Постанова

від 17.09.2024 по справі 640/35156/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/35156/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддів Файдюка В.В.,

Суддів Карпушової О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі Масловській К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Лімузин» до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Лімузин» (далі - позивач, ТОВ «Оптіма-Лімузин») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач), у якому просило суд визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації податкових накладних ТОВ «Оптіма-Лімузин», а саме: № 20 від 26.08.2021, №40 від 31.08.2021, №41 від 31.08.2021, №42 від 31.08.2021, №43 від 31.08.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладених, які було направлено уповноваженою особою ТОВ «Оптіма-Лімузин» та зобов`язати Державну податкову службу України прийняти податкові накладні ТОВ «Оптіма-Лімузин», а саме: № 20 від 26.08.2021 №40 від 31.08.2021, №41 від 31.08.2021 №42 від 31.08.2021, №43 від 31.08.2021 для реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладених датою їх подання.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що податкові накладні складено та направлено на реєстрацію із зазначенням всіх необхідних реквізитів, перелік яких визначено ПК України, в строки, визначені законодавством. На час подання податкових накладних на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних посаду директора ТОВ «Оптіма-Лімузин» займав ОСОБА_1 , його електронний цифровий підпис був дійсним та зареєстрованим у встановленому законом порядку. Жодної заборони на вчинення відповідних дій, як стверджує позивач, у податковому законодавстві не міститься.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року даний адміністративний позов задоволено.

При цьому, суд виходив з того, що на час виникнення події, з якою ПК України пов`язує виникнення у платника податку обов`язку по складенню податкових накладних, керівником ТОВ «ОПТІМА-ЛІМУЗИН» був ОСОБА_2 , однак станом на дату реєстрації вказаної податкової накладної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вже містився запис про нового керівника підприємства ОСОБА_1 , який мав повноваження щодо реєстрації документів та електронний підпис якої був чинним. Суд зазначив, що податковим законодавством не встановлено прямої заборони щодо неможливості складення податкових накладних в один день, а подачу їх на реєстрацію в інший із застосуванням чинного електронного цифрового підпису нового керівника.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що за інформацією, отриманою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з 10.09.2021 року ОСОБА_1 є керівником ТОВ «ОПТІМА-ЛІМУЗИН». ТОВ «ОПТІМА-ЛІМУЗИН» набуто статусу електронного документообігу 13.09.2021 року відповідно до першого надісланого електронного документа. Податкові накладні, надіслані ТОВ «ОПТІМА-ЛІМУЗИН» на реєстрацію, складені за період з 26.08.2021 по 31.08.2021 до набуття права підпису ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, Державна податкова служба України вказує, що позивачем не було належним чином повідомлено контролюючий орган щодо зміни уповноваженої особи на право підпису податкових накладних.

Підсумовуючи вищезазначене, ДПС просить суд врахувати, що податкові накладні не було прийнято, оскільки ОСОБА_1 не був уповноважений на такі дії станом на день виписки спірних податкових накладних, тобто податкова накладна надіслана на реєстрацію до набуття права підпису ОСОБА_1 .

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року - без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач, ТОВ «Оптіма-Лімузин» є юридичною особою, яку зареєстровано 23.01.2014.

Приватним акціонерним товариством ТОВ «Оптіма-Лімузин» в електронній формі складено наступні податкові накладні: № 20 від 26.08.2021, № 40 від 31.08.2021, № 41 від 31.08.2021, № 42 від 31.08.2021, № 43 від 31.08.2021.

На момент складення зазначених податкових накладних директором товариства був ОСОБА_2 , який за змістом наказу від 07.09.2021 №157-к звільнено з посади директора з 08.09.2021.

26.10.2021 позивачем направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних вищезазначені податкові накладні, скріпивши їх електронним цифровим підписом іншої особи - ОСОБА_3 , якого за змістом наказу від 09.09.2021 призначено на посаду директора з 09.09.2021.

При цьому, відповідно до квитанцій від 27.10.2021 податкові накладні не прийнято внаслідок порушення вимог статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», яке полягає в тому, що «відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (3021901953 ОСОБА_4 )». Зареєстровані підписи особи: директор з 10.09.2021 по 27.10.2021, директор з 13.09.2021 по 11.07.2021.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті до реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у реєстрі визначається відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі по тексту - Порядок №1246).

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку №1246, податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Пунктом 5 Порядку №1246 встановлено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС України в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

дотримання вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 встановлено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі по тексту - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.

Пунктом 15 Порядку №1246 унормовано, що у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для неприйняття податковим органом до реєстрації поданої позивачем податкової накладної була відсутність інформації про право підпису на дату складання документів особою, що засвідчила спірну податкову накладну, а саме ОСОБА_1 ..

Згідно статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації врегульовані Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до пунктів 12, 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікований електронний підпис - це удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

У частині 2 статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.

Так, Наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року №261) затверджений Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами (далі по тексту Порядок №557).

Пунктом 2 Розділу І Порядку №557 визначено, що електронний документообіг - це сукупність процесів створення, подання, приймання, ідентифікації, оброблення, зберігання, використання електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та (у разі необхідності) з підтвердженням факту одержання таких документів; електронні документи - це документи (у тому числі податкова звітність, звітність зі сплати єдиного внеску, фінансова та статистична звітність, податкові та акцизні накладні, розрахунки коригування до податкових та акцизних накладних, заяви, довідки, сервісні запити, витяги, договори, повідомлення, рішення, інші документи), які створені в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг, складення, та/або подання, та/або надіслання яких передбачається Податковим кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу, та/або пов`язане з реалізацією прав та обов`язків платника та/або контролюючих органів згідно із нормами цього Кодексу, та подаються у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку.

Пунктом 2 Розділу II Порядку № 557 встановлено, що автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами).

Створення електронного документа завершується накладанням на нього кваліфікованого електронного підпису підписувача (підписувачів) та печатки (за наявності).

Автор має право отримати кваліфіковану електронну довірчу послугу у будь-якого кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.

Згідно із пунктами 5-7 Розділу II Порядку №557 у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.

Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня.

Автоматизована перевірка електронного документа включає:

- перевірку правового статусу кваліфікованого електронного підпису чи печатки відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»;

- перевірку обов`язковості та послідовності накладання на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки підписувачів у встановленому порядку;

- перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

- перевірку наявності обов`язкових реквізитів;

- перевірку права підпису електронного документа підписувачем.

Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується.

На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі (пункт 8 Розділу II Порядку № 557).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на час виникнення події, з якою ПК України пов`язує виникнення у платника податку обов`язку по складенню податкових накладних, керівником ТОВ «ОПТІМА-ЛІМУЗИН» був ОСОБА_2 , однак станом на дату реєстрації вказаної податкової накладної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вже містився запис про нового керівника підприємства ОСОБА_1 , який мав повноваження щодо реєстрації документів та електронний підпис якої був чинним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем як платником податків, були здійснені всі необхідні та належні заходи з метою реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкової накладної. Ці обставини відповідачем в ході судового розгляду цієї справи не були спростовані, як і не заперечується той факт, що на час направлення податкової накладної для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних новий директор ТОВ «ОПТІМА-ЛІМУЗИН» ОСОБА_1 мав чинний кваліфікований електронний підпис.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями статей 192 та 201 ПК України не передбачено заборони щодо складення податкової накладної одним керівником підприємства та її надіслання у подальшому новим керівником юридичної особи, яким набуто повноваження.

Водночас, як слідує з порядку реєстрації податкових накладних, безпосереднім обов`язком відповідача є перевірка повноважень особи, яка підписує податкову накладну та надсилає її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позиція ДПС України полягає у тому, що новий керівник не може підписати податкові накладні, оскільки діє в рамках іншого договору про електронний документообіг, дата набрання чинності якого відрізняється від дат створення електронних документів (податкових накладних), та ніяким чином не ідентифікує посадову (уповноважену) особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, фактично позиція відповідача полягає у тому, що створити та подати електронний документ (податкову накладну) має право лише той керівник платника податку, за участі якого відбувалась господарська операція.

Колегія суддів не погоджується з такою позицією відповідача, з огляду на те, що Податковий кодекс України відрізняє подію виникнення обов`язку скласти податкову накладну від події зареєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних. Такі події не збігаються в часі їх виникнення. Так, у першому випадку момент виникнення обов`язку скласти податкову накладну виникає за першою подією у відповідності до вимог положень статті 187 ПК України, а подія зареєструвати податкову накладну протягом часу, зазначено в абзацах 14 - 18 пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Протягом проміжку часу між вказаними подіями можуть відбуватися зміни як в структурі організації роботи платника податку, так і в особі, яка є керівником платника податку (як в результаті звільнення, відсторонення, так і за наслідками інших подій, як наприклад, хвороби або смерті особи). При цьому, такі зміни не можуть звільняти або позбавляти платника податку обов`язку та права зареєструвати податкову накладну у встановленому законом порядку.

Таким чином, податковим законодавством не встановлено прямої заборони щодо неможливості складення податкових накладних в один день, а подачу їх на реєстрацію в інший із застосуванням чинного електронного цифрового підпису нового керівника.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

При цьому, судом першої інстанції вірно зауважено, що недосконалість законодавства та програмного забезпечення (телекомунікаційної системи) не може бути причиною неприйняття податкової накладної, враховуючи, що накладення кваліфікованого електронного підпису діючого керівника не завадить ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань. До того ж, діючий порядок не передбачає такої підстави для відхилення реєстрації податкової накладної як зміна посадової особи, що склала податкову накладну та посадової особи, що подала її для реєстрації.

В силу частини 2 статті 2 КАС України будь-які рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Натомість застосування податковим органом у спірних правовідносинах формального підходу до вирішення питання про прийняття податкової накладної до реєстрації не відповідає принципу пропорційності рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки має наслідком перешкоджання виконанню платником податків його обов`язку, встановленого пунктом 201.1 статті 201 ПК України, без належного обґрунтування необхідності або ж доцільності прийняття такого рішення у розрізі реалізації відповідачем повноважень з адміністрування податків та зборів.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи і чинне законодавство суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне і протиправне неприйняття органом ДПС податкових накладних та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ДПС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкову накладну, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

Відповідно до п.20 вказаного Порядку у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС.

За таких обставин, враховуючи відсутність обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо посилань відповідача на дискреційні повноваження, слід зазначити.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Таким чином, у межах даної справи відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 17 вересня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев