Рішення

від 09.09.2024 по справі 344/14745/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/14745/22

Провадження № 2/344/295/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Мелещенко Л.В.

секретаря судового засідання Ласки І.О.

за участю сторін:

представника позивача адвоката Бортника Л.І.

представника відповідача адвоката Хемича В.М.

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом адвоката Савчука Р.Р.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Агропромислової фірми «Злак», треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, стягнення неустойки за невиконання зобов`язання та моральної шкоди і зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Злак» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Агропромислової фірми «Злак» про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, стягнення неустойки за невиконання зобов`язання та моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що між Агропромисловою фірмою «Злак» та ОСОБА_1 02 жовтня 2017 року укладено договір № 02/10 купівлі-продажу нерухомого майна (двокімнатної квартири), яке буде створено у майбутньому, за умовами якого продавалася квартира, проєктною площею 63 кв.м на 2 (другому) поверсі, розташована за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем виконано умови договору, а саме оплачено відповідачу 220500,00 грн, однак відповідачем до сьогоднішнього дня не виконано взятих на себе зобов`язань згідно договору та не передано ОСОБА_1 у власність квартиру, що є грубим порушенням умов вищевказаного договору.

Також між Агропромисловою фірмою «Злак» та ОСОБА_1 02 жовтня 2017 року укладено договір № 02/10/03 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому.

3а даним договором продається квартира проєктною площею 42,4 кв.м на 2 (другому) поверсі, розташована за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем оплачено відповідачу 149100,00 грн, однак відповідачем до сьогоднішнього дня не передано ОСОБА_1 у власність квартиру.

У зв`язку з тим, що порушення строку передачі квартир у власність виникло з вини відповідача, тому позивач просить стягнути пеню у розмірі 4 039 455,00 грн.

Внаслідок довготривалого невиконання Агропромисловою фірмою «ЗЛАК» своїх зобов`язань за договорами, позивач зазнав моральних страждань, так як більше 3,5 років не може отримати у власність документи, що підтверджують право власності на житло, та розпочати там ремонтні роботи. Із урахуванням ступеню моральних страждань позивач вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди у сумі 20000,00 грн.

За таких обставин позивач просить визнати за позивачем право власності на однокімнатну квартиру площею 42,4 кв.м на 2 (другому) поверсі, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ); визнати право власності на двокімнатну квартиру площею 63 кв.м на 2 (другому) поверсі, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ); стягнути з відповідача неустойку у розмірі 4039455,00 грн та моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн (т. 1 а.с. 1-8).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2022 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (т.1 а.с. 20-21).

Ухвалою суду від 29 листопада 2022 року позовну заяву залишено без руху (т.1 а.с. 22-25).

Ухвалою суду від 05 січня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (т. 1 а.с. 45-46).

03 березня 2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Злак» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними, в якій просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи наступне.

У березні 2016 року позивач на орендованій земельній ділянці на перехресті вулиць Потічна та Яблунева, що в селі Вовчинець Івано-Франківської міської ради, як генеральний підрядник здійснював будівельні роботи щодо спорудження дев`яти поверхових багатоквартирних житлових будинків.

У кінці літа 2018 року тодішній директор Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» ОСОБА_4 зіткнувся з труднощами, що полягали у відсутності грошових коштів на рахунках товариства для оплати за поставлені будматеріали.

За обставин, що склалися, з метою недопущення зриву темпів будівництва житла та майбутньої його передачі вже існуючим покупцям в обумовлені строки, власником Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» ОСОБА_5 було прийнято рішення про передачу директору ОСОБА_4 власних готівкових грошових коштів ОСОБА_5 у сумі 740000 гривень з метою пошуку тодішнім директором ОСОБА_4 фізичних осіб, що могли б фігурувати як тимчасові покупці майнових прав на квартири з подальшим відступленням своїх майнових прав (прав вимоги) реальним покупцям майбутнім власникам такої нерухомості.

Оскільки ОСОБА_4 на той час добре знав ОСОБА_1 , що межував з даним будівництвом, директором Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» ОСОБА_4 домовився з ОСОБА_1 про те, що рідні син (відповідач) та донька ( ОСОБА_6 ) останнього виступлять фіктивними покупцями майнових прав на чотири квартири (дві однокімнатні та дві двокімнатні) у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 з наступним внесенням грошових коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» від імені таких покупців. За цю послугу сім`ї ОСОБА_7 було обіцяно передати у власність дві кладовки у вказаному будинку.

Як наслідок, в кінці липня 2018 року, минулим часом, а саме календарною датою 02 жовтня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» було укладено:

- 02 жовтня 2017 року з ОСОБА_1 договір №02/10/03 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири, яке буде створено у майбутньому, щодо однокімнатної квартири площею 42,4 кв.м в АДРЕСА_2 ;

- 02 жовтня 2017 року з ОСОБА_1 договір № 02/10 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, щодо двокімнатної квартири площею 63,0 кв.м в АДРЕСА_2 ;

- 02 жовтня 2017 року з ОСОБА_6 договір №02/10/02 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, щодо однокімнатної квартири площею 42,4 кв.м в АДРЕСА_2 ;

- 02 жовтня 2017 року з ОСОБА_6 договір № 02/10/01 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, щодо двокімнатної квартири площею 60,2 кв.м в АДРЕСА_2 .

Оскільки відповідач та ОСОБА_6 не бажали вносити власні грошові кошти в якості оплати ціни купівлі описаних вище квартир (що було логічно), такі грошові кошти було передано від директора Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» ОСОБА_4 . ОСОБА_1 , який в подальшому разом з покупцями вніс відповідні грошові кошти на поточний рахунок позивача в АКБ «Львів».

Дані факти підтверджують власноручні розписки ОСОБА_1 .

Згідно з розписок № 1, № 6, № 8 ОСОБА_1 одержав сумарно 224 350,00 гривень для оплати за договорами №02/10 від 02 жовтня 2017 року.

Згідно розписки № 5 ОСОБА_1 одержав 149100,00 гривень для оплати за договором № 02/10/03 від 02 жовтня 2017 року.

Відповідно до квитанцій № ПН 593782 від 02.08.2018, № ПН 602416 від 10.08.2018, № ПН 601372 від 09.08.2018, ОСОБА_1 вніс на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» за договором № 02/10 від 02.10.2017 грошові кошти у сумі 224350,00 гривень, а згідно квитанції № ПН 099741 від 08.08.2018, за договором № 02/10/03 від 02 жовтня 2017 року внесені грошові кошти у сумі 149100,00 грн.

Таким чином, сума грошових коштів, що отримана ОСОБА_1 згідно власноручно написаних ним розписок (37345000 грн) відповідає сумі грошових коштів 373450,00 грн, що внесені ОСОБА_1 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» як оплату за оскаржуваними договорами.

Також день у день співпадає і факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів у ОСОБА_4 із датою внесення ОСОБА_1 грошових коштів у якості оплати за оскаржуваними договорами на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак».

Фактично, коли сторони оскаржуваних договорів його укладали, то не мали на меті досягнення його предмету. Так, ОСОБА_1 не мав реального наміру придбати квартири, оскільки використовував грошові кошти, які його батько отримав у директора будівельної фірми для наступної оплати, а продавець (позивач) не мав і не має наміру передавати безоплатно у власність відповідача два об`єкти нерухомого майна, оскільки розраховував на дотримання відповідачем заздалегідь досягнутих домовленостей щодо наступного відступлення прав вимоги отриманих двох квартир реальним покупцям з отриманням оплати від таких та повернення грошових коштів ОСОБА_4 .

Додатковим доказом відсутності намірів відповідача щодо досягнення предмету оскаржуваного доказу є той факт, що до дня подання даного зустрічного позову відповідач чи ОСОБА_1 жодного разу не зверталися до ОСОБА_4 з метою повернення останньому одержаних від нього грошових коштів, які були використані для оплати за оскаржуваними договорами.

За наведених обставин просить визнати недійсним договір № 02/10 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, що датований 02 жовтня 2017 року та укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Злак»; визнати недійсним договір № 02/10/03 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) яке буде створено у майбутньому, що датований 02 жовтня 2017 року та укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Злак» (т. 1 а.с. 80-85).

Ухвалою суду від 27 березня 2023 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Злак» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до Агропромислової фірми «Злак» про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, стягнення неустойки за невиконання зобов`язання та моральної шкоди (т. 1 а.с. 115-116).

11 квітня 2023 року ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив, в якому просив відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Злак» (т. 1 а.с. 119).

Ухвалою суду від 25 квітня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 133-135).

Ухвалою суду від 21 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху (т. 1 а.с. 173-175).

27 листопада 2023 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Бортником Леонідом Івановичем на виконання вимог ухвали подано до суду позовну заяву про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, стягнення неустойки за невиконання зобов`язання та моральної шкоди.

У даній позовній заяві просить визнати за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 ; стягнути з відповідача на користь позивача неустойку за невиконання взятого зобов`язання у розмірі 36 960,00 грн та моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн (т.1 а.с.183-185).

Ухвалою суду від 29 листопада 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (т. 1 а.с. 189-190).

Ухвалою судувід 02квітня 2024року залученодо участіу цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Агропромисловоїфірми «Злак»про визнаннямайнових правна об`єктінвестування,стягнення неустойкиза невиконаннязобов`язання таморальної шкодита зустрічнимпозовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Агропромисловафірма «Злак»до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідача ОСОБА_1 про визнаннядоговорів недійснимив якостітретіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідача ОСОБА_2 ,який проживаєза адресою: АДРЕСА_5 , та ОСОБА_3 . який проживає за адресою: АДРЕСА_6 (т. 1 а.с. 218-220).

Ухвалою суду від 10 червня 2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 19-21).

26 липня 2024 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвокат Савчук Р.Р. подав до суду пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі (т. 2 а.с. 55-57).

Представник позивача адвокат Бортник Л.І. у судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Представник відповідача адвокат Хемич В.М. у судовому засіданні просив суд у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вимоги первісного позову, стосовно зустрічного позову, то такий вважав безпідставним та необґрунтованим.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвокат Савчук Р.Р. позовні вимоги вважав безпідставними, просив відмовити та задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

02 жовтня 2017 року між Агропромисловою фірмою «Злак», Продавцем, та ОСОБА_1 , Покупцем, укладено договір № 02/10/03 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця однокімнатну квартиру, яка буде створена у майбутньому, а Покупець зобов`язується прийняти квартиру у відповідності до умов Договору та оплатити її вартість; за даним договором продається квартира, проєктною площею 42,4 кв.м на 2 (другому) поверсі, розташована за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 9-10, 40-41, 90-91).

02 жовтня 2017 року між Агропромисловою фірмою «Злак», Продавцем, та ОСОБА_1 , Покупцем, був укладений договір № 02/10 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому. За умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця двокімнатну квартиру, яка буде створена у майбутньому, а Покупець зобов`язується прийняти квартиру у відповідності до умов Договору та оплатити її вартість; за даним договором продається квартира, проєктною площею 63,0 кв.м на 2 (другому) поверсі, розташована за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 11-13, 38-39, 88-89).

Згідно копії квитанції № ПН599741 від 08.08.2018, ОСОБА_1 здійснювалася оплата за нерухоме майно, згідно договору купівлі-продажу № 02/10/03 від 02 жовтня 2017 року у розмірі 149100,00 грн (т. 1 а.с. 14, 43).

Відповідно до копії квитанції № ПН 593782 від 02.08.2018, ОСОБА_1 здійснена оплата за нерухоме майно у розмірі 99 000,00 грн на підставі договору купівлі-продажу № 02/10 від 02 жовтня 2017 року (т. 1 а.с. 14, 42).

Згідно копії квитанцій № ПН601372 09.08.2018, ОСОБА_1 здійснена оплата за нерухоме майно у розмірі 100162,00 грн, згідно договору купівлі-продажу № 02/10 від 02 жовтня 2017 року (т. 1 а.с. 14, 42).

З квитанції № ПН602416 від 10.08.2018 вбачається, що ОСОБА_1 внесена оплата у розмірі 25188,00 грн, згідно договору купівлі-продажу № 02/10 від 02 жовтня 2017 року (т. 1 а.с. 14, 42).

25 липня 2022 року ОСОБА_1 звертався до Агропромислової фірми «Злак» з претензію про зобов`язання виконати умови договору (т. 1 а.с. 16-19, 44).

У відповідності до копії довідки Агропромислової фірми «Злак» від 27 грудня 2018 року №27/12/01, ОСОБА_1 100% розрахувався за квартиру АДРЕСА_7 (фактична площа квартири становить - 64,1 кв.м) АДРЕСА_8 , згідно договору № 02/10 від 02 жовтня 2017 року (т. 1 а.с. 66).

Згідно копії довідки Агропромислової фірми «Злак» від 27 грудня 2018 року № 27/12/03, за ОСОБА_1 закріплено технічне приміщення № СХХV( фактична площа становить 5,2 кв.м) 7 черга, на 1 поверсі, 2 б/с в житловому будинку по АДРЕСА_9 , згідно договору № 03/10 від 03 жовтня 2017 року (т. 1 а.с. 67).

ОСОБА_1 звертався до начальника Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області стосовно невиконання умов договору посадовими особами Агропромислової фірми «Злак» (т.1 а.с. 69-71).

На дану заяву ОСОБА_1 було надано відповідь про те, що дане звернення зареєстроване в Журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події № 32627 від 31.08.2021 (т. 1 а.с. 72).

02 жовтня 2017 року між Агропромисловою фірмою «Злак», Продавцем, та ОСОБА_6 , Покупцем, укладено договір № 02/10/01 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, за яким продається квартира, проєктною площею 60,3 кв.м на 2 (другому) поверсі, розташована за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 92-93).

02 жовтня 2017 року між Агропромисловою фірмою «Злак», Продавцем та ОСОБА_6 , Покупцем, укладено договір № 02/10/02 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, за умовами якого продається квартира, проектною площею 42,4 кв.м на 2 (другому) поверсі, розташована за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 94-95).

Відповідно до розписки № 1 від 02.08.2018, ОСОБА_1 підтверджує, що отримав від директора Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» ОСОБА_4 кошти для оплати за договором № 02/10 від 02.10.2017 на суму 99000,00 гривень (т. 1 а.с. 96).

Згідно розписки № 2 від 02.08.2018, ОСОБА_1 підтверджує, що отримав від директора Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» ОСОБА_4 кошти для оплати за договором № 02/10/01 від 02.10.2017 на суму 99000 гривень (т. 1 а.с. 97).

Як вбачається з розписки № 3 від 02.08.2018, ОСОБА_1 підтверджує, що отримав від директора Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» ОСОБА_4 кошти для оплати за договором № 02/10 від 02.10.2017 на суму 70150,00 гривень (т. 1 а.с. 98).

Відповідно до розписки № 4 від 02.08.2018, ОСОБА_1 підтверджує, що отримав від директора Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» ОСОБА_4 кошти для оплати за договором № 02/10/02 від 02.10.2017 на суму 148400,00 гривень (т. 1 а.с. 99).

Згідно розписки № 5 від 02.08.2018, ОСОБА_1 підтверджує, що отримав від директора Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» ОСОБА_4 кошти для оплати за договором № 02/10/03 від 02.10.2017 на суму 149100 гривень (т. 1 а.с. 100).

Відповідно до розписки № 6 від 02.08.2018, ОСОБА_1 підтверджує, що отримав від директора Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» ОСОБА_4 кошти для оплати за договором № 02/10 від 02.10.2017 на суму 100162,00 гривень (т.1 а.с.101).

Як вбачається з розписки № 7 від 02.08.2018, ОСОБА_1 підтверджує, що отримав від директора Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» ОСОБА_4 кошти для оплати за договором № 02/10/01 від 02.10.2017 на суму 47500,00 гривень (т.1 а.с.102).

Згідно розписки № 8 від 02.08.2018 ОСОБА_1 підтверджує, що отримав від директора Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» ОСОБА_4 кошти для оплати за договором № 02/10 від 02.10.2017 на суму 25188,00 гривень (т. 1 а.с. 103).

У відповідності до квитанцій № ПН 593782 від 02.08.2018, № ПН 602416 від 10.08.2018, № ПН 601372 від 09.08.2018, ОСОБА_1 вніс на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» за договором №02/10 від 02.10.2017 грошові кошти у розмірі 224350,00 гривень та згідно квитанції № ПН 099741 від 08.08.2018 ОСОБА_1 вніс на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Злак» за договором №02/10/03 від 02.10.2017 грошові кошти у розмірі 149100, 00 грн (т. 1 а.с. 104-107).

03 жовтня 2017 року між Агропромисловою фірмою «Злак», Продавцем, та ОСОБА_1 , Покупцем, укладено договір № 03/10 купівлі-продажу нерухомого майна (технічного приміщення), яке буде створено у майбутньому, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця технічне приміщення, яке буде створена у майбутньому, а Покупець зобов`язується прийняти у відповідності до умов Договору та оплатити. 3а даним договором продається технічне приміщення загальною проєктною площею 2,5 кв.м біля входу в під`їзд в будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) (т. 1 а.с. 108).

03 жовтня 2017 року між Агропромисловою фірмою «Злак», Продавцем, та ОСОБА_6 , Покупцем, укладено договір № 03/10/01 купівлі-продажу нерухомого майна (технічного приміщення), яке буде створено в майбутньому. Відповідно до даного договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця технічне приміщення, яке буде створена у майбутньому, а Покупець зобов`язується прийняти у відповідності до умов Договору та оплатити. 3а даним договором продається технічне приміщення загальною проєктною площею 2,5 кв.м між 1 та 2 поверхом, розташована за будівельною адресою: АДРЕСА_1 ) ( т.1 а.с. 109).

10 лютого 2021 року ОСОБА_1 звертався до директора Агропромислової фірми «Злак» (т. 1 а.с. 121-122).

02 липня 2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, Регіональним відділенням, та Акціонерним товариством «Івано-Франківське племпідприємство» укладено Акт передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству «Івано-Франківське племпідприємство» (т. 1 а.с. 127).

20 липня 2017 року між Агропромисловою фірмою «Злак», Сторона-1, Товариство, та ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , Сторона-2, фізичні особи, укладено протокол про наміри № 20/07 щодо співпраці між собою (т. 1 а.с.128).

ОСОБА_1 має сертифікат акцій, серія НОМЕР_1 (т.1 а.с. 129).

ОСОБА_8 має сертифікат акцій, серія НОМЕР_2 , та ОСОБА_6 має сертифікат акцій, серія НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 130).

Статут Агропромислової фірми «Злак» затверджений загальними зборами учасників, протокол № 01 від 27 липня 2016 року (т. 1 а.с. 143-148).

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Агропромислова фірма «Злак», код ЄДРПОУ 23798667, є юридичною особою (т. 1 а.с. 149-151).

15 червня 2021 року Агропромисловою фірмою «Злак» було надіслано листа ОСОБА_1 з пропозицією у тижневий термін з моменту отримання даного повідомлення відкрити рахунок у банківській установі та надати банківські реквізити для повернення внесених коштів (т. 1 а.с. 162).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_10 належить ОСОБА_2 (т.1 а.с.205, т.2 а.с.58-59).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. квартира АДРЕСА_11 належить ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 206).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 січня 2024 року зобов`язано відповідальну особу Івано-Франківського РУ поліції внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення згідно заяви ОСОБА_1 від 28.11.2023 року (т. 1 а.с. 209).

З копії Витягу з реєстру Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 02 лютого 2024 року внесено відомості за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (т.1 а.с.210).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина першастатті 4 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Конституцією України(статтею 41) та статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною третьоюстатті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»закріплено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

У відповідності до пункту 5 статті7та статті4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»,інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

Згідно з пунктом 6статті 7 вказаного Закону,інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»вказано, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об`єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.

Згідно зістаттею 177 Цивільного кодексу України,до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина першастатті 190 Цивільного кодексу України).

За правиламистатті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно достатті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннямистатті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першоюстатті 509 Цивільного кодексу України,зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно достатті 525 Цивільного кодексу України,одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з частиною першоюстатті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правиломстатті 527Цивільного кодексуУкраїни, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно достатті 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першоїстатті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина другастатті 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другоїстатті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У відповідності до частини першоїстатті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Положенням пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року (у редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються такі документи: 1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо; 2) технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо). У разі придбання особою безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснювалось закріплення відповідного об`єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).

Зазначеними нормами встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.

Таким чином саме інвестор, як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17

У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду у пунктах 94, 95 зазначено, що державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертоюстатті 334 ЦК Україниправа на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_11 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 09/09/01 від 06 вересня 2017 року та акту приймання-передачі від 12 червня 2023 року (т. 1 а.с. 206).

На квартиру АДРЕСА_10 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, № 17/02/02 від 17 лютого 2017 року та акту приймання-передачі нерухомого майна від 08 лютого 2022 року (т. 1 а.с. 205).

Позивач просить визнати право власності на квартири АДРЕСА_12 , права власності на які зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , разом з тим позивач не заявив вимоги про визнання недійсними договорів, на підставі яких ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули право власності на спірні квартири.

За таких обставин суд вважає, що саме з цих підстав вимоги позивача про визнання права власності на квартири не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача неустойки та моральної шкоди за порушення права власності ОСОБА_1 є похідними від позовної вимоги про визнання права власності на квартири, тому в їх задоволенні також слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Виходячи із безпідставності та необґрунтованості позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що строк позовної давності, який просив застосувати представник відповідача, до позовних вимог не може бути застосований, оскільки відповідно до абзацу 3 пункту 11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підставі, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Вирішуючи вимоги за зустрічною позовною заявою про визнання договорів недійсними, суд виходить з наступного.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, №02/10 від 02 жовтня 2017 року та № 02/10/03 від 02 жовтня 2017 року, укладених між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Злак», позивач за зустрічним позовом посилається на те, що дані правочини не були спрямовані на реальне настання наслідків (тобто купівлю-продаж квартир, що будуть створені у майбутньому).

Так, за твердженнями представника товариства, з метою акумулювання готівкових коштів на рахунку товариства (що було необхідно для певних господарських операцій) власником товариства було прийнято рішення про передачу тодішньому директору товариства ОСОБА_4 власних готівкових коштів у розмірі 740 000,00 грн. з метою пошуку директором фізичних осіб, що могли б фігурувати як тимчасові покупці майнових прав на квартири з подальшим відступленням своїх майнових прав (прав вимоги) реальним покупцям майбутнім власникам такої нерухомості. Оскільки директор ОСОБА_4 на той час добре знав громадянина ОСОБА_1 , що межував з даним будівництвом, він домовився з ОСОБА_1 про те, що його син ( ОСОБА_1 ) та донька ( ОСОБА_6 ) виступлять фіктивними покупцями майнових прав на чотири квартири (дві однокімнатні та дві двокімнатні) в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 з наступним внесенням грошових коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Злак» від імені таких покупців. За цю послугу сім`ї Пристай було обіцяно передати у власність дві кладовки у вказаному будинку.

На підтвердження цих домовленостей громадянином ОСОБА_1 було власноручно написано 8 розписок про отримання коштів (т. 1 а.с. 96-103), які у дні написання розписок оплачено на рахунок товариства (т. 1 а.с. 104-106).

Отже, за твердженнями представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Злак», кошти на оплату квартир за оскаржуваними договорами не належали особисто покупцю ОСОБА_1 , а були отримані його батьком від директора ОСОБА_4 на підставі розписок з метою їх подальшого внесення на розрахунковий рахунок товариства для цілей, не пов`язаних з придбанням квартир.

У зв`язку з цим, на думку представника позивача за зустрічним позовом, оскаржувані договори підлягають визнанню недійсними у зв`язку з їх фіктивністю.

Як зазначено Верховним Судом у Постанові від 31 березня 2021 року (справа №201/2832/19):

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини перша статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився Верховний Суд у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц (провадження № 61-1300св18), від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц (провадження № 61-835св17).

У Постанові від 31 березня 2021 року (справа №201/2832/19) Верховний Суд звернув увагу, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 757/12646/16, від 28 лютого 2018 року у справі №909/330/16, від 01 листопада 2018 року в справі № 910/18436/16.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) й дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У даній цивільній справі, заперечуючи проти позову, третя особа ОСОБА_1 посилався на те, що оспорювані позивачем за зустрічним позовом договори купівлі-продажу відповідали волевиявленню сторони покупця правочину, оскільки його син мав намір отримати у власність спірні квартири.

