ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2024Справа № 910/8217/24Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 1-3, секція "Д", ідентифікаційний код юридичної особи 14290527) до проАкціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, місто Київ, вул.Уманська, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 41022900) стягнення заборгованості у розмірі 213 828 грн. 29 коп.Представники: без повідомлення представників сторін
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 213 828 грн. 29 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про закупівлю матеріально - технічних ресурсів №ПК(МТЗ)22386/Ю від 29.09.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ» до Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості у розмірі 213 828 грн. 29 коп. залишено без руху.
10.07.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 року відкрито провадження у справі № 910/8217/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
26.07.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.07.2024 року була направлена до електронного кабінету Позивача у порядку, визначеному законом, та рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Відповідача, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа Позивачу та поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженій особі Відповідача.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ
29.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ» (Постачальник) та Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (Покупець) було укладено Договір про закупівлю матеріально - технічних ресурсів №ПК(МТЗ)22386/Ю, відповідно до умов якого ПОСТАЧАЛЬНИК зобов?язується поставити та передати у власність ПОКУПЦІЮ ТОВАР, відповідно до Специфікації №l (Додаток 1). що є невід?ємною частиною цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей ТОВАР на умовах цього Договору. (а.с.17-24)
Найменування ТОВАРУ: ДК021:2015 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу: обладнання залізничного руху (Запасні частини до вакуумних туалетів). для контролю залізничного руху. (п.1.2 Договору)
Згідно з п.4.2 Договору Поставка ТОВАРУ проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки ПОКУПЦЯ. яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності ПОКУПЦЯ до приймання ТОВАРУ. Строк поставки ТОВАРУ - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки ПОКУПЦЕМ.
Відповідно до п.6.3 Договору загальна ціна договору становить 622380 грн. 53 коп. без ПДВ, крім того ПДВ 20% 124746 грн. 11 коп., усього з ПДВ 746 856 грн. 64 коп.
У п.7.2 Договору передбачено, що оплата за кожну партію поставленого ТОВАРУ за цим Договором проводиться ПОКУПЦЕМ на 10 (десятий) банківський день з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог законодавства України. відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію ТОВАРУ, обумовлену згідно з п. 4.2 цього Договору та Специфікації №1 (Додаток 1) при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього Договору.
Пунктом 9.2 Договору передбачено, що Сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності ПОКУПЦЯ за прострочення виконання грошового зобов?язання за цим Договором становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим Договором.
Специфікацією №1 до Договору про закупівлю матеріально - технічних ресурсів №ПК(МТЗ)22386/Ю від 29.09.2022 року Сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну суму в розмірі 746 856 грн. 64 коп. (а.с.25)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю матеріально - технічних ресурсів №ПК(МТЗ)22386/Ю від 29.09.2022 року Відповідач надав Позивачу рознарядку №ПК-7/1935 від 12.12.2022 року (а.с.26), а Позивач передав у власність, а Відповідач в свою чергу прийняв товар на загальну суму в розмірі 746 856 грн. 65 коп., що підтверджується видатковими накладними №933385311 від 14.12.2022 року на суму 86 303 грн. 14 коп., №933385309 від 14.12.2022 року на суму 64 191 грн. 77 коп., №933385310 від 14.12.2022 року на суму 47 628 грн. 70 коп., №933385308 від 14.12.2022 року на суму 15 397 грн. 41 коп., №933385307 від 14.12.2022 року на суму 533 334 грн. 90 коп. (а.с.28, 33, 38, 43, 47) та здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 533 334 грн. 90 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача за 31.01.2023 року. (а.с.51)
Позивач неодноразово (14.02.2024 р., 06.03.2024 р.) надсилав на адресу Відповідача претензії з вимогами сплатити заборгованість за договором. У відповідь на які Відповідач листами №ПК-07/290 від 21.02.2024 року, №ПК-07/469 від 19.03.2024 року відмовив у її задоволенні, у зв`язку з наявністю мораторію. (а.с.52-59)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ» становить 213 521 грн. 75 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 0,1% річних у розмірі 306 грн. 54 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що рахунки сплачено не було, позаяк постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» було введено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань. Так, зокрема, згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 1 цієї постанови (у редакції зі змінами від 29.06.2022) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, було встановлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, зокрема, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації. З огляду на зазначене, беручи до уваги, що Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Камоцці» - є юридичною особою, учасником якого є громадянин російської федерації Кистиченко Олексій Олексійович, котрий має частку в статутному капіталі 10 відсотків, на Позивача поширюється дія цього мораторію.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про закупівлю матеріально - технічних ресурсів №ПК(МТЗ)22386/Ю від 29.09.2022 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю матеріально - технічних ресурсів №ПК(МТЗ)22386/Ю від 29.09.2022 року Відповідач надав Позивачу рознарядку №ПК-7/1935 від 12.12.2022 року (а.с.26), а Позивач передав у власність, а Відповідач в свою чергу прийняв товар на загальну суму в розмірі 746 856 грн. 65 коп., що підтверджується видатковими накладними №933385311 від 14.12.2022 року на суму 86 303 грн. 14 коп., №933385309 від 14.12.2022 року на суму 64 191 грн. 77 коп., №933385310 від 14.12.2022 року на суму 47 628 грн. 70 коп., №933385308 від 14.12.2022 року на суму 15 397 грн. 41 коп., №933385307 від 14.12.2022 року на суму 533 334 грн. 90 коп. (а.с.28, 33, 38, 43, 47) та здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 533 334 грн. 90 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача за 31.01.2023 року. (а.с.51)
Крім того, на виконання умов Договору про закупівлю матеріально - технічних ресурсів №ПК(МТЗ)22386/Ю від 29.09.2022 року Позивач виставив Відповідачу рахунки на оплату №4028490 від 14.12.2022 року на суму 86 303 грн. 14 коп., №4028498 від 14.12.2022 року на суму 64 191 грн. 77 коп., №4028463 від 14.12.2022 року на суму 47 628 грн. 70 коп., №4028514 від 14.12.2022 року на суму 15 398 грн. 14 коп., №4028526 від 14.12.2022 року на суму 533 334 грн. 90 коп. (а.с.27, 32, 37, 42, 46)
Крім того, на підтвердження здійснення поставки за Договором про закупівлю матеріально - технічних ресурсів №ПК(МТЗ)22386/Ю від 29.09.2022 року Позивач склав податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію. (а.с.29-30, 34-35, 39-40, 44-45, 48-49)
Відповідно до п. 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п.16.1.4 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата складання податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що зі спірних господарських операцій Позивачем виписано Відповідачу податкові накладні та сплачено податок на додану вартість в доход Державного бюджету України, а Відповідачем сформовано податковий кредит. Копії податкових накладних з розшифровками податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявні в матеріалах справи.
При цьому, Суд звертає увагу, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що ним подавались уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем (позивачем) за оспорюваними накладними.
У п.7.2 Договору передбачено, що оплата за кожну партію поставленого ТОВАРУ за цим Договором проводиться ПОКУПЦЕМ на 10 (десятий) банківський день з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог законодавства України. відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію ТОВАРУ, обумовлену згідно з п. 4.2 цього Договору та Специфікації №1 (Додаток 1) при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього Договору.
Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведені умови Договору про закупівлю матеріально - технічних ресурсів №ПК(МТЗ)22386/Ю від 29.09.2022 року обов`язок Відповідача по оплаті отриманого товару у загальному розмірі 746 856 грн. 65 коп. на момент розгляду даної справи настав.
Таким чином, заборгованість Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ» за Договором про закупівлю матеріально - технічних ресурсів №ПК(МТЗ)22386/Ю від 29.09.2022 року становить 213 521 грн. 75 коп.
Згідно з положеннями ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Діюче правове регулювання ґрунтується на єдності державної системи та спрямоване на досягнення належної координації діяльності усіх органів державної влади та управління, зокрема, на вирішення завдань, пов`язаних із захистом суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки.
