Постанова

від 17.09.2024 по справі 500/1844/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/1844/24 пров. № А/857/13607/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівГлушка І.В. та Запотічного І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Мартинюк Т.Б.;

від відповідача - Чайківська М.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну Головного управління ДПС у Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.04.2024р. в адміністративній справі за позовом Фермерського господарства «Березовського» до Головного управління ДПС у Тернопільській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Мандзій О.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 39 хв. 22.04.2024р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 29.04.2024р.),-

В С Т А Н О В И В:

29.03.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Фермерське господарство /ФГ/ «Березовського» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення відповідача Головного управління /ГУ/ ДПС у Тернопільській обл. № 4083/6/19-00-04-05-06 від 12.03.2024р. про анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку четвертої групи за 2024 рік; відновити реєстрацію позивача платником єдиного податку четвертої групи шляхом включення ФГ «Березовського» до реєстру платників єдиного податку четвертої групи за 2024 рік; стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.1-4).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін в судове засідання (а.с.26-27).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.04.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Тернопільській обл. № 4083/6/19-00-04-05-06 від 12.03.2024р.; зобов`язано податковий орган відновити реєстрацію ФГ «Березовського» платником єдиного податку четвертої групи у реєстрі платників єдиного податку четвертої групи на 2024 рік; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.81-87).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Тернопільській обл., який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.90-94).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в порушення вимог пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 Податкового кодексу /ПК/ України платником в термін до 20.02.2024р. не було подано Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2023 рік, через що не підтверджено статус платника єдиного податку четвертої групи.

Приписи ПК України не містять можливості збільшення граничних строків подання податкової звітності, передбаченої пп.295.9.1 п.295.9 ст.295 ПК України.

Вказані обставини є окремою підставою для анулювання контролюючим органом реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.

Водночас, щорічне подання відповідного пакету документів для підтвердження статусу платника єдиного податку не є обов`язком платника, а його правом перейти або продовжувати застосовувати спрощену систему оподаткування.

Обставини відсутності оновлення в системі M.E.DOC та FREDO форми розрахунку частки сільського товаровиробника не впливають згідно норм ПК України на збільшення граничних строків подання вищевказаної звітності, при цьому платник мав з 05.01.2024р. по 20.02.2024р. достатньо часу для оновлення форм звітності.

Також в порушення вимог ч.ч.8 і 9 ст.79 КАС України суд прийняв до уваги представлені позивачем докази, які не були скеровані відповідачу.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ФГ «Березовського» зареєстровано як суб`єкт господарювання з основним видом діяльності КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, та у 2023 році перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, був сільськогосподарським товаровиробником та платником єдиного податку четвертої групи (а.с.8).

20.02.2024р. ФГ «Березовського» надіслало до ГУ ДПС у Тернопільській обл. податкову звітність, а саме:

загальну звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік за місцем розташування земельної ділянки КАТОТТГ UA61040110110000010646 та відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання;

звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік за місцем розташування земельної ділянки КАТОТТГ UA61040010000042862 та відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання;

звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік за місцем розташування земельної ділянки КАТОТТГ НОМЕР_1 та відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання;

звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік за місцем розташування земельної ділянки КАТОТТГ НОМЕР_2 та відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання (а.с.44-76).

Окрім цього, 20.02.2024р. ФГ «Березовського» надіслало до відповідача також розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2023 рік до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік (а.с.11).

21.02.2024р. о 09 год. 28 хв. позивачу від податкового органу надійшла квитанція № 1, у якій зазначено, що документ не прийнято з причини закінчення дії форми грудень 2023 року (а.с.18).

Оновлено форму розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва у програмі FREDO було додано 21.02.2024р. о 10 год. 10 хв., а в програмі M.E.DOC - 21.02.2024 о 11 год. 10 хв., що підтверджується інформацією із Журналу історії оновлень програм FREDO та M.E.DOC (а.с.23-24).

21.02.2024р. ФГ «Березовського» повторно надіслало до ГУ ДПС у Тернопільській обл. розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2023 рік до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік, який прийнятий 21.02.2024р. о 10 год. 45 хв., про що свідчить квитанція № 2 (а.с.15-17).

У подальшому відповідач ГУ ДПС у Тернопільській обл. провів камеральну перевірку поданої податкової звітності платника єдиного податку четвертої групи за 2024 рік для підтвердження статусу платника єдиного податку ФГ «Березовського» на 2024 рік, за результатами якої складено Акт № 2057/19-00-04-05/21131077 від 12.03.2024р. (а.с.8 і на звороті).

Перевіркою встановлено, що до 20.02.2024р. позивач ФГ «Березовського» не подав розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2023 рік, що подається до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік.

12.03.2024р. відповідач на підставі виявленого порушення пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України при проведенні камеральної перевірки податкової звітності платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік ФГ «Березовського» та в порядку пп.299.10.5 п.299.10 ст.299 ПК України прийняв рішення № 4083/6/19-00-04-05-06, яким анульовано ФГ «Березовського» реєстрацію платника єдиного податку четвертої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку четвертої групи за 2024 рік.

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач до часу прийняття відповідачем спірного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи були подані усі необхідні документи, передбачені пп.295.9.1 п.295.9 ст.295, пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України, через що у відповідача не існувало правових підстав для прийняття спірного рішення, оскільки факт порушення строків подання таких документів не визначається законом як підстава для анулювання реєстрації платником єдиного податку.

Суд критично оцінив посилання відповідача на положення пп.299.10.5 п.299.10 ст.299 ПК України, адже вони не спростовують відсутність в п.299.10 ст.299 ПК України норми, відповідно до якої платник, який саме до 20 лютого не подав звітність, зазначену у пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України, втрачає статус платника єдиного податку четвертої групи.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства суд дійшов до висновку про невідповідність рішення ГУ ДПС у Тернопільській обл. № 4083/6/19-00-04-05-06 від 12.03.2024р. вимогам закону.

Вирішуючи наведений спір, колегія суддів виходить з того, що наведені висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи та не суперечать нормам матеріального права, з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 ст.291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з пп.295.9.1 п.295.9 ст.295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи: самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Згідно фактичних обставин розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2023 рік, що подається до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік, повторно подано позивачем 21.02.2024р., тобто після спливу строку, який визначено пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України, про що свідчить відповідна квитанція № 2.

При цьому, не забезпечивши своєчасне оновлення форми звітності у програмах M.E.DOC та FREDO, позивач в максимально короткі строки оновив такі та повторно скерував розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2023 рік.

Зміст вказаних розрахунків є ідентичним.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст.299 ПК України, відповідно до п.299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;

7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента).

Відтак, приписи ПК України не містять норм, згідно яких платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену в пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України, втрачає статус платника єдиного податку четвертої групи в імперативному (обов`язковому) порядку.

Повертаючись до обставин розглядуваної справи, колегія суддів враховує те, що спірні правовідносини стосуються щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку, через що принциповим є встановлення волевиявлення платника підтвердити зазначений статус.

Згідно фактичних обставин справи позивач дійсно вживав заходів для підтвердження отриманого статусу платника єдиного податку, для чого подав 20.02.2024р. відповідну звітність, а після її неприйняття оновив відповідні форми і повторно домігся її прийняття відповідачем.

Будь-яких інших обставин, що б свідчили про відповідний умисел платника на порушення податкового законодавства, відповідач не навів.

В розрізі викладеного дії відповідача щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку не можна вважати пропорційними (п.8 ч.2 ст.2 КАС України), при цьому останні фактично є санкцією відповідача за недотримання позивачем приписів пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України.

В розглядуваній ситуації платник до 20 лютого подав всю необхідну звітність, окрім розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2023 рік, що поданий позивачем 21.02.2024р.

На момент проведення перевірки 12.03.2024р. вищевказана звітність була подана і прийнята відповідачем; позивач навів причини несвоєчасної подачі звітності (на один день) та вжив заходів для її повторної подачі, через що правові підстави для анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу були відсутніми.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до послідовного та логічного висновку про те, що спірне рішення відповідача № 4083/6/19-00-04-05-06 від 12.03.2024р. не ґрунтується на вимогах закону.

Стосовно долучених судом документів колегія суддів враховує, що під час судового засідання від 22.04.2024р. суд прийняв протокольну ухвалу, якою вирішив долучити до справи представлені позивачем додаткові докази: податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи з додатками, що були подані податковому органу.

Згідно з приписами ч.9 ст.79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Оскільки в судовому засіданні від 22.04.2024р. судом долучено до справи податкову звітність позивача, яка є наявною в податкового органу, тому обов`язок надсилання копій такої звітності на адресу ГУ ДПС у Тернопільській обл. в силу прямої вказівки процесуального закону не виникав.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими позовні вимоги задоволені у визначений спосіб.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову із зазначених мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Тернопільській обл.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Головного управління ДПС у Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.04.2024р. в адміністративній справі № 500/1844/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Тернопільській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Дата складання повного тексту судового рішення: 18.09.2024р.