Постанова

від 18.09.2024 по справі 140/31225/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/31225/23 пров. № А/857/6221/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги Волинської митниці та Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Смокович В.І.), ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Луцьк 12 лютого 2024 року, повне судове рішення складено 12 лютого 2024 року, у справі № 140/31225/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» до Волинської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,

В С Т А Н О В И В :

02.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» (далі - Товариство) звернулось в суд із позовом до Волинської митниці, просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04.04.2023 №UA205050/2023/000169/1.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактично поставка товару здійснювалась на умовах FCA Sinsheim, а тому митний орган безпідставно посилається на те, що згідно з графою 13 CMR умови поставки EXW, а в інвойсі - FCA Sinsheim, оскільки це не має впливу на правильність визначення митної вартості позивачем, що не спростовано відповідачем. Суд першої інстанції вказав, що відповідач не наводить жодних обґрунтувань яким саме чином розбіжності в поданих декларантом документах вплинули на правильність визначення митної вартості та неможливість визначення митної вартості за заявленим декларантом методом - ціною договору (вартість операції). Суд першої інстанції зазначив, що прямого зв`язку між відомостями банківських документів, датою проведення розрахунків за товар та митною вартістю товару немає, а тому ненадання декларантом банківських документів, не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Суд першої інстанції вказав, що подана декларантом довідка про витрати на транспортування товару від 03.04.2023 є належним доказом, що підтверджує розмір витрат на перевезення товару і відповідає правовій позицій Верховного Суду щодо цього. Суд першої інстанції зазначив також, що покупець товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства країни відправлення, та внесення до неї відповідної інформації. Суд першої інстанції дійшов висновку, що митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару, а доводи про наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах спростовуються поданими позивачем документами, що дає підстави для висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000169/1 від 04.04.2023 критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи не підтверджують, що понесені ним витрати з перекладу документів пов`язані з розглядом саме цієї справи, а тому витрати на переклад документів не підлягають стягненню з відповідача, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів понесення таких витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволення позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до гр.13 CMR умови поставки EXW, а в інвойсі FCA Sinsheim, що слугувало беззаперечною підставою для витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули. Скаржник вказує, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару на момент здійснення митного контролю та митного оформлення покладається на декларанта. Скаржник зазначає, що митний орган у рішенні про коригування митної вартості вказав чому не можуть бути застосовані будь які інші методи окрім резервного та провів відповідні консультації з декларантом щодо визначення методу визначення митної вартості, а відтак його рішення №UA205050/2023/000169/1 від 04.04.2023 є правомірним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, Товариство подало апеляційну скаргу, просить змінити рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) та витрати на залучення перекладача в розмірі 10620 грн. (десять тисяч шістсот двадцять гривень 00 копійок).». В іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 140/31225/23 просить залишити без змін. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що факт понесення витрат позивача із залучення перекладача, їх розмір, а також склад, обсяг послуг з перекладу та розрахунок вартості таких послуг підтверджуються належними та достатніми доказами. Скаржник вказує, що зазначений в акті виконаних робіт №РА-0000098 від 19 жовтня 2023 року про надання перекладацьких послуг перелік документів повністю відповідає документам, що були подані до суду з офіційним перекладом на українську мову. Скаржник зауважує, що бухгалтерська довідка до акта виконаних робіт №РА-0000098 від 19 жовтня 2023 року ТОВ «ЛА-ВІТА» підтверджує склад, обсяг та розрахунок вартості послуг з перекладу. Скаржник зауважує, що офіційний переклад на українську мову документів, долучених до позовної заяви, що викладені іноземною мовою було подано позивачем до суду на виконання ухвали суду від 06 жовтня 2023 року про залишення позовної заяви без руху. Скаржник вважає, що витрати Позивача по оплаті послуг із перекладу відносяться до витрат із залучення перекладача та, відповідно до положень статей 132 та 137 Кодексу адміністративного судочинства України до судових витрат.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу Волинської митниці вказавши, що за поданою митною декларацією №23UA205050025398U0 від 03.04.2023 позивачем заявлено достовірні та повні відомості про митну вартість товарів, у тому числі в частині складових витрат на транспортування, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально, тоді як митний орган допустив формальний підхід до перевірки поданих декларантом документів на підтвердження складових митної вартості товарів. Також зазначає, що посилання Відповідача на неподання декларантом усіх витребовуваних додаткових документів є необгрунтованим, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Волинська митниця подала відзив на апеляційну скаргу Товариства, зазначивши, що у прийнятому рішенні судом першої інстанції зроблено вірні висновки, що надані позивачем документи не підтверджують, що понесені ним витрати з перекладу документів пов`язані з розглядом саме даної справи, а також що позивачем не надано належних та допустимих доказів понесення таких витрат. Також вважає вкрай завищеним розмір витрат на переклад документів у розмірі 10 620, 00 грн, оскільки здійснювався переклад лише 6 документів.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Товариство здійснює оптову торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.31).