Форми та способи відповідної участі органів державного управління можуть бути різноманітні.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
03.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації», в якій для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:
1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):
громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;
юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;
юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;
юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Зазначене обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України:
які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій;
які є постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або електронних комунікаційних послуг, визначеними розпорядженням Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій, прийнятим відповідно до Порядку оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 р. № 812 "Деякі питання оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2004 р., № 26, ст. 1696);
2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі (акцій, паїв, часток у статутному капіталі або інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь в юридичній особі), прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім:
безоплатного відчуження/передачі на користь держави Україна;
задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримки ліквідності банків;
відчуження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду майна банку, щодо якого Національним банком прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
відчуження права участі в юридичній особі за наявності рішення Кабінету Міністрів України про погодження такого відчуження;
3) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або Російської Федерації, крім набуття ними права власності на такі об`єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ» є АТ "КАМОЦЦІ АВТОМАТИЗАЦІЯ", резидентство: Італія, Місцезнаходження: Італія, 25126, М. БРЕШІА, ВУЛ. ВІА ЕРІТРЕА, 20/1, Розмір частки засновника (учасника): 1217790,00 КИСТИЧЕНКО ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ, громадянство: Російська Федерація, Місцезнаходження: Російська Федерація, 141400, МОСКОВСЬКА ОБЛ.,ХІМКІНСЬКИЙ Р-Н,М.ХІМКИ,ВУЛИЦЯ ЗОЇ КОСМОДЕМ`ЯНСЬКОЇ,БУДИНОК 6,КВАРТИРА 20., Розмір частки засновника (учасника): 135310,00. (а.с.67)
Таким чином, Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03.03.2022 №187, є особою, пов`язаною з державою-агресором, у зв`язку з чим діє мораторій (заборона) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ».
При цьому, Суд зазначає, що у законодавстві України мораторій розуміється як тимчасове відстрочення виконання зобов`язань або заборона вчинення певних дій, що вводиться уповноваженим органом державної влади в певній частині або на всій території країни, для певної категорії або для всього населення країни з підстав, що прямо передбачені законом та пов' язані з настанням надзвичайних обставин.
Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом фактичного виконання.
Такий же висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23.
Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства України не передбачено такої підстави для припинення існуючого зобов`язання боржника перед кредитором, як введення мораторію, оскільки на час дії мораторію суб`єктивне право не може реалізовуватись шляхом виконання зобов`язання з боку боржника, тобто є обмеженим протягом певного часу, а не зникає взагалі.
При цьому, Суд не приймає до уваги посилання Позивача на розпорядження Національного центру оперативно-технічного управління мереж телекомунікацій Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 29.06.2022 № 310, яким операторам електронних комунікацій України належить не застосовувати обмеження на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, пов`язані з державою - агресором, зокрема, до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ», оскільки дане розпорядження стосується операторів електронних комунікацій України, до яких Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» не відноситься.
Відповідно до ст. 96-1 Цивільного кодексу України корпоративні права - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
За приписами пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Враховуючи те, що учасником Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ» є громадянин рф, який володіє більше 10% частки у статутному капіталі Позивача, відтак існують обґрунтовані підстави для висновку, що вплив учасника на органи управління юридичної особи, у тому числі його активи, буде здійснювати саме особою, на яку розповсюджується дія мораторію відповідно до постанови КМУ №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації».
За вказаних обставин, у випадку задоволення позову, спроби виконання такого судового рішення у цій справі можуть спричинити прямий або опосередкований обхід з виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи.
Відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У даному випадку державою фактично застосовано мораторій, тобто відстрочення виконання зобов`язань, що встановлюються на певний термін у зв`язку зі збройною агресією і дією правового режиму воєнного стану.
Дія такого мораторію поширюється на окремі категорії стягувачів, у тому числі на Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ». Тобто, у випадку задоволення позову у цій справі, фактично збільшаться активи підприємства позивача, шляхом отримання потенційних грошових коштів.
На теперішній час - в умовах дії воєнного стану в Україні, здійсненні російською федерацією акту агресії, яка завдає шкоди життю та здоров`ю, правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, примусове стягнення з відповідача значної суми грошових коштів, не буде ґрунтуватися на засадах законності, справедливості, добросовісності та розумності, оскільки ці грошові кошти надійдуть підприємству (позивачу), учасником якого є фізична особа, пов`язана з державою-агресором.
За таких підстав, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ» в частині стягнення з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованості у розмірі 213 521 грн. 75 коп. не підлягають задоволенню.
Крім того, не підлягає задоволенню позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ» в частині стягнення з Відповідача 0,1% річних у розмірі 306 грн. 54 коп., як похідна вимога від основного зобов`язання, в задоволенні якої Судом було відмовлено.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ» до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості у розмірі 213 828 грн. 29 коп. є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОЦЦІ» до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості у розмірі 213 828 грн. 29 коп. - відмовити у повному обсязі.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18 вересня 2024 року.
Суддя О.В. Чинчин
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 18.09.2024 |
Оприлюднено | 24.09.2024 |
Номер документу | 121723596 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Чинчин О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні