Рішення

від 18.09.2024 по справі 910/7786/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2024Справа № 910/7786/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комстейт" (м. Київ)

до Фізичної особи-підприємця Маховського Сергія Леонідовича (м. Київ)

про стягнення 351 888,69 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комстейт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Маховського Сергія Леонідовича про стягнення 351 888,69 грн, з яких: 108 661,68 грн заборгованості по орендній платі за Договором оренди №22 від 01.04.2019, 73 210,47 грн заборгованості по комунальним послугам, 103 753,06 грн пені, 20 732,37 грн штрафу, 37 476,11 грн інфляційних втрат та 8 055,00 грн 3% річних, нарахованих у зв`язку із простроченням відповідачем сплати орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2019 між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено договір оренди (найму) нежитлового приміщення №22 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування - найм (далі за текстом - оренда), частину нежитлового приміщення площею 34,4 м. кв. (оф. №308), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, літ. В (далі за текстом - Об`єкт оренди або Приміщення).

Цільове призначення Приміщення - офісне приміщення. Використання Орендарем Об`єкту оренди для цілей, не зазначених у цьому пункті, може здійснюватися лише після отримання відповідного погодження Орендодавця та внесення відповідних змін до цього Договору План розташування Об`єкту оренди зазначений в Додатку № 1 до Договору (п. п. 1.3., 1.4. Договору).

Згідно з п. п. 2.1., 2.5., 2.6. Договору передача Приміщення в оренду здійснюється на підставі належним чином оформленого та підписаного Сторонами Акта приймання - передачі Приміщення, в якому Сторони зазначають основні характеристики Об`єкта оренди, його загальну площу, технічний стан та, за необхідності, перелік майна у даному Приміщенні. Акт приймання - передачі Приміщення є невід`ємною частиною даного Договору. У разі припинення дії цього Договору або його розірвання, Приміщення повертається Орендарем Орендодавцю в аналогічному порядку встановленому при передачі приміщення в оренду на умовах цього Договору. Повернення Орендодавцю Об`єкту оренди та наявного у ньому майна, якщо таке передавалось, здійснюється шляхом підписання Сторонами (їх уповноваженими представниками) Акта приймання-передачі (повернення). Приміщення вважається повернутим з дати, вказаної в Акті, підписаному Сторонами без зауважень.

Пунктами 3.2. - 3.9. Договору передбачено, що розмір орендної плати за один календарний місяць оренди Приміщення складає 11 008,00 грн з ПДВ. Орендна плата сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 25 числа поточного місяця, за наступний місяць оренди. Орендар має право вносити орендну плату наперед. Плата за оренду Приміщення нараховується з дати підписання Сторонами Акта приймання - передачі Об`єкту оренди або в інший строк визначений Сторонами. У випадку зміни корисної площі в результаті перепланування або ремонту Об`єкту оренди, здійсненого Орендарем, база нарахування орендної плати не змінюється. В орендну плату не включається вартість спожитої Орендарем електроенергії, газо-, водо- постачання, послуг зв`язку та інших послуг третіх осіб. Вартість спожитих послуг, сплачується Орендодавцем за рахунок наданих Орендарем коштів у розмірі відповідно до показників лічильника та виставлених рахунків. Орендар зобов`язаний до 20 (двадцятого) числа кожного календарного місяця, незалежно від того Орендар користувався Об`єктом оренди у попередньому календарному місяці повний місяць чи його частину, надати Орендодавцю грошові кошти для оплати послуг за попередній календарний місяць у розмірі розрахованому відповідно до показників лічильника та виставлених рахунків. Вартість послуг за неповний місяць оренди сплачується Орендарем пропорційно фактичній кількості днів оренди у відповідному місяці. У разі, якщо згідно Акта приймання-передачі (повернення) (користування Об`єктом оренди здійснювалось не повний місяць, за згодою Орендодавця орендна плата піддягає відповідному ; перерахунку згідно з кількістю днів, у яких відбувалося користування Приміщенням. Остаточний розрахунок здійснюється Орендарем не пізніше 3-х (трьох) календарних днів після припинення (розірвання) дії цього Договору.

Забезпечення виконання Орендарем своїх зобов`язань, щодо своєчасного прийняття Приміщення від Орендодавця згідно Акта приймання - передачі, у строки визначені п. 2.2. даного Договору та своєчасної сплати орендної плати за перший та останній місяці оренди, здійснюється за рахунок перерахування Орендарем на поточний рахунок Орендодавця завдатку. Завдаток в розмірі 22 016,00 грн перераховується Орендарем в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця до 04.04.2019. У разі виконання Орендарем свого зобов`язання щодо своєчасного прийняття Приміщення відповідно до умов цього Договору, сума сплаченого завдатку враховується в рахунок оплати орендної : плати за перший та останній місяць оренди ) п. п. 3.10. - 3.11. Договору).

Пунктами 5.3., 5.4. Договору встановлено, що у разі затримки сплати орендної плати/інших необхідних платежів, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу від простроченої суми орендної плати/ інших грошових коштів, які підлягають сплаті за кожний день прострочення. У випадку прострочення Орендарем сплати орендної плати/інших необхідних платежів більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів, Орендодавець має право вимагати сплати Орендарем штрафу у розмірі 20 % від розміру орендної плати/інших передбачених Договором платежів, які не були сплачені у визначені даним Договором строки.

Згідно з п. 5.9., 5.11. Договору в разі звільнення Орендарем Приміщення без письмового попередження Орендодавця, а також без складання Акту про повернення Приміщення в належному стані, Орендар несе повну матеріальну відповідальність за нанесені у зв`язку з цим збитки та сплачує орендну плату до дати прийняття Орендодавцем Приміщення. Сторони погодили наступний порядок зарахування платежів, отриманих від Орендаря: - штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору, нараховані згідно Розділу 5 Даного Договору; - витрати на послуги визначені п. 3.6. Договору; - орендна плата, яка передбачена даним Договором.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє до 31.12.2021 включно (п. 8.1. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 30.09.2020).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

01.06.2019 відповідач прийняв приміщення в користування по Акту приймання-передачі до Договору.

31.12.2021Орендар повернув приміщення, про що сторони підписали відповідний Акт приймання-передачі приміщення.

Таким чином, відповідач користувався орендованим приміщенням з 01.06.2019 по 31.12.2021.

За час дії Договору змінювалась орендована відповідачем площа, сума орендної плати та строк дії Договору, що підтверджується відповідними додатковими угодами до Договору та актами приймання-передачі приміщень.

Як вказує відповідач, станом на дату припинення Договору заборгованість відповідача за Договором становила 138 661,38 грн, проте в подальшому ФОП Маховським С.Л. було сплачено 30 000,00 грн у рахунок погашення заборгованості за Договором.

Проте, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем з оплати орендної становить 108 661,68 грн.

Крім того, за відповідачем обліковується заборгованість з оплати (відшкодування) позивачу комунальних послуг у сумі 73 210,47 грн.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що за наявними в матеріалах справи доказами заборгованість відповідача по орендній платі за Договором складає 108 661,68 грн, заборгованість з оплати (відшкодування) комунальних послуг - 73 210,47 грн.

Доказів сплати відповідачем заборгованості чи відсутності підстав для її сплати сторонами до матеріалів справи не надано.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором позивачем також нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також 103 753,06 грн пені, 20 732,37 грн штрафу, 37 476,11 грн інфляційних втрат та 8 055,00 грн 3% річних.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 5.3., 5.4. Договору встановлено, що у разі затримки сплати орендної плати/інших необхідних платежів, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу від простроченої суми орендної плати/ інших грошових коштів, які підлягають сплаті за кожний день прострочення. У випадку прострочення Орендарем сплати орендної плати/інших необхідних платежів більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів, Орендодавець має право вимагати сплати Орендарем штрафу у розмірі 20 % від розміру орендної плати/інших передбачених Договором платежів, які не були сплачені у визначені даним Договором строки.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак сума пені, належної до сплати відповідачем, має розраховуватися з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період заборгованості; та її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки наданий позивачем розрахунок пені не відповідає зазначеним вимогам, суд здійснив власний перерахунок пені за Договором (за період прострочення платежів з 04.01.2022 по 05.07.2022, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ), за яким сума нарахованої відповідачу пені складає 14 388,69 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Відповідачем будь-яких доказів на спростування доводів позивача не надано.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 108 661,68 грн заборгованості по орендній платі, 73 210,47 грн заборгованості з оплати (відшкодування) комунальних послуг, 20 732,37 грн штрафу, 14 388,69 грн пені, 37 476,11 грн інфляційних втрат та 8 055,00 грн 3% річних є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов у цій частині підлягає задоволенню. В задоволенні решти вимог про сплату пені належить відмовити в силу вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Маховського Сергія Леонідовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комстейт" (02094, м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 1 літ В, оф. 209; ідентифікаційний код 38213622) 108 661 (сто вісім тисяч шістсот шістдесят одну) грн 68 коп. заборгованості по орендній платі, 73 210 (сімдесят три тисячі двісті десять) грн 47 коп. заборгованості з відшкодування комунальних послуг, 20 732 (двадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн 37 коп. штрафу, 14 388 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн 69 коп. пені, 37 476 (тридцять сім тисяч чотириста сімдесят шість) грн 11 коп. інфляційних втрат, 8 055 (вісім тисяч п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. 3% річних та 3 937 (три тисячі дев`ятсот тридцять сім) грн 86 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко