Ухвала

від 15.05.2024 по справі 911/4923/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" травня 2024 р. Справа № 911/4923/14 (911/1858/23)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив 7" в особі ліквідатора

арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича

до1) Громадянки України ОСОБА_1 , м. Київ

2) Громадянина України ОСОБА_2 , м. Київ

3) Громадянки України ОСОБА_3 , м. Київ

4) Громадянина України ОСОБА_4 , м. Київ

5) Громадянина України ОСОБА_5 , м. Київ

6) Громадянки України ОСОБА_6 , м. Київ

7) Громадянки України ОСОБА_7 , м. Київ

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", м. Київ

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив 7" у сумі 36 146 149, 15 грн.

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/4923/14 за заявою Публічного акціонерного товариства ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив 7".

Постановою господарського суду Київської області від 07.12.2016 р. визнано банкрутом ТОВ "Актив 7" та відкрито його ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича.

Наразі триває ліквідаційна процедура ТОВ "Актив 7", повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Ярмолінський Юрій Васильович.

19.06.2023 р. до суду звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив 7" арбітражний керуючий Ярмолінський Юрій Васильович із заявою про покладення на громадянина України ОСОБА_2 , громадянку України ОСОБА_1 , громадянку України ОСОБА_3 , громадянина України ОСОБА_4 , громадянина України ОСОБА_5 , громадянку України ОСОБА_6 , громадянку України ОСОБА_7 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив 7" у сумі 36 146 149, 15 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.06.2023 р. залишено без руху заяву ТОВ "Актив 7" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. від 09.06.2023 р. (вх. 1603/23, 19.06.2023 р.) до громадянина України ОСОБА_2 , громадянку України ОСОБА_1 , громадянку України ОСОБА_3 , громадянина України ОСОБА_4 , громадянина України ОСОБА_5 , громадянку України ОСОБА_6 , громадянку України ОСОБА_7 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та визнання на нього права власності.

30.06.2023 р. до суду від заявника надійшли докази усунення недоліків заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив 7" у сумі 36 146 149, 15 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2023 р. прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив 7" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника до розгляду у межах провадження у справі № 911/4923/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив 7", розгляд заяви призначено на 02.08.2023 р.

27.07.2023 р. на офіційну електронну адресу суду від Житомирської міської ради надійшов лист-повідомлення.

31.07.2023 р. на поштову адресу суду від представника ТОВ "Актив 7" надійшло клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції.

01.08.2023 р. на поштову адресу суду від Міністерства юстиції України надійшов лист.

02.08.2023 р. розгляд справи не відбувся з технічних причин (відсутність електроенергії, про що складено акт).

Ухвалою господарського суду від 04.08.2023 р. розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника призначено на 18.10.2023 р.

02.10.2023 р. на поштову адресу суду від Відділу банкрутства Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов висновок.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2023 р. розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відкладено на 06.12.2023 р.

29.11.2023 р. на поштову адресу суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення та заперечення.

05.12.2023 р. на офіційну електронну адресу суду від представника ТОВ "Актив 7" надійшла заява про закриття провадження в частині вимог про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Актив 7" заявлених до ОСОБА_3

06.12.2023 р. через систему "Електронний суд" від представника АТ "Міжнародний резервний банк" надійшло клопотання про залучення останнього в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

06.12.2023 р. судове засідання не відбулось з технічних причин.

Ухвалою господарського суду від 06.12.2023 р. розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника призначено на 07.12.2023 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2024 р. клопотання АТ "Міжнародний резервний банк" про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача задоволено; залучено до участі у даній справі АТ "Міжнародний резервний банк" в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відкладено на 31.01.2024 р.

02.01.2024 р. до суду від арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. надійшла заява про виконання ухвали суду.

29.01.2024 р. до суду від АТ "Міжнародний резервний банк" надійшло клопотання/ заява, в яких наведено пояснення щодо спору.

31.01.2024 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 15.05.2024 р., про що представником АТ "Міжнародний резервний банк" підписано відповідну розписку.

Заявника та відповідачів про місце, дату та час наступного судового засідання було повідомлено належним чином ухвалою суду від 31.01.2024 р.

