Рішення

від 18.09.2024 по справі 159/4967/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/4967/24

Провадження № 2/159/1324/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 вересня 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Денисюк Т.В.

з участю секретаря судового засідання - Пустової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючим тим, що з 15.12.2020 по 13.01.2023 перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» (далі - ТзОВ «УКРДОРС»), працював на посаді налагоджувальника деревообробного устаткування, наказом № 23/К від 13.01.2023 звільнений з роботи за угодою сторін.

В день звільнення розрахунок з ним не проведений, заборгованість із заробітної плати не виплачена. З урахуванням наведеного просив стягнути з відповідача 14773,84 гривень заборгованості із заробітної плати та 47858,20 гривень середнього заробітку за шість місяців затримки розрахунку за період з 14.01.2023 (наступний день після звільнення) по 14.07.2023.

На підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 Цивільного процесуальногокодексу України(далі-ЦПК України)суд визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, у позовній заяві та у заяві від 06.09.2024 клопотали про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали повністю, щодо ухвалення заочного рішення не заперечили .

Належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з`явився, правом на подачу відзиву не скористався.

Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК).

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з таких мотивів.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок №100).

Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 визначено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За матеріалами справи позивач наказом №23/к від 13.01.2023 звільнений з посади налагоджувальника деревообробного устаткування машиніста установок Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» за угодою сторін з 13.01.2023.

Згідно з довідкою ТзОВ «УКРДОРС» № 2607/1-24 від 26.07.2024, заборгованість із заробітної плати становить 14773,84 гривні (з урахуванням податку на доходи з фізичних осіб 18% та військового збору 1,5 %).

Розмір середньоденного заробітку позивача становить 368,14 гривень (довідка ТзОВ «УКРДОРС» №2607/2-24 від 26.07.2024).

З урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства суд визначає розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 14.01.2023 (наступний день після звільнення) по 14.07.2023, як просить позивач і що відповідає положенням статті 117 КЗпП України.

При розрахунку середнього заробітку суд враховує вимоги Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995, згідно з якою врахуванню при розрахунку днів затримки розрахунку підлягає не календарні дні, а робочі дні.

Кількість робочих днів за період з 14.01.2023 по 14.07.2023, з врахування правил ч.6 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», згідно яких у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки», становить 130 днів (січень 2023 року 12 робочих днів; лютий 2023 року 20 робочих днів; березень 2023 року 23 робочі дні; квітень 2023 року 20 робочих днів; травень 2023 року 23 робочі дні; червень 2023 року 22 робочі дні; липень 2023 року 10 робочих днів).

Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені складає 47858,20 гривень, без утримання податків та інших обов`язкових платежів (368,14 гривень (середньоденна заробітна плата позивача) х 130 робочих днів = 47858,20 гривень).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц від 26.06.2019 суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Враховуючи економічну ситуацію пов`язану із військовою агресією іншої держави, специфіку роботи підприємства, суд вважає необхідним зменшити суму середнього заробітку до 20% визначеної суми, тобто 9571,64 гривень.

Щодо судових витрат

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати у справі необхідно розподілити відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Оскільки позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, а тому з відповідача необхідно стягнути в доход держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога ОСОБА_1 надавалася адвокатом Клімуком О.С. на підставі договору про надання правової допомоги та додатком до нього від 26.07.2024 із фіксованою сумою гонорару, ордером серії АС №1104021 від 31.07.2024.

На підтвердженняфакту наданняпрофесійної правовоїдопомоги наданий акт виконаних робіт від 31.07.2024 за вивчення документів та оформлення позовної заяви на загальну суму 5000 гривень та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 31.07.2024.

Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення щодо зазначеного розміру судових витрат.

Водночас, враховуючи незначну складність справи, її розгляд у відсутності сторін, суд вважає реальними і обґрунтованими витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Керуючись статтями 12,76-81,128,133,137,141,247,268,274-278,280,282Цивільного процесуального кодексу України, статтями 23, 1167 Цивільного кодексу України, статтями 47, 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» на користь ОСОБА_1 14 773 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят три) гривні 84 копійки заборгованості із заробітної плати та 9 571 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят одну) гривню 64 копійки середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В решті позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» в доход держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 3 000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС», код ЄДРПОУ 33354933, адреса: смт Люблинець, вулиця Заводська, 5, Ковельський район, Волинська область.

Повне судове рішення складене 18.09.2024

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК