Рішення

від 17.09.2024 по справі 620/9044/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року м.ЧернігівСправа № 620/9044/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:

1.Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.02.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки без застосування п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», п.1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до цієї постанови.

2.Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо перерахунку та доплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.02.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки із застосуванням п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», п.1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до цієї постанови.

3.Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.02.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військове звання із застосуванням показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Ухвалою судді від 05.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

ОСОБА_1 з 28.03.2019 по 21.02.2023 перебувала на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .

Старший солдат ОСОБА_1 наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.02.2023 № 147-РС була призначена на посаду до військової частини НОМЕР_4 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.02.2023 № 44 вибула до нового місця служби та була виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 21 квітня 2023 року.

Як стало відомо позивачу, при виключенні її зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , відповідач не провів повного розрахунку щодо виплати сум, на які позивач набула право під час перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

За правовою допомогою позивач звернулась до адвоката.

На поштову адресу відповідача був направлений адвокатський запит від 17.05.2024 № 57/гз про надання письмового повідомлення про розміри грошового забезпечення позивача за період перебування у списках особового складу частини та з проханням наступнеого змісту: «І. Прошу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», п.1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до цієї постанови, чинних на спірний період (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18), здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та доплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 22.02.2023 шляхом визначення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання із застосуванням показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законами України на відповідний рік, у тому числі: щомісячних основних видів грошового забезпечення (окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікацію та ін.), премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та ін.).».

29 травня 2024 року рекомендованим поштовим відправленням № 1403704028220 представник позивача одержала запитані адвокатським запитом від 17.05.2024 № 57/гз документи, зокрема відповідач надав «Довідку-витяг із роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 » від 23.05.2024 № 148/171.

Також 29 травня 2024 року рекомендованим поштовим відправленням № 1403704028220 представник позивача одержала відповідь військової частини НОМЕР_1 на прохання позивача, викладене в адвокатському запиті від 17.05.2024 № 57/гз.

Листом 27.05.2024 № 22/431 відповідач відмовив щодо прохання позивача у здійсненні перерахунку та доплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України станом на 01 січня відповідного року та зауважив, цитую: «... згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року».

Не погодившись з цим, позивачка звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також «Закон № 2011-XII») відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу положень статті 19 Закону України від 05.10.2000 №2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі також «Постанова № 704»), якою з 01.03.2018 було збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб.

Відповідно до п. 10 Постанови № 704, ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі також «Постанова № 103»).

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній до прийняття Постанови № 103, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно з п. 6 Постанови № 103, внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких п. 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, з лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Пункт 6 постанови КМУ № 103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.

Тобто, саме з 29.01.2020 була відновлена дія п. 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

З наведеного висновується, що з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-111).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з тим, згідно з п. З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

З огляду на правовідносини, що виникають у цій справі вбачається, що положення п. 4 Постанови № 704 та п. З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» можуть підлягати солідарному застосуванню.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Натомість, розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня відповідного року на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями не впливає.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудні 2019 року у справі № 240/4946/18, щодо застосування п. З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

При цьому, згідно із ч. 2 от. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3).

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому п. 8 Прикінцевих положень Закону України № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» № 2629-VIII від 23.11.2018 було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-ІХ від 14.11.2019 (далі - Закон №294-ІХ) та Закони № 1082-ІХ, № 1928-ІХ таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-ІХ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від12.03.2019 по справі №913/204/18, від 10.03.2020 по справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).

Отже, з огляду на передбачені в частині 3 статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29.01.2020 положення п. 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1928-ІХ та Закону №2710-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, можна дійти висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, починаючи з 29.01.2020, діяв протиправно.

Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.

Щодо порядку обрахунку розміру грошового забезпечення суд вважає, що з цього приводу доцільно врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду по справі № 820/3719/18 від 14 квітня 2020 року.

Також питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738.

Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням: надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять такі складові: 1) посадовий оклад, 2) оклад за військовим званням, 3) надбавка за вислугу років, 4) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Вище наведена інформація, а відтак і включення до складу грошового забезпечення щомісячних основних та щомісячних додаткових видів, не тільки відповідає додатку 8 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2017 № 3-1 (зі змінами), а й повністю узгоджується з наведеними вище висновками Верховного Суду щодо порядку обрахунку розміру грошового забезпечення.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII та Постанови № 704, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 був затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі також «Порядок № 260»), що набрав чинності 20 липня 2018 року.

Пунктом 1 розділу IV Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у відповідних розмірах.

Пунктом 1 розділу VI Порядку № 260 закріплено норму, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків.

Також військовослужбовцям, які мають присвоєну в установленому порядку класну кваліфікацію, займають посади і виконують службові обов`язки за спеціальністю, щомісяця виплачується надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу - визначено у пункті 1 розділу VXIII Порядку № 260.

Пунктом 1 розділу XI Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям, яким надано доступ до державної таємниці та які виконують службові обов`язки в умовах режимних обмежень у зв`язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці відповідно до функціональних обов`язків, займаються розробкою, виготовленням, обліком, зберіганням і використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці, виплачується надбавка до посадових окладів.

Командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби. Зазначене передбачене пунктами 1, 2 розділу XVI Порядку № 260

Пунктом 6 розділу XXIII Порядку № 260 встановлено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Пунктом 7 розділу XXIV Порядку № 260 встановлено, що місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згаданими Постановою № 704 та Порядком № 260 також встановлено, що щомісячні додаткові види грошового забезпечення розраховуються у відсотках посадового окладу.

Як вбачається з «Довідки-витягу із роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 » від 23.05.2024 № 148/171 та не заперечується відповідачем у відповіді від 27.05.2024 № 22/431, розмір посадового окладу та окладу за військове звання а відтак і щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, одноразові види грошового забезпечення були розраховані, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762 гривні та визначені шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 Постанови № 704.

З урахуванням наведених положень законодавства та після дослідження долучених доказів убачається, що відповідач протиправно нарахував та виплатив позивачу за період з 29.01.2020 по 03.05.2023 щомісячне грошове забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України на 01 січня відповідного року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення, та відмовив щодо перерахунку та доплати грошового забезпечення у відповідності до Постанови № 704, дійсної на період спірних правовідносин.

Від так суд дійшов переконання, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.02.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки без застосування п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», п.1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до цієї постанови, а також щодо перерахунку та доплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.02.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки із застосуванням п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», п.1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до цієї постанови, є протиправними.

Від так слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.02.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військове звання із застосуванням показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.02.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки без застосування п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», п.1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до цієї постанови.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо перерахунку та доплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.02.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки із застосуванням п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», п.1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до цієї постанови.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.02.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військове звання із застосуванням показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 17 вересня 2024 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