Ухвала

від 19.09.2024 по справі 904/4066/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

(до подання позову)

19.09.2024м. ДніпроСправа № 904/4066/24За заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

до особи-1, яка може отримати статус учасника справи: ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 )

до особи-2, яка може отримати статус учасника справи: ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 )

особа-3, яка може отримати статус учасника справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ларец" (ідентифікаційний код 30938642; вул. Дружби, буд. І/Б, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400)

особа-4, яка може отримати статус учасника справи: приватний нотаріус Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Граждиян Марина Іванівна ( АДРЕСА_4 )

про забезпечення позову до його подання

Суддя Євстигнеєва Н.М.

С У Т Ь С П О Р У:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до його пред`явлення, в якій просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларец" (адреса реєстрації: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дружби, буд. І/Б, ідентифікаційний код 30938642) у розмірі 2 442 грн. (дві тисячі чотириста сорок дві гривні 00 коп.), що становить 33 % статутного капіталу, яка належить ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

- заборонити усім державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців

та громадських формувань, нотаріусам та будь-яким іншим без виключення особам, які відповідно до законодавства мають право проводити реєстраційні дії та вносити будь-які записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які записи (зміни) до відомостей про юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларец" (адреса реєстрації: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дружби, буд. 1/Ю, ідентифікаційний код 30938642), пов`язані зі зміною відомостей про склад та розмір часток учасників Товариства, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію нових учасників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстрацію внесення нових учасників до установчих документів Товариства, внесення будь-яких інших відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно включення до складу Товариства нових учасників.

Заявник зазначає, що предметом майбутнього позову буде вимога про:

- переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 23.08.2024 та актом приймання-передачі від 23.08.2024, за якими ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 свою частку у Товаристві у розмірі 33 %, що становить в грошовому еквіваленті 2 442 грн, на покупця ОСОБА_1 ;

- скасувати зміни складу засновників ТОВ "Ларец", внесені реєстратором виконавчого

комітету Павлоградської міської ради Паніною І.М. до ЄДРПОУ записами від 23.08.2024 №1002321070029000548, за яким ОСОБА_3 передала свою частку у статутному фонді товариства новому учаснику ОСОБА_2 ;

- внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису, за яким ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 підлягає виключенню з ЄДРПОУ, як учасник/засновник ТОВ "Ларец", а його частку у статутному капіталі Товариства включити до частки ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що буде становити частку учасника/засновника ОСОБА_1 в статутному фонді ТОВ "Ларец" складатиме в грошовому еквіваленті 2442 грн та становитиме розмір - 33 %.

В обгрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову заявник зазначає, що станом на 23.08.2024 учасниками ТОВ "Ларец" є дві особи: ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 67%, що складає 4958,00грн та ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі 33%, що складає 2442,00грн. Згідно Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 23.08.2024, засвідчений приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Граждиян М.І. та зареєстрований у реєстрі за № 1931,1932, ОСОБА_3 передала свою частку у статутному капіталі ТОВ "Ларец" ОСОБА_2 . Продаж частки третій особі, на переконання заявника, відбувся з порушенням приписів ч.3 ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також п.12.2. Статуту Товариства, яким передбачено, що учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та проінформувати про розмір частки, що відчужується.

Внаслідок зазначених вище обставин, грубо порушені права та охоронювані інтереси учасника ТОВ "Ларец", ОСОБА_1 , розмір частки якої складає 67% у статутному капіталі.

ОСОБА_1 вважає, що оскільки ОСОБА_3 не повідомила Заявника про продаж частки третій особі, чим порушила положення наведених вище Закону та Статуту, у ОСОБА_2 взагалі не існує наразі ніяких перешкод для того, щоб так само відчужити частку, яка станом на день звернення до суду належить йому. У разі зміни власника спірної частки у Заявниці виникне необхідність змінювати предмет позову та залучати до розгляду справи інших осіб, що у свою чергу призведе до того, що розгляд справи по суті буде затримано, а позивача буде позбавлено оперативного, вчасного захисту та поновлення корпоративних прав, які він вважає порушеними.

Під час розгляду цієї заяви перед судом постало питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які полягають у накладенні арешту на частку в статутному капіталі ТОВ "Ларец" та забороні реєстраторам проводити реєстраційні дії, пов`язані зі зміною відомостей про склад та розмір часток учасників Товариства та включення до складу товариства інших учасників.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Заявник зазначає, що предметом майбутнього позову буде переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 23.08.2024 та актом приймання-передачі від 23.08.2024; скасування зміни складу засновників ТОВ "Ларец" та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних записів щодо складу учасників та їх часток.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

Як вказувалось вище, звертаючись із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ "Ларец" та заборони реєстраторам проводити реєстраційні дії, пов`язані зі зміною відомостей про склад та розмір часток учасників Товариства та включення до складу товариства інших учасників.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

У якості доказів на підтвердження виниклих обставин заявник надає акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Ларец" від 23.08.2024, за змістом якого ОСОБА_3 (особа, яка є учасником товариства станом на 23.08.2024) передала свою частку у статутному капіталі ТОВ "Ларец" Симоненку Є.Ю. (третій особі) без згоди заявника.

Частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Господарський суд, враховуючи предмет майбутнього позову, а також заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник до його пред`явлення, зокрема, арешт частки у статутному капіталі товариства, приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді арешту такого майна є розумним, обґрунтованим та адекватним.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ "Ларец" лише тимчасово обмежить права учасника щодо розпорядження часткою у статутному капіталі товариства, яка йому належить. При цьому, такі заходи не перешкоджають здійсненню ТОВ "Ларец" господарської діяльності, адже не впливає на можливість укладання договорів з контрагентами, здійснення поточної господарської діяльності. Існування таких заходів надасть реальну можливість поновлення порушених прав позивача за захистом яких він має намір звернутися до суду у випадку задоволення його позову, адже метою такого позову є відновлення права власності на частку в розмірі 33% статутного капіталу ТОВ "Ларец", яка, на думку заявника, відчужена з порушенням установленого законом та статутом порядку.

Верховний Суд у постанові від 29.06.2023 у справі №918/124/23, вирішуючи питання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі зазначив, що відчуження спірної частки до завершення розгляду спору, призведе до необхідності звернення позивача до суду з іншими позовами.

Отже, накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства у цій справі має логічний зв`язок з предметом майбутніх позовних вимог, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Суд звертає увагу, що відчуження у будь-який спосіб частки у статутному капіталі товариства призведе до зміни власника, а тому позивач буде змушений знову звертатися до суду за захистом своїх, як він вважає, порушених прав, до нового власника цієї частки.

Відповідно припущення того, що у випадку відчуження частки у статутному капіталі позивач не захистить свої права в межах одного судового провадження є обґрунтованим.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 звернула увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відповідно суд констатує, що у випадку відчуження частки у статутному капіталі та невжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту на частку у статутному капіталі та заборони реєстраційних дій позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Отже, наявні підстави для забезпечення позову щодо предмету спору шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Вжиття наведеного заходу забезпечення позову щодо заборони вчинення реєстраційних дій, які пов`язані зі зміною відомостей про склад та розмір часток учасників Товариства спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.

Заходів забезпечення позову у вигляді заборони реєстраційних дій достатньо для повної реалізації функцій інституту забезпечення позову у даній ситуації.

Схожа правова позиція щодо можливості вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

При цьому, вжиття такого заходу забезпечення позову не потягне за собою жодних негативних наслідків для відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору.

Вжиття заявленого ОСОБА_1 заходу забезпечення до пред`явлення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог. Тоді як невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

На думку суду, наведені вище обставини та долучені до заяви про вжиття заходів забезпечення позову докази, в своїй сукупності, є достатньо імовірною підставою для висновку про доцільність застосування судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства та зоборони вчиняти дії щодо реєстрації змін складу та учасників товариства.

Верховний Суд у постанові № 918/124/23 від 29.06.2023 звернув увагу, що забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06). У зв`язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності відповідача. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідачів та баланс інтересів будуть порушені.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідачів у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються.

Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на викладені вище обставини, заява ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 42, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 232, 233, 234, 235 ГПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення - задовольнити.

Накласти арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларец" (адреса реєстрації: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дружби, буд. І/Б, ідентифікаційний код 30938642) у розмірі 2 442 грн. (дві тисячі чотириста сорок дві гривні 00 коп.), що становить 33 % статутного капіталу, яка належить ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Заборонити усім державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців

та громадських формувань, нотаріусам та будь-яким іншим без виключення особам, які відповідно до законодавства мають право проводити реєстраційні дії та вносити будь-які записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які записи (зміни) до відомостей про юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларец" (адреса реєстрації: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дружби, буд. 1/Ю, ідентифікаційний код 30938642), пов`язані зі зміною відомостей про склад та розмір часток учасників Товариства, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію нових учасників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстрацію внесення нових учасників до установчих документів Товариства, внесення будь-яких інших відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно включення до складу Товариства нових учасників.

Стягувач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

Боржник: ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 )

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Дата набрання ухвалою законної сили - 19.09.2024.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки - до 19.09.2027.

Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.М. Євстигнеєва