03 серпня 2020 року між Товариством як Покупцем та компанією Otto Zimmermann GmbH, зареєстрованою в Федеративній Республіці Німеччина (Продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт № ZIM03082020 від 03.08.2020 (надалі - контракт), відповідно до пункту 1.1 якого предметом є продаж і поставка автомобільних запасних частин (надалі товар) продавцем покупцю, а також придбання і приймання даного товару покупцем.

На виконання умов контракту Продавець поставив позивачу партію товару за інвойсом №00049973 від 27.03.2023 на загальну суму 62 464,60 Євро на умовах FCA Sinsheim.

Транспортування придбаного Товариством товару на митну територію України здійснено перевізником ПП «Соловій-Транс», на виконання умов договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг №323-002322 від 28.03.2023 (арк.спр.62) .

03 квітня 2023 року уповноваженою особою Товариства подано до митного оформлення митну декларацію № 23UA205050025398U0, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення запасні частини для легкових автомобілів (2 товарні позиції): частини дискових гальм - диски гальмівні, комплекти гальмівних колодок торгівельної марки Zimmermann, виробник: Zimmermann (арк.спр.27).

Одночасно із митною декларацією обраний метод її визначення та надано документи для підтвердження митної вартості товару: інвойс №00049973 від 27.03.2023; автотранспортна накладна (CMR) Б/Н від 29.03.2023; зовнішньоекономічний договір - контракт № ZIM03082020 від 03.08.2020; рахунок на оплату №323-002322 від 31.03.2023 про надання послуг перевезення; довідка про транспортні витрати ПП «Соловій-Транс» Б/Н від 03.04.2023; договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг №323-002322 від 28.03.2023; декларацію-інвойс, складену уповноваженим (схваленим) експортером - інвойс №00049973 від 27.03.2023.

У поданій митній декларації заявлена митна вартість товару в сумі 2 520 674,55 грн, що складається з вартості товару 62 464,60 Євро (2 482 174,55 грн. по курсу 39,7373) та витрат на транспортування товару у розмірі 38 500,00 грн. відповідно до основного (першого) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у відповідності до ст. 57, 58 Митного кодексу України.

03.04.2023 уповноваженій особі декларанта направлено електронним повідомленням митного органу вимогу про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ч.2 ст.53 МК України, а саме: витрат на транспортування, які є однією з складових митної вартості, для розрахунку цих витрат необхідні дані про вартість перевезення, страхування, навантаження. Відповідно до графи 13 CMR умови поставки EXW, а в інвойсі вказано FCA Sinsheim.

Разом з цим, митний орган зазначив, що у зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, наявністю розбіжностей згідно з ст.53 МК України, декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару.

На вимогу митного органу уповноваженою особою декларанта 03 та 04 квітня 2023 року додатково подано митну декларацію країни відправлення MRN 23DE585202994553E6 від 27.03.2023; прайс-лист PRR- 00049973 від 27.03.2023; видаткові накладні №392438 від 23.02.2023, №461572 від 04.03.2023; №372306 від 21.02.2023, №546783 від 15.03.2023, №530221 від 13.03.2023, №516933 від 11.03.2023; №135999 від 21.01.2023; №342214 від 17.02.2023; лист-пояснення щодо невідповідностей в CMR Otto Zimmermann GmbH від 04.04.2023; лист-відповідь ТОВ «ДАГ» на повідомлення від митниці вих. № 227 від 04.04.2023.

За результатами розгляду поданої митної декларації № 23UA205050025398U0 від 03.04.2023 та доданих до неї документів, Волинською митницею 04.04.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000169/1, яким визначено митну вартість імпортованого товару за резервним методом, оскільки декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару.

У графі 33 прийнятого митним органом рішення зазначено, що витрати на транспортування є однією з складових митної вартості п.10.5 ст.58 МК України, тому відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України № 599 від 24.05 7012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування необхідні дані про вартість перевезення, страхування навантаження. Відповідно до графи 13 CMR умови поставки EXW, a в інвойсі - FCA Sinsheim. У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, наявністю розбіжностей згідно статті 53 МК України декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару. Декларантом було надано: видаткові накладні, прайс-лист від 27.03.2023 року б/н, лист-пояснення щодо невідповідностей в CMR від 04.04.2023 б/н, лист від 04.04.2023 №227, повторно копію митної декларації країни відправлення. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 04.04.2023 №2. В копії митної декларації країни відправлення відсутні відомості про вартість товару. Пояснення наявних розбіжностей підкріплено лише листами від отримувача та продавця товарів. Ніяких підтверджуючих документів декларантом не надано. Інвойс, і прайс-лист датовані 27.03.2023.

В рішенні митний орган вказує, що у зв`язку з викладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, вимогами частини 6 статті 54 Митного кодексу України, якими передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, з огляду на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (статті 59 МК України) та методу 2б (статті 60 МК України), з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України), з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Рівень митної вартості товарів становить: товар №2-4,07 євро/кг (МД від 20.02.2023 №UA100120/2023/612135. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу X та статті 55 Митного кодексу України, а також має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або в судовому порядку.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство звернулося з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа № 809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом встановлено, що відповідно до графи 13 CMR умови поставки EXW, а в інвойсі FCA Sinsheim, що, на переконання відповідача, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до правил Інкотермс умови поставки FCA «франко-перевізник» (назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього. Покупець зобов`язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності до зазначених умов.

В свою чергу, умови поставки EXW «франко-завод», відповідно до правил Інкотермс, означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов`язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівліпродажу. Цей термін не слід застосовувати, коли покупець не в змозі виконати експортні формальності, прямо чи посередньо. За таких обставин має застосовуватися термін FCA, за умови, що продавець погоджується нести витрати й ризики, пов`язані з завантаженням товару.

Пунктом 3.1 контракту № ZIM03082020 від 03.08.2020 Сторони встановили, що умови поставки FCA Sinsheim, якщо інше не вказано в інвойсі. Відповідно до інвойсу №00049973 від 27.03.2023 передбачено, що умовами поставки також є FCA Sinsheim (Німеччина).

Відповідно до умов укладеного контракту (п.3.3, п.3.5) продавець здійснює відвантаження товару, а згідно із п.10.1 контракту всі додаткові витрати, пов`язані з виконанням цього договору і окремо не обумовлені в даному договорі, на території продавця несе продавець, на території покупця покупець. Згідно п.5.1 контракту продавець зобов`язаний на кожну партію товару, яка постачається надати експортну декларацію та інші документи на товар, необхідні для його подальшого експорту.

На виконання умов контракту продавцем здійснено відвантаження товару призначеному позивачем перевізнику в транспортний засіб ВС0807МВ/ВС3149XF, що підтверджується відомостями зазначеної CMR Б/Н від 29.03.2023.

Згідно з довідкою про транспортні витрати перевізника ПП «Соловій-Транс» Б/Н від 03.04.2023 щодо транспортних витрат по автомобілю держномер BC0807MB причіп держномер BC3149XF, завантаження товару здійснено за рахунок продавця, а страхування вантажу не проводилось.

Відповідно до митної декларації країни відправлення MRN 23DE585202994553E6 від 27.03.2023 продавець, Otto Zimmermann GmbH здійснив митне оформлення товару для експорту, що підтверджується відомостями митної декларації.

Товариство вказує, що при заповненні CMR продавець допустив помилку - замість умов поставки FCA Sinsheim зазначив EXW, що підтдверджується листом-поясненням продавця Otto Zimmermann GmbH від 04.04.2023 щодо невідповідностей в CMR, де продавцем зазначено, що при поставці товару для ТОВ «ДАГ» згідно інвойса 00049973 від 27.03.2023 в графі 13 CMR помилково вказані неправильні умови поставки, а саме Ex works. Правильними слід вважати умови поставки FCA Sinsheim. Помилковість зазначення продавцем в CMR відомостей щодо умов поставки підтверджується вищезазначеними умовами контракту та інвойсу № 00049973 від 27.03.2023 на відповідну партію товару.

При цьому, за укладеним договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №323-002322 від 28.03.2023 між Позивачем та перевізником, ПП «Соловій-Транс» узгоджено перевезення товарів Otto Zimmermann GmbH загальною вагою 12 тн., вартість перевезення 55000,00 грн. з м. Sinsheim (Німеччина) на митну територію України, до м.Луцьк, транспортним засобом ВС0807МВ/ВС3149XF.

Перевезення товарів Otto Zimmermann GmbH за інвойсом № 00049973 від 27.03.2023 з м. Sinsheim (Німеччина) на митну територію України здійснено за автотранспортною накладною CMR Б/Н від 29.03.2023 т.з. ВС0807МВ/ВС3149XF, що підтверджується відомостями CMR.

