Постанова

від 18.09.2024 по справі 243/2554/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6933/24 Справа № 243/2554/24 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, цивільну справу №243/2554/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення грошових коштів у виді недоотриманої пенсії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2024 року, яке ухвалено у складі судді Хаустової Т.А., -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області стягнення суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьку померла її бабуся, ОСОБА_2 . Як спадкоємець померлої ОСОБА_2 позивач звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. 01.08.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Ю.С. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом про те, що позивач є спадкоємцем майна у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 111677,10 гривень згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0500-1504-8/36144 від 03.05.2022 року.

02.08.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ у місті Києві з заявою про виплату пенсії на підставі зазначеного свідоцтва, про що їй видано розписку-повідомлення. До цього часу успадкована пенсія позивачу не виплачена у повному обсязі без достатніх на це правових підстав.

За інформацією відповідача, пенсія за період з 01.04.2017 по 30.09.2021 ОСОБА_2 не нараховувалась та не виплачувалась. Суму пенсії, що мала бути нарахована за період з 01.04.2017 року до 31.07.2019 року відповідач не вказав.

За період з моменту звернення з заявою про виплату пенсії по даний час відповідачем здійснено виплату позивачу в сумі 3958,04 грн.

На підставі наведеного вище позивач просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на недоотриману нею пенсію за період з 01.04.2017 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на її користь недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 107 719,06 грн. в порядку спадкування за законом. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на її користь судові витрати в розмірі 1 211,20 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману ОСОБА_2 пенсію за період з 01 квітня 2017 року по 23 січня 2019 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, на користь позивача грошові кошти в порядку спадкування за законом у виді недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 107 719,06 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області з дислокацією у м.Краматорську та отримувала пенсію за віком.

Механізм виплати пенсій, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам органами Пенсійного фонду України визначений Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до п.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165 (далі - Порядок 1165).

Відповідно до Порядку 1165 пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті ПФУ на відповідну мету, за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік.

Облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами ПФУ, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій, на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України, зокрема, про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи), та у сформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період.

Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, в тому числі і спадкоємцям за законом.

Крім того зазначає, що пенсійні виплати за минулий період згідно з Порядком 1165 проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року.

Розмір пенсійної виплати визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється виплата.

У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати у розмірі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму, пенсійна виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням.

Сума недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 обліковано Головним управлінням та включено до переліку отримувачів виплат за минулий період станом на 1 січня 2024 року, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу надано не було.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24 грудня 2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 серпня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Ю.С. видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з недотриманої пенсії в розмірі 111 677,10 грн.

Згідно з повідомленням ГУ ПФУ в Донецькій області від 26 березня 2024 року, за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні (з дислокацією у м.Краматорськ), як внутрішньо переміщена особа, та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №1058. Виплата пенсійних коштів проведена по 31.03.2017. За життя ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії не зверталась. Пенсійна справа знята з обліку з 01.10.2021 у зв`язку зі смертю пенсіонерки ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пенсія за період з 01.04.2017 по 30.09.2021 ОСОБА_2 не нараховувалась та не виплачувалась. На запит приватного нотаріуса Пірог Ю.С., Головним управлінням надана довідка від 03.05.2022 за №0500-1504-8/36144 про суму недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за період з 24.01.2019 по 30.09.2022 з урахуванням вимог статті 46 Закону №1058.

02.08.2022 ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та надала заяву №5815 про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.08.2022. Сума недоотриманої пенсії обчислена у відповідності до статті 46 Закону №1058 за період з 01.08.2019 по 30.09.2021. Нарахована сума недоотриманої пенсії за період з 01.08.2019 по 30.09.2021 облікована в Головному управлінні та включена до переліку отримувачів станом на 31.12.2022.

На виконання ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2024 року про витребування доказів відповідачем надано інформацію з автоматизованої системи нарахування пенсії (Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_2 , з періодом нарахувань з квітня 2017 року по вересень 2021 року, де зазначено, що з квітня 2017 року по липень 2019 року пенсія не призначалась, не нараховувалась та не виплачувалась. За період з 23.01.2019 по вересень 2021 року розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 склав 111 677,10 грн., виплату проведено на суму 3 958,04 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки позивач набув право власності на частину недоотриманої пенсії померлої бабусі в розмірі 107 719,06 грн. (за вирахуванням проведених виплат в сумі 3958,04 грн. (111 677,10 - 3 958,0), то відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повинно виплатити всю суму грошових коштів, а відмова у виплаті цих коштів є незаконною.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду і зазначає наступне.

Згідно за ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до частин 3, 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.79 ЦПК України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 серпня 2022 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірог Ю.С. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її онука - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це Свідоцтво, складається з недоотриманих пенсійних коштів у розмірі 111 677,10 грн., що підтверджується Інформацією, наданою Управлінням обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, №0500-1504-8/36144 від 03.05.2022.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України він має право на її отримання.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач перешкоджає реалізації права позивачки, як власника майна в порядку спадкування, на отримання недоотриманої пенсії після померлої бабусі.

Доводи апеляційної скарги про те, що недоотримана пенсія померлої ОСОБА_2 обліковується в ГУ ПФУ в Донецькій області та буде виплачена на умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165, після затвердження відповідних бюджетних призначень, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

В силу абзацу другого пункту 1 Порядку Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1165, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.

Пунктом 4 згаданого Порядку передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.

Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.

У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев`ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

Отже, Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбачені Конституцією України та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Колегією суддів враховується те, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.

Колегія вважає, що у разі застосування Порядку 1165 виплата не отриманої пенсії, належної спадкодавиці ОСОБА_2 відбудеться лише з 01 січня 2024 року щомісячними платежами у розмірі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і лише у разі достатності відповідних бюджетних призначень.

Отже, зазначеною постановою значно звужуються права позивача на отримання недоодержаних за життя пенсійних виплат спадкодавиці ОСОБА_2 , які вона успадкувала, у порівнянні з встановленим законом порядком отримання недоотриманої пенсії інших осіб.

В силу статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі, у задоволені якої слід відмовити, а рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Судді: