Постанова

від 18.09.2024 по справі 320/10839/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30, тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року Справа № 320/10839/23

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційною скаргою Управління Державної охорони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної охорони України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної охорони України (далі - Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної охорони України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 03 березня 1997 року по 12 серпня 2019 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі;

- зобов`язати Управління Державної охорони України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03 березня 1997 року по 12 серпня 2019 року включно, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - квітень 2000 року, січень 2008 року та березень 2018 року, а всього на загальну суму у розмірі 144 332, 31 грн.;

- зобов`язати Управління Державної охорони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 03 березня 1997 року день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Також Позивач просив стягнути з Управління Державної охорони України на користь ОСОБА_1 всі судові витрати пов`язані з розглядом даної справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Управління Державної охорони України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з травня 1998 року по 12 серпня 2019 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядків проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 року № 663 та від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням базових місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців УДО України - січень 1998 року, квітень 2000 року, січень 2008 року, березень 2018 року;

- зобов`язано Управління Державної охорони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з травня 1998 року по 12 серпня 2019 року, з врахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 1998 року, квітень 2000 року, січень 2008 року, березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядків проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 року № 663 та від 17.07.2003 року № 1078.

- зобов`язано Управління Державної охорони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 травня 1998 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Також суд ухвалив стягнути з Управління державної охорони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд дійшов до висновку, що базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинні бути січень 1998 року, квітень 2000 року, січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку з січня 1998 року по квітень 2000 року, з квітня 2000 року по січень 2008 року, з січня 2008 року по березень 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Управління Державної охорони України проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати суд зазначив, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

Апелянт наполягає на тому, що суд безпідставно зобов`язав Відповідача застосувати січень 1998, квітень 2000 року, січень 2008 року як базові місяці для виплати індексації грошового забезпечення Позивача за період з травня 1998 по 01.12.2015 та посилається постанову КМУ від 17.07.2003 № 1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Разом з тим, Апелянт стверджує, що з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Також Апелянт зазначає, що в період з грудня 2018 по 12.08.2019 Позивачу було нараховано та виплачено індексацію його грошового забезпечення з урахуванням базового місяця березень 2018 року.

Окремо Управління стверджує, що зобов`язання виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів є передчасним.

Також Апелянт навів доводи щодо необґрунтованості та надмірної вартості годин роботи представника Позивача.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні цієї справи було порушено норми матеріального, що призвело до неправильного вирішення цієї справи у частині.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 та від 15.07.2024 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 виданого Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області від 05.02.1992 року.

Позивач, проходив військову службу в Управлінні Державної охорони України, звільнений у запас відповідно пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та виключений зі списків особового складу.

Після звільнення з військової служби в запас, представник Позивача звернулася до Управління державної охорони України з адвокатським запитом № 16/209/2 від 17.11.2022 року щодо надання інформації про нарахування та виплату позивачу індексації його грошового забезпечення за час служби.

Управління державної охорони України у своєму листі-відповіді від 08.12.2022 року № 2/20-1035 та доданих до нього документів надало інформацію, що підвищення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців УДО України відбувалось відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 та від 0308.2017 року № 704. Також УДО України надало інформацію, що за весь час служби Позивача (з 03.03.1997 року по 12.08.2019 року) у вересні 2009 року, грудні 2009 року, та з січня 2010 року по травень 2010 року УДО України виплатило Позивачу індексацію його грошового забезпечення не застосувавши як базовий місяць січень 2008 року.

Представник Позивача звернулася до Управління державної охорони України з заявою від 13.02.2023 щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.03.1997 року по 12.08.2019 року з урахуванням квітня 2000 року, січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців.

Управління державної охорони України у своєму листі-відповіді від 14.03.2023 року №2/20-314 зазначило, що УДО України видало наказ від 13.03.2023 року № 157 «Про нарахування та виплату індексації», згідно якого проведено індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 12.08.2019 року із застосуванням як базового місяця січень 2016 року у сумі 5 909, 43 грн., у виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.08.1997 року по 28.02.2018 року з урахуванням базових місяців квітень 2000 року та січень 2008 року - відмовило.

Позивач, вважаючи протиправними такі дії Відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, 2017-III), «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закону № 1282-ХІІ), Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 1 Закону № 2011-ХІІ закріплено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: грошовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з частиною другою статті 6 цього ж Закону, Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III), з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статті 19 цього ж Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Приписами статті 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.

У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законну силу 01 січня 2016 року.

Тож з 01 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Інші положення статті 4 цього Закону з 2003 року й дотепер залишилися незмінними.

Зокрема, частина друга статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року № 663 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів громадян (далі - Порядок № 663).

Згідно з пунктом 1 цього Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який обчислюється з наростаючим підсумком у разі, коли він перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). Базою для обчислення індексу споживчих цін є січень 1998 року.

За змістом пункту 4 Порядку № 663, індексації підлягають грошові доходи громадян у межах трикратної величини вартості межі малозабезпеченості.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат добутку доходу, що підлягає індексації, та величини приросту індексу споживчих цін, зменшеного на величину порогу індексації та поділеного на 100 відсотків.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 663, індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для здійснення подальшої індексації грошових доходів громадян починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків. Для здійснення індексації грошових доходів громадян застосовується індекс споживчих цін, зменшений на величину порогу індексації.

У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, соціальної допомоги та стипендії місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

У разі коли підвищення розміру мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, соціальної допомоги та стипендії не супроводжується підвищенням грошових доходів громадян, що підлягають індексації, передбачених пунктом 2 цього Порядку, або коли це підвищення не перевищує гарантії, встановленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», грошові доходи індексуються на загальних підставах, передбачених пунктами 1 і 4 цього Порядку.

У подальшому, Порядок № 663 втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Так, пункт 1 Порядку № 1078 (у редакції постанови Уряду від 17 липня 2003 року № 1078) передбачав, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Своєю чергою, пункт 5 Порядку у тій же редакції визначав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

Отже, положеннями Порядку № 1078 було запроваджено правило, у силу якого календарний місяць підвищення розміру мінімальної заробітної плати та календарний місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) є подією, яка припиняє раніше розпочату процедуру нарахування індексації наростаючим підсумком і ця процедура розпочинається знову лише у наступному календарному місяці.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови Уряду від 17 травня 2006 року № 690) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У подальшому, пункт 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови Уряду від 12 березня 2008 року №170) визначав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації».

Відтак, з наведених положень Порядку № 1078 слідує, що правило події збільшення розміру мінімальної заробітної плати чи події зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) залишалося одночасно правовою підставою для припинення раніше розпочатої процедури індексації наростаючим підсумком і правовою підставою для початку нової процедури індексації з наступного календарного місяця.

У подальшому постановою Уряду від 13 червня 2012 року № 526 (набрала чинності 21 червня 2012року) пункт 10-1 Порядку № 1078 було доповнено новим абзацом, згідно з яким обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Одночасно цією ж постановою Уряду відбулося доповнення Порядку № 1078 новим пунктом 10-2, відповідно до якого для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Отже, з 21 червня 2012 року було введено у дію нове спеціальне правило визначення базового календарного місяця для початку процедури індексації - календарний місяць прийняття найманого працівника на роботу.

Це правило застосовувалося до 01 грудня 2015 року та було скасоване на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Зокрема, відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Уряду №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

За змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 визначає, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Також у новій редакції на підставі постанови Уряду №1013 був викладений пункт 10-2 Порядку №1078, згідно з приписами якого для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

Разом з тим, як слідує із запроваджених Постановою № 1013 змін, у подальшому з 01 грудня 2015 року почали діяти єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Пунктом 4 Порядку № 1078 установлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Законом № 1282-ХІІ визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтями 2, 4 Закону № 1282-ХІІ, зокрема, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

У частині другій статті 5 Закону № 1282-ХІІ закріплено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016 року у зв`язку із змінами, внесеними згідно з постановою КМ №77 від 11.02.2016 року; до 01.01.2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку № 1078).

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 4-5 пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

У свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.

У подальшому після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладено обов`язок проводити індексацію заробітної плати.

При цьому, звільнення особи з військової служби жодним чином не скасовує її права на отримання відповідних виплат, що не були нею одержані під час проходження служби за незалежних обставин.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Разом з тим, з аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що у період з 01.01.1997 по 17.07.2003 грошові доходи населення підлягали індексації з наростаючим підсумком на підставі Порядку №663.

Так, як зазначалося колегією суддів вище, пунктом 1 Порядку №663 передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який обчислюється з наростаючим підсумком у разі, коли він перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). Базою для обчислення індексу споживчих цін є січень 1998 року.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що грошове забезпечення ОСОБА_1 підлягає індексації, виходячи з базового місяця - січня 1998 року.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1282-ХІІ обчислення індексу споживчих цін з наростаючим підсумком для індексації грошових доходів громадян починається з 1 січня 1997 року, і індексація провадиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків (величина порога індексації).

Колегія суддів також відзначає, що у подальшому, Порядок № 663 втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Так, пункт 1 Порядку № 1078 (у редакції постанови Уряду від 17 липня 2003 року № 1078) передбачав, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Так, у нормах Порядку №1078 було запроваджено правило, у силу якого календарний місяць підвищення розміру мінімальної заробітної плати та календарний місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) є подією, котра припиняє раніше розпочату процедуру нарахування індексації наростаючим підсумком і ця процедура розпочинається знов лише у наступному календарному місяці.

Таким чином, базовим місяцем для визначення індексації грошового забезпечення Позивача за період з 01.03.2003 по 31.12.2007 є березень 2003 року.

З огляду на проведення з боку Відповідача індексації грошового забезпечення Позивача не у встановленому законом порядку через незастосування правильного базового місяця при обчисленні індексації грошового забезпечення, з метою захисту прав та інтересів Позивача, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов?язати Відповідача здійснити донарахування та виплату Позивачу індексації грошового забезпечення за період за цей період виходячи з базового місяця «січень 1998 року», «березень 2003 року».

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2023 року у справі №400/3084/21.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, поточні коливання сум встановлених надбавок та премій залежно від фінансових можливостей не можуть бути підставою для визначення звітного місяця, в якому були більші виплати, базовим. Аналогічні роз`яснення надані вказаним Міністерством у листі від 09.12.2005 № 024-106.

Відповідно до роз`яснень Мінсоцполітики № 024-106 від 09.02.2005, № 518/10/136-12 від 27.12.2012 вбачається, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим при розрахунку індексу для проведення індексації.

Виплата разових премій, надбавок та доплат такі не є підставою вважати місяць базовим. Разові виплати не індексуються і в загальний доход, який підлягає індексації, не враховуються.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в контексті визначення базовими місяцями січня 2008 року та березня 2018 року колегія суддів зазначає наступне.

Так, з приписів Постанов №№ 1294, 704 та Порядку № 1078, убачається, що останнє підвищення окладу за посадою до березня 2018 року відбулось у січні 2008 року, отже для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовця має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Тож, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для розрахунку індексації грошового забезпечення Позивача у період з 01.01.2008 по 01.03.2018 як базовий місяць для нарахування індексації необхідно враховувати січень 2008 року, оскільки у вказаний період посадові оклади військовослужбовців були незмінними, а тому заявлені ним позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи Апелянта про те, що чинна редакція Порядку № 1078 не передбачає такого поняття як «базовий місяць» для розрахунку індексації, а тому його застосування до спірних правовідносин, які виникли після 15.12.2015, є безпідставним, судова колегія відхиляє з підстав, наведених вище.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вказаним Порядком чітко визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу. Тобто, передбачено розрахунок індексації за базовим місяцем.

Крім того, у контексті аналізу таких доводів апеляційної скарги суд зазначає, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Тобто, місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 400/4491/20, від 27.06.2022 у справі № 420/5976/20.

Після прийняття КМУ постанови № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

У контексті вказаних обставин, колегія суддів приймає до уваги доводи Апелянта про те, що в період з грудня 2018 по 12.08.2019 Позивачу було нараховано та виплачено індексацію його грошового забезпечення з урахуванням базового місяця березень 2018 року.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у Позивача з`явилося право на індексацію, яка надалі виплачувалася йому до звільнення з військової служби. Це саме «поточна індексація», яка є предметом спору в цій справі.

Аналогічний правових підхід викладено в постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Разом з тим, Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Питання щодо виплати «індексації-різниці» не було вирішено Відповідачем під час здійснення перерахунку грошового забезпечення Позивача.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування січня 2008 року та березня 2018 року, як базових місяців.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в контексті доводів Апелянта про передчасність позовних вимог щодо виплати Позивачу компенсації втрати частини доходів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Положення статтей 2, 3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Судом встановлено, що індексація грошового забезпечення за спірний період не була нарахована Позивачу в повному обсязі, а тому підстави для присудження компенсації відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» на час розгляду даної адміністративної справи відсутні.

За цих обставин, колегія суддів вважає, що задоволення судом таких позовних вимог на стадії виниклих між сторонами в цій справі спірних правовідносин не відповідатиме завданням адміністративного судочинства, визначеним у ст. 2 КАС України, оскільки Відповідачем ще не були реалізовані надані йому дискреційні повноваження щодо нарахування відповідної суми компенсації та щодо вирішення питання про здійснення компенсації сум податку.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Управління Державної охорони України підлягає задоволенню частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року- скасуванню, а позов - задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, п`ятою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.

При цьому, законодавцем передбачено можливість вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення в частині розподілу судових витрат.

Разом з тим, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в контексті доводів Апелянта, колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При цьому, згідно з ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 17.03.2023 до договору про надання професійної правничої допомоги від 23.02.2022 №16, вартість послуг з надання правової допомоги згідно договору від 23.02.2022 №16 щодо надання професійної правничої (правової, юридичної) допомоги та представництва інтересів клієнта у справі за позовом ОСОБА_1 до УДО України про стягнення індексації грошового забезпечення за період з березня 1997 року по серпень 2019 року у розмірі 144 332, 31 грн., про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка буде розглядатися у Київському окружному адміністративному суді, становить 30 000, 00 грн.(тридцять тисяч гривень)/т.1 а.с.80/.

При цьому, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції стягнув з Відповідача на користь Позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу саме у розмірі 30 000,00 грн.

Водночас, з огляду на вкладені у цій постанові висновки суду апеляційної інстанції, позовні вимоги підлягають задоволенню частково (задоволена одна позовна вимога з двох заявлених), а отже судові витрати підлягають перерозподілу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що заявлені Позивачем витрати на правничу допомогу в частині витрат на підготовку відзиву на апеляційну скаргу підлягають зменшенню до 15000,00 грн.

29. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної охорони України - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної охорони України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 03 березня 1997 року року по 12 серпня 2019 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядків проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 року № 663 та від 17.07.2003 року №1078, з визначенням базових місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців УДО України - січень 1998 року, березень 2003 року, січень 2008 року, березень 2018 року.

Зобов`язати Управління Державної охорони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03 березня 1997 року по 12 серпня 2019 року, з врахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 1998 року, березень 2003 року, січень 2008 року, березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядків проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 року № 663 та від 17.07.2003 року № 1078 з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з Управління державної охорони України (код ЄДРПОУ - 00037478, вул. Ак. Богомольця, 8, м. Київ, 01024) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судового рішення виготовлено 18 вересня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Є.І.Мєзєнцев

В.В. Файдюк