Рішення

від 09.09.2024 по справі 908/239/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/26/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 Справа № 908/239/19

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі регіональної філії «Південна залізниця», (61502, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

про стягнення суми та зобов`язання виконати гарантійний ремонт

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі:

головуючий суддя Зінченко Н.Г. судді Науменко А.О. Азізбекян Т.А.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Пономаренко М.А., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ № 1075538 від 11.01.2022 (в режимі відеоконференції);

від відповідача за Мальчев В.Є., на підстав довіреності № 2488 від 05.05.2023 (адвокат);

В лютому 2019 року до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Південна залізниця», м. Харків за вих. № НЮ-32/1 від 24.01.2019 (вх. № 262/08-07/19 від 01.02.2019) до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя про стягнення 13332,08 грн. витрат пов`язаних з усуненням пошкоджень та ліквідації пожежі, 30360,00 грн. штрафу та зобов`язання виконати гарантійний ремонт.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2019 справу № 908/239/19 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/239/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/26/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.03.2019 суд перейшов до розгляду справи № 908/239/19 в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.06.2019, враховуючи, категорію, складність та обставини справи, ухвалено передати справу № 908/239/19 на колегіальний розгляд.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2019 у справі № 908/239/19 призначено судову інженерно-технічну (залізнично-транспортну) експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення судових експертів поставлені питання, згідно переліку, викладеного в ухвалі суду від 08.08.2019 по справі № 908/239/19. Провадження у справі № 908/239/19 зупинено на час проведення судової інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2021 у зв`язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження, провадження у справі № 908/239/19 поновлено, підготовче засідання призначено на 17.01.2022.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2022 підготовче засідання відкладалося на 16.02.2022.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.02.2022 закрито підготовче провадження у справі № 908/239/19, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 16.03.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб.

Наразі відповідними указами Президента України строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжено до 09.11.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.03.2022 судом повідомлено сторін, що у зв`язку наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, судове засідання у справі № 908/239/19, призначене на 16.03.2022, не відбудеться, судове засідання у справі перенесено на іншу дату, про яку сторони будуть повідомлені додатково відповідною ухвалою суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2023 справу № 908/239/19 прийнято до колегіального розгляду у новому складі колегії суддів господарського суду Запорізької області, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження спочатку, підготовче засідання призначено на 29.06.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 справу № 908/239/19 прийнято до колегіального розгляду у новому складі колегії суддів господарського суду Запорізької області, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження спочатку, підготовче засідання призначено на 11.09.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.11.2023 справу № 908/239/19 прийнято до колегіального розгляду у новому складі колегії суддів господарського суду Запорізької області, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.11.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/239/19 до 29.01.2024, підготовче засідання відкладалося на 16.01.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.01.2024 відкладено підготовче засідання на 25.01.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.01.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/239/19 та призначено справу до розгляду по суті на 20.02.2024.

20.02.2024 в судовому засіданні оголошено перерву перед стадією дослідження доказів до 18.03.2024, про що зазначено в протоколі судового засідання від 20.02.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.03.2024 справу № 908/239/19 прийнято до колегіального розгляду у новому складі колегії суддів господарського суду Запорізької області, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії судового розгляду, судове засідання призначено на 10.04.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.04.2024 справу № 908/239/19 прийнято до колегіального розгляду у новому складі колегії суддів господарського суду Запорізької області, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії судового розгляду, судове засідання призначено на 09.05.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 розгляд справи відкладався на 04.06.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.06.2024 справу № 908/239/19 прийнято до колегіального розгляду у новому складі колегії суддів господарського суду Запорізької області, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії судового розгляду, судове засідання призначено на 04.07.2024.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2024 у зв`язку із перебування у відпустках суддів-учасників колегії, зокрема Корсуна В.Л. з 21.06.2024 по 05.07.2024 та Ярешко О.В. з 04.07.2024 по 15.08.2024, що унеможливлює подальший розгляд справи, справу № 908/239/19 передано на колегіальний розгляд суддів господарського суду Запорізької області у новому складі: головуючий суддя Зінченко Н.Г., судді Науменко А.О., Азізбекян Т.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.07.2024 справу № 908/239/19 прийнято до колегіального розгляду у новому складі колегії суддів господарського суду Запорізької області, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії судового розгляду, судове засідання призначено на 31.07.2024.

В судовому засіданні 31.07.2024 оголошувалася перерва перед стадією дослідження доказів до 29.08.2024, про що зазначено в протоколі судового засідання від 31.07.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.08.2024 у зв`язку із введенням в дію ПАТ «Запоріжжяобленерго» за вказівкою НЕК «УКРЕНЕРГО» графіків погодинних відключень електроенергії 29.08.2024 з 07:00 години до 12:00 години судове засідання у справі № 908/239/19 перенесено на 09.09.2024.

В судове засідання 09.09.2024 з`явився представники сторін, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 09.09.2024 приєднався представник позивача. Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні 09.09.2024 безпосередньо в залі господарського суду Запорізької області.

В судовому засіданні 09.09.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 11, 16, 22, 526, 623, 626, 627, 628 ЦК України, ст., ст. 193, 217, 224, 230 ГК України та мотивовані наступним: 04.05.22017 сторонами у справі укладений договір на модернізацію тягового рухомого складу № 42/2017-ЦЮ, відповідно до умов якого відповідач (Виконавець) зобов`язався надати послуги з модернізації тягового рухомого складу, а позивач (Замовник) прийняти їх відповідно до вимог, зазначених в Положенні про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженому наказом Міністерства транспорту України 22.04.2006 № 261, та оплатити їх. Відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди № 5 до договору модернізації в обсязі капітального ремонту для продовження терміну служби (КРП) в період з травня по червень 2017 року підлягав електровоз приписки локомотивного депо Куп`янськ ВЛ82м № 086. Згідно відомостей в технічному паспорті електровоза ВП82м № 086 капітальний ремонт з продовженням терміну служби (КРП) був виконаний в червні 2017 року. Заводський ремонт тягового трансформатора ОДЦЕ-4000/25 електровозу ВЛ82м № 086 першого обсягу в рамках дії договору був проведений, згідно відміток в технічному паспорті, 23.06.2017. Акт приймання електровозу після модернізації в обсязі КРП в цілому складений 30.06.2017. Відповідно до п. 8.2 договору після модернізації гарантійний термін в цілому на ТРС встановлюється півтора року з дня підписання акту введення в експлуатацію. Введення в роботу (експлуатацію) електровозу після капітального ремонту відбулося 06.07.2017, про що свідчить відповідний акт 25.01.2018 о 09 год. 18 хв. на 124 км пікет 1 перегону Свинківка-Божкове сталася пожежа, яку було ліквідовано о 12 год. 03 хв. 25.01.2018. Внаслідок тривалої пожежі локомотиву була нанесена значна матеріальна шкода, що детально описана в акті технічного стану електровозу № 086 при первинному огляді від 29.01.2018. 30.01.2018 сторонами у справі був складений Акт-рекламація № 1 (з особистою думкою представника ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» та поясненнями представників виробничого підрозділу «Локомотивне депо Куп`янськ» по суті особистої думки відповідача). Згідно з зазначеним Актом-рекламацією № 1 від 30.01.2018 випадок виходу з ладу тягового трансформатора ОДЦЕ-4000/25 електровозу ВЛ82м № 086 відбувся через руйнування ізолятора вводу (схемне позначення А) з послабленням його ущільнення та витіканням трансформаторного мастила з тягового трансформатора з наступним торканням струмоведучими частинами вводу корпусу бака трансформатора, що призвело до появи електричного розряду та, як наслідок, спалаху парів мастила та розповсюдження пожежі на ізоляцію електричного обладнання електровозу. Через незгоду представників відповідача з висновками акту-рекламації та доводами представників служби локомотивного господарства позивача на підставі п. 10.2 договору та п. 5.16 Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу за рахунок позивача 15.06.2018 було проведено комплексне комісійне пожежно-технічне та електротехнічне дослідження № 2299/12944/12945 Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл.професора М.С. Бокаріуса, що підтвердило висновки Акту-рекламації № 1. Так, відповідно до вказаного Висновку № 2299/12944/12945 від 15.06.2018 осередок пожежі знаходився в просторі розміщення порцелянового ізолятору фазного високовольтного вводу трансформатора ОДЦЕ-4000/25 високовольтної камери другої секції електровоза ВЛ82м № 086. Джерелом запалювання на трансформаторі ОДЦЕ-4000/25 високовольтної камери другої секції електровоза ВЛ82м № 086 була небезпечна теплова енергія електричного струму від дугового роз`єднання струмопровідної латунної шпильки вводу під напругою змінного струму 25 кВ у місці існування технологічного дефекту внаслідок одночасного існування небезпечних чинників (великі умові навантаження, дефект струмопровідної латунної шпильки вводу та великими перехідними опорами). Технічною причиною пожежі в електровозі ВЛ82м № 086 є займання трансформаторного мастила і навколо розташованої ізоляції електричних проводів в місці розташування порцелянового ізолятору фазного високовольтного вводу трансформатора ОДЦЕ-4000/25 високовольтної камери під впливом небезпечної теплової енергії електричного струму від дугового роз`єднання струмопровідної латунної шпильки вводу під напругою змінного струму 25 кВ у місці існування технологічного дефекту внаслідок одночасного існування небезпечних чинників (великі струмові навантаження, дефект струмопровідної латунної шпильки вводу та великими перехідними опорами). Висновок № 2299/12944/12945 досліджувався за участю представників відповідача на нараді при голові Департаменту локомотивного господарства ПАТ «Укрзалізниця» 13.09.2018 та випадок пожежі остаточно визнаний таким, що стався з технічної причини внаслідок неналежного контролю за дотриманням технологічних операцій при виконанні ремонту в обсязі КРП в умовах ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод». Відповідно до п. 6.6 договору у разі неналежного виконання Виконавцем умов договору, він зобов`язаний відшкодувати Замовнику завдані цим збитки в порядку, передбаченому статтями 22, 623 ЦК України, у повній сумі понад штрафні санкції. Також, згідно з п. 8.5 договору при виході з ладу складових частин, встановлених при модернізації, в гарантійний період, Виконавець сплачує Замовнику понесені витрати на усунення дефекту та штраф у розмірі 20 % вартості від неякісно виконаної модернізації (неякісно модернізованих або нових складових частин, які встановлені Виконавцем при модернізації). Відповідно до Висновку експертів за результатами проведення інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи у господарській справі № 908/239/19 від 29.11.2021 № 4299 безпосередньою технічною причиною виходу з ладу електровоза є відмова контактного з`єднання, основною із першопричин виникнення якої стала невідповідність нормативних та фактичних дій посадових осіб ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» в частині не здійснення заміни від час ремонту ковпака фазного високовольтного вводу трансформатора під час ремонту електровоза ВЛ82М на новий або на такий, що ще не відпрацював свій ресурс. Крім того, у Висновку експертів зазначено про те, що дії посадових осіб відповідача, які організовували проведення ремонту електровозу ВЛ82м № 086, не відповідали вимогам п., п. 9.1, 9.11 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за №50/1854), п. 1.8 Положення про планово-попереджувальну систему ремонту і технічного обслуговування тягового та моторвагонного рухомого складу (електровозів, тепловозів, електро та дизель-поїздів), затвердженого наказом Укрзалізниці від 15.10.2015 № 429-од, п. 9.21.3 Правил капітального ремонту КР-1, КР-2 електровозів змінного струму серій ВЛ80в/і, ВЛ82М, затверджених наказом Укрзалізниці від 16.03.2006 №253-ЦЗ. Також у вказаному Висновку експертів окремо наголошено про те, що рух електровоза ВЛ82м № 086 по перегону Свинківка-Божково 25.01.2018 у діапазоні швидкостей та потужностей, при яких виникають максимальні струмові навантаження на обмотки трансформатора ОДЦЕ-4000/25, при умові використання надійного обладнання загрози безпеці не створював. Отже, за умови проведення якісної модернізації вказаному електровозу його рух з максимальними струмовими навантаженнями не призвів би до відмови контактного з`єднання між шпилькою та ковпаком фазного високовольтного вводу трансформатора ОДЦЕ-4000/25 другої секції електровоза ВЛ82м № 086 при русі електровоза та, як наслідок, унеможливив би виникнення пожежі. За таких обставин, позивач вважає, що єдиною причиною, яка і призвела до пожежі на вказаному електровозі, є неналежне проведення відповідачем його модернізації. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов в редакції заяви про зміну позовних вимог задовольнити повністю, стягнути з відповідача на його користь 13332,08 грн. витрат (збитків), пов`язаних з усуненням пошкоджень та ліквідацією пожежі, 30360,00 грн. штрафу на підставі п. 8.5 договору на модернізацію тягового рухомого складу № 42/2017-ЦЮ від 04.05.2017, 49935,10 грн. витрат, понесених на проведення експертного дослідження, а також зобов`язати відповідача власними силами за рахунок власних коштів виконати гарантійний ремонт електровозу ВЛ82м № 086 та зобов`язати відповідача відновити працездатність електровозу ВЛ82м № 086 з відновленням або заміною всіх частин, елементів, деталей, агрегатів та вузлів, пошкоджених внаслідок пожежі, з поверненням його власнику АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця». Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Відповідач проти позову заперечив, заявлені позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими і недоведеними. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що на виконання укладеного сторонами договору на модернізацію тягового рухомого складу № 42/2017-ЦЮ від 04.05.2017 відповідно до Акту від 13.12.2017 приймання з капітального ремонту (модернізації) тягового рухомого складу, його вузлів та агрегатів 13.12.2017 відбулося приймання з ремонту електровозу ВЛ82м № 086. У той же час, відповідно акту від 06.07.2017 та Акту-рекламації № 1 від 30.01.2018 електровоз ВЛ82м № 086 введений в експлуатацію 06.07.2017. Таким чином, до закінчення ремонту електровозу відповідно до умов договору позивач розпочав експлуатацію електровозу, який вийшов з ладу. Відповідно до Акту-рекламації № 1 від 30.01.2018 відповідач не погодився з думкою представників позивача та виклав окрему думку щодо причин виходу з ладу електровозу ВЛ82м № 086. Так, в окремій думці зазначено, що причиною виходу з ладу електровозу є порушення вимог по технічному обслуговуванню та експлуатації електровозу: несвоєчасне проведення технічного обслуговування ТО-2 та ПР-1, несвоєчасне реагування на зауваження локомотивних бригад, систематична експлуатація електровозу в аварійних режимах. Як передбачено п. 1.3.6 Правил технічного обслуговування і поточного ремонту електровозів змінного струму ВЛ60к, ВЛ60п, ВЛ80к, ВЛ80с, ВЛ80т, ВЛ82м періодичність технічного обслуговування ТО-2 установлюється наказом Укрзалізниці, виходячи з місцевих умов, але не більше ніж через 48 годин. Відповідно до п. 1.1.10 вказаних Правил нова документація по експлуатації і ремонту електровозів не повинні суперечити вимогам цих правил. Відповідно до Акту рекламації № 1 від 30.01.2018 на момент виходу з ладу електровозу ВЛ82м № 086 після ремонту у відповідача електровоз мав пробіг 78 865 км. Журнал ТУ 152 на вказаному електровозі, в якому зазначається технічний стан електровозу, дії щодо обслуговування електровозу, його ремонту, тощо, позивач розпочав вести тільки 18.12.2017. В окремій думці зазначено, що мало місце постійне порушення вказаних норм, що у свою чергу унеможливлює відповідальність відповідача за вихід з ладу електровозу, так як позивачем порушені умови технічного обслуговування електровозу. Більш того, як слідує з матеріалів справи, електровоз, який вийшов з ладу проходив дослідну експлуатацію у позивача. При цьому, про проведення дослідної експлуатації, до початку модернізації електровозу, відповідач не був ознайомлений та повідомлений, а значить не міг врахувати умови дослідної експлуатації при виконанні модернізації електровозу. Відповідач не може нести відповідальність та гарантійні зобов`язання при проведенні дослідів та експериментів на об`єкті гарантійного обслуговування, якщо такі досліди та експерименти проводились без погодження з відповідачем. Щодо Висновку експертного комплексного комісійного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження № 2299/12944/12945 Харківського НДІСЕ ім. засл.проф. М.С.Бокаріуса, який надав позивач, то відповідач вважає, що вказаним висновком встановлено технічну причину пожежі, але не надано відповіді на основне запитання: причиною виходу з ладу електровозу є неякісний ремонт (модернізація) або не виконання Замовником вимог по його технічному обслуговуванню та експлуатації. Викладений представниками відповідача у Акті рекламації № 1 від 30.01.2018 висновок, що причиною виходу з ладу електровозу є порушення вимог по технічному обслуговуванню та експлуатації електровозу підтверджується також, на думку відповідача, висновком судової інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи, проведеної у справі № 908/239/19. Так відповідно до висновків від 29.11.2021 № 4299 ЛНДІСЕ позивачем порушено вимоги нормативних документів, які регламентують процес технічного обслуговування та експлуатації електровозу ВЛ82м № 086. Дії позивача, який прийняв рішення про допуск до подальшої експлуатації електровозу ВЛ82м № 086 після закінчення його призначеного терміну служби, не відповідали вимогам пункту 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом № 411 від 20.12.1996 Міністерства транспорту України, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 за № 50/1854. Відповідно до вказаного п. 9.1 Правил рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування. Запобігання появи несправностей і забезпечення встановлених строків служби рухомого складу має бути головним у роботі осіб, відповідальних за його технічне обслуговування і ремонт. Крім цього, як зазначили експерти, при здійсненні дослідної експлуатації дії позивача не відповідали вимогам вказаного п. 9.1 Правил та п. 5.3 Програмиметодики проведення дослідної експлуатації локомотивів із запровадженням нових нормативів періодичності проведення ремонтів та технічних обслуговувань за системою ремонту із урахуванням фактично виконаного об`єму ремонтних робіт. Відповідно до вказаних висновків експертів за результатами проведеної інженерно-технічної (залізнично-транспортної) безпосередньою технічною причиною виходу з ладу електровозу стали наступні причини: - першою першопричиною невідповідність нормативних та фактичних дій позивача, що проявились у недотриманні встановлених строків служби трансформатора, який вийшов з ладу і продовження його експлуатації у граничному стані; - третьою першопричиною - невідповідність нормативних та фактичних дій позивача у процесі дослідної експлуатації електровозу ВЛ82м № 086, що проявилась у відсутності аналізу причин повторюваних відмов другої секції даного електровозу і запобігання їх повторній появі; - четвертою першопричиною рух електровозу ВЛ82м № 086 по перегону Свінківка-Божково 25.01.2018 у діапазоні швидкостей та потужностей, при яких виникають максимальні струмові навантаження на обмотки трансформатора. Аналогічну позицію займали і представники відповідача при складанні Акту рекламації № 1 від 30.01.2018. Зокрема, представники відповідача в окремій думці до Акту рекламації № 1 зазначили, що однією з причин виходу з ладу електровозу є несвоєчасне реагування на зауваження локомотивних бригад, систематична експлуатація електровозу в аварійних режимах. За таких обставин, відповідач вважає, що судовою експертизою встановлені факти, які виключають виконання відповідачем гарантійних зобов`язань за договором, так як позивачем не виконувались належним чином вимоги по технічному обслуговуванню та експлуатації електровозу. Також відповідач вважає, що позивачем заявлено позовну вимогу про виконання гарантійного ремонту та відновлення працездатності електровозу ВЛ 82м №0 86 з пропуском строку позовної давності. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що статтею 863 ЦК України визначено, що до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником. Відповідно до приписів статті 864 ЦК України якщо договором підряду або законом встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, перебіг позовної давності починається від дня заявлення про недоліки. Підставою позову по справі є договір на модернізацію тягового рухомого складу № 42/2017-ЦЮ від 04.05.2017 між позивачем та відповідачем, який за своєю правовою природою є договором підряду. Позивач викликав відповідача на розслідування пожежі на електровозі 26.01.2018, а у відповідності до Акту рекламації № 1 від 30.01.202018 відповідачу необхідно замінити або відремонтувати секцію № 2 електровозу ВЛ82м № 086 за власний рахунок на протязі 20 днів (п., п. 16, 17 Акту рекламації від 30.01.2018). Таким чином, вимога про виконання гарантійного ремонту та відновлення працездатності електровозу ВЛ 82м №0 86 заявлена позивачем поза межами строку позовної давності. Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Стосовно позовної вимоги про відновлення працездатності усього електровозу, то відповідач вважає, що така вимога не може бути задоволена судом з огляду на таке. У відповідності до Акту рекламації № 1 від 30.01.2018, Акту технічного стану електровозу ВЛ82м № 086 при первинному огляді від 29.01.2018 при пожежі пошкоджена секція № 2 електровозу, а ознак пошкодження секції № 1 електровозу не виявлено. Відповідач не може відповідати за відновлення роботи всього електровозу у тому числі секції № 1, так як вона не була пошкоджена при пожежі. Більш того, у якому стані секція № 1 електровозу взагалі не відомо. Електровоз ВЛ82м № 086 не знаходився в експлуатації з січня 2018 року, тому строки на експлуатацію деяких елементів електровозу вже сплили, при цьому, такі елементи електровозу не були пошкоджені при пожежі у січні 2018 року, а їх відновлення та/ або заміна не є обов`язком відповідача. Більш того, відповіді на питання, чи взагалі можливе відновлення електровозу при спливі служби деяких його елементів немає, так як відповідні дослідження та роботи позивачем не проведено. Згідно з картою обстеження технічного стану несучих конструкцій електровозу серії ВЛ82м № 086, картою № 143 оцінювання стану несучих конструкцій електровоза серії ВЛ82м № 086 при проведені КРП (дата обстеження 21.03.2017-07.06.2017) комісією у складі представників позивача та відповідача пропонується продовжити строк служби електровоза до 31.03.2024 за винятком рами візка № 6137-3. Строк служби рами візка № 6137-3 продовжити до 30.06.2018 за умов виконання рекомендацій щодо контролю рами візка № 6137-3 під час експлуатації, викладених в бюлетені НДКТІ. Продовження строку служби стосується виключно несучих конструкцій електровозу ВЛ82м № 086 та які не були пошкоджені 25.01.2018. Таким чином, строк служби рами візка № 6137-3 електровозу вже сплив 30.06.2018, а строк служби інших несучих конструкцій електровозу сплив 31.03.2024. Вказане унеможливлює виконання вимоги позивача про відновлення працездатності електровозу взагалі. За таких обставин, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів

УСТАНОВИЛА

04.05.2017 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (станом на час розгляду справи Акціонерне товариство «Українська залізниця», Замовник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (Виконавець, відповідач у справі) був укладений Договір № 42/2017-ЦЮ на модернізацію тягового рухомого складу (надалі - Договір) з відповідними додатками до нього та додатковими угодами, укладеними сторонами (т.1, а.с.19-44).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що відповідно до умов цього Договору Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання послуг з модернізації тягового рухомого складу (далі - ТРС), переданого Виконавцю Регіональною філією «Південна залізниця» (Отримувач) згідно з «Правилами капітального ремонту КР-1, КР-2 електровозів змінного струму серій ВЛ80 в/і, ВЛ82м» ЦТ-0134, затверджених та введених в дію наказом Укрзалізниці від 16.03.2006 № 253-ЦЗ і Повідомлення 105.14.041-13 про зміну № 3 ТУ У 35.2-01124483-018-2003 «Електровози серії ВЛ80 з наднормативним терміном служби. Капітальний ремонт для продовження терміну служби (КРП). Технічні умови» в обсягах згідно додатку 1 до цього Договору.

Обсяги модернізації ТРС визначені Протоколом узгодження обсягів виконання модернізації ТРС та розрахунок суми Договору (Додаток 1).

Виконавець зобов`язується надати у встановлений строк послуги з модернізації ТРС, Замовник в особі Отримувача зобов`язується прийняти їх, відповідно до вимог, зазначених в «Положенні про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу», затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 №261, а Замовник оплатити послуги.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що подача виконавцю ТРС на модернізацію і здача з модернізації для слідування в депо приписки проводиться згідно з Додатком 4 до Договору, узгодженим Отримувачем та Виконавцем в порядку, згідно з «Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу», затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 №261, та укомплектованим вузлами та агрегатами в межах планово-розрахункової вартості модернізації ТРС.

Відповідно до пункту 2.3 Договору здача та приймання на модернізацію ТРС оформлюється «Актом приймання і попереднього зовнішнього огляду ТРС»№ по формі ЗРУ-1, дата підписання акту є датою початку модернізації. Термін простою ТРС при виконанні модернізації повинен відповідати Нормам простою тягового рухомого складу в капітальних ремонтах згідно Додатку 8. У випадку, якщо фактична загальна вартість модернізації ТРС не перевищує договірну (Додаток 2), однак має місце перерозподіл фактичної вартості відносно договірної між складовими модернізації в зв`язку із фактичним станом вузлів та агрегатів одиниці ТРС (Додаток 3), розрахунок проводиться по фактично виконаній модернізації.

Після модернізації ТРС, проведеної Виконавцем на його території, здійснюється обкатка та здача ТРС для слідування в депо приписки із підписанням Акту здачі для слідування ТРС в депо приписки. Виконавець зобов`язаний в добовий термін повідомити Отримувача про закінчення модернізації відповідно до наказу Мінтрансу України від 22.04.2002 № 261 та дату прибуття представників Отримувача для прийняття ТРС з модернізації. Про дату прибуття ТРС в депо приписки Отримувач в добовий термін після прибуття ТРС повідомляє Виконавця, а при необхідності, за вимогою Виконавця, надає документи, підтверджуючі дату прибуття ТРС після модернізації на територію Отримувача в депо приписки. (п. 2.5 Договору)

Згідно з пунктом 2.6 Договору після прибуття ТРС в депо приписки протягом трьох робочих днів проводиться введення ТРС в експлуатацію, складається та підписується двосторонній Акт приймання з модернізації тягового рухомого складу, його вузлів та агрегатів за формою згідно з Додатком 6 до Договору, Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів за встановленою формою ОЗ-2, затвердженою наказом Мінстату України від 29.12.1995 № 352, за підписом представників Отримувача та Виконавця і проводиться введення ТРС в експлуатацію. В разі наявності на ТРС дефектів модернізації, виявлених під час його обкатки, Отримувачем та Виконавцем складається Дефектний акт з переліком виявлених зауважень. Дефектний акт та Акт приймання з модернізації тягового рухомого складу, його вузлів та агрегатів підписується Отримувачем та Виконавцем у день закінчення усунення всіх зауважень.

Виконавець має право контролювати умови експлуатації ТРС протягом гарантійного терміну. (пункт 2.7. Договору)

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна модернізації одиниці ТРС визначається узгодженим сторонами Протоколом узгодження обсягів виконання модернізації ТРС та розрахунку суми договору (Додаток 1). До Протоколу узгодження обсягів виконання модернізації ТРС та розрахунку суми договору додаються планові калькуляції з розшифровками по статтях витрат (матеріальних витрат із зазначенням їх типу, марки, ДСТУ, трудомісткості робіт, основної та додаткової заробітної плати, накладних витрат, витрат на збут та інше).

Пунктом 8.1 Договору визначено, що гарантії Виконавця та якість модернізації визначаються Договором та Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261.

Умовами п. 8.2 Договору сторони передбачили, що після модернізації гарантійний термін в цілому на ТРС встановлюється півтора року з дня підписання акту введення в експлуатацію, якщо інше не передбачено в п. 8.3 Договору

Гарантійні терміни на окремі вузли, агрегати і деталі, встановлені на модернізований ТРС, встановлюється згідно з додатком 5 до даного Договору (п. 8.3).

За умовами п. 8.4 Договору на виявлені Отримувачем дефекти модернізації ТРС в гарантійний термін експлуатації складається Акт-рекламація по формі згідно додатка 7.

Згідно з п. 6.6 Договору у разі неналежного виконання Виконавцем умов цього Договору, він зобов`язаний відшкодувати Замовнику завдані цим збитки в порядку, передбаченому статтями 22, 623 ЦК України, у повній сумі понад штрафні санкції.

У пункті 8.5 Договору також передбачено, що при виході з ладу складових частин, встановлених при модернізації в гарантійний період Виконавець сплачує Замовнику понесені витрати на усунення дефекту та штраф у розмірі 20 % вартості від неякісно виконаної модернізації (неякісно модернізованих або нових складових частин, які встановлені Виконавцем при модернізації). Усунення дефектів модернізації Виконавцем на місці, в умовах депо, проводиться в термін, який вказується в акті-рекламації та не повинен перевищувати 15 календарних днів. Усунення дефектів модернізації виконавцем в умовах підприємця Виконавця проводиться в термін, який вказується в акті-рекламації та не повинен перевищувати 20 робочих днів. У разі нанесення Виконавцем Замовнику збитків внаслідок неякісної модернізації вузла або агрегату, останні стягуються Замовнику в повному обсязі понад штрафні санкції.

