Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
18 вересня 2024 року № 520/12446/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8 А,м. Київ,03124, код ЄДРПОУ43997555) визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :
- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UА100000/2024/000066/2 від 02 квітня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100320/2024/000318;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.
Суддя Кухар М.Д. з 19.06.2024 по 21.06.2024 та з 04.07.2024 по 05.07.2024 перебувала у відрядженні, з 08.07.2024 по 02.08.2024 перебувала у щорічній відпустці.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, суд встановив наступне.
ФОП ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів N° ІІА100000/2024/000066/2 від 02 квітня 2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № иА100320/2024/000318
Відповідно до укладеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) зовнішньоекономічного контракту № А230405 від 25.05.2023 р. з продавцем TIANJIN TEXTILE GROUP IMPORT AND EXPORT INC на митну територію України надійшов, придбаний ФОП ОСОБА_1 товар - велосипеди з шарикопідшипниками: Ьісусіе/велосипед PALERMO 26" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 282 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед SORENTO 26" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 27 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед VERONA 26" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 33 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед DIAMOND 28" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 243 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед MESSINA 28" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 57 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед MODENA 26" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 174 шт. (сет); bicycle/ велосипед MILAN 28" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 198 шт. (сет); bicycle/ велосипед BERGAMO 26" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 99 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед BERGAMO 26" 3SPD WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 42 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед TURIN 28" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 201 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед SORENTO 26" 3SPD WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 66 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед VALENCIA 26" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 27 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед NEAPOL 26" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 15 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед SORENTO 26" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 15 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед VERONA 26" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 12 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед PARMA 28" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 33 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед PALERMO 26" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 6 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед MESSINA 28" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 18 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед MODENA 26" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 24 шт. (сет); Ьісусіе/велосипед DIAMOND 28" WITH BASKET (в комплекті з корзиною) - 48 шт. (сет). Торговельна марка - TITAN. Для зручності транспортування поставляються у розібраному стані. Країна виробництва - CN, Китай.
З метою митного оформлення придбаних товарів та випуску їх у вільний обіг,29.03.2024 року Позивачем через декларанта подано електрону митну декларацію N° 24UA100320410417U2 разом із відповідними супровідними документами, згідно яких митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження заявлених відомостей щодо митної вартості ввезеного товару, з вказаною митною декларацією ФОП ОСОБА_1 через митного брокера (ТОВ «НОВАБРОК») подано наступні документи:
пакувальний лист (Packing list) б/н від 06.01.2024 р.;
рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № А230916-2 від 06.01.2024 р.;
домашній коносамент (House bill of lading) № WWA23126684 від 14.01.2024 p. автотранспортна накладна (Road consignment note) (CMR) № 15/03-02 від 15.03.2024 р.;
автотранспортна накладна (Road consignment note) (CMR) № 20/03-02 від 20.03.2024 p.;
сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 24С1200А0107/00057 від 15.01.2024 р.;
документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка від експедитора ТОВ «Клевер Тім») № 150324/09 від 15.03.2024 р.;
документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка від експедитора ТОВ «Клевер Тім») № 200324/01 від 20.03.2024 р.;
прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 12.12.2023 р.;
зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № А230405 від 25.05.2023 р.;
договір про надання послуг митного брокера № МБ019/01 від 04.12.2023 р.;
договір (контракт) про перевезення (ТЕО з ТОВ «Клевер Тім») № 1407/23/01 від 14.07.2023 р.;
заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 29.03.2024 р.;
інші некласифіковані документи (Доручення) № 29/03/2024 29.03.2024 р.;
інші некласифіковані документи (Разова перепустка) № ПР-81727 від 29.03.2024р.;
інші некласифіковані документи (Разова перепустка) № ПР-81728 від 29.03.2024 р.
За результатами розгляду поданих документів Відповідач своїм електронним повідомленням від 02.04.2024р. о 11:10:00 до документа № 24UА100320410417U2 повідомив декларанта, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару, з огляду на які, Відповідачем було висунуто вимогу про надання додаткових документів.
У відповідь на вищезазначене повідомлення Відповідача, Позивачем 02.04.2024 р. додатково до митниці на забезпечення митного оформлення надано:
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-20064 від 15.03.2024 р.;
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-20069 від 20.03.2024 р.;
копію митної декларації країни відправлення Китай N° 021720240000007761 від 12.01.2024 р. із перекладом;
висновок експерта про вартісні характеристики товару № 20-52/03- 2024 від 29.03.2024 р.
Однак, за результатами розгляду поданих документів, 02.04.2024 р. о 16:49:47 митний орган відмовив Позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю одночаснонаправивши засобами електронного зв`язку:
-Повідомлення до документа МД № 24UА100320410417U2, із назвою «Повідомлення від митниці декларанту»
- Рішення про коригування митної вартості товарів N° UА100000/2024/000066/2 від 02.04.2024 р.,зміст якого повністю дублює вищезазначене повідомлення митного органу, з посиланням на те, що джерелом інформації для даного Рішення є наявна в митному органі цінова інформація про митні оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін за фактами митних оформлень, що наявні у ЄАІС та АСМО Інспектор від 22.01.2024 N° UА500500/2024/002230. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДМС України від 01.07.2021 N° 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ на який йде посилання у оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Проте, окрім зазначеного посилання на ч. 2 ст. 58 МКУ України, оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування та посилання на те, які саме використані декларантом відомості не підтверджені документально та/або які саме відомості не визначені кількісно і достовірні та/або яка саме складова митної вартості відсутня, яка є обов`язковою при її обчисленні.
