Постанова

від 17.09.2024 по справі 640/5941/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/5941/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Куць М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року, суддя Лапій С.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_3 та військової частини НОМЕР_2 в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15 травня 2012 року по 12 червня 2020 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15 травня 2012 року по 12 червня 2020 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, та включенням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення";

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, 01 січня 2019 року, 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок посадового за період з 01 березня 2018 року по 15 червня 2020 року, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на 01 січня 2019 року, на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, одноразової грошової допомоги по звільненню, з врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 15 червня 2020 року по день фактичної виплати індексації;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2020 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2020 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 адміністративну справу 640/5941/21 передано на розгляд Київському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок посадового окладу ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 14 червня 2020 року включно, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, одноразової грошової допомоги по звільненню, з врахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2020 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2020 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 військова частина НОМЕР_2 подали апеляційні скарги в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 03 вересня 2024 та витребувано від відповідачів додаткові докази.

14.08.2024 від військової частини НОМЕР_1 надійшли частково витребувані докази.

03.09.2024 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді Бужак Н.П. у відпустці. Розгляд справи призначено на 17.09.2024 року.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та військовой частини НОМЕР_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановленно наступні обставини.

Відповідно до витягу з особової справи №205 старшого лейтенанта ОСОБА_1 від 21.06.2019 №650 та витягу з послужного списку від 16.07.2020 №39, позивач у період з 15.05.2012 по 15.06.2020 проходив військову службу у Збройних Силах України, а саме:

- з 15.05.2012 по 20.07.2012 курсант, військова частина НОМЕР_4 ;

- з 20.07.2012 по 18.09.2012 командир відділення, військова частина НОМЕР_5 ;

- з 18.09.2012 по 28.08.2013 командир відділення взводу охорони, 15 бригада транспортної авіації;

- з 28.08.2013 по 15.06.2015 головний сержант командир відділення взводу охорони, 15 бригада транспортної авіації;

- з 15.06.2015 по 24.06.2017 командир взводу охорони, 15 бригада транспортної авіації;

- з 24.06.2017 по 05.01.2019 командир роти охорони, 15 бригада транспортної авіації;

- з 13.05.2019 по 15.06.2020 командир взводу матеріально-технічного забезпечення, 41 навчальний тренувальний центр, військова частина НОМЕР_2 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.05.2019 ОСОБА_1 призначеного наказом командування Повітряних Сил ЗС України від 13 травня 2019 року №196, вважати, що з 20 травня 2019 справи та посаду прийняв.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.06.2020 №114 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 05.06.2020 №369 з військової служби у запас відповідно до вимог пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту), вважати, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 08 років 01 місяць, пільгова 02 роки 08 місяців, загальна 10 років 09 місяців.

Відповідно до вказаного наказу позивач, зокрема, грошову допомогу на оздоровлення отримав.

Отже, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка була зарахована на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 лише з 13.05.2019.

У даній справі відповідачами у справі є військова частина НОМЕР_2 та НОМЕР_1 .

Із апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 убачається, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а військова частина НОМЕР_1 за заявками військової частини НОМЕР_2 могла виплачувати грошову допомогу лише за 2019 та 2020 роки.

Як зазначено у клопотанні про долучення доказів військової частини НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_2 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 та фінансується через фінансово-економічне управління Командування Повітряних Сил ЗС України відповідно до вимог директиви МОУ від 20 листопада 2004 №Д-312/1/*27.

У військовій частині наявна власна фінансово-економічна служба, яка здійснює нарахування грошового забезпечення та надає відповідні заяви, в яких зазначається суми, що підлягають виплаті військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , до військової частини НОМЕР_1 , яка відповідно до наданих заявок здійснює перерахування коштів.

Дану обставину підтвердив під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник військової частини НОМЕР_2 , додатково надавши лист від 16 квітня 2014 року про те, що військова частина НОМЕР_2 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 .

Як вже зазначено колегією суддів вище, відповідно до витягу з особової справи №205 старшого лейтенанта ОСОБА_1 від 21.06.2019 №650 та витягу з послужного списку від 16.07.2020 №39, позивач у період з 15.05.2012 по 15.06.2020 проходив військову службу у Збройних Силах України, а саме:

- з 15.05.2012 по 20.07.2012 курсант, військова частина НОМЕР_4 ;

- з 20.07.2012 по 18.09.2012 командир відділення, військова частина НОМЕР_5 ;

- з 18.09.2012 по 28.08.2013 командир відділення взводу охорони, 15 бригада транспортної авіації;

- з 28.08.2013 по 15.06.2015 головний сержант командир відділення взводу охорони, 15 бригада транспортної авіації;

- з 15.06.2015 по 24.06.2017 командир взводу охорони, 15 бригада транспортної авіації;

- з 24.06.2017 по 05.01.2019 командир роти охорони, 15 бригада транспортної авіації.

Отже, у період з 15.05.2012 по 13.05.2019 позивач проходив службу в інших військових підрозділах, які не мають ніякого відношення до військових частин НОМЕР_6 та НОМЕР_2 .

Відповідних позовних вимог до зазначених осіб позивач не заявляв, а отже позовні вимоги, що заявив позивач, та які стосуються періоду проходження ним служби до 13.05.2019 року до військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не підлягають задоволенню з огляду обрання позивачем невірного способу захисту, оскільки заявлені до осіб, які не мають відновшення до вищензазначених правовідносин.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (в редакції на час звільнення) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до витягу із послужного списку на ім`я ОСОБА_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.07.2020 (а.с.126), позивача було звільнено зі служби у запас за п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту, з 14.06.2020 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 від 12.06.2020 №369.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 №114 від 12.06.2020 вислуга років у ЗС України становить - календарна 08 років 01 місяць, пільгова 01 роки 08 місяців, загальна 10 років 09 місяців.

