Ухвала

від 18.09.2024 по справі 620/16582/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 620/16582/23

адміністративне провадження № К/990/33526/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 620/16582/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ЯСНА ІСТОРІЯ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень - рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М`ЯСНА ІСТОРІЯ» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у місті Києві №3379-п 04.07.2023 «Про проведення фактичної перевірки» Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ЯСНА ІСТОРІЯ» та податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14 серпня 2023 року №7954/Ж10/25-01-07-05-01 на суму 1 026 088, 90 грн за порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та від 14 серпня 2023 року №7955/Ж10/25-01-07-05-01 на суму 5 100, 00 грн за порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у м. Києві №3379-п від 4 липня 2023 року «Про проведення фактичної перевірки» Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ЯСНА ІСТОРІЯ» та в цій частині у задоволені позову відмовлено. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга.

29 серпня 2024 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 620/16582/23.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України установлено, що вона є подібною тій касаційній скарзі, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2024 року.

Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій касаційній скарзі скаржник вказує підставу касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень як необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України).

Так, обов`язковими умовами при оскарження судових рішень на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України).

Проте, аналогічно попередній касаційній скарзі, у повторно поданій не міститься належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.

Водночас Верховний Суд в своїй ухвалі про повернення касаційної скарги вже звертав увагу скаржника на те, що скаржником не зазначено належного нормативно-правового обґрунтування відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Таким чином, звертаючись до суду з касаційною скаргою, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які вказав Верховний Суд в ухвалі від 15 серпня 2024 року касаційна скарга повністю дублює зміст тієї, яка вже була повернута судом як така, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 2 і 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі п. 1-3 ч. 4 ст. 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав вимог та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі п. 1 і 2 ч. 4 ст. 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Отже, у випадку, якщо скаржник має на меті перегляд судового рішення саме на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, він має обґрунтувати подібність правовідносин і зазначити, який саме висновок суду апеляційної інстанції і щодо застосування якої норми права не відповідає висновками, викладеним у наведених постановах.

Суд повторно звертає увагу на необхідність врахування скаржником, що відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (ст. 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 328 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи приписи п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України та не викладення скаржником у касацій скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.

Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 620/16582/23 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко