Рішення

від 12.09.2024 по справі 908/668/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/76/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024 Справа № 908/668/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Красніковій С.І.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Ляхов О.В., ордер АМ № 1018498 від 01.12.2021(в режимі відеоконференцзв`язку);

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 не з`явився

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/668/24

за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001)

до відповідача-1: Фермерського господарства Ярд (вул. Центральна, буд. 77, с. Володимирівка, Приазовський район, Запорізька область, 72424)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 254 466,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

14.03.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд надійшла позовна заява (вих. № б/н від 13.03.2024) Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк до відповідача-1: Фермерського господарства Ярд, відповідача-2: ОСОБА_1 про солідарне стягнення 254466,81 грн. заборгованості за договором б/н від 07.08.2019, яка складається з: 200000,00 грн. заборгованість за кредитом, 45552,57 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 8914,24 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позов обґрунтовано умовами кредитного договору б/н від 07.08.2019, договору поруки № P1622108350781149305 від 27.05.2021.

28.03.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява на виконання ухвали суду. Зазначено, що нарахування відсотків відбувається з початку користування кредитним лімітом відповідачем-1: з 10.09.2020 по 05.08.2023; останнє погашення відсотків - 15.10.2022. Нарахування комісії з 01.10.2022 по 01.01.2024, оскільки комісія розраховується від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць. Останнє погашення комісії 03.03.2023.

03.06.2024 через систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив. Останнє погашення відсотків відбулося 15.10.2022 та останнє погашення комісії - 03.03.2023. Зазначена відповідачем-1 дата 28.12.2021, коли відповідач-1 здійснив останній раз транзакцію за рахунок кредитних коштів і допустив списання зі свого рахунку в межах укладеного договору, не є такою, оскільки після цієї дати здійснювались платежі й списання по рахунку 2600, передбаченому умовами договору, чим самим був збільшений ліміт до 200000 гривень 01.03.2022. У розрахунку заборгованості враховані всі погашення від відповідача-2. Оскільки на рахунку був від`ємний баланс, то платежі на погашення інших кредитів відбувалися за рахунок кредитного ліміту, зі сплатою комісії за використання кредитного ліміту і за рахунок кредитного ліміту, за відсутності власних коштів відповідача.

28.08.2024 через систему Електронний суд на виконання ухвали суду надійшли додаткові пояснення. Суми, перераховані в поясненні, здійснені поручителем ОСОБА_1 з власного рахунку на рахунок ФГ «Ярд».

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідачів-1,2. Заяви відповідачів-1,2

08.04.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив за підписом представника відповідача-1: адвоката Рабушко В.С. Відповідачем-1 не заперечується, що 07.08.2019 ФГ «Ярд» через систему інтернет-клієнт-банкінгу приєдналося до Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом складають договір банківського обслуговування б/н від 07.08.2019, та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору. Відповідно до наданого позивачем розрахунку до позовної заяви, відповідач протягом 2019-2021 років користувався кредитними коштами й не мав прострочки. 28.12.2021 останній раз здійснив транзакцію за рахунок кредитних коштів і допустив списання зі свого рахунку в межах укладеного договору. Таким чином, з цієї дати слід обраховувати строк початку дії кредитного договору. Відповідач не погоджується з розміром суми нарахованих відсотків за користування кредитом і розміром комісії. На думку відповідача, станом на 02.01.2023 (сплив 12-місячного терміну користування кредитним коштами) заборгованість відповідача має складати: 200000,00 грн. заборгованість за кредитом, 25844,23 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 1800,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом. Вказана сума заборгованості зафіксована розрахунками позивача, наданими до позовної заяви, яка обмежена строком дії кредитного договору, а саме 12-місячним терміном користування відповідачем кредитними коштами. Вказане також підтверджується й випискою по розрахунковому рахунку відповідача, що додається до відзиву. 26.09.2022, як зазначає позивач, тобто на 271 день за умовами договору, кредит з тілом кредиту 200000 грн. вийшов на прострочку. Натомість і після спливу 12-місячного терміну дії користування кредитом позивач продовжував нараховувати відсотки та комісію, що на думку відповідача є незаконним. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Окрім того, відповідач зазначає, що з особистих рахунків відповідача-2 в межах договору поруки було списання грошових коштів в рахунок погашення боргу по існуючому договору, які не знайшли свого відображення у позовній заяві. Відповідач-2 не має доступу до своїх рахунків, відкритих в АТ «ПРИВАТБАНК», внаслідок того, що перебуває за кордоном, а отже, для встановлення розміру заборгованості необхідно витребувати в позивача інформацію про списані кошти поручителя, які були спрямовані на погашення боргу відповідача-1 по кредитному договору. ФГ «Ярд» не має можливості перереєструватися на підконтрольну територію України, а тому не може виконувати свої зобов`язання за вищевказаним договором. Враховуючи те, що період виникнення боргу за кредитним договором припадає саме на час дії військового стану, підприємство та всі його активи залишилося на непідконтрольній території України, і втрачені (відкрито кримінальне провадження, що підтверджується витягом з ЄРДР), слід зазначити, що підприємство, відповідно до КВЕДів є сільськогосподарським виробником і його діяльність нерозривно пов`язана із використанням земель сільськогосподарського призначення, його перереєстрація не відновить його діяльність. Таким чином, цим і засвідчуються факт настання форс-мажорних обставин.

Письмового відзиву на позов відповідач-2 не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/668/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 19.03.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

20.03.2024 до суду від позивача через систему Електронний суд надійшла заява вих. № б/н від 20.03.2024 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.03.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/668/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до відповідей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиного демографічного державного реєстру, наданих на запит суду, місцезнаходженням відповідача-1 є: вул. Центральна, буд. 77, с. Володимирівка, Приазовський район, Запорізька область, 72424; адресою реєстрації відповідача-2 є: с. Володимирівка, Приазовський район, Запорізька область, 72424.

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, Приазовська селищна територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області тимчасово окупована Російською Федерацією.

Поштові відділення, які розташовані на даній території, тимчасово не працюють.

Відповідно до листа Національної соціальної сервісної служби України від 15.06.2023 за вих. № 0000-030102, листи (ухвали, рішення, запити), що стосуються перебування на обліку (реєстрації) громадян України, як внутрішньо переміщених осіб, необхідно надсилати безпосередньо до Мінсоцполітики.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач-2 може перебувати на обліку як внутрішньо переміщена особа, суд ухвалою від 19.03.2024 витребував у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення від 12.04.2024 вих. № 8894/0/2-24/3 Міністерства соціальної політики України, станом на 28.03.2024 в ЄІБД ВПО про ОСОБА_1 інформація відсутня.

Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Судом при відкритті провадження у справі, при дослідженні позовних матеріалів встановлено наявність у відповідачів електронної пошти та номерів телефонів, встановлено відсутність засновників відповідача-1 на іншій території України.

Враховуючи наведені приписи законодавства, відсутність у відповідачів електронних кабінетів, відповідачів про судовий розгляд справи повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що розміщено 27.03.2024.

Ухвала суду надіслана на повідомлену позивачем електронну пошту відповідача-1.

27.03.2024 представником суду була передана телефонограма ОСОБА_1 щодо судового розгляду справи.

Ухвалою суду від 28.05.2024 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/668/24 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06.06.2024. Зобов`язано позивача надати (витребувано): у строк до 03.06.2024 докази щодо списання з рахунків відповідача-2 коштів у рахунок погашення заборгованості, що заявлена до стягнення. Встановлено позивачу строк до 03.06.2024 для надання відповіді на відзив відповідча-1.

Копія ухвали була доставлена до електронного кабінету представника відповідача-1 адвоката Рабушко В.С.

Відповідачі-1,2 були повідомлені про призначення підготовчого засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що розміщено 28.05.2024.

Ухвалою суду від 06.06.2024, у зв`язку з необхідністю витребування доказів, підготовче засідання відкладено на 22.08.2024, зобов`язано позивача надати суду в строк до 27.06.2024: довідку про всі рахунки, які були відкриті й використовувалися відповідачем-1 та окремо відповідачем-2 на обслуговування кредиту; додаткові пояснення з розшифруванням на сторінки 3 у відповіді на відзив; пояснення з його документальним обґрунтуванням, щодо реквізитів рахунків (карток) сум, які сплачувалися на підставі кредитного договору. У зв`язку зі спливом строку підготовчого провадження, за власною ініціативою суду, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 28.08.2024 включно.

Копія ухвали була доставлена до електронного кабінету представника відповідача-1 адвоката Рабушко В.С.

Відповідачі-1,2 були повідомлені про призначення підготовчого засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що розміщено 07.06.2024.

Ухвалою суду від 22.08.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2024. Зобов`язано позивача невідкладно, але не пізніше 28.08.2024, надати суду: довідку про всі рахунки, які були відкриті й використовувалися відповідачем-1 та окремо відповідачем-2 на обслуговування кредиту; додаткові пояснення з розшифруванням сторінки 3 у відповіді на відзив; пояснення з його документальним обґрунтуванням, щодо реквізитів рахунків (карток) сум, які сплачувалися на підставі кредитного договору.

Копія ухвали була доставлена до електронного кабінету представника відповідача-1 адвоката Рабушко В.С.

Відповідачі-1,2 були повідомлені про призначення підготовчого засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що розміщено 27.08.2024.

У судовому засіданні 12.09.2024 з розгляду справи по суті приймав участь представник позивача в режимі відеоконференцзв`язку.

05.09.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання за підписом представника відповідача-1 адвоката Рабушка В.Я., згідно якого просив у зв`язку з неможливістю явки відповідача-1 та його представника в судове засідання на 12.09.2024, позовну заяву розглянути без їх участі за наявними матеріалами справи з урахуванням наданого відзиву.

Клопотання судом задоволено.

Причини неявки відповідача-2 суду невідомі.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що судом, згідно чинного законодавства, вжито усіх можливих заходів щодо повідомлення відповідачів про судовий розгляд справи, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

У в`язку з ненаданням відповідачем-2 відзиву, суд визнав можливим вирішити справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.

У судовому засіданні 12.09.2024 судом справу розглянуто по суті; підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

03.07.2019 Фермерським господарством ЯРД було підписано анкету-заяву про відкриття поточного рахунку в ПРИВАТБАНКУ (далі Банк) та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно довідки від 07.08.2019 АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Фермерському господарству ЯРД в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відкрито 07.08.2019 рахунок № UA193133990000026005055758145 (поточний рахунок).

Таким чином, на підставі заяви від 03.07.2019 відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті Банку, та які разом з заявою складають договір № б/н від 07.08.2019.

12.03.2020 Фермерським господарством ЯРД через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано з використанням електронного цифрового підпису Заявку на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» та «Гарантовані платежі», згідно якої просив надати кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку на умовах: мета кредиту поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта; вид кредиту овердрафтовий кредит; мінімальний розмір ліміту - 10000,00 грн.; максимальний розмір ліміту 2000000,00 грн.; розмір відсоткової ставки 18%; термін користування кредитом - 12 місяців.

Підписання сторонами вказаної Заявки підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Відповідно до вказаної Заявки, на підставі ст. 634 ЦК України Клієнт (ФГ ЯРД) приєднався до розділу « 1.1 Загальні положення» та підрозділу « 3.2.1. «Кредитний ліміт на поточний рахунок» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у мережі Інтернет, та які разом з заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, цією Заявкою становлять кредитний договір між Банком та Клієнтом. Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання Клієнтом цієї Заявки шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису у Приват24 для бізнесу. Клієнт підтверджує ознайомлення з розділом « 1.1. Загальні положення», а також підрозділом « 3.2.1. «Кредитний ліміт на поточний рахунок» Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно з Заявкою (п. 3.2.1.1.1), кредитний ліміт на поточний рахунок (далі кредит) надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту на поточному рахунку (далі ліміт); вид кредиту: овердрафтовий кредит. Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів, комісії за управління фінансовим інструментом та інших платежів за цим договором.