02.04.2024р. Відповідачем було оформлено та направлено Позивачу через декларанта картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100320/2024/000318 відповідно до положень статті 256 та вимог пункту 1 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій», Наказу Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа» та з причин винесення відповідно до ст. 55 МКУ Рішення про коригування митної вартості товарів № UА100000/2 024/000066/2 від 02.04.2024 р.
ФОП ОСОБА_1 не погоджується із зазначеним Рішенням про коригування митної вартості №UА100000/2024/000066/2 від 02.04.2024 р. та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N° UА100320/2024/000318 через їх протиправність, безпідставність, необґрунтованість, необ`єктивність та невідповідність фактичним обставинам й нормам діючого законодавства України, що призвело до безпідставної надмірної сплати ФОП ОСОБА_1 митних платежів у вигляді мита та податку на додану вартість, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів..
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передба чені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 34-1 частини першої статті 4 Митного кодексу України митні органи - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 52 МК України, заявления митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості,які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації
Відповідно до частини четвертої статті 52 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Частинами 8, 9 статті 52 МК України передбачено, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визна чення.
Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Матеріалами справи підтверждено, що 25.05.2023 р. між позивачем - ФОП ОСОБА_1 та продавцем TIANJIN TEXTILE GROUP IMPORTAND EXPORT INC укладено зовнішньоекономічний контракт № A230405 від 25.05.2023 р. на поставку велосипедів, згідно узгодженого та підписаного Сторонами інвойсу, який є невід`ємною частиною даного контракту (п.п. 1.1., 1.2. Контракту).
Поставка товару здійснюється на умовах: FOB - Тянцзинь, згідно з правилами Інкотермс 2010 , що передбачено п.п. 3.3. Контракту.
Ціна одиниці і загальна сума Товару вказується в інвойсі в доларах США (п.п. 2.1. Контракту).
Згідно інвойсу N° А230916-2 від 06.01.2024 р., який є невід`ємною частиною даного контракту, Позивачу було поставлено товар за переліком, на загальну суму 56 700,00 доларів США.
Умови оплати за товар визначені згідно п.п. 2.3. Контракту № А230405 від 25.05.2023 р., шляхом безготівкового банківського переказу Покупця в доларах США на користь Продавця по платіжним реквізитам.
Відповідно до п.п. 3.1. Контракту № А230405 від 25.05.2023 р., умови оплати обговорюються в кожному інвойсі окремо.
Згідно інвойсу № А230916-2 від 06.01.2024 р„ який є невід`ємною частиною даного контракту, вид оплати - відстрочка платежу: «100 % of amount 150 days after goods on arrive», 100 % оплата через 150 днів після прибуття вантажу до місця призначення.
З метою митного оформлення зазначених придбаних товарів та випуску їх у вільний обіг та у відповідності до ч. 2 статті 53 МК України, позивачем 29.03.2024 р. через декларанта подано електрону митну декларацію № 24UА100320410417U2, разом із відповідними супровідними документами, а саме:декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості - подано та не заперечується відповідачем у картці відмови;зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності - подано та не заперечується відповідачем у картці відмови; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу) - поданота не заперечується відповідачем у картці відмови;якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - на момент декларування вартість товару ще не було сплачено, так як згідно до умов контракту Сторони погодили відстрочку платежу, а саме: 100 % оплату за товар через 150 днів після прибуття вантажу до місця призначення, тому на момент декларування не подано;за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - подано інвойс, пакувальний лист, сертифікат про походження товару та не заперечується відповідачем у картці відмови;транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів - було подано міжнародні автотранспортні накладні (CMR), та документи, що підтверджують вартість перевезення товару (довідки про вартість транспортування), що також не заперечується відповідачем у картці відмови;ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню - не подано, так як імпорт товару по Контракту не підлягає ліцензуванню;якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - не подано, так як страхування не здійснювалося.
Тобто, у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України Позивачем до митного органу було подано усі основні документи, які підтверджують митну вартість ввезених на територію України товарів.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);виписку з бухгалтерської документації;ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;копію митної декларації країни відправлення;висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, частиною п`ятою статті 53 встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, шо є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов`язують Відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими. чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, не наведення Відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин. які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд вказує, що аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року № 821/1617/17.
Як вже зазначалося вище, у зв`язку із встановленими розбіжностями, Відповідачем було висунуто вимогу про надання додаткових документів, а саме:
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
виписку з бухгалтерської документації;
ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копію митної декларації країни відправлення з урахуванням вимог ст. 254 МКУ;
рахунки та інші документи щодо організації транспортно-експедиційних послуг, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення та обробки оцінюваних товарів;
будь-яку іншу інформацію щодо наявності та вартості складових митної вартості партії товару;
в зв`язку із спрацюванням профілю ризику АСУР «Інспектор» інформацію про митне оформлення ідентичних або подібних товарів.
Позивачем у відповідності до ч. З статті 53 МК України вказану вимогу було задоволено та 02.04.2024 р. надано:
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-20064 від 15.03.2024 р.;
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-20069 від 20.03.2024 р.;
копію митної декларації країни відправлення Китай № 021720240000007761 від 12.01.2024 р. із перекладом;
висновок експерта про вартісні характеристики товару № 20-52/03-2024 від 29.03.2024 р.
Інформацію щодо надання яких відображено в електронних повідомленнях Позивача до документа N° 24UІА100320410417U2 від р. та в електронному повідомлені Відповідача до документа N° 24UA100320410417U2 від 02.04.2024 р. о 16:49:47, шляхом зазначення - «... надання інших додаткових документів»
Судом встановлено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, не надавалися з причин того, що відповідно до рахунку-фактури (Commercial invoice) N° А230916-2 від 06.01.2024, який є невід`ємною частиною Контракту N° А230405 від 25.05.2023 р., Сторонами визначено вид оплати - відстрочка платежу, а саме: 100 % оплата через 150 днів після прибуття вантажу до місця призначення, тому це виключало обов`язок декларанта надавати банківські платіжні документи на момент декларування.
Стосовно висновку про якісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, то слід зазначити, що висновок про якісні характеристики товарів міститься в сертифікаті про походження товару (Certificate of origin) N° 24С1200А0107/00057 від 15.01.2024 р., який надавався на момент декларування з первинною митною декларацією, що також відображено у картці відмови і виключало обов`язок декларанта надавати його повторно. Більш того, Відповідачем при первинному отриманні від декларанта зазначеного документа, також не було встановлено жодних розбіжностей, які необхідно було б додатково підтвердити, пояснити чи відкоригувати/виправити шляхом надання повторно цього ж документа.
Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, не надавалися з причин того, що страхування не здійснювалося і підтверджується довідками про транспортні витрати N° 150324/09 від 15.03.2024 та № 200324/01 від 20.03.2024, а тому це виключало обов`язок декларанта надавати страхові документи на момент декларування.
Судом встановлено, що виписка з бухгалтерської документації, не надавалася з причин того, що відповідно до рахунку-фактури (Commercial invoice) N° А230916-2 від 06.01.2024, який є невід`ємною частиною Контракту N° А230405 від 25.05.2023р., Сторонами визначено вид оплати - відстрочка платежу, а саме: 100 % оплата через 150 днів після прибуття вантажу до місця призначення, тому це виключало обов`язок декларанта надавати виписку з бухгалтерської документації на момент декларування.
На момент декларування з первинною митною декларацією декларантом були подані інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а саме було подано: інвойс, пакувальний лист, прайс лист виробника товару, сертифікат про походження товару, про що також зазначено у картці відмови, що виключало обов`язок декларанта надавати їх повторно. Більш того, Відповідачем при первинному отриманні від декларанта зазначених документів, не було встановлено жодних розбіжностей, у тому числі, числових, які необхідно було додатково підтвердити, пояснити чи відкоригувати/виправити шляхом надання повторно цих же документів.
Як вбачається із положень ч. З ст. 53 МК України надання додаткових документів, які запитуються митницею, здійснюється тільки при їх наявності, що стосується ліцензійного чи авторського договору покупця щодо оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, слід зазначити, що між покупцем, ФОП ОСОБА_1 , та продавцем, TIANJIN TEXTILE GROUP IMPORT AND EXPORT INC, ліцензійний чи авторський договір не укладався, більш того контрактом N° А230405 від 25.05.2023 р. не передбачено укладання ліцензійного чи авторського договору між покупцем та продавцем задля реалізації придбаного товару та не передбачено сплату роялті або інших ліцензійних платежів, а отже, саме це і обумовило неподання ліцензійного чи авторського договору покупця щодо оцінюваних товарів декларантом на момент офомлення.
Що стосується додаткового надання каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, то суд вказує наступне.
Як вбачається із положень ч. З ст. 53 МК України надання додаткових документів, які запитуються митницею, здійснюється тільки при їх наявності.
Що стосується каталогу виробника товару, то виробник товару може не мати власного каталогу товарів, а контрактом не передбачено обов`язок його надання покупцю, що і обумовило неподання каталогу виробника товару декларантом на момент офомлення;
Щодо специфікацій, то на момент декларування декларантом надавався сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №24C1200A0107/00057 від 15.01.2024 p. разом з первинною митною декларацією, про що також зазначено у картці відмови, що виключало обов`язок декларанта надавати її повторно.
Відповідачем при первинному отриманні від декларанта зазначеного документа, не було встановлено жодних розбіжностей, у тому числі, числових, які необхідно було додатково підтвердити, пояснити чи відкоригувати/виправити шляхом надання повторно цього ж документа.
Щодо прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, то суд вказує, що такі документи додатково не надавалися, так як на момент декларування з первинною митною декларацією декларантом було подано прайс-лист (prise list) від 12 грудня 2023 р, про що також зазначено у картці відмови, що виключало обов`язок декларанта надавати його повторно.
Відповідачем при первинному отриманні від декларанта зазначеного документу, не було встановлено жодних розбіжностей, у тому числі, числових, які необхідно було додатково підтвердити, пояснити чи відкоригувати/виправити шляхом надання повторно цього ж документу.
Що стосується вимоги про надання інших документів щодо організації транспортно-експедиційних послуг, транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення та обробки оцінюваних товарів, то судом встановлено наступне:
транспортні документи, а саме, СМR № 15/03-02 від 15.03.2024 і № 20/03-02 від 20.03.2024, домашній коносамент № WWA23126684 від 14012024 та калькуляція транспортних витрат (вартості перевезення), а саме, довідки про вартість транспортування № 150324/09 від 15.03.2024 і № 200324/01 від 20.03.2024 р. з повною деталізацією послуг, надавалася декларантом до митного органу на момент декларування з первинною митною декларацією, про що також зазначено у картці відмови, що виключало обов`язок декларанта надавати їх повторно.
Відповідачем при первинному отриманні від декларанта зазначених документів, не було встановлено жодних розбіжностей, у тому числі, числових, які необхідно було додатково підтверджувати, поясняти чи відкоригувати/виправити шляхом надання повторно цих же документів;
акти виконаних робіт з експедитором Відповідачу надати на момент запиту митниці не представлялося можливим, так як такі документи ще не були складені та підписані сторонами з причин того, що організація перевезення та саме перевезення товару не було завершене на момент його митного оформлення та товар не був доставлений до кінцевого місця призначення згідно до умов Договору № 1407/23/01 транспортного експедування від 14.07.2023 (п.п. 3.10. Договору - Після виконання робіт (надання послуг) оформляється Акт виконаних робіт (наданих послуг), який, у разі відсутності письмових обґрунтованих заперечень з боку Клієнта, має бути підписаний останнім протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання.))
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставлених рахунків- фактур надати на момент запиту митниці не представлялося можливим, так як зазначені рахунки-фактури на момент митного декларування Відповідачем ще не були сплачені Відповідачем, більш того, законодавець не ставить право на митне декларування товару у залежність від факту сплати траснпортних послуг за перевезення такого товару.
Інша інформація щодо наявності та вартості складових митної вартості партії товару не надавалася на запит митного органу у зв`язку з тим, що:
-калькуляція та деталізація всіх витрат, які виникли під час перевезення до митного кордону з Україною, у тому числі витрат на обробку / зберігання / перевантаження / отримання дозвільних документів, надавалася на момент декларування з первинною митною декларацією, у вигляді довідок про транспортні витрати № 150324/09 від 15.03.2024 і № 200324/01 від 20.03.2024 р., в яких серед іншого зазначено про «Додаткові послуги з контейнерів та вантажів за межами державного кордону України», які склали 9 555,49 грн. і 9 666,05 грн. відповідно, та відображені у картці відмови, що виключало обов`язок декларанта надавати їх повторно;
Однак, чинним законодавством не вимагається та не передбачено обов`язку з подання декларантом документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини декларанта (позивача) та залучених його контрагентом - Експедитором третіх осіб, для цього є достатнім надання договору транспортного експедирування, що підтверджує взаємозв`язок декларанта і Експедитора, який і було надано на момент декларування з первинною митною декларацією, про що також зазначено у картці відмови, що виключало обов`язок декларанта надавати його повторно.
Щодо надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів, то суд вказує, що як вбачається із положень ч. З ст. 53 МК України надання додаткових документів/інформації, які запитуються митницею, здійснюється тільки при їх наявності, що стосується інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів, треба наголосити, що декларант не мас та не мав данної інформації. Митним кодексом України не передбачено обов`язок надання декларантом такої інформації митному органу, а отже, саме це і обумовило неподання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів декларантом на запит митного органу.
Вимога митного органу на надання декларантом (відсутності у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на ідентичні або подібні товари взагалі є необґрунтованою, адже не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 09.04.2019 р. у справі N° 826/10733/15 та від 19.02.2019 р. у справі № 826/2312/16.
Крім того, відображення інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів - не прерогатива митного органу, та саме митний орган мас володіти данною інформацією.
Таким чином, суд робить висновок, що на момент митного оформлення товару, Позивачем були надані всі належні та достатні основні документи, які містили усю необхідну інформацію, зокрема і числові дані щодо заявленої митної вартості товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного Кодексу) та які давали право та можливість Відповідачу визначити митну вартість товару саме за заявленою ціною договору (контракту).
Проте, митний орган відмовив Позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю згідно до ч. 6 п. 2 ст. 54 МКУ та прийняв рішення про коригування митної вартості № UА100000/2024/000066/2 від 02/04/2024 р. з оформленням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100320/2024/000318.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, складовою підстави для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів і лише за умови:
-не подання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у них документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ні товари.
Однак, Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування не враховано, що декларантом надано усі належні документи, які вимагають вищезазначені норми митного законодавства, для підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари по контракту N° А230405 від 25/05/2023 р. та перелік таких наданих документів зафіксовано у картці відмови.
В той же час, як встановлено судом, митним органом не наведено належних й допустимих доказів та взагалі жодного обґрунтування того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та витребування митницею інших документів відбувалось без належного зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а тому застосування оскаржуваним рішенням іншого методу, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів на нашу думку є противоправним.
Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:
-декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявлені митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;
митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту. Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.
Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).
Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.
При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).
Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
З огляду на викладені положення, однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Досліджуючи питання "обґрунтованих сумнівів" митниці - за відсутності його визначення у профільному законодавстві, з урахуванням того, що в силу імперативних вимог ч. 2 ст. 77 КАС України тягар доведення законності оскаржених рішень, а отже і наявності "обґрунтованих сумнівів" покладається на саме на Відповідача, для розкриття юридичного змісту цього терміну слід звернутися до релевантної практики ЄСПЛ, а саме до близького по змісту до цього терміну - стандарту доказування "доведення вини особи поза розумним сумнівом".
Згідно системної практики рішень ЄСПЛ (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, справа «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), n.161, Series А заява № 25, справа Sevtap Veznedaroglu v.Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).. стандарт доказування "доведення вини особи поза розумним сумнівом" полягає у тому, що "....Обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення...». Отже у розглядаємому випадку сумніви митниці будуть лише тоді "обґрунтованими", якщо на підставі її доводів, які обґрунтовані належними, допустимими та достовірними доказами, до такого висновку дійде будь - яка розумна і безстороння людина, на вільний розсуд якої будуть представлені такі доводи разом із підтверджуючими їх існування доказами. В розглядаємому випадку Відповідач таких доводів не у своєму рішенні не навів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 04.09.18 по справі № 814/2659/16, по справі № 814/3790/14, 814/1204/15, № 814/1216/16, № 814/1253/14, від 26.08.2018 по справі № 814/1996/15, від 27.08.2020 по справі № 814/2840/16, від 06.08.2020 по справі № 814/694/16, від 26.03.2020 по справі № 814/1047/16 та ін., відповідно до якої, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому полягають такі розбіжності, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх застосування не може бути визначена вартість, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про іїкоригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною п`ятої статті 54 МК України передбачено>, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положенням статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консу/іьтацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Так, частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов 'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, переда ча цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).
Відповідно до частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов язаних із пакуванням;
належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
витрати на страхування цих товарів.
Однак, як вбачається з картки відмови та рішення про коригування митної вартості, що оскаржується, під час здійснення митного контролю, заявленого Позивачем до митного оформлення товару, незважаючи на подання Позивачем усього переліку основних та додаткових документів, митний орган все ж таки поставив під сумнів правильність визначення митної вартості даного товару за основним методом - ціною договору (контракту) та дійшов до висновку про те, що основний метод визначення митної вартості товарів не може бути застосований та обрав резервний метод визначення митної вартості товарів.
Статтею 64 МК України, якою регламентовані умови використання резервного методу, застосованого відповідачем при прийнятті спірного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1 ) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Суд зазначає, що визначення митної вартості за резервним методом здебільшого здійснюється спеціально створеною комісією, яка надає експертну оцінку об`єкту, що перетинає кордон. При використанні даного методу припускається більша порівняно з іншими методами гнучкість, тобто використання цінових довідників, що містять повний опис товарів на асортиментному рівні; каталогів і подібних видань, даних про біржові котирування цін; використання статистичних даних про звичайні рівні комісійних, знижок, прибутку, тарифів на транспорт тощо.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №809/1174/17 від 27.07.2018 року; № 820/17417/14 від 21.02.2018 року; Верховного Суду України № 814/283/14 від 30.06.2015 року.
Разом із тим, митним органом в прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів не встановлено, що в документах, які були подані декларантом для підтвердження митної вартості товару, наявні недостовірні відомості, суттєві розбіжності чи ознаки підробок та не спростована обґрунтованість визначення митної вартості згідно з контрактною ціною оцінюваного товару, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митним кодексом України.
Як вбачається з тексту Рішення про коригування митної вартості, джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 22.01.2024 р. № UА500500/2024/002230, де митна вартість товарів зі схожими характеристиками становить 83,80 дол. США за одиницю.
Проте, навіть формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, 1) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, 2) не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і 3) не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 820/17417/14 прийняв постанову від 21.02.2018 року, згідно з якою зробив наступний правовий висновок:«Судами не було враховано, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС Державної Фіскальної служби України інсЬооманія про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другим методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суди повинні були вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України і що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована».
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини. які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви їх достовірності.
Частиною другою статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:
-обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UА100000/2024/000066/2 від 02.04.2024 року, у ньому зазначені лише номер та дата якоїсь митної декларації (№ UА500500/2024/002230 від 22.01.2024), що була взята митницею для порівняння цін та на підставі якої і було здійснено коригування митної вартості товарів, та вартості за одиницю товарів Позивача у бік її збільшення (до 83,80 дол. США за одиницю), що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, окрім номера та дати митної декларацій, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, Відповідач повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Проте, висловлені Відповідачем сумніви у рішенні про коригування митної вартості № UАІ00000/2024/000066/2 від 02.04.2024 р. щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом - ціною договору, на нашу думку, не відповідають дійсним обставинам справи, є припущеннями митного органу та не підтверджені достатніми доказами та взагалі не обґрунтовані, що не може бути підставою для неприйняття заявленої декларантом митної вартості товару по ціні договору.
Щодо зауваженнь Відповідача, які стали підставою для встановлення розбіжностей та прийняття рішення про коригування митної вартості N° UA100000/2024/000066/2 від 02.04.2024 р.
Зауваження Відповідача у спірному рішенні, що у наданих транспортних документах (CMR) не значиться підприємство ТОВ «Клевер Тім», яким були видані довідки про транспортні витрати та виставлені рахунки на оплату послуг з доставки товару, спростовуються насамперед існуванням між Позивачем і ного контрагентом - експедитором ТОВ «Клевер Тім» правовідносин у сфері транспортного експедування (договір транспортного експедування № 1407/23/01 від 14.07.2023 р.),
Відповідно до умов договору ТЕО, Експедитор бере на себе зобов`язання виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно- експедиційного обслуговування і організації перевезень імпортних вантажів Клієнта: для виконання своїх обов`язків за договором ТЕО Експедитор має право укладати від свого імені договори і угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України (п.п. 1.1. та 2.1.1. договору транспортного експедування № 1407/23/01 від 14.07.2023 р.).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезеньекспортного. імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;
Частиною 1 статті 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність`передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
А відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» та договору транспортного експедирування № 1407/23/01 від 14.07.2023 р., експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Тобто, відповідно до договору транспортного експедирування, Експедитор повністю бере на себе зобов`язання перед Клієнтом по організації перевезення, для цього він може укладати договори з перевізниками, портами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України, тому за таких умов Клієнт ніяк не взаємодіє із залученими третіми особами Експедитора, так як це суперечить самому принципу експедирування.
Більш того, чинним законодавством не вимагається та не передбачено подачі декларантом документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини Позивача як Замовника послуг та третіх осіб, яких було залучено Експедитором як Виконавцем, для цього є достатнім надання договору транспортного експедирування, що підтверджує взаємозв`язок Позивача і його контрагента - Експедитора.
Окрім того, до митного оформлення надавалися міжнародні товарно- транспортні накладні (CMR), які і є такими документами, які видано суб`єктами господарювання, у даному випадку, автоперевізниками, які залучались безпосередньо до виконання договору транспортного експедирування.