При цьому ОСОБА_1 підтвердив, що кошти на оплату квартир за оскаржуваними договорами ним попередньо було отримано від директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Злак», однак стверджував, що мета та мотиви отримання таких коштів від директора не має значення у спірних відносинах, оскільки кошти на оплату квартир у належних сумах вносилися покупцем ОСОБА_1 на рахунок товариства саме на придбання квартир згідно наданих суду квитанцій.

Судом також встановлено, що попередньо, а саме 20 липня 2017 року між Агропромисловою фірмою «Злак» та ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 було укладено Протокол про наміри №20/07 (т. 1 а.с. 128), за змістом якого сторони домовлялися у сприянні Агропромисловій фірмі «Злак» у здійсненні нею своєї господарської діяльності на принципах взаємодопомоги та добросусідства.

Агропромислова фірма «Злак» зобов`язувалася, зокрема, надати сім`ї Пристай дві двокімнатні квартири та дві однокімнатні квартири з відповідними площами, а також дві кладовки.

Фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , в свою чергу, зокрема, зобов`язувалися одночасно з оформленням Агропромисловою фірмою «Злак» документів, що підтверджують право власності на вищевказані об`єкти нерухомості, здійснити переоформлення (відчужити на користь Товариства корпоративних прав (простих іменних акцій) ПрАТ «Івано-Франківське племпідприємтство» на протязі 2018 року)

Вказаний Протокол про наміри №20/07 від 20 липня 2017 року не є предметом розгляду у даній цивільній справі, на взяті за даним протоколом зобов`язання сторони в обґрунтування своїх вимог, як на підставу позовів, не посилаються.

Разом з тим, суд зі змісту даного протоколу про наміри вбачає, що між сторонами у справі (Агропромисловою фірмою «Злак» та сім`єю Пристай) існували відповідні домовленості з приводу набуття, зокрема, ОСОБА_1 , у власність квартир.

Станом на час розгляду справи, як не заперечили сторони, умови Протоколу про наміри №20/07 від 20 липня 2017 року ними не реалізовано.

Натомість, після укладення вказаного протоколу у липні 2017 року, в подальшому, а саме 02 жовтня 2017 року між Агропромисловою фірмою «Злак» та ОСОБА_1 було укладено оскаржувані договори, які позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсними.

При цьому суд зауважує, що до зустрічного позову не додано, а в судових засіданнях представником позивача за зустрічним позовом не доведено факту відсутності умислу на досягнення реальних наслідків внаслідок укладення оскаржуваних договорів купівлі-продажу обома сторонами правочину, тобто і продавцем, і покупцем за договорами.

Так, покупцем за оскаржуваними договорами є ОСОБА_1 .

Розписки про отримання грошових коштів від директора Агропромислової фірми «Злак» складалися та підписувалися ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 .

Мотиви та мета отримання ОСОБА_1 коштів у директора Агропромислової фірми «Злак» ОСОБА_4 та будь-які інші їхні домовленості не можуть бути самостійною підставою для визнання оскаржуваних правочинів фіктивними, оскільки, згідно наданих суду платіжних квитанцій, кошти вносилися ОСОБА_1 , який відношення до написання відповідних розписок не має.

Суд повторно наголошує, що як зазначено у постанові від 31 березня 2021 року у справі №201/2832/19 Верховним Судом, що позивач, який звертається до суду із заявою про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Отже, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено і матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність у сторін договору, зокрема, покупця ОСОБА_1 , волевиявлення на їх укладення і створення відповідних правових наслідків.

У зв`язку з цим суд приходить до переконання, що вимоги зустрічного позову є необґрунтованими та не вбачає підстав для його задоволення.

У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 16, 177, 179, 182, 190, 203, 204, 215, 234, 328, 331, 392, 509, 525-527, 530, 629, 638, 655, 656 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81,89, 259,263-265,268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до Агропромислової фірми «Злак», треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, стягнення неустойки за невиконання зобов`язання та моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Злак» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_13 .

Відповідач Агропромислова фірма «Злак», код ЄДРПОУ 23798667, місцезнаходження: 76000 Івано-Франківська область, Коломийський район, село Струпків, вул. Набережна, буд. 1.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_6

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_13 .

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 вересня 2024 року.

Повний текст рішення складено та підписано 18 вересня 2024 року.

Суддя Мелещенко Л.В.