Рішення

від 12.09.2024 по справі 910/8599/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2024Справа № 910/8599/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОПОСТАЧ» (46016, Тернопільська обл., місто Тернопіль, проспект Злуки, будинок 2В) до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27) про стягнення 324 550 802,63 грн,

Представники учасників справи:

від позивача - Хомишин І.Б.

від відповідача - Акуленко А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.07.2024 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРНОПІЛЬЕЛЕКТРОПОСТАЧ» сформовано позовну заяву до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» про стягнення 575 945 782,35 грн та була передана 10.07.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 вересня 2021року, на виконання пункту 11 постанови Кабінету міністрів України №483 від 05 червня 2019року, між ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «Тернопільелектропостач» було укладено договір №2312/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі-Договір).

На виконання умов Договору, протягом березня 2022року - травня 2024року ТОВ «Тернопільелектропостач» надавав, а ДП «Гарантований покупець» отримував послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг за розрахункові періоди з березня 2022року по квітень 2024 року, складеними у відповідності з пунктом 10 Договору.

Позивач вказує, що в порушення пункту 7 Договору ДП «Гарантований покупець» свої зобов`язання перед ТОВ «Тернопільелектропостач» прострочив, надану послугу з березня 2022 року по сьогоднішній день оплатив не в повному обсязі та з простроченням.

За твердженням позивача станом на 24.05.2024 року заборгованість ДП «Гарантований покупець» за надані ТОВ «Тернопільелектропостач» послуги з доступності електричної енергії для побутових споживачів становить 449 457 024,49 грн.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача 575 945 782,35 грн з яких: 449 457 024,49 грн. борг за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.; 34 916 430,61 грн. 3%річних; 91 572 327,25 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.08.2024.

У судовому засіданні 01.08.2024 оголошено перерву до 29.08.2024.

05.08.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що після заміни прогнозованого обсягу послуг на фактичний неправомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат на прогнозну вартість послуги, оскільки з дати акту у відповідача відсутнє зобовязання щодо оплати цих коштів. Також не погоджується з нарахуванням інфляційних втрат, оскільки інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця із застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже на п`ятий платіж, який відповідно до умов договору здійснюється у строк до 21 числа розрахункового не може нараховуватися інфляція за поточний місяць, а також не може нараховуватися й на четвертий платіж, який відповідно до умов договору здійснюється у строк до 15 (включно) числа розрахункового місяця. Крім того зазначає, що з тексту позовної заяви вбачається, що розмір заборгованості визначений позивачем станом на 24.05.2024, проте у період часу з 24.05.2024 відповідач перерахував на рахунок позивач 140 925 970,62 грн, що підтверджується доданими платіжними інструкціями. Також між сторонами підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.05.2024 на суму 141 406 478,50 грн; згідно з актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 17 червня 2024 року позивач визнав заборгованість відповідача у розмірі 436 265 973,73 грн, а за період з 21.06.2024 по 09.07.2024 відповідач оплатив заборгованість у загальному розмірі 133 153 945,29 грн. Крім того, 15.07.2024 між сторонами підписано за допомогою КЕП акт зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 26 010 346,14 грн, в п. якого зазначено, що залишкова заборгованість сторони 1 перед стороною 2, що визначена у п. 1 становить 198 062 044,77 грн, у т.ч. ПДВ, з яких 7 294 591,39 грн, у т. ч. ПДВ 20%, за липень 2023 року та 190 767 453,38 грн, у т.ч. ПДВ 20% за серпень 2023 року. Зобовязання сторони 1 за травень та червень 2024 року припинено у повному обсязі. З огляду на вказане просив закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу у сумі 251 394 979,72 грн. Також вказував, що відповідно до умов договору та Положення настала відкладальна обставина, відповідно до якої розрахунки за договором будуть здійснені після її припинення (погашення заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом»), у зв`язку із чим у Гарантованого покупця не настав строк розрахунків за поставлену електричну енергію спірного періоду, відповідно вимоги позивача є передчасними. Крім того зазначав на наявності підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1% від стягнутої суми, а також посилався на обставини непереборної сили.

22.08.2024 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача на свою користь 198 062 044,77 грн боргу за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів; 3% річних у розмірі 34 916 430,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 91 572 327,25 грн., а всього 324 550 802,63 грн.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, розглянувши заяву позивача, яка надійшла до суду 22.08.2024 про зменшення позовних вимог, встановив, що заява відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому прийнята судом до розгляду.

23.08.2024 позивач подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

26.08.2024 позивач подав до суду додаткові пояснення по справі, в яких зокрема зазначав, що в умовах недоведеності існування заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з п. 5 Положення про ПСО та враховуючи відсутність доказів наявності такої заборгованості, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин у цій справі пп. 2 п. 8 Положення про ПСО. Також зазначав, що частковою сплатою послуг з забезпечення доступності електричної енергії та зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідач фактично визнав заявлені позивачем вимоги та погодився, що строк для їх оплати є таким, що настав. Вказував на правильності нарахування 3% річних та інфляційних втрат та відсутності підстав для їх зменшення.

28.08.2024 відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на аналогічні доводи, викладені у його відзиві на позовну заяву.

28.08.2024 позивач подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі №910/8599/24 та призначено справу до розгляду по суті на 12.09.24 о 12:00 год.

03.09.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі в частині, в якому він зазначав, що за період з 29.08.2024 по 30.08.2024 ним сплачено: за липень 2023 року - 7 294 591,39 грн; за серпень 2023 року - 4 102 728,99 грн, у зв`язку із чим просив закрити провадження в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 11 397 320,38 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

12.09.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 3 065 259,93 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У судове засідання 12.09.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 12.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільелектропостач» є суб`єктом господарювання з виробництва електричної енергії. Цю діяльність позивач здійснює на підставі ліцензії, виданої за рішенням (постанова) НКРЕКП № 429 від 14.06.2018.

15.09.2021 на виконання пункту 11 постанови Кабінету міністрів України №483 від 05.06.2019 між ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «Тернопільелектропостач» було укладено договір №2312/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - договір), за умовами п. 1 якого ТОВ «Тернопільелектропостач» надає ДП «Гарантований покупець» послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а ДП «Гарантований покупець» зобов`язується отримувати надані послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку визначеному цим договором та положенням. Згідно з абзацом другим пункту 4 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 3 договору строк надання послуг - з 01.10.2021 по 30.04.2022.

Загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 4 договору).

Пунктами 5, 6 договору визначено, що прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно, до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії; До 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формою, наведеною, у додатку 5 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного, електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.

Згідно з пунктом 7 договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:

перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

другий Платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість):

третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

п`ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.

У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.

Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п`яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Згідно п.8 договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у "процесі, функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних, даних.

Відповідно до п.9 договору до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник універсальних послуг надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1-4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.

Пунктом 10 укладеного між сторонами правочину унормовано, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої Особи акт приймання- передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді. Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності-зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені. Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику Поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.

У пп.1 п. 12 договору вказано, що постачальник має право отримувати оплату вартості послуг, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення Про покладення спеціальних : обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до пп.2 п.13 договору, замовник зобов`язався здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному, пунктом 7 цього договору.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються законодавством, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії» (п. 29 договору).

30.12.2021 між ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «Тернопільелектропостач» укладено додаткову угоду №2619/02/21 до договору, у відповідності з якою (пункт 1 та 2 додаткової угоди) оплата послуг ДП «Гарантований покупець» здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Тернопільелектропостач».

Термін дії договору пролонговувався:

додатковою угодою від 20.04.2024 №762/02/22 до 31 жовтня 2022року;

додатковою угодою від 31.10.2022 №2243/02/22 до 31.03.2023;

додатковою угодою від 28.03.2023 № 647/04/23 до 30.04.2023;

додатковою угодою від 27.04.2023 №856/04/23 до 31.05.2023;

додатковою угодою від 01.06.2023 №1717/04/23 до 31.12.2023;

додатковою угодою від 28.12.2023 №4364/04/23 до 30.04.2024;

додатковою угодою від 29.04.2024 №3090/04/23 до 31.05.2024.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору протягом березня 2022року - травня 2024 року ТОВ «Тернопільелектропостач» надавав, а ДП «Гарантований покупець» отримав послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг за розрахункові періоди, з березня 2022року по квітень 2024 року, складеними у відповідності з пунктом 10 Договору.

В порушення пункту 7 договору відповідач свої зобов`язання перед позивачем прострочив, надану послугу з березня 2022 року оплатив не в повному обсязі та з простроченням, у зв`язку із чим станом на 24.05.2024 року його заборгованість становила 449 457 024,49 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в подальшому між сторонами неодноразово підписувалися акти зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, 15.07.2024 між ДП «Гарантований покупець» (сторона-1) та ТОВ «Тернопільелектропостач» (сторона-2) за допомогою КЕП підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до п. 1 якого станом на 15.07.2024 сторона-1 має перед стороною-2 непогашене грошове зобовязання у сумі 224 072 390,91 грн, у т.ч. ПДВ 20%, за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів відповідно до договору №2312/02/21 від 15.09.2021, з яких 7 294 591,39 грн, у т.ч. ПДВ 20% за липень 2023 року, 190 767 453,38 грн, у т.ч. ПДВ 20% за серпень 2023 року, 7 273 894,70 грн, у т.ч. ПДВ 20% за травень 2024 року та 18 736 451,44 грн, у т.ч. ПДВ 20% за червень 2024 року.

Відповідно до п. 2 акту станом на 15.07.2024 сторона 2 має перед стороною 1 непогашене грошове зобовязання у сумі 57 415 195,86 грн, у т.ч. ПДВ 20% за купівлю електричної енергії відповідно до договору №473/03/22 від 08.03.2022, з яких 57 415 195,86 грн, у т.ч. ПДВ 20% за червень 2024 року.

Строк виконання зобов`язань, зазначених у п. 1 та п. 2 цього акту настав.

Відповідно до п. 5 акту, керуючись ст. 601 ЦК України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цього акта, у сумі 26 010 346,14 грн, у т.ч. ПДВ 4 335 057,69 грн, з них: за зобов`язаннями сторони 1: 7 273 894,70 грн, у т.ч. ПДВ 20% за травень 2024 року; 18 736 451,44 грн, у т.ч. ПДВ 20% за червень 2024 року; за зобов`язаннями сторони 2: 26 010 346,14 грн, у т.ч. ПДВ 20% за червень 2024 року; і таким чином з моменту підписання цього акта вважатимуть:

- зобовязання сторони 2 таким, що припинено частково, залишкова заборгованість сторони 2 перед стороною 1, що визначена у п. 2, становить 31 404 849,72 грн, у т.ч. ПДВ 20%, з яких 31 404 849,72 грн, у т. ч. ПДВ 20% за червень 2024 року;

- зобовязання сторони 1 таким, що припинено частково, залишкова заборгованість сторони 1 перед стороною 2, що визначена у п. 1, становить 198 062 044,77 грн, у т. ч. ПДВ 20%, з яких 7 294 591,39 грн, у т.ч. ПДВ 20%, за липень 2023 року, та 190 767 453,38 грн, у т. ч. ПДВ 20%, за серпень 2023 року. Зобовязання сторони 1 за травень та червень 2024 припинено у повному обсязі, заборгованості сторони 1 перед стороною 2 за травень та червень 2024 року, що визначена у п. 1 немає.

Вказані обставини визнаються сторонами у повному обсязі.

З огляду на вказане 22.08.2024 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача на свою користь 198 062 044,77 грн боргу за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів; 3% річних у розмірі 34 916 430,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 91 572 327,25 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору протягом березня 2022року - травня 2024 року ТОВ «Тернопільелектропостач» надавав, а ДП «Гарантований покупець» отримав послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг за розрахункові періоди, з березня 2022року по квітень 2024 року, складеними у відповідності з пунктом 10 Договору, які наявні в матеріалах справи.

Проте, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії виконав неналежним чином.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи, сторонами підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.07.2024, відповідно до якого сторони, керуючись ст. 601 ЦК України дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зокрема зі сплати заборгованості за травень 2024 року в розмірі 7 273 894,70 грн та за червень 2024 року в розмірі 18 736 451,44 грн.

В означеному Акті сторонами також узгоджено, що залишкова заборгованість становить 198 062 044,77 грн та складається із заборгованості в розмірі 7 294 591,39 грн за липень 2023 року та 190 767 453,38 грн. за серпень 2023 року.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. В такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Зарахування зустрічних однорідних вимог у даному випаду оформлене контрагентами у формі двосторонніх правочинів - актів, які підписані представниками сторін.

Як зазначалося вище, 22.08.2024 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, та просив стягнути з відповідача на свою користь 198 062 044,77 грн боргу за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів; 3% річних у розмірі 34 916 430,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 91 572 327,25 грн.

Також, після підписання 15.07.2024 Акту зарахування зустрічних однорідних вимог та узгодження сторонами у ньому залишку заборгованості в розмірі 198 062 044,77 грн., відповідачем сплачено частково заборгованість згідно платіжних інструкцій №394990 від 29.08.2024 на суму 2 884 886,70 грн, № 395 084 від 30.08.2024 на суму 4 409 704,69 грн, № 395 085 від 30.08.2024 на суму 2 268 263,28 грн, № 395106 від 30.08.2024 на суму 1 834 465,71 грн., №396 918 від 11.09.2024 на суму 3 065 259,93 грн, а всього на суму 14 462 580,31 грн.

Таким чином, в процесі розгляду справи, відповідачем погашено заборгованість за липень 2023 року - 7 294 591,39 грн; за серпень 2023 року - 7 167 988,92 грн, а в загальному розмірі 14 462 580,31 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Суд враховує, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11 397 320,38 грн підлягає закриттю.

Отже, заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед позивачем за договором на момент розгляду справи по суті становить 183 599 464,46 грн.

Доказів на підтвердження оплати заборгованості за спірний період у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що відповідно до умов договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 483, в редакції постанови КМУ від 11.08.2021 № 859, існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги.

Підпунктом 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ № 483 від 05.06.2019 (далі - Положення про ПСО) передбачено, що Гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

Відповідно до вимог пункту 5 Положення про ПСО, до спеціальних обов`язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» («бази») за період M-3, де M-розрахунковий місяць.

Відповідно до Наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг» (далі - Наказ) встановлено, що на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням, покладені спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, зобов`язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Наказу, ДП «НАЕК «Енергоатом» має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об`єднання торгових зон була територія торгової зони «Острів Бурштинський ТЕС», за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.

Доказів в підтвердження купівлі позивачем електричної енергії у ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів у відповідності до вимог пункту 5 Положення за спірний період, до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів наявності у позивача заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом», що також не вбачається з долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву Листів ДП «НАЕК «Енергоатом».

Запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 р. № 859 фінансова модель ПСО передбачає авансування витрат постачальників універсальних послуг, які задіяні у процесі постачання електричної енергії побутовим та прирівняним до ним споживачам за фіксованими цінами. Саме в цьому контексті треба розуміти зміст підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО: «Гарантований покупець зобов`язаний, зокрема, оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення».

Крім того, 21.03.2022 на час воєнного стану Міністерством енергетики України прийнято наказ №132 "Про забезпечення купівлі - продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період" (далі - Наказ №132), яким зобов`язано учасників ринку електроенергії забезпечити його виконання, а також виконання інших нормативно-правових актів, що регулюють купівлю-продаж електричної енергії зазначеними учасникам ринку, в частині, що не суперечать цьому наказу.

При цьому, у пп.7 п.6 Наказу №132 зазначено, у разі неспрямування постачальником універсальних послуг коштів, отриманих ним згідно підпункту 6 цього пункту (від ДП "Гарантований покупець"), до суб`єкта, визначеного підпунктом 4 пункту 5 цього наказу (ДП "НАЕК "Енергоатом"), ДП "Гарантований покупець" зобов`язаний призупинити перерахування коштів такому постачальнику універсальних послуг відповідно до інформації ДП "ДАЕК "Енергоатом" до повного виконання ним вимог підпункту 4 пункту 5 цього наказу.

В подальшому, з урахуванням вимог Наказу №132 та з метою врегулювання порядку розрахунків між учасниками ринку, Міністерством енергетики України приймається ряд інших наказів за якими здійснюються розрахунки в рамках механізму ПСО (Наказ Міненерго №17 від 17.01.2023 року, Наказ Міненерго №22 від 24.01.2023, Наказ Міненерго №43 від 08.02.2023 року).

Отже, відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем.

Таким чином, в умовах недоведеності існування заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення про ПСО та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності такої заборгованості відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, у відповідача відсутні підстави для посилання на положення підпункту 2 п. 8 Положення про ПСО, як на відкладальну обставину.

Більше того, як вже вказувалось вище, частковою сплатою послуг з забезпечення доступності електричної енергії, та зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відповідач фактично визнав заявлені позивачем у даному спорі вимоги та погодився, що строк для їх оплати є таким, що настав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 183 599 464,46 грн. на підставі Договору, доказів її погашення якої, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків за Договором за період з березня 2022 року по травень 2024 року включно, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 34 916 430,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 91 572 327,25 грн.

Так, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, передумовою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання.

Таким чином, зобов`язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, сторонами без заперечень та зауважень складено та підписано акти приймання-передачі послуг, проте як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій, реєстру платіжних документів, Актів зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за договором в частині здійснення розрахунків у визначені договором строки.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Врахувавши наведене, а також встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором, суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на ненадання відповідачем власного контррозрахунку, дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Тернопільелектропостач» у цій частині також підлягають задоволенню.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини щодо прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання та порядок його виконання у відповідності до п. 6 Договору, заперечення відповідача щодо того, що позивачем здійснено невірне нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки у відповідача відсутні зобов`язання щодо здійснення оплат за першим-п`ятим платежем згідно Договору, які виникали у відповідача у останній день календарного місяця, у який сторонами підписувались акти приймання-передачі, судом відхиляються, як такі, що не відповідають як обставинам справи, так і правовідносинам, що склались між сторонами.

Натомість заперечення щодо того, що база для нарахування 3% річних та інфляційних втрат перевищує як прогнозовану, так і фактичну вартість послуг із забезпечення доступності електричної енергії, а також включено до періоду нарахування дні оплати, судом відхиляються, оскільки наведених обставин зі здійсненого позивачем обрахунку 3% річних та інфляційних втрат не вбачається, оскільки база включає в себе в конкретний період не тільки прогнозовану або фактичну вартість за певний період, а і непогашену заборгованість за попередній період, що відповідає інституту застосування ст. 625 ЦК України.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися у справі №902/417/18, та зокрема з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала про те, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, проте звертає увагу, що у даній справі, на відміну від справи № 902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 відсотки.

Таким чином, судом не встановлено відповідних обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.

Розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки). А наведені відповідачем підстави - не можуть бути підставою для зменшення розміру трьох відсотків річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.

При цьому, суд звертає увагу на те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.

Отже, у клопотанні відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних - суд відмовляє.

Щодо доводів відповідача про настання для нього обставин непереборної дії.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, згідно чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.

Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.

Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Одночасно, відповідачем не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 14 462 580,31 грн. та частковим задоволенням позовних вимог в іншій частині.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільелектропостач» (46016, Тернопільська обл., місто Тернопіль, проспект Злуки, будинок 2В, код ЄДРПОУ 42145798) 183 599 464 (сто вісімдесят три мільйони п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 46 коп. основного боргу, 91 572 327 (дев`яносто один мільйон п`ятсот сімдесят дві тисячі триста двадцять сім) грн 25 коп. інфляційних втрат та 34 916 430 (тридцять чотири мільйона дев`ятсот шістнадцять тисяч чотириста тридцять) грн 61 коп. трьох процентів річних та 1 022 582 (один мільйон двадцять дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві) грн 78 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільелектропостач» (46016, Тернопільська обл., місто Тернопіль, проспект Злуки, будинок 2В, код ЄДРПОУ 42145798) 14 462 580 (чотирнадцять мільйонів чотириста шістдесят дві тисячі п`ятсот вісімдесят) грн 31 коп. основного боргу закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