Ухвала

від 19.09.2024 по справі 414/150/17

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 414/150/17

Провадження № 2-в/181/6/24

У ХВ АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2024 р. с-ще. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Літвінової Л.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Остапенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду питання про відновлення втраченого судового провадження ініційоване ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2024 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області надійшла ухвала Межівського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2024 року відкрито провадження по відновлення втраченого провадження по справі, призначено судове засідання.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Суд, дослідивши матеріали долучені до заяви, вважає що необхідно відновити втрачене судове провадження, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Кремінським районним судом Луганської області 15 березня 2017 року було винесено заочне рішення у цивільній справі №414/150/17, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Зазначене рішення Кремінського районного суду Луганської області від 15 березня 2017 року набрало законної сили 03 травня 2017 року

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2І02-ІХ в Україні введено воєнний стан.

Відповідно розпорядження Верховного суду України від 06.03.2022 року № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», територіальна підсудність Кремінського районного суду Луганської області змінена на Межівський районний суд Дніпропетровської області.

За даними Межівського районного суду Дніпропетровської області вказана цивільна справа з Кремінського районного суду Луганської області до Межівського районного суду Дніпропетровської області не надходила.

Отже, на даний час цивільна справа №414/150/17 залишилась у Кремінському районному суді Луганської області, в м. Кремінна, яке є тимчасово окупованою територією, тобто вважається втраченою.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Відповідно до ст. 490 ЦПК України, заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Якщо місцевий суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то відновлення втраченої справи здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною ст.ст. 1,3 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до ст. 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, §45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відновлення втраченого судового провадження провадиться за загальними правилами ЦПК України, встановленими для розгляду справ позовного провадження з урахуванням особливостей справ про відновлення втраченого судового провадження, передбачених статтями 493 і 494 ЦПК України.

У відповідності до вимог ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. У рішенні суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників цивільного процесу з утраченого провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження.

Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 494 ЦПК України у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Відновлення втраченого провадження замінює втрачені оригінали процесуальних документів, які містились у втраченій цивільній справі.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 15 березня 2017 року по цивільній справі №414/150/17, провадження №2/414/98/2017, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи,вищевикладене,дослідивши наявніматеріали тадокази,суд приходитьдо висновку про можливість часткового відновлення втраченого провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в частині рішення суду від 15 березня 2017 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.12, 81, 83, 84, 89, 488, 493, 494, 408 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відновити втрачене судове провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в частині рішення Кремінського районного суду Луганської області від 15 березня 2017 року, згідно тексту якого:

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року м. Кремінна

Справа №414/150/17

Провадження №2/414/98/2017

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Тесленко І.О.,

при секретарі Бутилкіной Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якої зазначив, що між Закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5992408 від 28.12.2007р., відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти на придбання автомобіля в сумі 189 600,00грн. 16 липня 2013 року між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «АНСУ» був укладений Договір відступлення права вимоги №1034/44, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за Кредитним договором №5992408 від 28.12.2007р., що був укладений між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , тож, ТОВ «АНСУ» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором. Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 181 157,99грн., яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 140 366,68грн. та суми несплачених процентів в розмірі 40 791,31грн. Позивач також у позовній заяві зазначив, що ним неодноразово направлялись відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором з вимогою про дострокове погашення кредиту. Зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язань стосовно повернення кредиту, кредитор вправі вимагати у позичальника суму боргу в порядку позовного провадження. Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача у якій просить стягнути з відповідача на свою користь частину загальної суми заборгованості по тілу кредита в сумі 110 000,00грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій зазначив, що у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника ТОВ «АНСУ», на підставі ч.2 ст.158 ЦПК України, просить розглянути справу за відсутності представника ТОВ «АНСУ», не рахувати його відсутність за підставу для перенесення засідання та неповагу до суду. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти заочного рішення не заперечує, наслідки відомі та зрозумілі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином засобами поштового зв`язку за адресою місця своєї реєстрації, причин неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних доказів по справі, з постановленням заочного рішення.

15 березня 2017 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Тож, до правовідносин, що випливають з кредитного договору, застосовуються положення вимог ЦК України, що регулюють договір позики.

Згідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено наступне:

28 грудня 2007 року поміж Закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (надалі за текстом - банк) та ОСОБА_1 (надалі за текстом - позичальник) було укладено Кредитний договір №5992408, відповідно до п.1.1. якого, банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 189 600,00грн., а позичальник зобов`язався використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та строки, обумовлені договором.

Як передбачено п.1.2. кредитного договору, кредит було надано позичальнику для придбання транспортного засобу визначеного сторонами, тож, зазначений кредит в розуміння п.23 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» від12 травня 1991 року№ 1023-XII,є споживчим кредитом.

Згідно до п.1.4. кредитного договору, кредит було надано позичальнику строком до 28.12.2014 року.

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом було погоджено сторонами договору в графіку, який є Додатком №1 до кредитного договору, в якому визначено здійснення повернення кредиту частинами в строк до 28.12.2014 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 28.12.2007р. поміж ЗАТ «ПУМБ» та відповідачем по справі було також укладено договір застави транспортного засобу №6015157, відповідно до умов якого, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем було надано в заставу ЗАТ «ПУМБ» транспортний засіб: тип: легковий (універсал), марка: KIA, модель: SORENTO JC, рік випуску: 2007, колір: сірий, об`єм двигуна: 2497 куб., номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав відповідачу на праві власності.

Як вбачається з меморіального ордеру №385875513 від 28.12.2007р., грошові кошти в сумі 189 600,00грн. були надані банком відповідачу по справі шляхом перерахування їх на картковий рахунок позичальника, зазначений в кредитному договорі.

Відповідно до Прибуткового касового ордеру №1 від 22.04.2011р., відповідачем було здійснено погашення банку суми заборгованості за кредитним договором №5992408 в розмірі 63 720,00грн.

Я вбачається з наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку, відповідачем в період з 28.01.2008р. по 27.07.2013р. було здійснено сплату (погашення) заборгованості за кредитним договором №5992408 від 28.12.2007р. в загальній сумі 118 545,82грн.

Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», що підтверджується копією статуту ПАТ «Перший український міжнародний банк», копія якого надана позивачем до матеріалів справи.

16 липня 2013 року поміж Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ» та Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» було укладено Договір про відступлення права вимоги №1034/44, відповідно до п.1.1. якого, у відповідності до генерального реєстру боржників, Первісний кредитор (ПАТ «ПУМБ») зобов`язався відступити Новому кредитору (ТОВ «АНСУ») свої права грошової вимоги за кредитними договорами, які укладені між Первісним кредитором та фізичними особами (надалі Основні договори), а Новий кредитор зобов`язався сплатити Первісному кредитору грошові кошти за відступленні останнім права. Дані про кожний основний договір, права по якому відступаються, дані про фізичну особу, права відносно якої відступаються, остаточний розмір прав визначаються сторонами в додаткових угодах, які за вільним волевиявленням сторін укладаються та підписуються згідно з формою, яка затверджена сторонами.

Згідно до п.1.2. кредитного договору, права вважаються відступленими Первісним кредитором Новому кредитору в дату акту приймання передачі реєстру боржників, який укладається одночасно з укладанням відповідної додаткової угоди.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 17.07.2013 року до договору відступлення права вимоги, новий кредитор та первісний кредитор погодили передачу прав вимоги по кредитним договорам згідно з наведеним реєстром боржників, а саме: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , номер кредитного договору 5992408, сума простроченого основного боргу 84 872,82грн., сума не простроченого основного боргу 55 493,86грн., сума прострочених процентів 39865,95грн., сума не прострочених процентів 925,36грн., загальна сума прострочення 124 738,77грн., загальна сума боргу 181157,99грн., дата укладання договору 28.12.2007р., дата закінчення строку кредиту 28.12.2014р.

Актом приймання передачі реєстру боржників №1 від 17.07.2013р. до договору відступлення права вимоги підтверджено передачу реєстру боржників №1 від 17.07.2013р.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено п.4.2.2. кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення наданого кредиту у випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України, а також при наявності інших обставин зазначених в п.3.5.7. цього договору.

П.3.5.7. кредитного договору передбачено, що банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту або частини кредиту разом із розрахованими процентами, а позичальник, відповідно, зобов`язаний виконати таку вимогу банку у випадках, передбачених договорами, якими забезпечується виконання зобов`язань позичальника за цим договором, а також при настанні будь яких подій з перелічених нижче: 1) затримання сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом порівняно з умовами цього договору на 1 (один) календарний місяць; 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; 3) несплати позичальником більше однієї виплати за цим договором, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; 4) порушення позичальником та/або третіми особами, які є поручителями чи майновими поручителями позичальника, будь яких умов договорів, укладених в забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за договором; 5) втрата забезпечення виконання зобов`язань за цим договором або погіршення його умов, в тому числі, внаслідок загибелі або пошкодження заставленого майна, припинення дії договору, укладеного в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором (в тому числі внаслідок визнання такого договору недійсним за рішенням суду); та/або невиконання вимоги банку про надання додаткового забезпечення зобов`язань за цим договором у випадках, передбачених п.4.2.4. цього договору; 6) виявлення такими, що не відповідають дійсності, документів та/або інформації, що були надані позичальником банку з метою отримання кредиту за цим договором; 7) прийняття судом рішення про обмеження цивільної дієздатності позичальника або визнання його недієздатним; 8) порушення позичальником будь яких інших зобов`язань за цим договором.

Як встановлено п.3.5.8. кредитного договору, зазначене в п.3.5.7. договору вимогу банку про дострокове повернення кредиту разом із сплатою процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний виконати в строк не пізніше 30 (тридцять) календарних днів з дня її отримання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

28.02.2014р. та 24.10.2016р. позивачем направлялись на адресу відповідача вимоги про погашення заборгованості. Однак, заборгованість сплачена відповідачем не була.

Згідно із ч.ч.2, 3 ст.10 та ч.1 ст.11 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом; суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних чи юридичних осіб, поданою відповідно до ЦПК, у межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючисьст.ст.512, 514, 525, 526, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.1, 11Закону України «Про захист прав споживачів» від12 травня 1991 року№ 1023-XII, ст.ст.10,60,212,215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (код ЄДРПОУ 36757541) заборгованість за Кредитним договором №5992408 від 28.12.2007р. в розмірі 110 000,00грн. (Сто десять тисяч грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (код ЄДРПОУ 36757541) витрати на оплату судового збору в розмірі 1 650,00грн. (Одна тисяча шістсот п`ятдесят грн. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі проголошення вступної та резолютивної частини строк оскарження відраховується з моменту отримання копії повного тексту судового рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. Рішення суду може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кремінський районний суд Луганської області.

Суддя: І.О. Тесленко

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбаченоЦПК України. В разі, якщо ухвала була постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, то вона набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Л. Ф. Літвінова