Згідно п. 3.2.1.1.2, Клієнт долучається до послуги шляхом підписання заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та заявки на отримання кредиту в Приват24 для бізнесу з використанням ЕЦП, що разом з цими Умовами та Правилами становлять кредитний договір. Приєднання до цього договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо встановлення Банком будь-якого розміру кредитного ліміту.

Відповідно п.п. 3.2.1.2.2.1, 3.2.1.2.2.2, Клієнт зобов`язується: використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 3.2.1.1.1 цих Умов; сплатити Банку проценти за весь час фактичного користування кредитом, комісії та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором та тарифами Банку.

За умовами п. 3.2.1.4.2, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом.

Згідно п. 3.2.1.4.3, у разі непогашення кредиту впродовж 270 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 271-го дня після закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Відповідно п. 3.2.1.4.11, за управління фінансовим інструментом за звітний період Клієнт сплачує Банку комісію, яка розраховується як відсотки, у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначені відсотки в разі, якщо максимальне сальдо Кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень. За звітний період комісія за управління фінансовим інструментом нараховується та повинна бути сплачена 1-го числа місяця, що слідує за звітним.

Згідно п. 3.2.1.4.5, розрахунок процентів за користування кредитом проводиться щодня починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

Пунктом 3.2.1.4.9 передбачено, що проценти, не сплачені після закінчення безперервного користування кредитом, вважаються простроченими.

Згідно п. 3.2.1.6.1, строк користування кредитом становить 12 місяців, з автоматичною пролонгацією за умови своєчасного і повного виконання Клієнтом умов договору.

Цей договір, відповідно п. 3.2.1.6.2, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання ліміту в межах зазначених у них суму, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Згідно довідки позивача від 11.03.2024, відповідачу-1 був встановлений кредитний ліміт: 07.08.2019 у сумі 0,00 грн., 07.08.2020 у сумі 100000,00 грн., 08.10.2020 у сумі 200000,00 грн., 17.08.2022 у сумі 0,00 грн.

27.05.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк ПРИВАТБАНК (кредитор, позивач) та гр. ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2), з метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 (позичальника) за Заявкою на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» № б/н від 12.03.2020, із використанням електронного цифрового підпису, укладено договір поруки № P1622108350781149305.

Підписання сторонами вказаного договору поруки підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Пунктом 1.1 цього договору встановлено, що поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань у повному обсязі за кредитним договором: - по поверненню кредиту, який наданий позичальнику шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 200000,00 грн., максимальний розмір кредитного ліміту за кредитним договором становить 2000000,00 грн.; - по поверненню кредитору кредиту у строк до 12.03.2022; - по сплаті кредитору процентів за користування кредитом у розмірі 16,5% річних та інше.

За умовами п. 1.2 договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Поручитель свідчить про ознайомлення зі змістом кредитного договору і заперечень щодо нього не має (п. 1.5).

Поручитель, згідно п. 2.4.1, зобов`язався виконати зобов`язання позичальника, зазначені в цьому договорі.

Порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору (п. 4.1).

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Правовідносини сторін врегульовані кредитним договором та договором поруки.

Відповідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 203-205, 207, 628, 629, 638, 639 Цивільного кодексу України встановлена насамперед презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, вінвважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про електронні довірчі послуги», використання кваліфікованих електронних підписів та печаток забезпечує високий рівень довіри до схем електронної ідентифікації.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 18 даного Закону, кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана.

Положеннями ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст.ст. 6, 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг, накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно ст. 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису, суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що між АТ КБ ПРИВАТБАНК та ФГ ЯРД шляхом накладення ЕЦП та електронної печатки на документ: Заявку на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» та «Гарантовані платежі», укладено в письмовій формі кредитний договір № б/н від 07.08.2019. Сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, необхідних для даного виду договору.

Відповідач-1 у відзиві не заперечив приєднання 07.08.2019 ФГ ЯРД до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті Банку, які разом складають договір банківського обслуговування б/н від 07.08.2019, та взяття на себе зобов`язань виконувати умови договору. Визнав користування кредитними коштами та наявність заборгованості за кредитом у розмірі 200000,00 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем у повному обсязі зобов`язань за договором кредиту, а саме: встановлення та надання відповідачу-1 кредитних коштів з встановленим лімітом: 07.08.2019 у сумі 0,00 грн., 07.08.2020 у сумі 100000,00 грн., 08.10.2020 у сумі 200000,00 грн., 17.08.2022 у сумі 0,00 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно наявних доказів, відповідач-1 в чергове 01.03.2022 скористався кредитним лімітом та взяв кредитні кошти в розмірі 172,68 грн.

Як зазначив позивач, оскільки відповідачем-1 здійснювались платежі й списання по рахунку, передбачені умовами договору, був збільшений ліміт до 200000,00 грн. 01.03.2022.

26.09.2022 сума 200000,00 грн. була віднесена банком на прострочку.

Таким чином, судом спростовується заперечення відповідача-1 щодо того, що востаннє транзакція за рахунок кредитних коштів була здійснена ним 28.12.2021, та самез цієї дати слід обраховувати строк початку дії кредитного договору.

Як слідує з наданих банківських виписок та пояснень позивача, платежі з Картки для виплат НОМЕР_1 : 20.01.2022 на суму 145003,00 грн.; 21.01.2022 на суму 145003,00 грн.; 24.01.2022 на суму 140003, грн., здійснені поручителем ОСОБА_1 з власного рахунку на рахунок НОМЕР_2 ФГ ЯРД.

Платежі, що зроблені 14.07.2022 на суму 1563,69 грн.; 15.07.2022 на суму 5000,13 грн. були списані АТ КБ ПРИВАТБАНК на рахунок 29092055792694 ФГ ЯРД та в подальшому розподілені на погашення відсотків та комісії.

Платіж з Картки Універсальна Голд НОМЕР_3 : 01.02.2022 на суму 2003,00 грн. (разом з комісією - 2063,09 грн.), здійснений поручителем ОСОБА_1 з власного рахунку на рахунок НОМЕР_2 ФГ ЯРД.

Платежі: 15.10.2022 на суму 2924,86 грн.; 03.03.2023 на суму 85,76 грн. були списані АТ КБ ПРИВАТБАНК на рахунок 29092055792694 ФГ ЯРД та в подальшому розподілені на погашення відсотків та комісії.

Фактично відповідач-1 заперечив періоди нарахування відсотків та комісії; наявність заборгованості за тілом кредиту в сумі 200000,00 грн. не заперечив.

Судом встановлено, що нарахування відсотків здійснено з початку користування кредитним лімітом відповідачем-1 по 05.08.2023; останнє погашення відсотків було 15.10.2022. Нарахування комісії з 01.10.2022 по 01.01.2024, оскільки комісія розраховується від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць. Останнє погашення комісії було 03.03.2023.

Стосовно стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та комісії за управління кредитом суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 викладено такий правовий висновок: «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому. Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця».

Абзацом другим ст. 1048 ЦК України визначено, що в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сторонами в п. 3.2.1.4.5 кредитного договору сторони визначили, що розрахунок процентів за користування кредитом проводиться щодня починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно п. 3.2.1.2.2.2, Клієнт зобов`язався сплатити Банку проценти за весь час фактичного користування кредитом, комісії та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором та тарифами Банку.

Згідно п. 3.2.1.6.1, строк користування кредитом становить 12 місяців, з автоматичною пролонгацією за умови своєчасного і повного виконання Клієнтом умов договору.

Відтак, виходячи з умов кредитного договору, Банк та позичальник (відповідач-1), укладаючи кредитний договір, домовились, що проценти, як плата за користування грошовими коштами (кредитом), будуть нараховані, а відповідно мають бути виплачені й після завершення припинення чинності лімітом банківської послуги, тобто до дня повернення кредиту.

