Ухвала

від 19.09.2024 по справі 909/633/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/633/24

УХВАЛА

19.09.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Стефанів Т. В., розглянувши без виклику сторін заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Скеля-2022" від 03.07.2024 (вх. № 6080/24 від 03.07.2024) про забезпечення позову у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Скеля-2022"

до відповідача Яремчанської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватна фірма "Галицький двір"

про визнання протиправним та скасування в частині рішення від 13.05.2024,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСББ "Скеля-2022" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Яремчанської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 118 рішення Яремчанської міської ради № 662-54/2024 "Про розгляд земельних питань" від 13.05.2024 про скасування рішення Яремчанської міської ради від 08.11.2022 № 382-32/2022 "Про передачу земельної ділянки у постійне користування ОСББ "Скеля-2022".

17.09.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява від 17.09.2024 (вх.. № 8135/24) про забезпечення позову, в якій ОСББ "Скеля-2022" просить до набрання чинності рішення Господарського суду Івано-Франківської області суду вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони Яремчанській міській раді Івано-Франківської області вчиняти дії із затвердження технічної документації щодо земельних ділянок площею 0,0521 га, 0,2511 га та 0,3562 га за адресою вул. Свободи, 301, м. Яремче Івано-Франківської області; заборони Яремчанській міській раді Івано-Франківської області вчиняти дії спрямовані на здійснення державної реєстрації земельних ділянок площею 0,0521 га, 0,2511 га та 0,3562 га за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування необхідності забезпечення позову ОСББ "Скеля-2022" зазначило, що 16.09.2024 представником позивача було отримано відповідь на адвокатський запит від Яремчанської міської ради Івано-Франківської області щодо поділу земельної ділянки площею 0.6594 га (кадастровий номер 2611000000:05:007:0334) за адресою АДРЕСА_1 , з якої вбачається, що 02.07.2024 Яремчанською міською радою було прийнято рішення № 697-56/2024 "Про розгляд земельних питань", яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації для поділу цієї земельної ділянки на три частини: 0,0521 га, 0,2511 га та 0,3562 га. Дані відомості про ділянки вже внесені до Державного земельного кадастру.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Відповідно до п. 1, 2 та 4 ч. 1 ст. 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст.і 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У випадку звернення до суду з вимогами немайнового характеру не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Як зазначено судом вище, позивач просить суд вжити забезпечувальні заходи стосовно трьох земельних ділянок площею 0,0521 га, 0,2511 га та 0,3562 га.

Підпунктом б ч. 1 ст. 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Частиною 1 ст. 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Частиною 9 ст. 79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно ч. 4 вказаної статті земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Водночас, п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України визначено, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку; відомості про земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами.

Як вбачається з відповіді Яремчанської міської ради Івано-Франківської області на адвокатський запит від 11.09.2024, відомості щодо вказаних земельних ділянок вже внесено до Державного земельного кадастру.

Однак, на підтвердження факту поділу земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0.6594 га (кадастровий номер 2611000000:05:007:0334) по АДРЕСА_1 на три окремі земельні ділянки та включення відомостей щодо цих ділянок до Державного земельного кадастру, позивач не надав суду належних доказів. Єдиним наданим доказом є рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 02.07.2024 № 697-56/2024 "Про розгляд земельних питань", яким дозволено виготовлення технічної документації щодо поділу вказаної земельної ділянки на частини площею 0,0521 га, 0,2511 га та 0,3562 га. Проте, позивач не представив жодних додаткових доказів, таких як кадастрові номери нових ділянок, опис їх меж або будь-які інші дані, за допомогою яких можна було б ідентифікувати ці ділянки.

У зв`язку з відсутністю чіткої конкретизації земельних ділянок (зокрема, меж, кадастрових номерів), суд позбавлений можливості ухвалити рішення про вжиття заходів забезпечення позову, що прямо заборонено п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України та на переконання суду не відповідає вимогам адекватності та розумності обраному способу забезпечення.

Крім того, суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову щодо земельних ділянок, які ідентифікуються лише за площею та місцезнаходженням, створює ризики призвести до некоректного та неналежного (довільного) їх застосування та до настання більш негативних наслідків ніж не застосування відповідного заходу забезпечення.

Враховуючи викладене, задоволенню також не підлягає і похідна вимога позивача в частині заборони Яремчанській міській раді Івано-Франківської області вчиняти дії спрямовані на здійснення державної реєстрації земельних ділянок площею 0,0521 га, 0,2511 га та 0,3562 га за адресою АДРЕСА_1

Керуючись ст. 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Скеля-2022" від 17.09.2024 (вх. № 8135/24 від 17.09.2024) про забезпечення позову у справі № 909/633/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України строк та порядку.

Ухвалу підписано 19.09.2024.

Суддя Т. В. Стефанів