Рішення

від 10.09.2024 по справі 577/1733/24

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/1733/24

Провадження № 2/577/970/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

головуючого судді Галяна С.В.

за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором № 2101079 від 01.01.2021 року в розмірі 22062,39 грн. та судові витрати. Вимоги мотивує тим, що 01.01.2021 року відповідач в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту № 2101079. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 2101079 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15000 грн. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання. 13.09.2021 року згідно умов договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 2101079 від 01.01.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс», набуло права вимоги до відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») становить 22062,39 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8312 грн.; заборгованість за відсотками становить 13750,39 грн.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, у своїй відповіді на відзив зазначив, що прохає розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги прохає задовольнити у повному обсязі (а.с. 156, 157).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_3 надав заяву, про розгляд справи без його участі та участі позивача (а.с. 175, 176). У відзиві на позовну заяву зазначив, що прохає у задоволенні позову відмовити з огляду на пропуск строку позовної давності. Також, вказує, що наявний у матеріалах цивільної справи договір факторингу від 13.09.2021 року № 07Т не містить інформації його розділу про визначену й погоджену сторонами договору вартість послуг позивача як фактора. Наявні й додані позивачем платіжні інструкції містять посилання про сплату коштів згідно Додаткової угоди №1 від 05.10.2022 року до Договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 року, яка у матеріалах справи відсутня. Відтак факт сплати фактором (позивачем у справі) коштів в якості плати за відступлення права вимоги, а значить і факт набуття позивачем прав для пред`явлення до відповідача позовних вимог не підтверджено. Зазначені обставини, як самостійна правова підстава утворюють передумову для відмови у задоволенні позовних вимог в силу відсутності у позивача правосуб`єктності. Підтверджуючи свої позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» надало платіжне доручення № 36752111, яким стверджується про перерахування ТОВ «Мілоан» через Банк: ТОВ ФК Елаєнс (код юридичної особи за ЄДРПОУ 38905834, р/р НОМЕР_1 ), на користь відповідача коштів у сумі 15000 грн. При цьому, підтверджуючи таку фінансову операцію на платіжному дорученні виконано відтиск печатки ТОВ «Мілоан». Вважає, що зазначена операція (перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів) не підтверджена належним та допустимим доказом, який є первинним фінансовим документом, оскільки його завірено особою, яка відповідної фінансової операції не здійснювала, а відтак права на підтвердження доказу своєю печаткою не мала. При цьому, слід взяти до уваги, що відповідно інформації з Комплексної інформаційної системи Національного банку України ліцензія, видана 20.11.2014 року на переказ коштів у національній валюті 30.04.2023 року відкликано 30.04.2023 року відповідно до п.6 розділу VIII Закону України Про платіжні послуги. Вважаємо, що зазначені попередньо обставини позбавляють Позивача підстав стверджувати про підтвердження своїх позовних вимог належними, допустимими й достатніми доказами, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Вважають, що позивачем явно і безпідставно завищено розмір до сплати (заборгованості) відсотків за користування кредитом. Більше того, подаючи розрахунок заборгованості, вважає, що позивачем жодним чином такого розрахунку з прив`язкою до відповідних дат не визначено взагалі, з огляду на що такі свої вимоги ним не вмотивовано, що зумовлює підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. Будь-яких повідомлень про відступлення права вимоги відповідач у справі не отримував, належних, допустимих й достатніх доказів цьому позивачем при поданні позовної заяви не надав (а.с. 129-136).

Представник позивача ОСОБА_2 надав відповідь на відзив у якому зазначив, що кредитор свої зобов`язання за договором виконав належним чином надавши Позичальнику у користування кредитні кошти, а позичальник в свою чергу допустив порушення умов договору, допустив прострочення платежів щодо повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим Позивач був вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду. Представником відповідача у відзиві на позовну заяву не заперечується факт виникнення правовідносин з ТОВ «МІЛОАН» за договором про споживчий кредит № 2101079 від 01.01.2021 року з надання, отримання та повернення кредитних коштів, а отже дані обставини не підлягають доказуванню в розумінні статті 82 ЦК України. Звертають увагу, що договір про споживчий кредит № 2101079 укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем 01.01.2021 року, тобто після впровадження дії карантину та воєнного стану, а отже враховуючи продовження строків позовної давності на строк дії карантину з 11.02.2020 року та зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану з 24.02.2022 року, позивачем не пропущений строк позовної даності з часу виникнення у нього права вимоги за договором про споживчий кредит № 2101079 від 01.01.2021 року і до цього часу, а отже доводи представника відповідача, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» заявлені за межами строку позовної давності, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. ТОВ «Мілоан» є зареєстрованою у належному порядку фінансовою установою, що надає фінансові послуги, зокрема з кредитування, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи та свідоцтвом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «Мілоан» на виконання умов договору про споживчий кредит № 2101079 від 01.01.2021 року перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_2 в сумі 15 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 36752111 від 01.01.2021 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Платіжне доручення № 36752111 від 01.01.2021 року, враховуючи вимоги Інструкції, яка була чинною на момент перерахування кредитних коштів, відповідає вимогам та зразку, наведеному у додатку до Інструкції, містить усі обов`язкові реквізити, тобто є належним доказом по справі, а отже доводи представника відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази надання кредиту для відповідача за договором про споживчий кредит № 2101079 від 01.01.2021 року, є необґрунтованими та безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Поряд з цим, інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у кредитора, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, оскільки такі документи є банківською таємницею, а також відповідно до п. 35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення Відповідачем кредитних (позичкових) коштів за укладеними з ТОВ «Мілоан», договору, щодо якого виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором (позикодавцем), а дані документи відповідно до п. 35 положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта є банківською таємницею. У відповідності до умов кожного з укладеного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану власноручно позичальником при укладанні договору. Отже, позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані ТОВ «Мілоан» в рамках укладеного договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року. Оскільки відповідач 21.01.2021 року кредит в сумі 15 000 грн. не повернув, а продовжував користуватися кредитними коштами, то ТОВ «Мілоан» відповідно до умов п. 2.3.1.2. договору, з якими погодився відповідач, нарахував проценти за користування кредитом за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом і таке нарахування відповідає вимогам вищенаведених норм ЦК України та умовам Договору та спростовує пояснення представника відповідача про незаконність нарахування відсотків за користування кредитом після 21.01.2021 року. За весь період перебування права вимоги за вищезазначеним договором у ТОВ «Діджи фінанс», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Відтак, позивач лише просив суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором. Отже, позивачем обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним договором, тому позовні вимоги Позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Таким чином, доводи представника відповідача, що будь-яких повідомлень про відступлення права вимоги відповідач у справі не отримував, не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідач не був позбавлений можливості виконувати належним чином зобов`язання за договором на користь первісного кредитора. Правила розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан», а згідно пункту 5.1. договору позичальник до укладення договору отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т. ч. викладеними у п. 6.3) та правилами, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору, а отже доводи представника відповідача, що позивачем не надано правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідач особисто підтвердив, що він ознайомлений з ними на веб-сайті ТОВ «Мілоан» до укладення договору (а.с. 147-157).

У запереченні (на відповідь на відзив) представник відповідача ОСОБА_3 зазначив, що і надалі стверджують, що зазначені попередньо обставини позбавляють позивача підстав стверджувати про підтвердження своїх позовних вимог належними й достатніми доказами, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити (а.с. 168-171).

Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області Галяна С.В. від 20.06.2024 року скасовано заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.05.2024 року за позовом ТОВ «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВ «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 124).

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви на кредит № 2101079 року від 01.01.2021 року, між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладеного договір про споживчий кредит № 2101079. Дата повернення кредиту 21.01.2021 року (а.с. 13, 22-25).

Відповідно до умов якого відповідачу перераховані кошти на картковий рахунок в сумі 15000 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 31).

Також 01.01.2021 року відповідачем ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту та підписано і погоджено графік платежів за договором про споживчий кредит (а.с. 26, 27).

13.09.2021 року згідно умов договору факторингу №07Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним Договором № 2101079 від 01.01.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс», набуло права вимоги до відповідача (а.с. 36-49).

Сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 22062,39 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8312 грн.; заборгованість за відсотками становить 13750,39 грн. (а.с. 50).

Всупереч умовам кредитного договору № 2101079 від 01.01.2021 року відповідач свої кредитні зобов`язання не виконує.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України).

Суд встановлено, що між сторонами існують цивільні правовідносини. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання по кредитному договору за яким кредитодавець виконав умови договору повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови договору.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ч. 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про поступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала у ТОВ «Мілоан» споживчий кредит, суму якого вчасно не повернула, а тому з неї на користь правонаступника кредитора ТОВ «Мілоан» - ТОВ «Жіджи Фінанс» належить стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 8312 грн.

Що стосується заборгованості по сплаті процентів в розмірі 13750 грн., суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1.3. та п.1.4. договору про споживчий кредит № 2101079 від 01.01.2021 року кредит надається строком на 20 днів, тобто до 21.01.2021 року.

Зважаючи на вказане, у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії договору про споживчий кредит, є необґрунтованими. Правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих після 21.01.2021 року відсутні. Зазначений висновок зроблений з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 року в справі № 175/4753/15-ц.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за договором про споживчий кредит № 2101079 від 01.01.2021 року, проте кредитодавець продовжував нараховувати проценти поза межами дії договору, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, та з відповідача слід стягнути на користь ТОВ «Діджи Фінанс», як правонаступника кредитора ТОВ «Мілоан» заборгованість за договором про споживчий кредит № 2101079 від 01.01.2021 року у розмірі 8312 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 8312 грн. (8312х(5/100)х20) заборгованості за відсотками за період з 01.01.2021 року по 21.01.2021 року. Де 5 - процентна ставка за день; 20 кількість днів на який видано кредит, а всього кошти в розмірі 16624 грн.

Відповідно до ст. 257 ЦК України процесуальний строк, що застосовується і у випадках суперечок з приводу надання житлово-комунальних послуг, стягнення заборгованості за їх несплату, тощо встановлюється тривалістю в три роки. Період, за який кредитор має право стягувати заборгованість визначається строком позовної давності.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 01.04.2024 року.

У позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість з відповідача за кредитним договором від 01.01.2021 року.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України було встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений ( від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423, від 25.04.2023 № 383).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 червня 2023 року. Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Тому заява відповідача про застосування строків позовної давності є не обґрунтованою, відтак викладені в ній обставини суд відхиляє.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 22062,39 грн., а задоволено 16624 грн., тобто на 75,34 % (16624 х 100/22062,39).

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 1825,31 грн. судового збору (2422,40 х 75,345% /100%).

З огляду на те, що позивачу частково відмовлено у задоволені позову, вимога відповідача про стягнення витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги підлягає до часткового задоволення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

- копію договору про надання правової допомоги № 42649746 від 11.12.2023 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Маньковською А.В.;

- копію додаткової угоди № 002164812369 до договору про надання правової допомоги від 11.12.2023 року;

- копію детального опису робіт (наданих послуг) від 20.02.2024 року;

- копію акту про підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом від 20.02.2024 року;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

На підставі наведеного, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час затрачений на їх виконання, складність даної справи, часткове задоволення позовних вимог, з позивача на користь відповідача, слід стягнути 2000 грн. судових витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, саме такий розмір на думку суду буде співрозмірним та достатнім.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11-13, 76-77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 536, 610, 626, 628, 638, 1048, 1054-1055 ЦК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 2101079 від 01.01.2021 року у розмірі 16624 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1825,31 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., а разом 20449,31 грн. (двадцять тисяч чотириста сорок дев`ять грн. 31 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2024 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 , код ЄДРПОУ 42649746).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (місцезнаходження м.Київ, вул. Багговутівська, 17-21, ЄДРПОУ 40484607.

Суддя Галян С. В.