Ухвала

від 18.09.2024 по справі 140/16032/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 вересня 2024 року

м. Київ

справа №140/16032/21

адміністративне провадження №К/990/33869/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Волинської обласної державної адміністрації на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення із займаної посади та припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Волинської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1) та Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" (далі - відповідач 2), у якому просив:

- визнати протиправним розпорядження першого заступника голови Волинської обласної державної адміністрації № 130-ос від 02 листопада 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити позивача на посаді директора Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" з 02 листопада 2020 року;

- стягнути з Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 листопада 2020 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 49315 грн 15 коп.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження першого заступника голови Волинської обласної державної адміністрації № 130-ос від 02 листопада 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" з 03 листопада 2020 року. Стягнуто з Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 867773 грн 76 коп. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" та стягнення з Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 24196 грн 48 коп допущено до негайного виконання.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Волинська обласна державна адміністрація звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Ухвалами Верховного Суду від 10 травня 2024 року, 29 травня 2024 року та 22 липня 2024 року касаційні скарги повернуто особі, яка її подала.

03 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшла четверта касаційна скарга Волинської обласної державної адміністрації, в якій скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Разом з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що вперше касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій скаржником було подано в межах строків на касаційне оскарження, а також те, що касаційна скарга подається повторно після спливу строку на касаційне оскарження з поважних причин, не з вини касатора та без надмірних зволікань після винесення ухвали про повернення касаційної скарги.

Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.

Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Звертаючись четвертий раз із касаційною скаргою, скаржник просить суд поновити строк касаційного оскарження з тих підстав, що після повернення касаційних скарг скаржником в межах установленого строку було повторно подано касаційну скаргу.

Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

При попередньому зверненні із касаційною скаргою скаржником не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.

Скаржник оскаржує, зокрема, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року. Повний текст судового рішення складено 21 березня 2024 року, тому останній день строку на касаційне оскарження (з урахуванням вихідних днів) припадав на 22 квітня 2024 року, а касаційну скаргу у черговий раз подано 22 серпня 2024 року.

Проте, ухвалами Верховного Суду від 10 травня 2024 року, 29 травня 2024 року та 22 липня 2024 року касаційні скарги було повернуто скаржнику.

Так, відповідно до відомостей з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» (далі - КП ДСС) ухвалу Верховного Суду від 22 липня 2024 року (касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України), доставлено до електронного кабінету відповідача 22 липня 2024 року о 16:11, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

22 серпня 2024 року скаржник засобами поштового зв`язку вчетверте звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Верховний Суд звертає увагу, що статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд зазначає, що подання касаційної скарги після повернення Верховним Судом попередньо поданої касаційної скарги, не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки нормами КАС України не визначено строків звернення до суду касаційної інстанції після повернення касаційної скарги, позаяк процесуальним законодавством регламентуються виключно загальні строки на касаційне оскарження судових рішень, що передбачено статтею 329 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що ця касаційна скарга подана вчетверте через місяць після її повернення Верховним Судом, що свідчить про неналежне користування своїми процесуальними правами та виконання процесуальних обов`язків.

Щодо посилання скаржника на обставину щодо введення воєнного стану, колегія суддів зазначає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із обстрілами будь-якого населеного пункту України, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, лише посилання на цей факт не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, оскільки скаржник має викласти доводи та надати відповідні докази, що безпосередньо вплинули саме на скаржника та для своєчасного звернення до суду, проте таких доводів не викладено, а доказів - не надано, через що Верховний Суд не вбачає взаємозв`язку між зверненням до суду касаційної інстанції через шість місяців після ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та вказаною скаржником обставиною.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

Враховуючи викладене, колегія судді визнає неповажними підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, скаржнику необхідно подати заяву із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.

Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними вказані Волинською обласною державною адміністрацією підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.

Касаційну скаргу Волинської обласної державної адміністрації на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення із займаної посади та припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- залишити без руху.

Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання уточненої касаційної скарги у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов