договір на обслуговування.

Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.

Правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування. Вони визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов`язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Статтею 39 Закону №2344-ІІІ передбачений перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею ж 40 Закону №2344-ІІІ визначено основні права та обов`язки водія автобуса, таксі, легкового автомобіля на замовлення, легкового автомобіля при перевезенні пасажирів.

Водій легкового автомобіля на замовлення зобов`язаний виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту і технічної експлуатації легкового автомобіля. Водій легкового автомобіля не має права здійснювати стоянку та посадку пасажирів на стоянці таксі.

Договір про обслуговування легковим автомобілем на замовлення укладається між автомобільним перевізником і замовником у письмовій формі та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами або з моменту домовленості сторін (стаття 42 Закону №2344-ІІІ).

Тобто, серед обов`язкових документів на підставі яких юридичною особою виконуються пасажирські перевезення на замовлення, що визначені у статті 39 Закону №2344-III, як для автомобільного перевізника, є ліцензія та договір із замовником послуги.

За приписами абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами пунктів 104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі - перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов`язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожен автомобіль. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб`єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.

З наведеного слідує, що ліцензія, договір із замовником послуги є тими документами, наявність яких під час здійснення заходів державного контролю є предметом перевірки щодо дотримання вимог законодавства автомобільними перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.

З обсягу встановлених обставин цієї справи слідує, що посадовою особою Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку ТЗ позивача та виявлено порушення щодо перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону №2344-III, а саме договору із замовником послуги, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

При цьому, встановленню підлягає факт замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умов такого перевезення, зокрема, комерційної основи такого перевезення.

За приписами статі 6 Закону №2344-ІІІ під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи контролюючого органу мають право, зокрема, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі, а також здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Наведене свідчить, що одним із доказів вчинення порушень під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) є, зокрема, відеозапис процесу перевірки.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №240/6269/23.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 09.08.2022 №590 затверджено Порядок застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Порядок №590), який регулює застосування, зберігання, видачу, приймання (повернення) засобів фото- і відеофіксації, доступу до фото- і відеозаписів посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення їхніх повноважень, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої за допомогою засобів фото- і відеофіксації.

Відповідно до пункту 3 Порядку №590 застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Укртрансбезпеки здійснюється, зокрема під час планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Посадова особа Укртрансбезпеки зобов`язана вмикати портативний відеореєстратор під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі): зупинення транспортного засобу, процесів виявлення та фіксування порушень, спілкування з фізичними особами. Посадова особа Укртрансбезпеки, яка застосовує портативний відеореєстратор інформує осіб, відносно яких проводиться фото- і відеофіксація (пункти 5, 6 Порядку №590).

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

За правилами частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України«Про електронні документи та електронний документообіг»та«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

03.09.2024 представником позивача долучено флеш-носій з відеофайлом, на який, в силу частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України«Про електронні документи та електронний документообіг»та«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Згідно з частиною 1 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відтак, зазначений електронний доказ сторони позивача суд не бере до уваги. При цьому, за змістом заяви про долучення вказаного доказу, на відео міститься запис рейдової перевірки.

У матеріалах справи міститься долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву через електронний кабінет Електронного суду (модуля Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи), відеозапис (11 відеозаписів з короткою тривалістю) з нагрудної камери уповноваженої особи, зокрема з поясненнями пасажира.

В силу частини 5 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом (абзац 2 частини 8 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, сторона позивача зазначає, що водієм ОСОБА_1 було пред`явлено для огляду договір про надання послуг з організації нерегулярних міжнародних перевезень пасажирів та їх багажу Б/Н від 17.05.2024, укладений між позивачем (Виконавець) та ОСОБА_3 (Замовник) в електронній формі в силу статтей 7, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» водієм пред`являвся договір в електронній формі, оскільки згідно чинного законодавства електронні документи прирівнюються до оригіналів.

В свою чергу відповідач доводить, що наданий до позову договір про надання послуг з організації нерегулярних міжнародних перевезень б/н від 17.05.2024 (укладений між позивачем та замовником ОСОБА_4 ) не надавався водієм ОСОБА_1 на момент проведення перевірки, оскільки з відеозапису вбачається, що водій надавав інші договори за 2023 рік та незаповнені договори, однак не ті, які відповідали меті перевезення (саме внутрішнє перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення), яке перевірялося. Також звертає увагу суду, що долучений договір заповнений частково від руки, зважаючи також, що він не потребує обов`язкового нотаріального посвідчення, такий міг бути оформлений «заднім числом» вже після проведення перевірки, а також, не містить обов`язкових його реквізитів (марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання). З відеозапису з нагрудної камери інспектора, який був здійснений під час проведення перевірки 18.05.2024 вбачається, що водій ОСОБА_5 на запитання інспектора, про те звідки та куди він перевозить пасажира, відповів: «їдемо з Рівного, в Києві маю пересадити пасажира на автобус до Харкова». Так, під час перевірки салону автомобіля, в ньому перебувала одна пасажирка. Розмову із нею зафіксовано на відео 2, на запитання інспектора «звідки та куди прямуєте?», пасажирка підтвердила, що їхала з Європи іншою машиною, після чого пересіла в цей автомобіль у м.Рівне та їхала ним до м.Києва. Тобто, вірно встановлено факт попереднього замовлення пасажиркою у позивача послуг із перевезення та договірних умов такого перевезення, інспектором з`ясовано комерційну основу та мету такого перевезення.

Дослідженням відеофіксації процесу перевірки 18.05.2024, судом встановлено наступне.

Відеофіксацію процесу перевірки розпочато 18.05.2024 о 19 год 40 хв.

О 19 год 41 хв, водій підтвердив, що в салоні автомобіля перебуває пасажир. На запитання інспектора вказав, що транспортним засобом MERCEDES-BENZ н.з. НОМЕР_1 «приїхав з Рівного до Києва, помінявся з водієм, люди їхали з Європи». На запитання інспектора про те, чи у салоні пасажир, підтвердив, що «так, маю пересадити на Харків», а також зазначив, що за перевезення «люди платять гроші фірмі» - о 19 год 44 хв (відео 1).

В салоні автомобіля перебувала одна пасажирка. Розмову з нею зафіксовано на відео 2. О 19 год 46 хв на запитання інспектора «звідки та куди прямуєте», пасажирка підтвердила, що їхала з Європи іншою машиною, після чого пересіла в цей автомобіль у м.Рівне та їхала ним до м.Києва.

Водій на вимогу інспектора надав договір на перевезення, однак за 2023 рік (19 год 48 хв, відео 2).

Після телефонної розмови з перевізником (представником), водій почав стверджувати, що «автомобіль з Рівного приїхав пустий» (19 год 51 хв відео 3; 20 год 01 хв та в подальшому, зокрема на відео 5).

Водій на вимогу інспектора пред`явив на телефоні фото ліцензії (витяг) о 20 год 06 хв (відео 6).

О 20 год 08 хв водій пред`явив на телефоні договір від 17.05.2024 у міжнародному сполученні: Німеччина Україна (Київ), номер ТЗ не озвучено (не вказано), початковий/кінцевий/проміжний пункти та кількість пасажирів не вказано. О 20 год 09 хв водій зазначив, що «машина не вписана».

О 20 год 10 хв водій знову підтвердив, що віз 1 пасажира (Наталію), що зафіксовано на відео 7.

Водій зазначав, що «машини можуть мінятися». Інспектор вказував про те, що договір у міжнарожному сполученні, а ліцензія на внутрішні перевезення, не вказано номер ТЗ, водія, інше, тому не підтверджується, яке відношення має вказане перевезення і ТЗ до договору у міжнародному сполученні (відео 7, 10).

О 20 год 28 хв водій визнав, що перевізник договір не передав/не надав (відео 10).

Відеофіксацію процесу перевірки завершено 18.05.2024 о 20 год 32 хв.

Відповідно до статті 910 Цивільного кодексу України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка або електронного квитка та багажної квитанції, вимоги до яких встановлюються відповідно до законодавства.

З долученого до позову Договору про надання послуг з організації нерегулярних міжнародних перевезень пасажирів та їх багажу б/н від 17.05.2024 (далі Договір б/н від 17.05.2024), судом встановлено таке.

Договір б/н від 17.05.2024 укладений в м.Рівне між ОСОБА_3 , яка діє на підставі паспорта громадянина України не вказано (Замовник) і ТОВ «Стар Бус» в особі директора ОСОБА_6 , що діє на підставі статуту (Перевізник). За цим договором перевізник зобов`язується надати Замовнику послуги з перевезення пасажира та його багажу автомобільним транспортом за певним маршрутом та графіком, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги (п.1.1. Договору). Маршрути та графіки перевезень, вимоги до автомобільного транспорту узгоджуються сторонами та зазначаються в Додатку №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1.2. Договору перевізник зобов`язаний забезпечити наявність у водіїв транспортних засобів, що здійснює перевезення пасажирів, необхідних належним чином оформлених документів та дозволів. Згідно з п.2.2.1. Договору перевізник має право змінювати вид автотранспортного засобу, маршрут перевезення, попередньо повідомити замовника за ці зміни.

Оплата наданих за цим договором послуг здійснюється замовником у готівковій або безготівковій формі (п.3.1. Договору).

У розділі «Реквізити сторін» відсутні відомості про замовника (пасажира) ОСОБА_7 , зокрема РНОКПП.

Відповідно до змісту Додатку №1 до Договору б/н від 17.05.2024 (№1477 від 17.05.2024), маршрут перевезення Німеччина Україна, графік пересування «індекс 46569 Київ», вартість 4000 грн.

Тобто, такий договір не містив інформацію про основні характеристики обслуговування, зокрема марку і клас транспортного засобу (його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання), ПІБ водія, початковий/кінцевий/проміжний пункти та інші обов`язкові реквізити.

До позову долучено маршрутний лист №17/05 від 17.05.2024 у якому зазначений ТЗ MERCEDES-BENZ Sprinter 316 NGT н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 та зокрема маршрут (завдання): м.Амстердам м.Київ (відстань 1971 км) 1 пасажир ОСОБА_8 . Відповідно до замовлення №17052024, пасажир: ОСОБА_8 , рейс Амстердам Київ (відправлення 17.05.2024 08:00, прибуття 18.05.2024 21:00), ціна квитка 170 євро.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що під час перевірки такий маршрутний лист був відсутній.

Щодо доводів сторони позивача про те, що в силу статтей 7, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» водієм пред`являвся договір в електронній формі, слід зазначити таке.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлює Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 №851-IV (далі Закон №851-IV).

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (стаття 5 Закону №851-IV).

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами (стаття 6 Закону №851-IV).

Згідно з статтею 7 Закону №851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті Закону №851-IV юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 10 Закону №851-IV передбачено, що відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

А в силу приписів статті 12 Закону №851-IV перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Таким чином, під час перевірки, водій не пред`являв договір б/н від 17.05.2024 (копію) в електронному вигляді.

Суд зауважує, що пред`явивлення на телефоні договору не може вважатися, що копію договору надано в електронному вигляді (відсутні відомості про електронний підпис), оскільки оригінал електронного документа повинен давати змогу довести, зокрема, його справжність у порядку, визначеному законодавством.

Щодо доводів представника позивача про те, що протягом проведення рейдової перевірки інспектор наголошував про незаконність змінності транспортного засобу, однак відповідно до п. 2.2.1 договору б/н від 17.05.2024 перевізник має право змінювати вид автотранспортного засобу, суд наголошує, що відповідно до Ліцензії №610 від 02.12.2022 дозволений вид робіт для ТОВ «СТАР БУС»: внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.

Під час проведення перевірки було встановлено, що позивач виконував саме внутрішнє перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення.

Відтак, інспектор правомірно наголошував на тому, що продемонстрований договір у міжнарожному сполученні не може підтвердити перевезення з м.Рівного до м.Києва.

Суд погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що оскільки у пред`явленому водієм договорі не було вказано номер ТЗ, початковий/кінцевий/проміжний пункти призначення, кількість пасажирів та інше такий договір дійсно не міг підтвердити пасажирське перевезення на замовлення 18.05.2024 за маршрутом м.Рівне-м.Київ транспортним засобом MERCEDES-BENZ н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «СТАР БУС», під керуванням водія ОСОБА_1 .

Більше того, статтею 39 Закону №2344-ІІІ чітко передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, зокрема, копію договору із замовником послуги.

Отже, суд дійшов висновку, що на момент перевірки перевізник не забезпечив водія копією договору із замовником послуг, на підставі якого виконувалось пасажирське перевезення на комерційній основі в межах України.

Тому, в Акті №059788 від 18.05.2024 правомірно зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення статтей 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме «при здійсненні пасажирських перевезень за маршрутом м.Рівне-м.Київ перевізник не забезпечив водія копією договору із замовником послуг (при здійсненні перевезень автомобілем на замовлення) в межах України.

За сукупності вищенаведеного, суд відхиляє твердженням позивача, як необґрунтовані та такі, що спростовуються належними й допустимими доказами у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем правопорушення - надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №064334 від 25.06.2024 відповідає наведеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочин України критеріям.

Тому, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР БУС» до Державної служби України з безпеки на транспорті провизнання протиправною та скасування постанови №064334 від 25.06.2024, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 18 вересня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР БУС» (вул. Данила Галицького, буд. 5, кв. 143, м. Рівне, Рівненська обл.,33012, ЄДРПОУ/РНОКПП 45044430)

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Н.В. Друзенко