Розділом XXXII Порядку № 260 врегульовані питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Зокрема, пунктом 2 розділу XXXII Порядку № 260 передбачено, що у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 розділу XXXII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення;

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що вказані норми права встановлюють певні умови, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.

Абзацом третім пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок №393) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абз. 8 п. 10 Порядок № 393).

За змістом правових норм абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, абзацу 2 пункту 10 Порядку № 393 та пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку № 260 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.

У розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням контракту, крім військовослужбовців строкової військової служби, має право на виплату одноразової грошової допомоги "за наявності вислуги 10 років і більше".

Водночас, законодавець не передбачає, що таке право набувається за умови наявності певного виду вислуги (календарної , пільгової, тощо).

Більш того, законодавець не надає визначень ні "календарної вислуги років", ні пільгової вислуги років".

Правовими нормами Порядку № 393 та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років.

У контексті наведеного слід зауважити, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII є наявність «вислуги 10 років і більше».

Правова позиція в подібних справах була висловлена в постановах Верховного Суду вик від 11 квітня 2018 року у справі №806/2104/17 та від 24 листопада 2020 року у справі №822/3008/17, від 21 квітня 2021 року у справі №380/2427/20, від 19 травня 2022 року у справі №580/3392/20.

Частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачено будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення (в зв`язку із закінченням строку контракту) за наявності вислуги 10 років і більше.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм законодавства, поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність "вислуги 10 років і більше".

Частина друга статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не містить вказівки, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає лише за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Як встановлено судом першої інстанції на момент звільнення позивача його календарна вислуга становила 08 років 01 місяць, а пільгова - 02 років 08 місяців, що в цілому становить 10 років 09 місяців.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач на день звільнення мав вислугу більше 10 років, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Оскільки відповідачем одноразова грошова допомога при звільненні позивача зі служби нарахована не була, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, 01 січня 2019 року, 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок посадового окладу позивачу за період з 01 березня 2018 року по 15 червня 2020 року, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на 01 січня 2019 року, на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, одноразової грошової допомоги по звільненню, з врахуванням раніше виплачених сум, судова колегія виходить з наступного.

Згідно із абзацом 1 частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704).

Відповідно до пункту 10 постанови № 704 ця постанова набирає чинності з 01 січня 2018 року.

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Відповідно до примітки Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), п. 6 якої, пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Станом на час прийняття постанови № 704 пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.

Отже, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

За такої умови необхідно врахувати, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Пунктом 4 Постанови № 704 щодо встановленого алгоритму розрахунку але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року під час розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, не застосовується, а здійснюється шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, вказані норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, а також інші виплати слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Натомість розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня календарного року, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями не впливає.

Як вже зазначено колегією суддів, у військовій частині НОМЕР_2 позивач проходив службу з 13.05.2019.

З наданої до справи відповідачем архівної відомості №1 з травня по грудень 2019 року убачається, що позивачу нараховувався посадовий оклад, оклад за званням, надбавка за вислугу років та інші надбавки і виплати, у т.ч. премія місячна і одноразова, проведена індексація.

Згідно архівної відомості №2 за період з січня 2020 року по серпень 2020 року також нараховано посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, інші надбавки у т.ч. премія місячна, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення, індексація.

В ході апеляційного розгляду справи представник відповідача пояснив, що протягом спірного періоду позивачу грошове забезпечення нараховувалось без урахування підвищення з 29.01.2020 мінімальної заробітної плати, оскільки Кабінет Міністрів України не прийняв додаток до постанови, яким би було встановлено розмір посадового окладу з урахуванням підвищення мінімальної зарплати.

Проте, колегія суддів вважає, що такі доводи відповідача є необґрунтованими з огляду на вищевикладені обставини та вимоги чинного законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо ненарахування та невиплати допомоги на оздоровлення за 2015-2020 роки, то колегія суддів звертає увагу, що службу у військовиій частині НОМЕР_2 позивач проходив з 13.05.2019, а отже військова частина лише за 2019 та 2020 роки може виплачувати таку допомогу.

Проте, як встановлено колегією суддів, позивачу було виплачено допомогу на оздоровлення за 2019 рік у розмірі 12795,45 грн та за 2020 рік у розмірі 13 672,40 грн. Дана обставина підтверджується грошовим атестатом (а.с.51).

Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягненння допомоги на оздоровлення під час проходження служби в інших військових частинах, до яких позов у даній справі не пред`явлено, то вони не можуть бути задоволені.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини.

Отже, військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення, але не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Така допомога визначена розділом XXIII «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260.

Що стосується індексації, то колегія суддів зауважує, що відповідно до грошового атестату позивача, індексація грошового забезпечення до 31.05.2019 включно у сумі 134,47 грн була позивачу виплачена.

Окрім того, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2021 (а.с.49) позивачу нараховано суми індекесації грошового забезпечення за період з червня 2019 року по червень 2020 року.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення індексації не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення середнього заробітну за час невиплати розрахунку при звільненні.

В цій частині суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач рішення суду щодо стягнення середнього заробітку не оскаржував, а відповідачі не наводять своїх доводів стосовно того, в чому полягає незаконність та необгрунтованість рішення суду в цій частитні та фактично рішення суду в цій частині не оскаржує.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та не виплати одноразової грошової допомоги, про зобов`язання нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити перерахунок посадового окладу за період з 29 січня по 14 червня 2020 року.

В іншій частині задоволених вимог рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 та про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В решті рішення суду залити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 17 вересня 2024 року.