Порядок взаємодії Замовника і Виконавця при виникненні відмов модернізації ТРС та його обладнання в гарантійний термін проводиться згідно з Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 22.042002 № 261 і Інструкцією «О порядке приеки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7 (зі змінами та доповненнями). (п. 8.6 Договору).

Пунктом 12.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 31.01.2018 № 5 визначено, що даний Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 30.06.2018 (включно), але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

Як вбачається з Додатку 1 «Протокол узгодження обсягів виконання модернізації ТРС та розрахунку суми договору» до Додаткової угоди від 31.01.2018 № 5 модернізації в обсязі капітального ремонту для продовження терміну служби (КРП) в період з травня по червень 2017 року підлягав електровоз приписки локомотивного депо Куп`янськ ВЛ82м № 086.

Відповідно до додатків до Договору та додаткових угод до нього: Додаток 1 «Протокол узгодження обсягів виконання модернізації ТРС та розрахунку суми договору»; Додаток 2 «Протокол узгодження договірної ціни модернізації ТРС»; Додаток 3 «Розшифровка договірних цін ремонту вузлів та агрегатів, які входять до складу ремонту ТРС» сторонами визначено перелік, обсяг та вартість модернізації в обсязі капітального ремонту для продовження терміну служби (КРП) електровозу приписки локомотивного депо Куп`янськ ВЛ82м № 086, яка складає 45 760 518,17 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з Додатком 1 «Протокол узгодження обсягів виконання модернізації ТРС та розрахунку суми договору» до Додаткової угоди від 31.01.2018 № 5 сторонами затверджено помісячний графік подачі в модернізацію і здачі ТРС з модернізації для слідування в депо приписки в травні 2017 року січня 2018 року.

Наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать, що згідно відомостей Технічного паспорту електровоза ВЛ82м № 086 капітальний ремонт з продовженням терміну служби (КРП) був виконаний в червні 2017 року.

Заводський ремонт тягового трансформатораОДЦЕ-4000/25 електровозу ВЛ82м № 086 першого обсягу в рамках дії Договору був проведений, згідно відміток в технічному паспорті, 23.06.2017.

Акт приймання електровозу ВЛ82м № 086 після модернізації в обсязі КРП в цілому складений 30.06.2017.

Введення в роботу (експлуатацію) електровозу ВЛ82м № 086 після капітального ремонту відбулося 06.07.2017.

З матеріалів справи судом встановлено, що 25.01.2018 о 09 год. 18 хв. (поїзд № 2160 вагою 4449 т., 224 осі) на перегоні Свинківка-Божково спрацював головний вимикач типу ВОВ25/4М в секції 2. При огляді електровозу було виявлено наявність сильного задимленні прохідного коридору в секції 2. Після зупинки поїзда на 124 км пікет 1 перегону Свинківка-Божкове в 09 год. 19 хв. машиністом було виявлено осередок займання обладнання в районі тягового трансформатора. О 09 год. 24 хв. була відімкнута акумуляторна батарея, поїзд закріплений, локомотивна бригада намагалася загасити пожежу власними силами. Внаслідок значного задимлення та швидкого розповсюдження пожежі погасити пожежу вогнегасниками, піском, наявними на локомотиві, не вдалося. Після прибуття чергового караулу ДПРЧ-3 м. Полтава та пожежного поїзда станції Полтава пожежу було локалізовано об 11 год. 39 хв. та ліквідовано о 12 год. 03 хв. 25.01.2018.

Внаслідок тривалої пожежі локомотиву була нанесена матеріальна шкода, що детально описана в Акті технічного стану електровозу ВЛ82м № 086 при первинному огляді від 29.01.2018 (т.1, а.с.74).

Зокрема, відповідно до Акта технічного стану електровозу ВЛ82м № 086 при первинному огляді від 29.01.2018, складеного за участі представників АТ «Українська залізниця» та ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», в результаті огляду секції № 2 електровозу ВЛ82м № 086 виявлено: термічне руйнування панелей апаратів №№ 1,2, панель РЩ та панель зарядного агрегату, датчика боксування; термічне пошкодження блоку контакторів № 1 (контактори, опір послаблення поля, реле, панель рубильників); термічне пошкодження мотор-вентиляторів МВ-1, М.В-2 (з корпусами вентиляторів та генератором керування), термічне пошкодження мотор-компресору НБ-431; термічне пошкодження блоку силових апаратів БСА-2 (опори, лічильник остійного струму, контактори (ПК-340, ПК-341, ПК-342), реле, панель реле контролю напруги, роз`єднувач); термічне пошкодження блоку силових апаратів БСА-3 (спрямлювач, контактори (ПК-340, ПК-342), реле, роз`єднувач, груупові перемикачі); термічне пошкодження випрямляючих установок ВУ-61, У-62; термічне пошкодження дроселів ДС-1, ДС-2, ДС-3 та індуктивних шунтів ІШ-1, ІШ-2; термічне пошкодження елементів схеми визначення роду струму (ТОС-41, УРТ-50, запобіжник); термічне пошкодження згладжуючих реакторів сх.поз. № № 55, 56, опорів сх.поз. R-50, R-51; руйнування ізолятору та оплавлення елементів правого виводу первинної обмотки тягового трансформатора ОДЦЕ-4000/25; руйнування ізолятора та оплавлення елементів головного вводу змінного струму; ознаки перегріву розширювального баку тягового трансформатору ОДЦЕ-4000/25; пошкоджені конденсатори С1, С2,С4, С5, С6, С7, С8, С21, С22, С23 КБГ-112-6 - 36 од., КБГ-П 1-10 - 2 од., КС-0,5-19 - 1 од.; термічне пошкодження обладнання блоку силового трансформатора (опори, трансформатори струму, РЗ-88); термічне пошкодження під кузовної частини головного вимикача ВОВ-25-4М; термічне пошкодження під кузовної частини перемикача ПРТ-71; термічне пошкодження заземлювача ЗВ-2; термічне пошкодження швидкодіючого вимикача, діодів кіл зняття перенапруги; термічне пошкодження ізоляторів дахового обладнання в районі вводу змінного струму; деформація обшиви кузову локомотива; пошкоджено повітря забірних жалюзі кузова локомотива в районі МВ-1, МВ-2; частково пошкоджений шинний монтаж; пошкоджено проводи кондуїтів.

30.01.2018 сторонами у справі був складений Акт-рекламація № 1 (з особистою думкою представника ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» та поясненнями представників виробничого підрозділу «Локомотивне депо Куп`янськ» по суті особистої думки відповідача). (том 1, а.с. 73, 75-80)

Згідно з зазначеним Актом-рекламацією № 1 від 30.01.2018 випадок виходу з ладу тягового трансформатора ОДЦЕ-4000/25 електровозу ВЛ82м № 086 відбувся через руйнування ізолятора вводу (схемне позначення А) з послабленням його ущільнення та витіканням трансформаторного мастила з тягового трансформатора з наступним торканням струмоведучими частинами вводу корпусу бака трансформатора, що призвело до появи електричного розряду та, як наслідок, спалаху парів мастила та розповсюдження пожежі на ізоляцію електричного обладнання електровозу.

Відповідач не погодився з висновками представників позивача в Акті-рекламації № 1 від 30.01.2018 та виклав окрему думку щодо причин виходу з ладу електровозу ВЛ82м № 086. Так, в окремій думці зазначено, що причиною виходу з ладу електровозу є порушення вимог по технічному обслуговуванню та експлуатації електровозу: несвоєчасне проведення технічного обслуговування ТО-2 та ПР-1, несвоєчасне реагування на зауваження локомотивних бригад, систематична експлуатація електровозу в аварійних режимах. Як передбачено п. 1.3.6 Правил технічного обслуговування і поточного ремонту електровозів змінного струму ВЛ60к, ВЛ60п, ВЛ80к, ВЛ80с, ВЛ80т, ВЛ82м періодичність технічного обслуговування ТО-2 установлюється наказом Укрзалізниці, виходячи з місцевих умов, але не більше ніж через 48 годин. Відповідно до п. 1.1.10 вказаних Правил нова документація по експлуатації і ремонту електровозів не повинні суперечити вимогам цих правил. В окремій думці зазначено, що мало місце постійне порушення вказаних норм, що у свою чергу унеможливлює відповідальність ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» за вихід з ладу електровозу, так як АТ «Укрзалізниця» порушені умови технічного обслуговування електровозу ВЛ82м № 086. Більш того, електровоз, який вийшов з ладу, проходив дослідну експлуатацію у позивача. При цьому, про проведення дослідної експлуатації, до початку модернізації електровозу, відповідач не був ознайомлений та повідомлений, а значить не міг і врахувати умови дослідної експлуатації при виконанні модернізації електровозу. ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» не може нести відповідальність та гарантійні зобов`язання при проведенні дослідів та експериментів на об`єкті гарантійного обслуговування, якщо такі досліди та експерименти проводились без погодження з ним.

На підставі зазначених документів начальником виробничого підрозділу «Локомотивне депо Куп`янськ» регіональної філії «Південна залізниця»«Укрзалізниця» 30.01.2018 затверджено Розрахунок прямих матеріальних збитків від пожежі, що сталася на 124 км 1 пікет на перегоні Свинківка-Божково 25.01.2018, на електровозі ВЛ82м № 086 на загальну суму 543 454,41 грн. (том 4, а.с. 141-142).

14.02.2018 зазначений випадок пожежі був розглянутий на нараді під головуванням першого заступника директора Департаменту локомотивного господарства ПАТ «Укрзалізниця» за участі представників відповідача. На зазначеній нараді встановлено, що збитки внаслідок пожежі склали: прямі - 544 076,12 грн.; побічні збитки 441 736,61 грн. При цьому постановлено провести повторну нараду по розгляду випадку пожежі на електровозі ВЛ82м № 086 після отримання висновку незалежної пожежно-технічної експертизи.

Через незгоду представників відповідача з висновками Акту-рекламації № 1 від 30.01.2018, Акту службового розслідування пожежі від 31.01.2018 та доводами представників служби локомотивного господарства позивача на підставі п. 10.2 Договору та п. 5.16 Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу за рахунок позивача 15.06.2018 було проведено комплексне комісійне пожежно-технічне та електротехнічне дослідження № 2299/12944/12945 Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл.професора М.С. Бокаріуса. (том 1, а.с. 86-119)

Відповідно до вказаного Висновку № 2299/12944/12945 від 15.06.2018 осередок пожежі знаходився в просторі розміщення порцелянового ізолятору фазного високовольтного вводу трансформатора ОДЦЕ-4000/25 високовольтної камери другої секції електровоза ВЛ82м № 086. Джерелом запалювання на трансформаторі ОДЦЕ-4000/25 високовольтної камери другої секції електровоза ВЛ82м № 086 була небезпечна теплова енергія електричного струму від дугового роз`єднання струмопровідної латунної шпильки вводу під напругою змінного струму 25 кВ у місці існування технологічного дефекту внаслідок одночасного існування небезпечних чинників (великі умові навантаження, дефект струмопровідної латунної шпильки вводу та великими перехідними опорами). Технічною причиною пожежі в електровозі ВЛ82м № 086 є займання трансформаторного мастила і навколо розташованої ізоляції електричних проводів в місці розташування порцелянового ізолятору фазного високовольтного вводу трансформатора ОДЦЕ-4000/25 високовольтної камери під впливом небезпечної теплової енергії електричного струму від дугового роз`єднання струмопровідної латунної шпильки вводу під напругою змінного струму 25 кВ у місці існування технологічного дефекту внаслідок одночасного існування небезпечних чинників (великі струмові навантаження, дефект струмопровідної латунної шпильки вводу та великими перехідними опорами).

Висновок № 2299/12944/12945 досліджувався за участю представників відповідача на нараді при голові Департаменту локомотивного господарства ПАТ «Укрзалізниця» 13.09.2018 та випадок пожежі остаточно визнаний таким, що стався з технічної причини внаслідок неналежного контролю за дотриманням технологічних операцій при виконанні ремонту в обсязі КРП в умовах ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод».

Пунктом 3 Протоколу наради від 13.09.2018 щодо повторного розгляду випадку пожежі на електровозі ВЛ82 м № 086 приписки виробничого підрозділу «Локомотивне депо Куп`янськ», що сталася 25.01.2018 на перегоні Свинківка-Божково, постановлено ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» направити компетентних фахівців до виробничого підрозділу «Локомотивне депо Куп`яньк» для дефектації електровозу ВЛ82 № 086 та виконати відновлення працездатності зазначеного електровозу.

На виконання цього вказаного протокольного рішення за участі представників позивача та відповідача складено Актом огляду технічного стану електровозу ВЛ82м № 086 від 18-19.09.2018, яким зафіксовано перелік пошкоджень електровозу. (том 4, а.с. 152)

01.10.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію № Т-11/1136, в якій із посиланням на умови п., п. 6.6, 8.5 Договору вимагав перерахування на свій рахунок 63 267,18 грн. витрат Замовника, пов`язаних з усуненням пошкоджень та ліквідацією пожежі, яка сталася 25.01.2018 внаслідок дефекту вводу тягового трансформатора ОДЦЕ-4000/25 електровозу ВЛ82м № 086, що є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, та 30 360,00 грн. штрафу.

Листом від 07.11.2018 № 9423 відповідач претензію позивача № Т-11/1136 від 01.10.2018 відхилив, із посиланням на ненадання позивачем всіх документів в її обґрунтування.

Матеріалами справи підтверджено, що відновлення працездатності пошкодженого внаслідок пожежі електровозу ВЛ82м № 086 приписки виробничого підрозділу «Локомотивне депо Куп`янськ» відповідачем не здійснено.

Листування між сторонами у справі з цього приводу позитивного результату не дало.

Так, відповідно до листа директора з інженерно-технічного забезпечення АТ «Укрзалізниця» від 26.03.2019 № ЦЦТех-11/91 за результатами розгляду листа відповідача від 15.03.2019 № 2299 повідомлено про те, що пропозиція ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» стосовно забезпечення відновлення електровозу ВЛ82м № 086 вузлами, запчастинами та іншими матеріалами, які мають надатися позивачем, суперечить умовам укладеного Договору № 42/2017-ЦЮ від 04.05.2017 на модернізацію тягового рухомого складу та Положенню про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі (в редакції заяви про зміну позовних вимог), предметом якого є вимоги про: стягнення з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» 13 332,08 грн. витрат (збитків), пов`язаних з усуненням пошкоджень та ліквідацією пожежі, 30 360,00 грн. штрафу на підставі п. 8.5 Договору на модернізацію тягового рухомого складу № 42/2017-ЦЮ від 04.05.2017, 49 935,10 грн. витрат, понесених на проведення експертного дослідження, а також про зобов`язання відповідача власними силами за рахунок власних коштів виконати гарантійний ремонт електровозу ВЛ82м № 086 та зобов`язання відповідача відновити працездатність електровозу ВЛ82м № 086 з відновленням або заміною всіх частин, елементів, деталей, агрегатів та вузлів, пошкоджених внаслідок пожежі, з поверненням його власнику АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця».

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновків про часткове задоволення позовних вимог в повному, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладено Договір на модернізацію тягового рухомого складу № 42/2017-ЦЮ від 04.05.2017, з умов якого вбачається надання послуг з капітального ремонту з продовженням терміну служби тягового рухомого складу, тобто передбачено певний кінцевий результат. Отже, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому взаємовідносини між сторонами регулюються нормами, що стосуються договору підряду.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Статтею 859 ЦК України унормовано, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

У розумінні наведених норм предметом договору підряду є виконання певних робіт за завданням другої сторони (замовника). А гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Умовами п. 8.1 Договору сторони визначили, що гарантії Виконавця та якість капітального ремонту визначається та Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261.

Згідно з пунктом 5.1 названого Положення виконавець гарантує відповідність відремонтованого рухомого складу, вузлів та агрегатів вимогам технічної документації на ремонт та модернізацію, та їх працездатність на протязі гарантійного терміну, при умовах виконання замовником вимог по їх технічному обслуговуванню та експлуатації, викладених в Правилах ремонту, інструкціях та іншій нормативно-технічній документації, затвердженій у встановленому порядку.

Наказом Укрзалізниці № 40-Ц від 30.01.2002 затверджено Правила технічного обслуговування і поточного ремонту електровозів змінного струму ВЛ60к, ВЛ60п, ВЛ80к, ВЛ80к, ВЛ80с, ВЛ80т, ВЛ82м, які встановлюють основні положення системи планово-попереджувального ремонту і технічного обслуговування в депо електровозів змінного струму та є обов`язковими для всіх працівників залізничного транспорту, пов`язаних з поточним ремонтом, технічним обслуговуванням і експлуатацією електровозів (п. 1.1.1, п. 1.1.5).

Відповідно до п. 1.3.2 цих Правил поточний ремонт ПР-1 призначений для відновлення основних експлуатаційних характеристик та працездатності електровозів шляхом ревізії, ремонту і заміни окремих апаратів, вузлів і агрегатів, регулювання і випробування, а також часткової модернізації.

В ході судового вирішення спору судом встановлено, що у зв`язку з недостатньою кількістю тягового рухомого складу в АТ «Укрзалізниця» існує практика продовження терміну служби тягового рухомого складу шляхом виконання ремонту КРП (капітального ремонту з продовженням терміну служби).

Разом із тим, згідно вимог пункту 1.8 Положення про планово-попереджувальну систему ремонту і технічного обслуговування тягового та моторвагонного рухомого складу (електровозів, тепловозів, електро та дизель-поїздів), затвердженого наказом Укрзалізниці 15.10.2015 № 429-Ц\од, при даному виді ремонту кабельно-провідникова продукція та обладнання з виробленим ресурсом замінюється повністю на таке, що ще не відпрацювало свій ресурс, а не ремонтується.

Відповідно Договору № 42/2017-ЦЮ від 04.05.2017 стосовно електровозу ВЛ82м № 086 здійснювався капітальний ремонт саме для продовження терміну його служби. При цьому відповідно вимог Технічного регламенту, Правил технічної експлуатації залізниць України, Положення про планово-попереджувальну систему ремонту і технічного обслуговування тягового та моторвагонного рухомого складу (електровозів, тепловозів, електро та дизель-поїздів), Правил капітального ремонту виконання вказаних робіт мало б здійснюватись з обов`язковим врахуванням строку експлуатації електровозу, капітальний ремонт якого здійснювався, та умови його подальшої експлуатації, що забезпечують безпеку руху за найбільших установлених значень швидкості руху та навантаження на вісь.

За результатами проведеної модернізації електровоза ВЛ82м № 086 відповідно до умов пункту 8.2 Договору відповідачем встановлено гарантійний термін в цілому на тяговий рухомий склад півтора роки з дня підписання акту введення в експлуатацію. Такий акт був підписаний 06.07.2017.

Однією із складових електровоза ВЛ82м № 086 є тяговий трансформатор ОДЦЕ-4000/25, у якому при проведенні капітального ремонту з продовження терміну служби на ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» необхідно було серед іншого виконати необхідні роботи, які забезпечать надійність трансформатора під час подальшої експлуатації, у тому числі замінити виводи високої напруги, які відпрацювали свій ресурс.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З метою з`ясування питань пов`язаних із дослідженням фактичних дій учасників технічного обслуговування та експлуатації електровозу ВЛ82м № 086 , який вийшов з ладу, та встановлення відповідності цих дій вимогам нормативних документів та технічного стану електровозу судом у даній справі призначалася судова інженерно-технічна (залізнично-транспортна) експертиза, проведення якої доручалося Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали. За результатами проведення судової інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи по справі № 908/239/19 складено Висновок експертів № 4299 від 29.11.2021. (т. 2, а.с. 139-170)

Статтею 104 ГПК України чітко унормовано, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У Висновку експертів № 4299 від 29.11.2021 зазначено, що 25.01.2018 о 09 год. 18 хв. поїзд № 2160 вагою 4449 т., 224 осі на перегоні Свинківка-Божково рухався на підйом крутизною 8,2 0/00 при своїй повній потужності у зоні максимальних струмових навантажень.

Електровоз ВЛ82м № 086, який побудовано 31.03.1979, у тому числі його тяговий трансформатор другої секції, експлуатувався 25.01.2018 з закінченим призначеним терміном служби.

Як вбачається з Висновку експертів № 4299 від 29.11.2021 в ході експертного дослідження експерти прийшли до висновку, що дії посадових осіб ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», які організовували проведення ремонту електровозу ВЛ82м № 086, не відповідали вимогам пунктів 9.1, 9.11 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854), пункту 1.8 Положення про планово-попереджувальну систему ремонту і технічного обслуговування тягового та моторвагонного рухомого складу (електровозів, тепловозів, електро та дизель-поїздів), затвердженого наказом Укрзалізниці від 15.10.2015 № 429-од, пункту 9.21.3 Правил капітального ремонту КР-1, КР-2 електровозів змінного струму серій ВЛ80в/і, ВЛ82М, затверджених наказом Укрзалізниці від 16.03.2006 № 253-ЦЗ у частині забезпечення надійності роботи контактного з`єднання між шпилькою та ковпаком фазного високовольтного вводу трансформатора 2-ої секції електровоза ВЛ82м № 086.

Так, відповідно до п., п. 9.1, 9.11 Правил технічної експлуатації залізниць України рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування (п. 9.1). Технічні вимоги до спеціального рухомого складу та змінних рухомих одиниць, а також порядок їх технічного обслуговування, ремонту і експлуатації визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (п. 9.11).

Згідно з п. 1.8 Положення про планово-попереджувальну систему ремонту і технічного обслуговування тягового та моторвагонного рухомого складу (електровозів, тепловозів, електро та дизель-поїздів) систему планово-попереджувального ремонту та технічного обслуговування електровозів, тепловозів (тягового рухомого складу (далі - ТРС)), електро та дизель-поїздів, в тому числі міжрегіональних, (моторвагонного рухомого складу (далі - МВРС)) складає, зокрема, капітальний ремонт з продовженням терміну служби (КРП) для відновлення експлуатаційних характеристик, справності та ресурсу на період продовження строку служби понад встановленого, а також модернізації усіх агрегатів, вузлів і деталей, включаючи базові, повної заміни кабельно-провідникової продукції та обладнання з виробленим ресурсом відповідно до технічних умов.

Пунктом 9.21.3 Правил капітального ремонту КР-1, КР-2 електровозів змінного струму серій ВЛ80в/і, ВЛ82М передбачено необхідність проведення робіт, які забезпечать надійність трансформатора під час подальшої експлуатації.

Вказана невідповідність дій посадових осіб відповідача при організації проведення ремонту електровозу ВЛ82м № 086 наведеним вище нормативним вимогам проявилася в тому, що ковпак фазного високовольтного вводу не був замінений на такий, що не відпрацював свій ресурс.

При русі електровоза ВЛ82м № 086 при повній потужності у зоні максимальних струмових навантажень відбулася відмова ненадійного контактного з`єднання між шпилькою та ковпаком фазного високовольтного вводу трансформатора ОДЦЕ-4000/25 другої секції електровоза ВЛ82м № 086.

На основі аналізу механізму виходу з ладу електровозу ВЛ82м № 086 експерти прийшли до висновку, що безпосередньою технічною причиною виходу з ладу електровозу ВЛ82м № 086 25.01.2018 стала відмова ненадійного контактного з`єднання між шпилькою та ковпаком фазного високовольтного вводу трансформатора ОДЦЕ-4000/25 другої секції електровоза ВЛ82м № 086 при русі електровоза з максимальними струмовими навантаженнями. До безпосередньої технічної причини виходу з ладу електровозу ВЛ82м № 086 призвели чотири першопричини та ряд причин-посередників.

Зокрема, як наведено у Висновку експертів № 4299 від 29.11.2021, першою першопричиною, яка призвела до виходу з ладу електровозу ВЛ82м № 086, стала невідповідність нормативних та фактичних дій АТ «Укрзалізниця», що проявилась у недотриманні встановлених строків служби трансформатора ОДЦЕ-4000/25 другої секції електровоза ВЛ82м № 086 і продовження його експлуатації у граничному стані.

Другою першопричиною, яка призвела до виходу з ладу електровозу ВЛ82м № 086, стала невідповідність нормативних та фактичних дій працівників ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» при проведені ремонту трансформатора ОДЦЕ-4000/25 другої секції електровоза ВЛ82м № 086, що проявилось у незабезпечені надійності роботи контактного з`єднання між шпилькою та ковпаком фазного високовольтного вводу. Вказана першопричина формувала загрозу безпеці руху у другому ланцюзі механізму.

Третьою першопричиною, яка призвела до виходу з ладу електровозу ВЛ82м № 086, стала невідповідність нормативних та фактичних дій АТ «Укрзалізниця» у процесі дослідної експлуатації електровозу ВЛ82м №086, що проявилась у відсутності аналізу причин повторюваних відмов другої секції даного електровозу і запобігання їх повторній появі. Вказана першопричина формувала загрозу безпеці руху у третьому ланцюзі механізму.

Четвертою першопричиною, яка призвела до виходу з ладу електровозу ВЛ82м № 086, став рух електровозу ВЛ82м №086 по перегону Свінківка-Божково 25.01.2018 у діапазоні швидкостей та потужностей, при яких виникають максимальні струмові навантаження на обмотки трансформатора ОДЦЕ-4000/25.

На вимогу суду судовими експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, якими складений і підписаний Висновок експертів № 4299 від 29.11.2021, надані суду письмові пояснення по стосовно зазначеного експертного висновку наступного змісту:

«Щодо другої першопричини виходу з ладу електровозу: як вказано у Висновку експертів від 29.11.2021 № 4299, стор. 40, невідповідність нормативних та фактичних дій посадових осіб ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» проявилась у тому, що ковпак фазного високовольтного вводу трансформатора під час ремонту електровоза ВЛ82М на ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» не був замінений на новий або на такий, що ще не відпрацював свій ресурс. Це і стало однією чотирьох першопричин відмови контактного з`єднання між шпилькою і ковпаком (безспосередньої технічної причини виходу з ладу електровоза)

Щодо причини нагрівання з`єднання шпильки та ковпака вводу ізолятора трансформатора: нагрівання з`єднання відбулося внаслідок збільшення перехідного опору у ньому (між шпилькою та ковпаком). Збільшення ж перехідного опору відбулося з часом, внаслідок відпрацювання ресурсу даного з`єднана. Вузол мав бути замінений при проведенні ремонту. Аналогічна картина спостерігається у будь-якому електричному з`єднанні, яке має поганий електричний контакт.

Щодо того, як витікання оливи спричинило торкання струмоведучими частинами вводу корпусу бака трансформатора: таких відомостей у наданих на дослідження матеріалах немає. Однак, згідно Протоколу наради під головуванням першого заступника директора Департаменту локомотивного господарства...від 14.02.2017, цитата з якого наведена на стор. 27-28 Висновку експертів, «Причиною виникнення пожежі... стало руйнування фарфорового ізолятора вводу .... з подальшим послабленням його ущільнення та витіканням трансформаторної оливи, її наступним торканням зі струмоведучими частинами...». Слід також зазначити, що причини виникнення пожежі експертами не розглядалися. Перед експертами було поставлено питання про причини виходу з ладу електровоза. Відмова контактного з`єднання є безпосередньою технічною причино виходу з ладу електровоза, про що сказано у Висновку експертів.»

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1194 затверджено Технічний регламент безпеки рухомого складу залізничного транспорту (далі Технічний регламент), який визначає основні вимоги до рухомого складу залізничного транспорту, що виготовляється та модернізується, а також до його складових і запасних частин під час проектування, виробництва, монтажу, налагодження, введення в експлуатацію, експлуатації, ремонту.

В розумінні цього Технічного регламенту безпека рухомого складу залізничного транспорту це стан рухомого складу залізничного транспорту, за якого відсутній непередбачуваний ризик, пов`язаний із можливістю завдання шкоди здоров`ю та майну громадян під час надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом.

Пунктом 19 Технічного регламенту передбачено, що така безпека з урахуванням ступеня ризику повинна забезпечуватись шляхом установлення строків експлуатації та/або гарантійних строків використання рухомого складу залізничного транспорту, а також визначення періодичності проведення його технічного обслуговування та ремонту; вибору складових частин, матеріалів та речовин залежно від вимог та умов експлуатації рухомого складу залізничного транспорту; визначення критеріїв граничного стану рухомого складу залізничного транспорту.

Конструкторська документація на рухомий склад залізничного транспорту повинна передбачати забезпечення безпеки руху транспортних засобів за найбільших установлених значень швидкості руху та навантаження на вісь (п. 23 Технічного регламенту).

Конструкційні рішення рухомого складу залізничного транспорту повинні забезпечувати його безпеку протягом установленого виробником строку експлуатації та/або гарантійного строк використання та/або строку зберігання, витримувати впливи, які мають місце у процесі його експлуатації (п. 24 Технічного регламенту).

Відповідно до умов Договору № 42/2017-ЦЮ від 04.05.2017 електровозу ВЛ82м № 086 здійснювався капітальний ремонт саме для продовження терміну його служби.

При цьому відповідно вимог Технічного регламенту, Правил технічної експлуатації залізниць України, Положення про планово-попереджувальну систему ремонту і технічного обслуговування тягового та моторвагонного рухомого складу (електровозів, тепловозів, електро та дизель-поїздів), Правил капітального ремонту виконання вказаних робіт мало б здійснюватись з обов`язковим врахуванням строку експлуатації електровозу, капітальний ремонт якому здійснювався, та умови його подальшої експлуатації, що забезпечують безпеку руху за найбільших установлених значень швидкості руху та навантаження на вісь.

Суд зауважує, що враховуючи вимоги Технічного регламенту безпечність експлуатації електровозу за найбільших установлених значень швидкості руху та навантаження на вісь повинна була бути забезпечена відповідачем під час проведення якісної модернізації електровозу ВЛ82м № 086. Оскільки однією із складових електровоза ВЛ82м № 086 є тяговий трансформатор ОДЦЕ-4000/25, то при проведенні капітального ремонту з продовженням служби відповідачем повинні були бути проведені роботи, які забезпечать надійність трансформатора під час подальшої експлуатації, у тому числі замінити виводи високої напруги, які відпрацювали свій ресурс.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем вказані роботи проведені не були.

Належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст.76, 77 ГПК України, на спростування цього відповідачем суду не надано.

Отже, судом встановлено, що під час модернізації електровозу ВЛ82м № 086 відповідачем було встановлено високовольтний ввод тягового трансформатора з порушенням технології ремонту, старопридатний або з дефектом.

При цьому, судом приймаються до уваги доводи експертів, викладені на стор. 41 Висновку експертів № 4299 від 29.11.2021, що сам по собі рух електровозу ВЛ82м №086 по перегону Свінківка-Божково 25.01.2018 у діапазоні швидкостей та потужностей, при яких виникають максимальні струмові навантаження на обмотки трансформатора ОДЦЕ-4000/25 при умові використання надійного обладнання загрози безпеці руху не створювала. Однак у сукупності з фактом експлуатації електровозу ВЛ82м №086 з трансформатором ОДЦЕ-4000/25 другої секції електровоза ВЛ82м № 086 з ненадійним контактним з`єднанням між шпилькою та ковпаком фазного високовольтного вводу призвела до відмови ненадійного контактного з`єднання між шпилькою та ковпаком фазного високовольтного вводу трансформатора ОДЦЕ-4000/25 другої секції електровоза ВЛ82м № 086 при русі електровоза з максимальними струмовими навантаженнями.

Враховуючи вище наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що у разі дотримання посадовими особами ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», які організовували проведення ремонту електровозу ВЛ82м № 086, вимог Правил технічної експлуатації залізниць України, Положення про планово-попереджувальну систему ремонту і технічного обслуговування тягового та моторвагонного рухомого складу (електровозів, тепловозів, електро та дизель-поїздів), Правил капітального ремонту КР-1, КР-2 електровозів змінного струму серій ВЛ80в/і, ВЛ82М, у частині забезпечення надійності роботи контактного з`єднання між шпилькою та ковпаком фазного високовольтного вводу трансформатора 2-ої секції електровоза ВЛ82м № 086, а саме здійснення працівниками відповідача заміни ковпаку фазного високовольтного вводу тягового трансформатору ОДЦЕ-4000/25, випадок виходу з ладу зазначеного тягового трансформатора та, як наслідок, пожежа локомотиву ВЛ-82м № 086, що мала місце 25.01.2018, не сталися б.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, ) відшкодування збитків. (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 8.5 Договору № 42/2017-ЦЮ від 04.05.2017 при виході з ладу складових частин, встановлених при модернізації, в гарантійний період Виконавець сплачує Замовнику понесені витрати на усунення дефекту та штраф у розмірі 20 % вартості від неякісно виконаної модернізації (неякісно модернізованих або нових складових частин, які встановлені Виконавцем при модернізації).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідності до частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З доданого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем розраховано штраф на підставі п. 8.5 Договору № 42/2017-ЦЮ від 04.05.2017 в розмірі 30 360,00 грн. Розрахунок здійснено виходячи з того, що відповідно до рахунка-фактури № 221 від 13.12.2017 (т. 1, а.с. 82) вартість ремонту тягового трансформатору ОДЦЕ-4000/25 на електровозі ВЛ-82м № 086 склала 151 800,00 грн. (151 800,00 грн. * 20 % = 30 360,00 грн.)

Приймаючи до уваги висновок суду, що саме з вини відповідача (незабезпечення проведення якісного ремонту електровозу ВЛ82м № 086 в частині забезпечення надійності роботи контактного з`єднання між шпилькою та ковпаком фазного високовольтного вводу трансформатора 2-ої секції електровоза ВЛ82м № 086) вийшов з ладу тяговий трансформатор ОДЦЕ-4000/25 та, як наслідок, 25.01.2018 сталася пожежа локомотиву ВЛ-82м № 086, позивачем правомірно заявлено вимоги про нарахування визначених Договором (п. 8.5 Договору) штрафних санкцій у вигляді штрафу у розмірі 20 % договірної вартості ремонту тягового трансформатору ОДЦЕ-4000/25.

Наявний в матеріалах справи розрахунок штрафу, зроблений позивачем, перевірений судом та визнається судом таким, що виконаний правильно.

Відповідачем контррозрахунку штрафу, заявленого позивачем до стягнення, суду не надано. Так само відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, наявності підстав для звільнення його від відповідальності у вигляді сплати штрафу за порушення умов Договору на модернізацію тягового рухомого складу № 42/2017-ЦЮ від 04.05.2017.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 30360,00 грн. штрафу судом задовольняється.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Реальними збитками підкреслюється наявність фактичних втрат майнової сфери потерпілої особи.

Враховуючи припис частини 4 статті 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення шкоди, позивач повинен довести наявність у нього шкоди, протиправних винних дій відповідача та причинного зв`язку між шкодою, завданою позивачу, та діями відповідача.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності.

Позивачем надано суду розрахунок витрат (збитків), пов`язаних з усуненням пошкоджень та ліквідацією пожежі, на загальну суму 13332,08 грн. Так, відповідно до цього розрахунку позивачем зазначено, що по ВП «Сумська дистанція електропостачання» в результаті пошкодження контактного проводу на перегоні Свинківка-Божково по причині займання електровозу ВЛ-82м № 086 заподіяно матеріальні збитки на суму 621,71 грн. Вартість витрат на ліквідацію пожежі на локомотиві ВЛ-82м № 086 на перегоні Свинківка-Божкове 126 км.п. 2 склала 10 654,44 грн. Витрати на допоміжний локомотив при проведенні поїзда № 2159 від ст. Свинківка до ст. Полтава Південна електровозом ВЛ-82м № 50 склали 2 057,93 грн. (621,71 грн. + 10 652,44 грн. + 2 057,93 грн. = 13 332,08 грн.)

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.042021 у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.

Щодо суми збитків, то суд враховує, що позивачем доведено та підтверджується матеріалами справи розмір понесених ним збитків внаслідок пожежі на електровозі ВЛ-82м № 086 на перегоні Свинківка-Божкове 25.01.2018.

Відтак позивачем належними доказами доведено суму завданих збитків внаслідок пожежі на електровозі ВЛ-82м № 086.

Протиправність дій відповідача у тому, що 25.01.2018 на перегоні Свинківка-Божкове сталася пожежа на електровозі ВЛ-82м № 086 підтверджується наявними у справі доказами.

Підсумовуючи викладене, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді завдання збитків позивачу, що має своїм наслідком відшкодування цих збитків позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 13332,08 грн. збитків, пов`язаних з усуненням пошкоджень та ліквідації пожежі.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача 49 935,10 грн. витрат, понесених на проведення експертного дослідження № 2299/12944/12945 Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл.професора М.С. Бокаріуса, то суд вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Необхідність проведення експертного дослідження № 2299/12944/12945 Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл.професора М.С. Бокаріуса позивач мотивує п. 5.16 Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 №261

У відповідності до п. 5.6 зазначеного Положення якщо між представниками Виконавця та Замовника при складанні акта-рекламації не досягнуто згоди щодо причин виникнення дефекту і визначення винної сторони, то депо Замовника протягом трьох робочих днів з моменту оформлення акта-рекламації усі рекламаційні матеріали передає на розгляд відповідної служби. Служба протягом 10 робочих днів вирішує спірне питання з Виконавцем. При недосягненні згоди служба звертається за експертним заключенням до вищого навчального закладу залізничного транспорту, який протягом місяця повинен на підставі розгляду рекламаційного матеріалу та чинних нормативних документів дати свій обґрунтований висновок. Результати експертного висновку розглядаються між службою та Виконавцем. В разі недосягнення згоди матеріали передаються на спільний розгляд Укрзалізниці та ДХК Укрзалізреммаш, а при недосягненні згоди між ними депо за вказівкою Головного управління локомотивного господарства чи Головного пасажирського управління Укрзалізниці передає матеріали до суду згідно з чинним законодавством. Усі витрати з урахуванням витрат на експертну оцінку сплачує сторона, яка визнана винною.

Відповідач зазначає, що у Висновку експертного дослідження № 2299/12944/12945 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.професора М.С. Бокаріуса визначено тільки технічну причину пожежі, але не надано відповідь на основне запитання: причиною виходу з ладу електровозу ВЛ-82м № 086 є неякісний ремонт (модернізація) або не виконання Замовником вимог по його технічному обслуговуванню та експлуатації.

Для застосування відповідальності у вигляді стягнення шкоди, позивач повинен довести наявність у нього шкоди, протиправних винних дій відповідача та причинного зв`язку між шкодою, завданою позивачу, та діями відповідача.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, з огляду на вище наведені норми чинного законодавства, суд вважає, що позивачами не доведено наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування витрат, понесених на проведення експертного дослідження, в розмірі 49 935,10 грн., оскільки в даному випадку позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між понесеними витратами в заявленому ним розмірі та протиправною поведінкою відповідача, а також що понесення таких витрат було неминучим для позивача для відновлення порушених цивільних прав позивача.

Крім того, суд враховує, що відповідно до сталої судової практики суд, беручи до уваги висновок експерта як доказ у справі, зобов`язаний здійснити перевірку попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Натомість, Висновок експертного дослідження № 2299/12944/12945 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.професора М.С. Бокаріуса не містить такого попередження експертів.

Щодо вимоги АТ «Українська залізниця» про зобов`язання ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» власними силами за рахунок власних коштів виконати гарантійний ремонт електровозу ВЛ82м № 086, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи із змісту ст., ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та положень Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

На позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтями 2, 13 ГПК України закріплено принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. (Висновки Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

З урахуванням викладеного, саме позивач мав довести належними та допустимими доказами, що пошкодження електровозу ВЛ-82м № 086 внаслідок пожежі на перегоні Свинківка-Божкове 25.01.2018 є гарантійним випадком, який охоплюється Розділом 8 Договору № 42/2017-ЦЮ від 04.05.2017 «Гарантія та якість модернізації ТРС».

Суд вважає, що в даному випадку саме позивач був зобов`язаний довести той факт, що недоліки ремонту електровозу ВЛ-82м № 086 є результатом роботи саме відповідача.

Суд звертає увагу, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як значено у Висновку експертів № 4299 від 29.11.2021 за результатами проведення судової інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи у даній справі на основі проведених досліджень експертами встановлено, що у спірних правовідносинах з 06.07.2017 (введення в роботу /експлуатацію/ електровозу ВЛ-82м № 086 після капітального ремонту) по 25.01.2018 (дата виникнення пожежі на електровозі ВЛ-82м № 086) мала місце невідповідність дій посадових осіб АТ «Українська залізниця» вимогам нормативних документів, які регламентують процес технічного обслуговування та експлуатації електровозу ВЛ-82м № 086.

Зокрема, дії посадових осіб АТ «Українська залізниця», які спостерігали за дослідною експлуатацією електровозу ВЛ-82м № 086 після виходу його з ремонту на ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» не відповідали вимогам п. 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України та п. 5.3 Програми-методики проведення дослідної експлуатації локомотивів із запровадженням нових нормативів періодичності проведення ремонтів та технічних обслуговувань за системою ремонту із урахуванням фактично виконаного об`єму робіт. Вказана невідповідність проявилася в тому, що незважаючи на неодноразове виникнення несправностей другої секції електровозу ВЛ-82м № 086, окремі з яких свідчили про струмове перевантаження даної секції, не було здійснено аналізу зауважень машиністів, причин появи несправностей і не були розроблені заходи, які б попередили відмову контактного з`єднання вводу трансформатора ОДЦЕ-4000/25 другої секції електровозу ВЛ-82м № 086.

Таким чином, суд дійшов висновку, що встановлені судовою експертизою факти виключають виконання відповідачем гарантійних зобов`язань за Договором № 42/2017-ЦЮ від 04.05.2017, так як позивачем не виконувались належним чином вимоги по технічному обслуговуванню та експлуатації електровозу ВЛ-82м № 086.

Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги АТ «Українська залізниця» про зобов`язання відповідача власними силами за рахунок власних коштів виконати гарантійний ремонт електровозу ВЛ82м № 086 по Договору № 42/2017-ЦЮ від 04.05.2017 є безпідставними, необґрунтованими і недоведеними, а тому не підлягають задоволенню судом.

Що стосується вимоги про зобов`язання ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» відновити працездатність електровозу ВЛ82м № 086 з відновленням або заміною всіх частин, елементів, деталей, агрегатів та вузлів, пошкоджених внаслідок пожежі, з поверненням його власнику АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця», суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 № 905/2260/17 звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, де зазначається, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.

Визначення способу захисту порушеного права є невід`ємним процесуальним правом позивача, яким він користується на власний розсуд, тоді як оцінка його відповідності та наявності підстав для захисту такого права є обов`язком суду.

Подібні висновки викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 921/346/18 та від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 915/1890/19).

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

На позивача покладено обов`язок обґрунтувати своєї вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обраний позивачем спосіб захисту права має забезпечувати ефективний захист та відновлення порушеного права позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що у відповідності до Акту-рекламації від 30.01.2018 № 1 та Акту технічного стану електровозу ВЛ82м № 086 при первинному огляді від 29.01.2018 вбачається, що при пожежі, яка мала місце 25.01.2018 на перегоні Свинківка-Божкове, пошкоджена секція № 2 електровозу, а ознак пошкодження секції № 1 електровозу не виявлено.

Згідно з наявною в матеріалах справи картою № 143 обстеження технічного стану несучих конструкцій електровозу серії ВЛ82м № 086 при проведені КРП комісією у складі представників позивача та відповідача пропонується продовжити строк служби електровоза до 31.03.2024 за винятком рами візка №6137-3. Строк служби рами візка № 6137-3 продовжити до 30.06.2018 за умов виконання рекомендацій щодо контролю рами візка № 6137-3 під час експлуатації, викладених в бюлетені НДКТІ. Продовження строку служби стосується виключно несучих конструкцій електровозу ВЛ82м № 086 та які не були пошкоджені 25.01.2018.

Таким чином, строк служби рами візка № 6137-3 електровозу ВЛ82м № 086 вже сплив 30.06.2018, а строк служби інших несучих конструкцій електровозу сплив 31.03.2024.

Отже, відповідач не може відповідати за відновлення роботи всього електровозу у тому числі секції № 1, так як вона не була пошкоджена при пожежі. Більш того, у якому стані секція № 1 електровозу взагалі не відомо.

Електровоз ВЛ82м № 086 не знаходився в експлуатації з січня 2018 року, тому строки на експлуатацію деяких елементів електровозу вже сплили, при цьому, такі елементи електровозу не були пошкоджені при пожежі у січні 2018 року, а їх відновлення та/ або заміна не є обов`язком відповідача.

Крім того, у Висновку експертів № 4299 від 29.11.2021 за результатами проведення судової інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи у даній справі зазначено, що дії посадових осіб АТ «Українська залізниця», які прийняли рішення про допуск до подальшої експлуатації електровоза ВЛ82м № 086 після закінчення його призначеного терміну служби (тобто у граничному стані) не відповідають вимогам п. 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України. Вказана невідповідність проявилась в тому, що електровоз ВЛ82м № 086 після закінчення терміну його служби і переході внаслідок цього у граничний стан, при якому відновлення його працездатного стану неможливе чи недоцільне, був допущений до подальшої експлуатації.

Вказане вище у сукупності унеможливлює виконання вимоги позивача про відновлення працездатності електровозу ВЛ82м № 086 взагалі.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» відновити працездатність електровозу ВЛ82м № 086 з відновленням або заміною всіх частин, елементів, деталей, агрегатів та вузлів, пошкоджених внаслідок пожежі, з поверненням його власнику не відповідає принципам справедливості, доцільності та розумності, а у разі її задоволення судом ставить позивача у більш вигідне положення, у порівнянні з відповідачем.

Таким чином, в задоволені вимоги про відновлення працездатності електровозу ВЛ82м № 086 з відновленням або заміною всіх частин, елементів, деталей, агрегатів та вузлів, пошкоджених внаслідок пожежі, з поверненням його власнику відмовляється повністю.

Стосовно доводів відповідача про застосування до позовної вимоги про виконання гарантійного ремонту та відновлення працездатності електровозу ВЛ 82м № 086 наслідків пропуску строку позовної давності, то суд зауважує наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. (стаття 256 ЦК України)

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно сталої судової практики перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах суду касаційної інстанції у справах № 522/1029/18; № 522/2110/15-ц; № 522/2201/15-ц; № 522/2202/15-ц; № 372/1036/15-ц; № 904/10956/16; № 183/1617/16; № 911/1437/17.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 зазначено, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними. Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

З огляду на висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача власними силами за рахунок власних коштів виконати гарантійний ремонт електровозу ВЛ82м № 086, у суду відсутні правові підстави для застосування до цієї вимоги наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доказами, наданими позивачем, частково підтверджуються викладені у позовній заяві обставини, правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, частково враховані судом при вирішені спору.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом частково в частині стягнення з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» 13 332,08 грн. збитків, пов`язаних з усуненням пошкоджень та ліквідацією пожежі, та 30 360,00 грн. штрафу. В іншій частині вимог в задоволені позову відмовляється.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови від позову на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, покладаються на обидві сторони порівну.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА

1. Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Південна залізниця», м. Харків до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя про стягнення 13332,08 грн. витрат, пов`язаних з усуненням пошкоджень та ліквідації пожежі, 30360,00 грн. штрафу, 49935,10 грн. витрат , понесених на проведення експертного дослідження, зобов`язання власними силами за рахунок власних коштів виконати гарантійний ремонт електровозу ВЛ82м № 086 та зобов`язання відновити працездатність електровозу ВЛ82м № 086 з відновленням або заміною всіх частин, елементів, деталей, агрегатів та вузлів, пошкоджених внаслідок пожежі, з поверненням його власнику АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 01056273) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця», (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі регіональної філії «Південна залізниця», (61502, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, ідентифікаційний код ВП 40081216) 13 332 (тринадцять тисяч триста тридцять дві) грн. 08 коп. збитків, пов`язаних з усуненням пошкоджень та ліквідації пожежі, 30 360 (тридцять тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. штрафу та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволені решти позовних вимог в позові відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі регіональної філії «Південна залізниця», (61502, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, ідентифікаційний код ВП 40081216) на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 01056273) 23 942 (двадцять три тисячі дев`ятсот сорок дві) грн. 50 коп. втрат на проведення судової інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи у справі № 908/239/19. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 19» вересня 2024 р.

Головуючий суддя Н.Г.Зінченко

судді Т.А.Азізбекян

А.О.Науменко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.