Оскільки кредитні кошти відповідачем-1 не повернуті, останній продовжує користуватися ними.

Суд приходить до висновку, що в кредитному договорі сторони відтворили загальне правило, що його встановлено приписом абзацу другого частини першої статті 1048 Кодексу (у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики).

Щодо нарахування комісії, то умовами кредитного договору визначено, що комісією є управління фінансовим інструментом.

У даному випадку, зважаючи, що відповідачами не повернуту суму кредиту та відсотки, Банк продовжує здійснювати управління цим фінансовим інструментом, веде облік цих коштів як заборгованості, згідно спеціально відкритих для цього рахунків, що підтверджується довідкою позивача від 23.08.2024 про відкриті рахунки для обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку.

Відтак, позичальник, у свою чергу, має виконувати свої зобов`язання за кредитним договором та сплачувати комісію.

При вирішенні цієї справи суд враховує Рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020(455/20), згідно з яким, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Аналіз сфери застосування приписів статей 625 та 1050 Кодексу свідчить про те, що вони унормовують питання відповідальності за порушення грошового зобов`язання позичальником, тоді як приписи статті 1048 Кодексу визначають загальні умови нарахування, сплати процентів за користування грошовими коштами як істотні умови договору позики, кредитного договору. Проценти, про які йдеться в приписах статті 1048 Кодексу, є складовим елементом плати за надану позику/кредит, що разом з основною сумою позики/кредиту становить загальну суму боргу, яку боржник повинен сплатити через визначений час після отримання позики/кредиту.

Під час перевірки на відповідність Конституції України припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного Кодексу України, в наведеному рішенні Конституційного Суду України вказано, що приписи частини другої статті 625, першого речення частини першої статті 1050 Кодексу та частини першої статті 1048 Кодексу регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі. Конституційний Суд України вважає, що застосування припису першого речення частини першої статті 1050 Кодексу як такого, що його скеровано на надання кредитодавцеві права на отримання трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат як заходів цивільної відповідальності за неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань, не може впливати на право кредитодавця на отримання процентів як плати за користування кредитом, тобто на право вимагати від боржника виконання зобов`язань за кредитним договором у натурі.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем-1 кредитних коштів у розмірі 200000,00 грн. позивачу. Вказана сума заборгованості визнана відповідачем-1 у письмовому відзиві.

Згідно наданих позивачем розрахунків, заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 45552,57 грн., заборгованість з комісії 8914,24 грн.

На час вирішення спору в цій справі, сторонами не надано доказів належного виконання відповідачами-1,2 умов договору та погашення заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками, комісії.

Щодо посилання відповідача-1 на дію форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією проти України, суд зазначає таке.

У контексті приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, на який посилається відповідач-1, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором. Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем-1 позивача про настання форс-мажорних обставин із підтвердженням їх настання відповідним сертифікатом ТПП.

За встановлених судом обставин, суд вважає, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів-1,2 заборгованості за кредитом у сумі 200000,00 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 45552,57 грн. та 8914,24 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом є законними та обґрунтованими.

Позов задовольняється судом повністю.

6. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у сумі 3053,60 грн. покладається на відповідачів-1,2 порівну, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Фермерського господарства ЯРД (вул. Центральна, буд. 77, с. Володимирівка, Приазовський район, Запорізька область, 72424, код ЄДРПОУ 42434825) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором б/н від 07.08.2019 у розмірі 254466 (двісті п`ятдесят чотири тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 81 коп., яка складається з: 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. заборгованість за кредитом, 45552 (сорок п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 57 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 8914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн. 24 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Стягнути з Фермерського господарства ЯРД (вул. Центральна, буд. 77, с. Володимирівка, Приазовський район, Запорізька область, 72424, код ЄДРПОУ 42434825) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 1526 (одна тисяча п`ятсот двадцять шість) грн. 80 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 1526 (одна тисяча п`ятсот двадцять шість) грн. 80 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 19 вересня 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко