Рішення

від 19.09.2024 по справі 904/3040/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3040/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон"

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД"

про стягнення боргу

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 185 152,80 грн. - основного боргу, 3 014,84 грн. - 3 % річних, 3 731,86 грн. - індексу інфляції, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договору на закупівлю № 23376 від 15.11.2023.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що відповідно до п. 4.2. Договору про закупівлю № 23376 від 15.11.2023 Замовник (Відповідач) здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від Постачальника (Позивача) оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД. Тобто, умовами Договору визначений відкладальний строк оплати поставленого товару на 30 календарних днів з дати поставки, початок перебігу якого безпосередньо пов`язаний з виконанням Позивачем наступних дій: 1) передача Відповідачеві належним чином оформленого оригіналу рахунку фактури; 2) реєстрація податкової накладної; 3) своєчасне надання належним чином оформлених видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, які містять код товару згідно УКТ ЗЕД, та документів щодо якості на товар. Позивачем не долучено до позовної заяви товарно-транспортних накладних та не описано у позовній заяві виконання ним обов`язку з передачі Відповідачеві документів щодо якості на товар, на виконання п. 5.2 Договору. Враховуючи вищевикладене, Відповідач вважає, що Позивачем не доведено настання строку для оплати, за таких обставин, позовна вимога про стягнення 185 152,80 грн. є передчасною, не доведеною належними та допустимими доказами, а відтак не підлягає задоволенню. Щодо нарахування індексу інфляції та 3 % річних, то в п. 11.1 Договору, сторони погодилися, що текст Договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються Договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони Договору, крім випадків, коли таке передавання пов`язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання Договору або оплати податків, інших обов`язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов`язання сторін Договору. Сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені даним Договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуль відсотків. Скріпивши підписами Договір, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов Договору та погодилися з усіма умовами, що викладені в ньому, зокрема й умовою щодо визначення іншого розміру річних, а саме що розмір річних, у разі несвоєчасного виконання замовником грошового зобов`язання, дорівнюватиме нулю.

Від Позивача надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що Позивачем податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому ПК України порядку, що підтверджується наданими до суду копіями документів. Відповідно до абз. 1 п. 18 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29.12.2010 № 1246 квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) платнику податку. Таким чином, Відповідач отримав ПН та квитанцію про реєстрацію податкової накладної та мав(є) можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті ДПІ. Крім того, товар передавався Замовнику разом з документами про якість товару. Відповідно до умов Договору приймання товару здійснюється на підставі документів, вказаних в Договорі (п.2.9). Відповідно до розділу 2 Договору у разі виявлення непідтвердження якості товару Замовник мав право викликати представника Постачальника та скласти акт про невідповідність. Відповідач не надав належних доказів того, що поставлений товар не відповідав якості, або не надані документи. Будь-яких звернень до Постачальника від Замовника не надходило. Це підтверджує, що Замовник прийняв товар без зауважень за наявності всіх необхідних документів, передбачених Договором. Також, Позивач стверджує, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Таким чином, твердження Відповідача про відкладальний строк оплати поставленого товару є необґрунтованим, оскільки в розумінні п.4.2. Договору строк оплати встановлено 30 календарних днів з дати поставки. День поставки товару підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. До того ж, на підтвердження поставки товару сторонами підписані видаткові накладні, що підтверджують факт передачі товару та містять всі відомості та обов`язкові реквізити первинного документу. Відповідач у відзиві не заперечує отримання товару, а підписані видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Щодо нарахування індексу інфляції та 3 % річних, то ч. 2 ст. 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено. Таким чином, твердження Відповідача про відсутність підстав для стягнення інфляційних витрат та 3% річних є необґрунтованим.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2023 сторони уклали Договір про закупівлю № 23376 (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник (Позивач) зобов`язується поставити (передати) у власність Замовника (Відповідача) товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Найменування (асортимент) товару: низьковольтна апаратура (п. 1.2. Договору).

Ціна товару, що поставляється за Договором вказана в специфікації (п. 1.4. Договору).

Підтвердженням якості товару з боку Постачальника є наступні документи: паспорт та/або сертифікат якості, які надаються Постачальником товару Замовнику при постачанні товару з кожною партією. Постачальник повинен надати Замовнику сертифікати відповідності у разі, якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації в Україні (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.9. Договору Приймання товару здійснюється Замовником:

- за кількістю на підставі транспортного документа (товаропровідної накладної, ін), видаткової накладної;

- за якістю на підставі документів вказаних в пункті 2.2. Договору. Перевірка якості товару здійснюється у відповідності із стандартами, технічними умовами, іншою технічною документацією на товар.

Загальна сума (ціна) Договору складає: 367 836,00 грн.. в т. ч. 20 % ПДВ- 61 306,00 грн. (п. 3.1. Договору).

Замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від Постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД (п. 4.2. Договору).

Передача товару Замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною Постачальник зобов`язується надати Замовнику 1 екземпляр товарно-транспортної накладної, документи визначені п. 2.2. Договору, та за необхідності документи визначені п. 6.3.6. даного Договору (п. 5.2. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань( п. 10.1. Договору).

Сторони погодилися, що текст Договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються Договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони Договору, крім випадків. Коли таке передавання пов`язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання Договору або оплати податків, інших обов`язкових платежів, а також у випадках. Передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов`язання сторін Договору. Сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені даним Договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції на трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюється до нуля відсотків (п. 11.1. Договору).

Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 271 292,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № Д_000842 від 27.11.2023 на суму 173 560,80 грн., № Д_000875 від 08.12.2023 на суму 11 592,00 грн., № Д_000827 від 23.11.2023 на суму 86 139,60 грн., підписаними сторонами без зауважень.

Позивач виставив Відповідачеві рахунок на оплату № 113 від 08.12.2023 на суму 11 592,00 грн., № 101 від 23.11.2023 на суму 86 139,60 грн., № 105 від 27.11.2023 на суму 173 560,80 грн.

Позивач зареєстрував податкові накладні № 15 від 08.12.2023 на суму 11 592,00 грн., № 67 від 27.11.2023 на суму 173 560,80 грн., № 66 від 23.11.2023 на суму 86 139,60 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 86 139,60 грн., що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 5525 від 29.12.2023, у зв`язку з чим, за останнім обліковується борг у розмірі 185 152,80 грн.

10.06.2024 Позивач направив Відповідачеві листа № 10/06 від 10.06.2024, в якому просив сплатити 185 152,80 грн. заборгованості та 5 094,60 грн. штрафних санкцій, у строк 7 днів з дати відправлення даної претензії.

Відповідно до даних веб-сайту "Укрпошта" 13.06.2024 Відповідач отримав листа Позивача № 10/06 від 10.06.2024.

За даними Позивача, зазначений лист залишений Відповідачем без відповіді та задоволення.

З посиланням на ст. 625 ЦК України на борг Відповідача Позивач нарахував 3 731,86 грн. індексу інфляції за період з січня 2024 по травень 2024, 3 014,84 грн. 3 % річних за період з 25.12.2023 по 10.07.2024.

Всі нарахування проводилися окремо за кожною видатковою накладною.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт поставки Позивачем товару Відповідачеві, настання/ненастання строку оплати, обґрунтованість стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд частково приймає позицію Позивача та частково погоджується з Відповідачем.

Так, 15.11.2023 сторони уклали Договір про закупівлю № 23376, за п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність Замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Передача товару Замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною Постачальник зобов`язується надати Замовнику 1 екземпляр товарно-транспортної накладної, документи визначені п. 2.2. Договору, та за необхідності документи визначені п. 6.3.6. даного Договору (п. 5.2. Договору).

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що підтвердженням якості товару з боку Постачальника є наступні документи: паспорт та/або сертифікат якості, які надаються Постачальником товару Замовнику при постачанні товару з кожною партією. Постачальник повинен надати Замовнику сертифікати відповідності у разі, якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації в Україні.

Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 271 292,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № Д_000842 від 27.11.2023 на суму 173 560,80 грн., № Д_000875 від 08.12.2023 на суму 11 592,00 грн., № Д_000827 від 23.11.2023 на суму 86 139,60 грн., підписаними сторонами без зауважень.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач прийняв товар без жодних застережень, документ (акт) про недоліки не склав, з претензіями до Постачальника з цього приводу не звертався, що є свідченням відсутності підстав стверджувати, що Постачальник не передав одночасно з товаром належно оформлених, обумовлених Договором документів.

Крім того, видаткова накладна в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом, на підставі якого Відповідач може проводити оплату.

Замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від Постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД (п. 4.2. Договору).

Обов`язок відповідача-покупця оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (ст. 655, 692, 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату відповідачем-покупцем вартості здійсненої поставки товару.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 29.09.2009 у справі №37/405 про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару. Від зазначеної правової позиції не відступив Верховний Суд при прийнятті рішень у справах №923/712/17 (постанова від 22.05.2018) та №925/2028/15 (постанова від 21.01.2019), а також не вбачає за необхідне відступати колегія суддів Верховного Суду при розгляді справи №918/537/18.

Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Доказів невиконання Позивачем обов`язку щодо передачі разом з товаром відповідних документів матеріали справи не містять, рівно як не містять і доказів витребування Відповідачем вказаних документів.

Відсутні у матеріалах справи докази й того, що Відповідач повернув товар Позивачеві. Факт прийняття товару без будь-яких зауважень та претензій підтверджується підписом довіреної особи Відповідача на видаткових накладних.

Твердження Відповідача про ненастання строку оплати, у зв`язку з не реєстрацією податкових накладних, суд не приймає, оскільки відповідно до квитанцій, які містяться в матеріалах справи, податкові накладні № 15 від 08.12.2023 на суму 11 592,00 грн., № 67 від 27.11.2023 на суму 173 560,80 грн., № 66 від 23.11.2023 на суму 86 139,60 грн. зареєстровані 13.12.2023 та 28.12.2023, в рамках відтермінованих 30 днів.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, лист Позивача), беручи до уваги настання строку оплати, часткову оплату Відповідачем поставленого товару та відсутність доказів оплати боргу, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення основного боргу - 185 152,80 грн.

Вирішуючи питання щодо заявлених Позивачем до стягнення з Відповідача індексу інфляції та 3 % річних, суд бере до уваги, що пунктом 11.1. Договору встановлено наступне: сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені даним Договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції на трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюється до нуля відсотків.

Велика Палата Верховного Суду зробила наступний правовий висновок щодо можливості зміни у договірний спосіб порядку стягнення інфляції у частині застосування ст. 6 та 625 ЦК України:

" 4.18. Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.19. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

4.20. Із змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка не містить застережень щодо можливості встановлення у договорі інших положень, окрім як визначення іншого розміру процентів річних від простроченої суми, та суті спірних відносин випливає, що відповідна норма має імперативний характер, що спрямована на захист майнового права та інтересу кредитора. Зміст норми можна вважати диспозитивним лише в контексті наділення учасників правовідносин свободою вибору щодо розміру процентів річних. Наведене свідчить про неможливість формулювання у договорі альтернативного правила, що анулює (скасовує, відміняє) відповідне право кредитора та виключає можливість прямого застосування норми ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі наявності факту прострочення виконання грошового зобов`язання.

4.21. Тобто на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Але, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібний правовий висновок Верховного Суду сформульований у постанові від 16.04.2020 у справі № 914/479/19".

Відтак, Позивач правомірно у складі позову заявив вимогу про стягнення інфляційних втрат, щодо 3 % річних, то сторонами визначено інший розмір процентів, зокрема 0 % річних, у в`язку з чим, вимога про стягнення 3 % річних задоволенню не підлягає.

Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки індексу інфляції проведено правильно.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі: 185 152,80 грн. основного боргу, 3 731,86 грн. індексу інфляції, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням коефіцієнту 0,8 (позов подано в системі "Електронний суд").

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" (02222, м. Київ, вул. Пухівська, 2, код 42038529) 185 152,80 грн. основного боргу, 3 731,86 грн. індексу інфляції, 2 384,34 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Суддя С.Г. Юзіков