Рішення

від 18.09.2024 по справі 600/7200/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/7200/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Чернівецького міського комунального підприємства Аварійно-диспетчерська служба - 0-80 про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності, -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. У поданому до суду позові Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі позивач) просить:

- стягнути з рахунків у банках платника та за рахунок готівки Чернівецького міського комунального підприємства Аварійно-диспетчерська служба - 0-80 в рахунок погашення податкового боргу в сумі 135923,73 грн. до Державного бюджету;

- накласти арешт на кошти та інші цінності Чернівецького міського комунального підприємства Аварійно-диспетчерська служба - 0-80, що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 135923,73 грн.

1.2. Оскільки ця справа не належить до категорії справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, суд, керуючись положеннями статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, визнав за можливим розглянути справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, про що 10.11.2023 постановив ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

2.1. Згідно змісту позовної заяви, за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 135923,73 грн. Наведена сума податкового боргу є в розумінні податкового законодавства України узгодженою.

Однак, в добровільному порядку відповідач податковий борг не сплатив, що обумовило звернення до суду із цим позовом.

2.2. Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі була направлена йому на офіційну адресу завчасно. У зв`язку із цим, суд, керуючись положеннями частини 6 статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Чернівецьке міське комунальне підприємство Аварійно-диспетчерська служба - 0-80 (далі відповідач або МКП АДС - 0-80) зареєстровано як юридична особа з 20.06.2000 року, за адресою: м. Чернівці, вул. Полєтаєва, буд. 10-А (код ЄДРПОУ 21430160), перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецької області та має відкриті банківські рахунки.

3.2. Згідно наявного у справі розрахунку заборгованості по МКП АДС - 0-80 за ним рахується податковий борг на суму 135923,73 грн., з них за платежем:

- податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 100093,48 грн.;

- податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності 23166,25 грн;

- частина чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету 12664,00 грн.

3.3. Вказана вище сума заборгованості виникла внаслідок несплати податкових зобов`язань по винесених, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки МКП АДС - 0-80 (акт від 21.07.2022 року №1709/Ж5/24-13-07-01/21430160), відносно до відповідача податкових повідомлень-рішень:

- форми Р від 01.09.2022 року №00000/3209/Ж10/24-13-07-01 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) загальна сума - 96693.48 грн., у тому числі: 77347,98 грн. - основний платіж, 19345,50 грн. - штрафна санкція;

- форми ПН від 01.09.2022 року №00000/3213/Ж10/24-13-07-01 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), застосовано штрафну санкцію - 3400, 00 грн.;

- форми Р від 01.09.2022 року №00000/3206/Ж 10/24-13-07-01 за платежем податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, загальна сума 23166,25 грн., у тому числі: 18533,00 грн. - основний платіж, 4633,25 грн. - штрафна санкція;

- форми Р від 01.09.2022 року №00000/3215/Ж10/24-13-07-01 за платежем частина чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету, загальна сума - 12664,00 грн. (основний платіж).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення було направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача разом із супровідним листом від 02.09.2022 року №6083/6/24-13-07-01.

3.4. Окрім цього, відповідачеві на офіційну адресу надсилалась податкова вимога форми Ю від 30.03.0223 року №0000298-1303-2413 із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і яка на день розгляду справи у суді не є відкликаною.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Предметом цього спору є податковий борг, який позивач просить суд стягнути з відповідача. А тому, в межах цієї справи, суд має перевірити наявність такого боргу та чи дотримана процедура його стягнення.

4.2. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

4.3. Механізм адміністрування податків та зборів нормативно закріплений в ПК України.

4.4. Згідно підпункту 14.1.1-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

4.5. Підпунктом 41.1.1. пункту 41.1. статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.4 статті 41 ПК України).

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів (пункт 41.6 статті 41 ПК України).

4.6. Отже, аналізуючи наведені приписи ПК України, слід прийти до висновку, що позивач у справі, будучи податковим органом, наділений виключною компетенцією щодо адміністрування податків та зборів, вжиття заходів щодо погашення податкового боргу, в тому числі шляхом його стягнення в судовому порядку.

4.7. Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

4.8. Пунктом 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

4.9. Як встановлено судом вище позивач, реалізуючи свою контрольну функцію, здійснив документальну позапланову виїзну перевірку МКП АДС - 0-80, яка документована актом від 21.07.2022 року №1709/Ж5/24-13-07-01/21430160).

4.10. За результатами перевірки відносно до відповідача винесено податкові повідомлення-рішення:

- форми Р від 01.09.2022 року №00000/3209/Ж10/24-13-07-01 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) загальна сума - 96693.48 грн., у тому числі: 77347,98 грн. - основний платіж, 19345,50 грн. - штрафна санкція;

- форми ПН від 01.09.2022 року №00000/3213/Ж10/24-13-07-01 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), застосовано штрафну санкцію - 3400, 00 грн.;

- форми Р від 01.09.2022 року №00000/3206/Ж 10/24-13-07-01 за платежем податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, загальна сума 23166,25 грн., у тому числі: 18533,00 грн. - основний платіж, 4633,25 грн. - штрафна санкція;

- форми Р від 01.09.2022 року №00000/3215/Ж10/24-13-07-01 за платежем частина чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету, загальна сума - 12664,00 грн. (основний платіж).

4.11. Суми грошових зобов`язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях на момент розгляду справи у суді, є узгодженими та не сплаченими відповідачем, а тому вони перейшли в категорію податкового боргу.

4.12. Таким чином, з урахування розрахунку заборгованості та інтегрованих карток, на день розгляду справи у суді сума податкового боргу відповідача становить 135923,73 грн., з них за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 100093,48 грн.; податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності 23166,25 грн; частина чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету 12664,00 грн.

4.13. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, а згідно пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

4.14. Як встановлено судом, відповідачеві, відповідно до вимог ПК України надсилалась податкова вимога форми Ю від 30.03.0223 року №0000298-1303-2413 із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і яка на день розгляду справи у суді така вимога не є відкликаною, оскільки податковий борг не переривався.

4.15. Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

4.16. Пунктом 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, а відповідно до пункту 95.3 цієї ж статті ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

4.17. Враховуючи наявність у МКП АДС - 0-80 податкового боргу, наявність у нього відкритих рахунків в банківських установах, те що позивачем дотримано процедуру звернення з цим позов до суду, суд вважає за необхідним стягнути з рахунків у банках, що належить відповідачу та за рахунок готівки заборгованість у сумі 135923,73 грн.

4.18. Стосовно позовних вимог в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, в межах суми податкового боргу у розмірі 135923,73 грн., суд зазначає наступне.

4.19. Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

4.20. Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

4.21. Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

4.22. Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

4.23. Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

4.24. Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

4.25. Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

4.26. Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

4.27. Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

4.28. Водночас ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

4.29. Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

4.30. Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

4.31. В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

4.32. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

4.33. Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

4.34. При цьому, необхідно враховувати, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

4.35. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2019 р. у справі №813/4345/16, від 24.01.2019 р. у справі №809/161/13-а, від 19.09.2019 р. у справі №804/17275/14, від 17.09.2019 р. у справі №804/4273/13-а, і відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.36. Однак, суд наголошує, що у цій справі контролюючим органом не було надано та не було доведено належними та допустимими доказами відсутність у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Зокрема, контролюючим органом не було досліджено питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від земельних ділянок, нерухомого майна та транспортних засобів (різного роду устаткування, обладнання тощо), позивачем також не було надано відомостей щодо виходу на адресу місцезнаходження відповідача і опису наявного там майна.

4.37. Доводи позовної заяви не містять належних обґрунтувань заявлених позовних вимог в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, в межах суми податкового боргу у розмірі 135923,73грн., а тому такі задоволенню не підлягають.

4.38. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 28.11.2021 року у справі № 825/2351/18.

V. ВИСНОВОК СУДУ

5.1. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

5.2. Позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог, на день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, а тому зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов`язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 135923,73грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

5.3. Натомість судом не встановлено, а позивачем не доведено можливість застосування заходів накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, в межах суми податкового боргу.

5.4. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав викладених у його мотивувальній частині.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Частиною 2 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак, суд не стягує їх з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Чернівецького міського комунального підприємства «Аварійно-диспетчерська служба - 0-80» про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності, задовольнити частково.

2. Стягнути з рахунків у банках платника та за рахунок готівки Чернівецького міського комунального підприємства «Аварійно-диспетчерська служба - 0-80» податковий борг у сумі 135923,73 грн. до Державного бюджету України.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200А, код ЄДРПОУ 44057187).

Відповідач Чернівецьке міське комунальне підприємство «Аварійно-диспетчерська служба - 0-80» (м. Чернівці, вул. Полєтаєва, буд. 10А, код ЄДРПОУ 21430160).

Суддя О.В. Анісімов