Згідно з рахунком на оплату №323-002322 від 31.03.2023 ПП «Соловій-Транс» вартість послуг перевезення по маршруту: м. Sinsheim, Німеччина митний перехід Ягодин (до місця ввезення на митну територію України) т.з. НОМЕР_1 /ВС3149XF становить 38 500,00 грн.

Відповідно до довідки про транспортні витрати ПП «Соловій-Транс» Б/Н від 03.04.2023 транспортні витрати автомобілем ВС0807МВ/ВС3149XF за маршрутом м. Sinsheim (Німеччина) м. Луцьк (Україна) складають 55 000,00 грн., у тому числі: від м. Sinsheim (Німеччина) до кордону м/п Ягодин 38 500,00 грн., від кордону м/п Ягодин до м. Луцьк (Україна) 16 500,0 грн. Завантаження здійснено за рахунок продавця. Страхування вантажу не проводилося.

У поданій представником Позивача митній декларації №23UA205050025398U0 від 03.04.2023 заявлена митна вартість товарів (графа 12) в сумі 2 520 674,55 грн., що складається з вартості товару 62 464,60 Євро (2 482 174,55 грн. по курсу 39,7373) та витрат на транспортування товару у розмірі 38 500,00 грн, що підтверджується відомостями граф 12, 45 митної декларації.

Отже, враховуючи зазначені обставини та відповідно до наданих митному органу документів, фактично поставка товару здійснювалась на умовах FCA Sinsheim, тому митний орган безпідставно посилається на зазначену розбіжність у документах, оскільки така не має впливу на правильність визначення митної вартості ввезеного позивачем товару.

Аргументи Волинської митниці в цій частині спростовано наданими Товариством поясненнями та поданими митному органу документами, зокрема: видатковими накладними, прайс-листом від 27.03.2023 б/н, листом-пояснення що невідповідностей в CMR від 04.04.2023 б/н, листом від 04.04.2023 № 227, копією митної декларації країни відправлення.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Частиною 10 статті 58 МК України закріплено перелік витрат, які додаються до ціни при визначенні митної вартості (складові митної вартості), що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.

Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що рахунок-фактура - це комерційний документ, який відображає продаж товару або надання певної послуги. Рахунок-фактура є підтвердженням будь-якої комерційної операції.

Водночас, митна декларація країни відправлення - це оформлена в країні експорту товару митна декларація в митному режимі «експорт», яка містить, зокрема, показник «статистичної вартості». Статистична вартість має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати лише допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни-члена ЄС, де відбувається експорт.

Згідно з частиною 3 статті 53 МК України, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Митну вартість ввезеного Товариством товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме на рівні: товар № 2- 4,07 євро / кг (МД від 20.02.2023 №UA100120/2023/612135).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 та у постанові від 09 вересня 2020 року (справа №400/3133/18).

Митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що не дозволяє суду апеляційної інстанції надати правову оцінку ідентичності факторам, які впливали на формування ціни на імпортовані запасні частини для легкових автомобілів.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що митний орган, визначаючи необхідним до застосування резервного методу визначення митної вартості ввезеного позивачем товару, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу.

Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених відомостей для визначення митної вартості товару. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Щодо аргументів апеляційної скарги Товариства, то суд апеляційної інстанції зауважує, що 02.10.2023 між ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» (Замовник) та ТОВ «Ла-Віта» (Виконавець) укладено договір №10 про надання про надання послуг перекладу, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є надання перекладацьких послуг.

Пунктом 2.2 вказаного договору визначено, що вартість послуг визначається на кожне окреме замовлення та фіксується в рахунках на оплату та Актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 4.2 договору № 10 встановлено, що якщо виконавець може надати потрібні Замовнику послуги, він на наступний робочий день розраховує вартість послуг згідно власного прайс-листа та повідомляє Замовнику електронною поштою таку вартість, а також строки надання послуг, і направляє Замовнику рахунокфактуру.

Таким чином, договір № 10 про надання послуг перекладу від 02.10.2023 не є одноразовим, а також що в ньому не конкретизовано, переклад яких саме документів мав би бути здійснений ТзОВ «Ла-Віта».

Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з частинами 3, 5 статті 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи не підтверджують, що понесені ним витрати з перекладу документів пов`язані з розглядом саме цієї справи, тому витрати на переклад документів не підлягають стягненню з відповідача.

Самого уточнення Zimmermann за відсутнсті номеру та/чи дати укладення/створення документів не достатньо для ідентифікації наданих послуг перекладу із документами переклад яких був здійснений.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скаргі Волинської митниці та Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі №140/31225/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко