Рішення

від 16.08.2024 по справі 705/229/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/229/24

2/705/1045/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Піньковського Р.В.

при секретарі Романовій О.М.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача: Паланська сільська рада Уманського району Черкаської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дарморос К.О. звернулася до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, в обґрунтування зазначивши наступне.

З 28.11.1982 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка кадастровий номер 7124384300:03:000:3230 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Кочержинської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Заповіт після себе покійний не залишав, а тому спадкування відбулося за законом. Серед спадкоємців першої черги за законом була його дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач по справі, яка у встановлений законом строк та у жодний, передбачений законом спосіб, спадщину після смерті батька не прийняла.

21 листопада 2023 року за заявою позивача було відкрито спадкову справу та подано заяву про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

22.11.2023 постановою приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Волошенюк Л.О. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, у зв`язку із пропущенням строку прийняття спадщини. Також підставою стала відсутність документів, які підтверджують, що позивач проживала разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Весь час до смерті чоловіка подружжя проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , про що можуть підтвердити свідки.

Таким чином, позивач позбавлена права на отримання спадщини за законом від свого покійного чоловіка, з яким вони проживали разом з моменту одруження й на момент відкриття спадщини, тому вона і змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , разом із ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останнього, що настала ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Кочержинської сільської ради Уманського району Черкаської області загальною площею 2,0 га кадастровий номер 7124384300:03:000:3230.

На адресу суду відповідач ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому зазначає про те, що вона не заперечує проти задоволення позову та підтверджує, що її покійний батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_1 , дійсно з моменту укладення шлюбу та до його смерті проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Також зазначила про те, що дійсно із заявою про прийняття спадщини після смерті батька не зверталася, на спадок не претендує.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, від представника ОСОБА_4 надійшла письмова заява, у якій просить суд розгляд справи проводити у її відсутність та у відсутність її довірителя - позивача по справі, позовні вимоги підтримують та просять суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, на адресу суду попередньо направляла відзив, у якому також просила суд розгляд справи проводити у її відсутність, та не заперечувала проти задоволення позову.

Представник третьої особи на стороні відповідача Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області в судове засідання не з`явився, на адресу суду подав заяву, у якій просить суд розглянути справу за відсутності представника Паланської сільської ради та винести рішення у відповідності до правових вимог законодавства України.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи наведене, судовий розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, врахувавши процесуальну позицію позивача, його представника, відповідача та представника третьої особи на стороні відповідача, викладену у заявах, вивчивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року (зі змінами) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно приписів ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачою свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у місті Умані Черкаської області, актовий запис про смерть № 1213.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Хижинською сільською радою Лисянського району Черкаської області, позивач (дошлюбне прізвище ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклала шлюб 28 листопада 1982 року із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та прийняла його прізвище - ОСОБА_6 . Актовий запис № 14.

Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася відповідач ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_4 , видане Уманським міським відділом РАГС, та яка в подальшому, одружившись, змінила своє прізвище на ОСОБА_8 , що підтверджується відповідною відміткою у паспорті громадянина України НЕ НОМЕР_5 .

Згідно відмітки у паспорті громадянина України НОМЕР_6 , виданого Уманським МВ УМВС України в Черкаській області 15.02.2000, позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відмітки у паспорті громадянина України НОМЕР_7 , виданого Уманським МВ УМВС України в Черкаській області, померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою ОСОБА_9 , приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області, від 22.11.2023, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, місцезнаходження якої: Черкаська область, Уманський район, Кочержинська сільська рада, кадастровий номер 7124384300:03:000:3230, площею 2,000 га, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з пропущенням строку прийняття спадщини. У відповідності до вказаної постанови, нотаріусом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Строк прийняття спадщини закінчився 11 травня 2022 року. Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 21 листопада 2023 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась. Згідно матеріалів спадкової справи спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є дружина - ОСОБА_1 , спадкоємець першої черги за законом згідно ст. 1261 ЦК України, яка заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця не подала та не проживала і не була зареєстрована зі спадкодавцем на момент його смерті, що підтверджується довідкою № 01/02-10/8601/01/02-10/791, виданою виконавчим комітетом Уманської міської ради Черкаської області 09 жовтня 2023 року. Також нотаріусом встановлено, що ОСОБА_1 не була на момент смерті спадкодавця малолітньою, неповнолітньою, недієздатною, а також особою, цивільна дієздатність якої обмежена. У зв`язку із зазначеним нотаріусом і було відмовлено у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті її чоловіка.

Згідно матеріалів спадкової справи № 62/2023 заведеної після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Волошенюк Л.О., витребуваної судом в ході розгляду справи, дійсно померлий був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами отриманими приватним нотаріусом та довідкою, підписаною секретарем виконавчого комітету Уманської міської ради від 09.10.2023, у відповідності до якої, за вказаною адресою також була зареєстрована ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Інформації про те, що, крім позивача до нотаріуса зверталися інші спадкоємці померлого ОСОБА_3 , матеріали спадкової справи не містять. Спадкова справа була заведена саме на підставі заяви позивача.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи додано довідку, видану головою квартального комітету № 14, від 23.11.2023 вих. № 85, згідно якої, у будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у якому зареєстрована та проживає позивач по справі - ОСОБА_1 , також постійно проживав без реєстрації ОСОБА_3 до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно письмових свідчень сусідів позивача, а саме ОСОБА_11 , яка проживає по АДРЕСА_1 , та ОСОБА_12 , яка проживає по АДРЕСА_1 , ОСОБА_13 дійсно з 2003 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживав по АДРЕСА_1 .

Метою звернення заявника до суду є встановлення факту її постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.

Згідно ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно роз`яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини проживання заявника разом із спадкодавцем підтверджуються вищенаведеними належними та допустимими доказами, що не викликають у суду будь-якого сумніву.

Встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на момент смерті має для позивача юридичне значення, оскільки дасть їй право вирішити правовідносини цивільно-правового характеру, зокрема, прийняття спадщини при тому, що інші спадкоємці відсутні, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не зверталися, відповідач по справі, яка є спадкоємцем першої черги за законом, на спадкове майно та прийняття спадщини не претендує та не заперечує проти задоволення позовних вимог.

За вказаних обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної від 22.11.2023, позивачу відмовлено в оформленні права на спадщину, оскільки позивачем пропущено визначений законом шестимісячний строк та, у зв`язку з відсутністю у неї документів, які б підтверджували факт її спільного проживання зі спадкодавцем. Ніякі інші підстави, які б перешкоджали позивачу у оформленні її спадкових прав після смерті чоловіка ОСОБА_3 на спірну земельну ділянки не зазначені.

Встановлено, що відповідно до постанови приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області від 22.11.2023 та згідно матеріалів спадкової справи № 62/2023, заведеної після смерті ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна померлого, яка належним чином виявила бажання прийняти спадщину.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, які б свідчили про те, що право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою, а також що ним втрачено документ, який засвідчує його право власності, у зв`язку з чим таке право позивача не підлягає захисту в судовому порядку.

За вказаних обставин, у цій справі спір щодо спадкового майна відсутній, тому позивач не позбавлена права на оформлення своїх спадкових прав у позасудовому порядку шляхом звернення до нотаріуса після набрання рішенням суду законної сили.

Одночасно встановивши у даній справі факт проживання позивача разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини й визнавши право власності на спадкове майно, суд виконає фактично функції нотаріального органу, втручаючись у сферу безспірної цивільної юрисдикції.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом не підлягають задоволенню, оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 1217, 1218, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 200, 206, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (рнокпп НОМЕР_1 ) постійно проживала разом із ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 26.08.2024.

Суддя: Р. В. Піньковський