Отже, на думку суду,висновки та посилання Відповідача на те, що Позивачем не були надані документи, які видані суб`єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування та у зв`язку з цим не включення всіх складових митної вартості товару є безпідставними та неправомірними.
Щодо посилання Відповідача на те, що до митного оформлення не надано Зявку на перевезення, в якій вказано конкретний перелік послуг.
По-перше, відсутність даного документа ніяк не впливає на визначення митної вартості товару, так як для підтвердження заявленої митної вартості щодо транспортування Позивачем до митного органу були надані довідки про транспортні витрати N° 150324/09 від 15.03.2024 р. та N° 200324/01 від 20.03.2024 р. разом з CMR № 15/03-02 від 15.03.2024 р. і № 20/03-02 від 20.03.2024 р., рахунками-фактурами про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно- експедиційні послуги N° РФ-20064 від 15.03.2024 р. і N° РФ-20069 від 20.03.2024 р. та договором транспортного експедування N° 1407/23/01 від 14.07.2023.
По-друге, вказаний документ не є обов`язковим для підтвердження митної вартості в розумінні п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України.
По-третє, даний документ не є обов`язковим і в розумінні умов Договору транспортного експедування N° 1407/23/01 від 14.07.2023 р., яким передбачено, що конкретний перелік послуг які надаються Експедитором, вид та найменування (номенклатура) вантажів, а також інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування, обмовлюється і вказується у відповідній Заявці або дорученні (довіреності), листуванні наданими Клієнтом під кожне конкретне перевезення, які в свою чергу, є невід`ємною частиною цього Договору (п.п. 1.2. договору).
Також, митним органом у своєму електронному повідомленні від 02.04.2024 р. о 11:10:00 до документа N° 24UA100320410417U2 додатково не вимагалось від декларанта надання зазначеного документу.
Отже, митний орган без законних підстав посилається на відсутність при митному оформленні як обов`язкового документу, Заявки на перевезення, а тому підстав у Відповідача для висновків про можливе не включення Позивачем всіх складових митної вартості товару та не підтвердження у зв`язку із ненаданням саме Заявки задекларованої митної вартості товарів - не має.
Зазначення Відповідачем, що декларантом не надано жодного документу стосовно оплати транспортних послуг, хоча на дату подання митної декларації транспортні послуги вже мали бути сплачені, на нашу думку взагалі необгрунтоване, так як суперечить п. 6) ч. 2 статті 53 МК України, який передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а не надання саме банківських документів стосовно оплати транспортних послуг.
Саме тому для підтвердження заявленої митної вартості щодо транспортування Позивачем до митного органу були надані довідки про транспортні витрати N° 150324/09 від 15.03.2024 р. і N° 200324/01 від 20.03.2024 р. разом з CMR № 15/03-02 від 15.03.2024 р. і № 20/03-02 від 20.03.2024р., рахунками-фактура ми про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги N° РФ-20064 від 15.03.2024 р. і N° РФ-20069 від 20.03.2024 р. та договором транспортного експедування N° 1407/23/01 від 14.07.2023.
Банківські документи стосовно оплати транспортних послуг, які зазначаються митницею, на момент декларування не надавалися та не могли бути надані, так як Позивачем не було здійснено оплату по рахункам- фактурам щодо транспортно-експедиційних послуг N° РФ-20064 від 15.03.2024 р. та N° РФ-20069 від 20.03.2024 р. у зв`язку з тим, що товар не був доставлений у кінцеве місце призна чення - м. Харків.
Крім того, відповідно до викладеного у постановах Верховного Суду від 7 травня 2020 року у справі N° 1.380.2019.001625 та від 02.03.2021 у справі N° 380/842/20 правового висновку «у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у з в язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом опла чено рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару, тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару».
Посилання Відповідача на те, декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки FOB - TIANJIN всіх витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення, спростовуються тим, що на момент декларування товару, Відповідачу були надані довідки про транспортні витрати N° 150324/09 від 15.03.2024 р. і N° 200324/01 від 20.03.2024 р. разом з CMR N° 15/03-02 від 15.03.2024 р. і N° 20/03-02 від 20.03.2024 р. та договором транспортного експедування N° 1407/23/01 від 14.07.2023 р. з ТОВ «Клевер Тім», які містять усі необхідні дані та складові такої митної вартості оцінюваного товару як витрати на транспортування, з їх деталізацією, надання яких відображено в картці відмови.
Суд звертає увагу на той факт, що 31 травня 2019 року ВС КАС в рамках справи N° 804/16553/14 досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу. Відтак, за аналогією правил про допустимість доказів в адміністративному судочинстві, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного суду у від 22 серпня 2019 р. у справі № 810/2784/18, від 31 січня 2018 р. у справі № 810/2839/17, від 21 листопада 2019 р. у справі № 804/9754/15, від 07 травня 2020 р. у справі № 400/2922/18, від 03 лютого 2021 р. у справі № 810/4441/16; від 13 січня 2022 р. справа № 520/11061/2020; така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017 р.
Крім того, Позивачем додатково було надано рахунки-фактури щодо транспортно-експедиційних послуг N° РФ-20064 від 15.03.2024 р. та N° РФ-20069 від 20.03.2024 р.
Тому, на думку суду, можливі підстави для висновків про відсутність документів для підтвердження витрат на транспортування у митного органу відсутні.
Отже, висновки Відповідача про відсутність документів щодо підтвердження такої складової митної вартості товару як витрати на транспортування товару є безпідставними та неправомірними.
Щодо твердження Відповідача стосовно того, що у митного органу були відсутні числові значення понесених Покупцем витрат щодо вартості обробки / зберігання / перевантаження / отримання дозвільних документів оцінюваної партії товару у транзитній країні.
Суд зазначає, що калькуляція та деталізація всіх витрат, які виникли під час перевезення, у тому числі витрат на обробку / зберігання / перевантаження / отримання дозвільних документів, надавалася Позивачем на момент декларування з первинною митною декларацією, що підтверджується довідками про транспортні витрати N° 150324/09 від 15.03.2024 р. і N° 200324/01 від 20.03.2024 р., в яких серед іншого зазначено про «Додаткові послуги з контейнерів та вантажів за межами державного кордону України», які склали 9 555,49 гри. і 9 666,05 гри. відповідно та міжнародне автоперевезення з м. Гданськ (Польща) до м/п «Краківець» склало 60 000,00 грн. і 60 000,00 грн. відповідно.
Чинним законодавством не вимагається та не передбачено подачі до митного оформлення документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини контрагента Позивача - Експедитора (ТОВ «Клевер Тім») із залученими ним третіх осіб для виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 08.10.2019 у справі N° 803/776/17, від 11.06.2020 у справі N°8 15/5597/17, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли Відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів.
Отже, на думку суду, висновки Відповідача про відсутність документів щодо підтвердження витрат вартості обробки / зберігання / перевантаження / отримання дозвільних документів оцінюваної партії товару у транзитній країні є недоведеними Відповідачем, безпідставними та неправомірними.
Щодо висновку митниці стосовно включення до митної вартості товарів витрат на їх зберігання.
Суд вказує, що 10.04.2008 Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України N° 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов 'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (GATT).
Пунктом 1 статті 6 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 передбачено, що митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на обчисленій вартості. Обчислена вартість складається із суми:
ціни або вартості матеріалів та виготовлення чи іншої обробки, застосованої під час виробництва імпортних товарів;
суми для прибутків та загальних витрат, що дорівнюють сумі, яка здебільшого відображається під час продажу товарів того самого класу або виду, що й товари, які оцінюються та які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни імпорту;
ціни або вартості всіх інших витрат, необхідних для відображення методу оцінювання, вибраного членом згідно з пунктом 2 статті 8.
Відповідно до пункту 1 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 під час визначення митної вартості згідно з положеннями статті 1 до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари, додається:
а)такі витрати настільки, наскільки вони понесені покупцем, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари:
комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за покупку,-
вартість контейнерів, які для митних цілей увижаються єдиним цілим з відповідними товарами;
вартість упаковки, чи за оплату праці, чи матеріалів;
вартість, розподілена належним чином, таких товарів та послуг, коли вони поставляються безпосередньо або опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт імпортних товарів, якщо такої вартості не включено до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті:
матеріали, компоненти, частини та подібні предмети, що включені до імпортних товарів;
інструменти, фарби, шаблони та подібні компоненти, які використовуються під час виробництва імпортних товарів;
матеріали, які використовуються під час виробництва імпортних товарів;
технічні, науково-дослідні, художні, дизайнерські роботи та плани й креслення, які виготовлені в місці, іншому, ніж країна-імпортер, та які необхідні для виробництва імпортних товарів,-
роялті й ліцензійні платежі, пов`язані з товарами, що оцінюються, які покупець повинен сплачувати безпосередньо чи опосередковано, як умова для продажу товарів, що оцінюються, якщо такі роялті й платежі не включаються до ціни, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті;
вартість будь-якої частини доходу від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання імпортних товарів, яка переходить безпосередньо або опосередковано продавцю.
Пунктом 2 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 визначено, що Під час розробки свого законодавства кожний член передбачає цілковите або часткове включення до митної вартості або виключення з неї такого:
вартості транспортування імпортних товарів до порту або місця ввезення;
витрат на завантаження, розвантаження та обробку, пов`язаних з транспортуванням імпортних товарів до порту або місця ввезення;
вартості страхування.
Згідно з пунктом 4 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 під час визначення митної вартості не допускається додавань до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, за винятком тих, які передбачені в цій статті.
Також в переліку витрат (складових митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що наведений у частині 10 статті 58 МК України відсутні витрати на зберігання вантажу.
Частиною 11 статті 58 МК України від 13.03.2012 передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
В постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі N° 2а-13471/10/0470 (адміністративне провадження N° К/9901/4516/18), суд касаційної інстанції, застосовуючи вищевказані положення міжнародних договорів та законодавства України прийшов до висновків про те, що законодавство України з питань визначення митної вартості товарів повністю відповідає міжнародним вимогам, зокрема, Угоди про застосування статті VIIГАТТ, і не містить такі види витрат, як зберігання товару, що включаються до митної вартості.
Щодо посилання Відповідача на те, що у наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення зазначено коносамент з іншими реквізитами, ніж у поданому декларантом до митного оформлення.
Експортна декларація країни відправлення не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів.
Вказаний документ був наданий декларантом для підтвердження вартості товару на вимогу митного органу про надання до да ткових документів.
Згідно практики з морського перевезення, залежно від того, ким випускається документ, коносаменти поділяють на лінійні та домашні. Лінійний коносамент видається безпосередньо морською лінією своєму експедитору і є основним документом морського перевезення. Домашній видається судноплавством для конкретного відправника. Тому і номери коносаментів у відправника та експедитора / отримувача відрізняються, так як на одне морське перевезення випускається і домашній і лінійний коносаменти.
Отже, як вбачається з обставин справи, митний орган без законних на те підстав посилається на те, що у наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення зазначено коносамент з іншими реквізитами, ніж у поданому декларантом до митного оформлення, що спростовується аргументами викладеними вище, та підстав у Відповідача для висновків у зв`язку з цим про не підтвердження задекларованої митної вартості товарів - не має.
Посилання ж Відповідача, що прайс-лист від 12.12.2023 б/н не містить всього асортименту продукції продавця, є адресним, тобто не надає інформацію щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, що є несумісним з положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі(ГАТТ СОТ 1994), вважаємо, не заслуговує на увагу, оскільки: прайс-лист не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг; жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.
Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару (аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі N° 810/690/17 від 23.10.2020 р.).
Отже, як вбачається з обставин справи, митний без законних на те підстав посилається на те, що наданий Позивачем прайс-лист містить суб`єктивний характер, так як чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс- листа, та підстав у Відповідача для висновків про необ`єктивні умови визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції, - не має.
А посилання Відповідача на те, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій- четвертій статті 53 МКУ, спростовується змістом картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N° UА100320/2024/000318, яка містить посилання на подання Позивачем з митною декларацією всіх основних документів, які підтверджують митну вартість товарів згідно вимог статті 53 Митного кодексу України та Рішенням про коригування заявленої митної вартості товарів N° ІІА100000/2024/000066/2 від 02.04.2024 р. із змісту якого вбачається про надання Позивачем на вимогу митного органу ще і додаткових документів, а саме: рахунків-фактур про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно- експедиційні послуги № РФ-20064 від 15.03.2024 р. і N9 РФ-20069 від 20.03.2024 р., копії митної декларації країни відправлення Китай № 021720240000007761 від 12.01.2024 р. із перекладом, висновку експерта про вартісні характеристики товару N° 20-52/03-2024 від 29.03.2024 р..
Отже, норми діючого митного законодавства, що зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності Відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення проигноровано.
Що стосується посилань Відповідача на те, що посадовою особою митниці проведено з деклаоантомпронедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МКУ, суд вказує, що вказана консультація у вигляді електронного повідомлення митного органу фактично не є консультацією та роз`ясненням декларанту про недоліки наданих їм документів та шляхів їх виправлення, а є формальною відмовою від наданих документів та лише повідомленням про застосування другорядного методу визначення митної вартості.
Як вже зазначалося вище, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. час таких консулі, таній митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якіпр митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Проте, звертаємо увагу, що так звана консультація у вигляді повідомлення про застосування другорядного методу була проведена у день прийняття оскаржуваного Рішення, одноразово та одноособовомитним органом, незважаючи на те, що обґрунтований вибір методу визначення митної вартості має бути здійснений шляхом участі в обміні інформацією обох Сторін та послідовно шляхом застосування кожного наступного методу після встановлення неможливості визначення митної вартості товарів шляхом застосування попереднього методу.
Разом з тим, як вбачається з наданої «консультації», митний орган одноособово здійснивши одноразову «консультацію» обрав самий останній шостий метод визначення митної вартості товару - резервний.
Іншого, в порушенні норм Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 та ч. 2 ст. 55 МК України, які зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів не містить.
А також, будь-яких інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного Позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору та обставин, які б суттєво впливали на рівень задекларованої Позивачем митної вартості товару, Відповідачем в оскаржуваному рішенні та картці відмови не встановлено та не наведено.
Судом також встановлено, у серпні 2023 року Позивачем ФОП ОСОБА_1 по зазначеному Контракту N° А230405 від 25.05.2023 р. укладеному з продавцем TIANTIN TEXTILE GROUP IMPORT AND EXPORT INC згідно інвойсу N° A230405 від 25.05.2023 p. було ввезено подібний та/або аналогічний товар, при митному оформленні якого. Одеською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України, було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів N° UA500000/2023/000014/2 від 02.08.2023 р. у в п. 33 якого визначено, шо з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, шо рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів з урахуванням партії товару у максимально наближений час з урахуванням фізичних характеристик та умов поставки є більшим і становить по товару N° 1 - 89,0377 дол. США/шт., ніж заявлено декларантом 38,2891 дол. США/шт.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі N° 420/22085/23, яке залишено без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року та набрало законної чинності 11 квітня 2024р. визнано протиправним та скасовано рішення Одеської минтнипі про коригування митної вартості товарів № UA500000/2023/000014/2 від 02.08.2023 р.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів з урахуванням партії товару у максимально наближений час з урахуванням фізичних характеристик та умов поставки є більшим і становить:
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, на думку суду, усе вищевикладене свідчить про те, що до митного оформлення Позивачем були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством та які дають змогу визначити заявлену митну вартість товару по основному методу, а отже, на думку Позивача, подані ним документи для митного оформлення товару, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення його митної вартості на підставі основного першого методу - за ціною договору (вартість операції), а тому рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, від 01 липня 2003 року, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Доводи Відповідача про те, що подані Позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо його ціни, не відповідають обставинам справи.
Відповідач не врахував та проігнорував надані Позивачем письмові пояснення, що в свою чергу вказує на формальний підхід та упереджене ставлення під час контролю правильності визначення митної вартості товарів. Вимоги Відповідача щодо надання додаткових документів суперечать ч. З ст. 53 Митного кодексу України.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог підприємства позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8 А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ43997555) про визнання протиправним та скасування рішення- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UА100000/2024/000066/2 від 02 квітня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100320/2024/000318.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 3167306195) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )сплачений судовий збір в розмірі 7282 (сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн.76 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.09.2024 |
Оприлюднено | 20.09.2024 |
Номер документу | 121703087 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару |
Адміністративне
Харківський окружний адміністративний суд
Кухар М.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні