Рішення

від 18.09.2024 по справі 600/6575/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/6575/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області, третя особа Кіцманський відділ ДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області, третя особа Кіцманський відділ ДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання протиправним та скасування рішення з такими позовними вимогами:

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від №Ф-502-17 від 05.07.2023 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 10648,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із вказаною податковою вимогою, оскільки в останній не зазначено ні акту документальної перевірки, ні рішення, згідно яких була виписана податкова вимога. Разом з цим, зазначено, що вимога виписана йому за адресою: АДРЕСА_1 , хоча його адреса АДРЕСА_2 .

Вказував, що здійснив досудове оскарження податкової вимоги та 25.07.2023 подав до Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області скаргу, на яку податковим органом 11.09.2023 надіслано відповідь від 28.08.2023, яку він отримав 16.09.2023. Посилаючись на те, що в строки, передбачені чинним законодавством йому не було надіслано відповідь на скаргу, на думку позивача, така скарга вважається повністю задоволеною.

Окрім цього, наголошував на тому, що в нього відсутній борг по сплаті боргу. Він не являється підприємцем, підприємницька діяльність припинена ще 21.09.2017 і позивачу не зрозуміло нарахування штрафу та пені в 2023 році.

Позивач звертав увагу суду на те, що податковим органом вже виносилась податкова вимога №Ф-502/17, на таку ж суму 10648,96 грн, на підставі якої було відкрито виконавче провадження ВП №688865338. Вказував, що дізнавшись про відкриття виконавчого провадження ВП №688865338, позивач оскаржив його до Чернівецького окружного адміністративного суду, яким визнано протиправною та скасовано постанову Кіцманського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) від 22.04.2022 року ВП №68865338 про відкриття виконавчого провадження. У зв`язку із цим, вимога про сплату боргу №Ф-502-17 від 14.04.2020 була повернута відповідачу.

Проте, в порушення чинного законодавства, відповідач через три роки після першої вимоги виписує ту ж саме вимогу Ф-502-17, тільки вже від 05.07.2023 та пред`являє її до виконання в Кіцманську ДПС.

Ухвалою суду від 20.10.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позову заяву, в якому вказував, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-502-17 від 05.07.2023 є законною, прийнятою контролюючим органом в межах наданих повноважень і дотримуючись покладених законом обов`язків. При цьому, зазначав, що згідно вимог діючого законодавства, дані про акт перевірки та рішення, згідно яких сформована вимога про сплату боргу (недоїмки), не є її обов`язковими реквізитами.

Зазначав, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ може бути оскарження платником у відповідності до п. 5 розділу IV Інструкції до податкового органу вищого рівня, або у судовому порядку, про що платник зобов`язаний письмово повідомити податковий орган, який направив вимогу.

Відповідач наголошував на тому, що скаргу до податкового органу вищого рівня (тобто ДПС України) позивачем подано не було. Натомість скарга надійшла на адресу ГУ ДПС у Чернівецькій області, яке не має повноважень розгляду скарг на вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ.

Податковий орган наголошував на тому, що відповідно до п. 4 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення суми боргу.

Враховуючи, що борг не був погашеним, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.07.2023 сформована під тим самим номером, що й попередні.

Окрім цього, відповідачем повідомлено, що ухвалою суду від 04.05.2023 було скасовано виконавче провадження №688865338, а не сума боргу про сплату боргу (недоїмки) чи вимога.

Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій наголошував на тому, що з 21.09.2017 не здійснює підприємницьку діяльність. А тому станом на 05.07.2023 у нього не може бути заборгованості та за адресою АДРЕСА_1 , ніколи не проживав і в 2020 до податкового органу не звертався.

Окрім цього, посилання відповідача на п. 4 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на думку позивача, помилковим, оскільки вказував, що даний пункт Інструкції містить зовсім інше формулювання.

Не погоджуючись з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, відповідачем подано до суду заперечення, в яких щодо адресних даних позивача вказував, що при формуванні податкових вимог в ІТС "Податковий блок" їм автоматично присвоюється порядковий номер та адресні дані боржника. Зазначав, що оскаржувана позивачем податкова вимога сформована та направлена засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, яка міститься в базі даних ДПС України, а саме: АДРЕСА_3 . Вказана інформація зазначена і в ідентифікаційних даних особи, в блоці "місце проживання", відповідно до даних ДРФО, що містяться в матеріалах справи. Дата внесення інформації про адресні дані - 20.10.2010.

Відповідач наголошував на тому, що в ідентифікаційних даних особи, в блоці «зміна місцезнаходження (місця проживання), що пов`язана зі зміною адміністративного району», відсутня інформація щодо будь-яких адресних змін платника. Контролюючий орган не зобов`язаний встановлювати будь-які факти переміщення осіб. На думку відповідача, документи ОСОБА_1 було надіслано в порядку, передбаченому законодавством.

Щодо наявності у позивача боргу, відповідач вказував, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано 25.05.2015 звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 та 2014 роки. В результаті проведеного нарахування єдиного внеску, згідно поданих звітів станом на 26.05.2015 у позивача виник борг у сумі 5575,37 грн. - несплата єдиного внеску. Даний борг платником, в результаті стягнення в межах виконавчого провадження, було сплачено 29.01.2020. За несвоєчасну сплату єдиного внеску позивачу згідно розрахунку штрафної санкції - за несвоєчасну сплату за період з 26.05.2015 по 29.01.2020 - порушено граничний термін сплати на 1710 днів, нараховано штрафної санкції на суму 1115,07 грн (119,23+995,84) та пені на суму 9533,89 грн (1019,42+8514,47).

При цьому, відповідач, звертав увагу на те, що рішення №0051415207 від 24.02.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску було направлено на адресу платника та отримано платником особисто - 28.02.2020 та дане рішення не є предметом спору.

У зв`язку з цим, станом на 27.11.2023 у позивача наявний борг в сумі 10648,96 грн, який не сплачено.

Окрім цього, відповідач посилався на допущення технічної описки у відзиві на позовну заяву в частині не вірного зазначення розділу Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення суми боргу та вказавши правильний п. 4 розділ VI Інструкції, яким врегульовано зазначене.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Згідно ідентифікаційних даних, позивач з 20.03.2006 був зареєстрований як фізична особа-підприємець за реєстраційним номером: 20320000000001331. З 21.09.2017 припинено підприємницьку діяльність за його рішенням. Основним видом економічної діяльності за КВЕД 47.11 була роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 35).

05.07.2023 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-502-17, якою повідомлено позивача про наявність станом на 30.06.2023 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальну суму 10648,96 грн, у тому числі штрафу 1115,07 грн та пені 9174,96 грн (а.с. 8).

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивачем подано до Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області скаргу, в якій просив скасувати вимогу як незаконну та списати недоїмку з ЄСВ, так як не знав про дану вимогу та не міг написати заяву на списання суми даної недоїмки, згідно Закону №592, який набрав чинності 13.05.2020 (а.с.10).

Листом від 28.08.2023 №13064/6/24-13-13-06-04 Головне управління Державної податкової служби в Чернівецькій області повідомило позивача про те, що скарги на вимоги подаються безпосередньо до апарату ДПС. Одночасно з поданням скарги до апарату ДПС, платник зобов`язаний повідомити про подання скарги податковий орган, який прийняв оскаржувану вимогу. Повідомлено, що позивач може провести процедуру оскарження отриманої вимоги про сплату недоїмки, подавши відповідні документи до встановлених законодавством органів та встановлені законодавством терміни (а.с. 11).

Не погоджуючись з вимогою Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від №Ф-502-17 від 05.07.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - №2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 ст. 2 Закону №2464-VI визначено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 1, 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою.

Частиною 3 ст. 25 Закону №2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Згідно п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 1-2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) до платників, які не виконали визначені обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно вимог п. 5 розділу VI Інструкції №449 протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що позивач, як фізична особа-підприємець був зобов`язаний здійснювати сплату єдиного соціального внеску. Несвоєчасна сплата платником єдиного внеску передбачає застосування контролюючим органом до такої особи штрафу та пені.

Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та гарантує особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Як зазначив відповідач в обґрунтування своїх доводів та на підтвердження наявного у позивача боргу, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 25.05.2015 подавались до податкового органу звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 та 2014 роки. В результаті проведеного нарахування єдиного внеску, згідно поданих звітів станом на 26.05.2015 у позивача виник борг у сумі 5575,37 грн. Даний борг платником податків, в результаті стягнення в межах виконавчого провадження, було сплачено 29.01.2020.

Згідно рішення Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.02.2020 №0051415207, позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 26.05.2015 по 29.01.2020 нараховано штрафну санкцію на суму 1115,07 грн та пеню на суму 9533,89 грн.

Як свідчать матеріали справи, вказане рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.02.2020 №0051415207 надіслано на адресу позивача АДРЕСА_1 та отримано особисто позивачем 28.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. Відтак, посилання позивача на необізнаність про наявність боргу є помилковими.

Таким чином, зважаючи на несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 26.05.2015 по 29.01.2020, беручи до уваги те, що сума несплаченої недоїмки згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.02.2020 №0051415207 є узгодженою, суд прийшов до висновку, що сформована на цій підставі оскаржувана податкова вимога відповідає встановленому законом порядку та обумовлене виключно наявністю несплачених позивачем сум згідно вказаного рішення.

При цьому, посилання позивача на те, що він не являється підприємцем, підприємницька діяльність припинена ще 21.09.2017, суд не бере до уваги, оскільки штрафну санкцію на суму 1115,07 грн та пеню на суму 9533,89 грн нараховано позивачу за несвоєчасно сплачений борг, наявний у нього станом на 26.05.2015, період провадження ним підприємницької діяльності.

Щодо твердження позивача, що у оскаржуваній податковій вимозі не зазначено ні акту документальної перевірки, ні рішення, згідно яких була сформована податкова вимога, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції №449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Згідно п. 4 Розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що зазначення у податковій вимозі акту перевірки та рішення, на підставі, яких сформована податкова вимога, не є її обов`язковими реквізитами. Натомість, для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції або за формою.

Зважаючи, на те, що податкова вимога сформована для платника фізичної особи-підприємця, то така вимога не повинна містити відомості про акт перевірки чи рішення, на підставі, яких вона сформована.

Стосовно посилань позивача, наведених в обґрунтування протиправності оскаржуваної податкової вимоги від №Ф-502-17 від 05.07.2023, а саме щодо зазначення у податковій вимозі адресу позивача АДРЕСА_1 , в той час, як позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 , варто зазначити наступне.

Платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи підприємця (п.п. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 ПК України).

Відповідно до п. 42.3 ст. 42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Пунктом 66.3 ст. 66 ПК України визначено, що у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Згідно п. 70.7 ст. 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, системний аналіз наведених положень ПК України дає підстави для висновку, що у разі зміни місцезнаходження або місця проживання платник податків зобов`язаний повідомити про це контролюючий орган, звернувшись з відповідною заявою.

Однак, доказів звернення позивачем до контролюючого органу із заявою щодо зміни даних, зокрема місця проживання, матеріали справи не містять.

Крім цього, суд зазначає, що в ідентифікаційних даних позивача, в блоці "зміна місцезнаходження (місця проживання), що пов`язана зі зміною адміністративного району" відсутня інформація щодо будь-яких адресних змін платника.

Судом встановлено, що оскаржувана податкова вимога надіслана відповідачем на адресу місця проживання позивача, зазначену в ідентифікаційних даних позивача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 та отримано позивачем особисто 11.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Тому вказані вище твердження позивача, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Твердження позивача про незаконність оскаржуваної податкової вимоги та відсутність у податкового органу правових підстав для її прийняття, посилаючись на те, що державним виконавцем вже виносилась податкова вимога №Ф-502/17 від 14.04.2020 на суму 10648,96 грн, після чого державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №688865338, а згодом рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду визнано протиправною та скасовано постанову Кіцманського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) від 22.04.2022 року ВП №68865338 про відкриття виконавчого провадження, а вимога про сплату боргу №Ф-502-17 від 14.04.2020 року була повернута відповідачу, суд не бере до уваги, з огляду на наступне.

Згідно системи "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що ОСОБА_1 звертався в суд з позовом до Кіцманського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Кіцманського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) від 22.04.2022 року ВП №68865338 про відкриття виконавчого провадження.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.05.2023 у справі №600/1532/23-а, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Кіцманського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) від 22.04.2022 ВП №68865338 про відкриття виконавчого провадження.

Приймаючи рішення у справі №600/1532/23-а, суд виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена на підставі вимоги про сплату боргу від 14.04.2020 №Ф-502-17-У, строк пред`явлення до виконання якою минув.

Суд зауважує, що рішенням суду від 03.05.2023 у справі №600/1532/23-а податкова вимога про сплату боргу від 14.04.2020 №Ф-502-17-У протиправною не визнавалась, тобто сума боргу за позивачем залишилась незмінною та наявною у позивача.

Тому, зважаючи на не погашення позивачем боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 10648,96 грн, визначеного у вимозі Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від №Ф-502-17 від 05.07.2023, суд зазначає, що відповідачем правомірно сформовано оскаржувану вимогу за номером, що й попередня податкова вимога від 14.04.2020 №Ф-502-17-У, що відповідає вимогам п. 4 Розділу VI Інструкції №449, згідно якої вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Помилковими є й твердження позивача щодо того, що подана ним скарга на податкову вимогу може вважатися повністю задоволеною, оскільки відповідачем надіслано відповідь на скаргу не в строки визначені ПК України.

Суд зазначає, що у відповідності п. 5 Розділу VI Інструкції №449 у разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до податкового органу вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити податковий орган, який направив вимогу.

Таким чином, скарга на вимогу про сплату боргу (недоїмки) подається до органу вищого рівня Державної податкової служби України, з одночасним повідомленням по зазначене податковий орган, у даному випадку - Головне управління Державної податкової служби в Чернівецькій області, який сформував податкову вимогу.

Судом встановлено, що із скаргою на оскаржувану податкову вимогу позивач звертався до Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області, який виносив оскаржувану вимогу, а не до Державної податкової служби України, податкового органу вищого рівня, як це передбачено вище.

Отже, зазначені вище доводи позивача є помилковими та безпідставними.

Не заслуговують на увагу й посилання позивача на п. 9-21 та п.9-22 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464.

Так, Законом України від 15.03.2022 №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17.03.2022, внесені зміни до розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", із змінами та доповненнями (далі - Закон N 2464).

Розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 доповнений, у тому числі п. 9-21 та п. 9-22.

Пунктом 9-21 визначено, що тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.

Згідно з п. 9-22 тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.

Обов`язок щодо сплати обов`язкового платежу, зокрема єдиного внеску, визначається законом, чинним станом на час існування встановленого законом юридичного факту, який породжує цей обов`язок, а не рішенням суб`єкта владних повноважень про сплату суми обов`язкового платежу. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, як це визначено статтею 58 Конституції України.

Суд зазначає, що наведені вище норми унеможливлювали прийняття податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період під час дії правового режиму воєнного стану.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, визначена у податковій вимозі Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області №Ф-502-17 від 05.07.2023 недоїмка в розмірі 10648,96 грн, що складається з штрафної санкції та пені нараховані, згідно рішення Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.02.2020 №0051415207.

Отже, штрафну санкцію на суму 1115,07 грн та пеню на суму 9533,89 грн позивачу нараховано 24.02.2020, тобто до початку введення воєнного стану на території України, а не 05.07.2023, в день формування податкової вимоги.

При цьому, оскаржувану податкову вимогу №Ф-502-17 від 05.07.2023 сформовано відповідачем з метою погашення позивачем суми недоїмки, в тому числі штрафної санкції та пені нарахованої 24.02.2020.

Таким чином, підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що приймаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-502-17 від 05.07.2023, Головне управління ДПС у Чернівецькій області діяло правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Решта доводів та заперечень учасників справи не спростовують наведених вище висновків суду.

Перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв на підставі закону, який регулює спірні відносини, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу відповідачем надано суду належні і допустимі у розумінні статей 73-74 КАС України докази, які підтверджують правомірність оскаржуваного позивачем рішення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для їх розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області, третя особа Кіцманський відділ ДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.

Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв майдану, 200А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 43143196);

Третя особа - Кіцманський відділ ДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) вул. Миколайчука, 1, м. Кіцмань, код ЄДРПОУ 34998291.

Суддя В.О. Григораш