12.02.2024 р. до суду від заявника надійшла заява про зменшення розміру заявлених вимог.

29.03.2024 р. до суду від АТ "Міжнародний резервний банк" надійшли письмові пояснення.

15.05.2024 р. до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи.

В судове засідання відповідачі-1, 4, 5, 6, 7 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників у справі не перешкоджає розгляду справи по суті, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності відповідачів-1, 4, 5, 6, 7 та їх представників.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-2 подано клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи.

У зазначеному клопотанні відповідач просить суд витребувати у АТ "Міжнародний резервний банк" відомості (у тому числі укладені договори) щодо відчуження прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами № 14-В/07, № 60-В/07 (номер лота GL19N1025527) (протокол електронного аукціону № GFD001-UA-20240112-91082).

В обґрунтування наведеного клопотання відповідач заявляє, що банком було відчужено права кредитора, а відтак він не має прав на задоволення кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ "Актив 7".

Відповідно до положень частини першої статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною другою вказаної статті ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства та зміст вказаного клопотання відповідача-2, додані до нього документи, судом встановлено, що відповідач-2 подав таке клопотання без дотримання вимог, визначених статтею 81 ГПК України, так як, ним не наведено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати саме під час вирішення даного пору; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Крім того, вказане клопотання подано з пропуском строку, визначеного частиною першою статті 81 ГПК України.

З огляду на наведене, суд залишає без задоволення зазначене клопотання відповідача-2 про витребування доказів.

Що стосується клопотання відповідача-2 в частині відкладення розгляду справи, суд також залишає його без задоволення, так як відповідачем жодним чином не обґрунтовано неможливості розгляду справи в даному судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх заявника, відповідача-2 та кредитора АТ "Міжнародний резервний банк", суд

встановив:

Заява ліквідатора вмотивована тим, що кредиторська заборгованість боржника, що не була погашена під час ліквідаційної процедури становить 36 146 149,15 грн. станом на дату відкриття провадження у справі, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: керівником ТОВ "Актив 7" був гр. ОСОБА_2 ; учасниками Боржника були: ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 . В першу чергу, ліквідатор банкрута посилається на те, що вказаними особами не виконано ухвали та постанову суду, не передано ліквідатору жодної фінансової, бухгалтерської договірної та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних цінностей товариства. Відсутність у зазначених осіб, зацікавленості у наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Також, ліквідатор банкрута вказує на те, що у зв`язку із умисним та безпідставним ухиленням керівника боржника та його засновників/ учасників від виконання судових рішень, зокрема, ухвали господарського суду Київської області від 16.02.2015 р. та постанови господарського суду Київської області від 07.12.2016 р. у справі № 911/4923/14, було відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною першої ст. 382 КК України за правовою кваліфікацією - умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. На даний час слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017251010005415, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою ст. 382 КК України.

Окрім наведеного, заявник посилається на те, що згідно п. 2.1 Статуту ТОВ "Актив 7", затвердженого рішенням № 20 від 04.04.2018 р. загальних зборів учасників ТОВ "Актив 7", метою створення та діяльності товариства є отримання прибутку від реалізації товарів та послуг, виробничої та іншої діяльності, яка сприяє наповненню ринку товарами і послугами, отримання прибутку від реалізації майнових прав, що випливають з авторського права, досвіду та інших інтелектуальних цінностей, отримання прибутку від сукупності комерційних, технічних технологічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау), отримання прибутку від здійснення інвестиційної та іноваційної діяльності, реалізація соціальних та економічних інтересів учасників товариства та його працівників. Однак, в ході ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що 05.02.2007 р. між ТОВ "Актив 7" та ОСОБА_8 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "ДІВІАС". За придбану частку Боржник сплатив 10 108 845,36 грн. В свою чергу, дані кошти були отримані Боржником в кредит у ЗАТ "БАНК НРБ" (код ЄДРПОУ 25959784, правонаступником якого є АТ "МР Банк", тобто єдиний кредитор у справі про банкрутство). В подальшому 21.06.2010 року між ТОВ "Актив 7" та ТОВ "ДІКО" (код ЄДРПОУ 31725946, м. Київ, вул. Гната Юри, будинок 9, кімната 414) було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "ДІВІАС" (код ЄДРПОУ 34558314). В ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором не отримано відомостей про факт виконання ТОВ "ДІКО" умов вищезазначеного договору в частині сплати на користь ТОВ "Актив 7" коштів в розмірі 10 108 845, 36 (десять мільйонів сто вісім тисяч вісімсот сорок п`ять грн. 36 коп.) гривень як покупної ціни за частку в ТОВ "ДІВІАС". Проте, незважаючи на те, що ТОВ "ДІКО" не виконало умови вищезазначеного договору в частині сплати на користь ТОВ "Актив 7" коштів у розмірі 10 108 845, 36 (десять мільйонів сто вісім тисяч вісімсот сорок п`ять грн. 36 коп.) гривень як покупної ціни за частку в ТОВ ДІВІАС", і відповідно не могло набути прав на частку, 21.06.2010 року, рішенням загальних зборів ТОВ "ДІВІАС" від 21.06.2010 року (протокол зборів №8/1 від 21.06.2010 р.) ТОВ Актив 7" було виключено, а ТОВ "ДІКО" відповідно включено до переліку учасників ТОВ ДІВІАС", про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні відомості.

З огляду на наведені обставини, також посилаючись на те, що вказану частку в статутному капіталі було відчужено на користь заінтересованої відносно боржника юридичної особи, заявник просить суд, з урахуванням заяви про зменшення заявлених вимог, що прийнята судом, покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника в сумі 35 070 839,70 грн. на відповідачів: громадянку України ОСОБА_1 , громадянина України ОСОБА_2 , громадянку України ОСОБА_3 , громадянина України ОСОБА_4 , громадянина України ОСОБА_5 , громадянку України ОСОБА_6 , громадянку України ОСОБА_7 .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2023 р. зобов`язано відділ банкрутства Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скласти та надати суду, у строк протягом одного місяця з дати отримання даної ухвали, висновок про наявність/ відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності щодо ТОВ "Актив 7".

Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання наведеної ухвали господарського суду Київської області у цій справі склало висновок, відповідно до якого відсутні ознаки фіктивного банкрутства та приховування банкрутства ТОВ "Актив 7", однак виявлено наявність ознак з доведення до банкрутства вказаного товариства.

Відповідачем-2 подано письмові пояснення, з наведеними в них запереченнями. В обґрунтування заперечень відносно поданої ліквідатором банкрута заяви відповідач зазначає, що заборгованість ТОВ "Актив 7" перед АТ "Міжнародний резервний банк" забезпечена майном та порукою відповідачів у розмірі, що повністю дозволяло погасити в повній мірі борг. Також, відповідач наголошує, що у примусовому порядку було здійснено виконання рішень про стягнення заборгованості ТОВ "Актив 7", як позичальника перед банком з фінансових та майнових поручителів (відповідачів), що не було враховано ліквідатором банкрута під час звернення з наведеною заявою. Крім цього, відповідач вказує на те, що заявник не вказує на будь-які конкретні дії або рішення учасників (відповідачів), з якими заявник пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності.

Окрім наведеного, відповідач посилається на те, що до початку процесу банкрутства, у 2010 році, учасники ТОВ "Актив 7" - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , які визначені як відповідачі, фактично, припинили свою участь у ТОВ "Актив 7", в зв`язку із відчуженням зазначених часток у ТОВ "Актив 7" на користь третіх осіб, що підтверджено відповідними заявами, підпис на яких було посвідчено нотаріально. На цей час, за спливом 13 років, зазначені обставини з боку відповідачів, можуть бути підтверджені віднайденими нотаріально посвідченими копіями вказаних вище заяв про вихід із складу учасників ТОВ "Актив 7". Відповідач зауважує, що інші документи, пов`язані з виходом із складу учасників ТОВ "Актив 7" у відповідачів не збереглися, за відсутності потреби та обов`язку їх зберігання. Звертаємо увагу суду, що закон не містить ні можливості, ні обов`язку будь-кого з учасників товариства самостійно здійснити державну реєстрацію факту виходу із складу учасників товариства. Поряд з виходом зі складу учасників ТОВ "Актив 7", відповідним протоколом було припинено повноваження директора ТОВ "Актив 7" - ОСОБА_2 , а документи, пов`язані з господарською діяльністю товариства були передані уповноваженій особі нових учасників ОСОБА_9 за відповідним актом приймання-передачі.

Крім іншого, відповідачем-2 заявлено про сплив строку позовної давності до заявлених заявником вимог.

АТ "Міжнародний резервний банк" подано письмові пояснення, в яких банк вказує на те, що з урахуванням примусового виконання рішень суду, боржниками за якими є відповідачі, як майнові та фінансові поручителі борг ТОВ "Актив 7" станом на 10.01.2024 р. становить 4 334 731,95 доларів США.

У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені у заяві про покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника вимоги є обґрунтованими, не спростовані відповідачами жодними доказами, з огляду на таке:

За змістом частини першої статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя наведеної статті Кодексу).

Передбачено три види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальну, адміністративну та цивільну - субсидіарну як різновид цивільної.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 р. у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 р. у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 р. у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 р. у справі № 923/1494/15, згідно з якими субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам, є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом Закону про банкрутство (КУзПБ) притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності) є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/ здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальних для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/ бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та подальшого банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона) (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 р. у справі № 904/6379/16).

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина друга статті 61 КУзПБ має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…". Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення.

При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника (подібних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 30.01.2018 р. у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 р. у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 р. у справі № 902/318/16, від 16.06.2020 р. у справі № 910/21232/16, від 10.12.2020 р. у справі 922/1067/17).

Як вбачається з матеріалів справи, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання ухвали господарського суду Київської області від 17.07.2023 р. у цій справі склало висновок, відповідно до якого відсутні ознаки фіктивного банкрутства та приховування банкрутства ТОВ "Актив 7", однак виявлено наявність ознак з доведення до банкрутства вказаного товариства.

Вказаний висновок складено з урахуванням відчуження ТОВ "Актив 7" на користь третьої особи безоплатно корпоративних прав вартістю 10 108 845,36 грн. та невиконання органами управління боржника ухвал та постанови суду про передання фінансової, бухгалтерської договірної та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних цінностей товариства.

Здійснивши аналіз поданих доказів, судом встановлено наступне:

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2019 р. у справі № 911/4923/14 заяву ТОВ "Актив 7" від 23.11.2018 р. б/н (вх. № 2783/18, 03.12.2018 р.) до ТОВ Діко та ТОВ Дівіас про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників задоволено; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Дівіас від 21.06.2010 р., яке оформлено протоколом загальних зборів учасників ТОВ Дівіас № 8/1.

Наведена ухвала господарського суду залишена без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 р., Верховного Суду від 27.05.2021 р. та відповідно набрала законної сили.

Постановляючи вказану ухвалу, суд виходив з наступного:

21.06.2010 р. між ТОВ "Актив 7" (продавець) та ТОВ ДІКО (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ ДІВІАС, відповідно до умов якого продавець продає частку у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ ДІВІАС, а покупець купує цю частку та зобов`язується сплатити ціну, яка визначена нижче (п. 1.1. договору).

Статутний капітал товариства: 10 108 845,36 грн. На день підписання даного договору статутний капітал товариства сформований в повному обсязі (п.п. 2.6. та 2.7. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що за взаємною згодою сторін ціна частки, що продається за цим договором та має бути сплачена покупцем, становить 10108845,36 грн.

Право власності на частку переходить до покупця та покупець стає справжнім власником частки та усіх корпоративних прав на частку, в день виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором по сплаті продавцю покупної ціни частки (п. 7.1 Договору).

На підставі даного договору, рішенням загальних зборів ТОВ ДІВІАС від 21.06.2010 р. (протокол № 8/1) ТОВ "Актив 7" було виключено, а ТОВ ДІКО відповідно включено до переліку учасників ТОВ ДІВІАС, про що до ЄДР юридичних осіб внесено відповідні відомості.

Аналіз наведеного свідчить, що умовами договору, на підставі якого було прийнято загальними зборами учасників ТОВ ДІВІАС оспорюване рішення, сторони передбачили, що право власності на частку в статутному капіталі ТОВ ДІВІАС в розмірі 100 % статутного капіталу 10 108 845,36 грн. переходить до покупця (ТОВ Діко) в день виконання ним своїх зобов`язань за договором по сплаті продавцю (ТОВ "Актив 7") покупної ціни частки, що становить 10 108 845,36 грн. (п.п. 4.1., 7.1 договору). Крім того, п. 5.1 сторони узгодили, що розрахунки за цим договором проводяться сторонами протягом строку до 12 грудня 2015 року включно в будь-який спосіб, не заборонений чинним законодавством. В строк, визначений п. 5.1 договору, покупець сплачує продавцю покупну ціну частки в розмірі, встановленому в п. 4.1. договору (п. 5.2. договору).

Разом з тим, ані у встановлений договором строк (до 12.12.2015 р.), ані станом на сьогодні, тим більше станом на дату прийняття загальними зборами учасників ТОВ ДІВІАС рішення, яким: погоджено перехід частки учасника ТОВ "Актив 7" в розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ ДІВІАС, що у грошовому виразі становить 10 108 845,36 грн., у зв`язку з відчуженням частки на користь ТОВ Діко; прийнято до складу учасників товариства ТОВ Діко, в зв`язку із придбанням частки в статутному капіталі товариства; визначено, що ТОВ Діко належить частка розміром 100 % статутного капіталу товариства, що у грошовому виразі становить 10 108 845,36 грн. (21.06.2010 р.), ТОВ Діко не було виконано свої зобов`язання за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ ДІВІАС від 21.06.2010 р. щодо здійснення сплати покупної ціни частки у розмірі 10 108 845,36 грн. та, відповідно, не було набуто у власність частку в статутному капіталі ТОВ ДІВІАС в розмірі 100 %.

Разом з тим, судом встановлено, що ТОВ Діко, враховуючи невиконання умов договору щодо сплати покупної ціни частки, виходячи з умов договору встановлених сторонами згідно пункту 7.1 та приписів статті 334 ЦК України, не набуло права власності на частку в розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ ДІВІАС, що, в свою чергу, свідчить про прийняття загальними зборами ТОВ ДІВІАС оспорюваного рішення без наявності відповідних на те підстав, що призвело до незаконного виключення ТОВ "Актив 7" зі складу учасників ТОВ ДІВІАС та, відповідно, прийняття ТОВ Діко до складу учасників вказаного товариства.

Також, судом було встановлено, що договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ ДІВІАС від 21.06.2010 р. укладено ТОВ "Актив 7", одним із засновників якого є ОСОБА_1 , з ТОВ Діко в особі директора ОСОБА_1 . Отже, враховуючи, що ТОВ Діко не було перераховано ціну продажу частки на користь ТОВ "Актив 7" (що жодними доказами не спростовано), зазначені обставини можуть свідчити, що договір купівлі-продажу частки та, в подальшому, рішення загальних зборів ТОВ ДІВІАС були спрямовані на штучне виведення майна з власності ТОВ "Актив 7".

Частиною четвертою статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведені обставини було встановлено ухвалою господарського суду Київської області, що набрала законної. Судом враховано, що наведену ухвалу було оскаржено відповідачем-1 ОСОБА_1 , отже остання приймала участь у розгляді зазначеного спору.

Згідно змісту висновку, складеного Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання ухвали господарського суду Київської області від 17.07.2023 р. у цій справі про наявність ознак з доведення до банкрутства вказаного товариства, управлінням складаючи вказаний висновок було враховано зазначені обставини безоплатного відчуження значного активу боржника на користь юридичної особи, що у розумінні положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства є заінтересованою особою стосовно боржника.

Окрім наведеного, судом враховано, що посадовими особами банкрута не виконано ухвал господарського суду Київської області від 16.02.2015 р. та постанови господарського суду Київської області від 07.12.2016 р. у справі № 911/4923/14 не передано ліквідатору банкрута жодної документації, печаток та штампів, матеріальних цінностей банкрута.

Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2017 р. у справі № 911/4923/14, крім іншого, клопотання ліквідатора банкрута від 20.04.2017 р. № 02-01/12-09 про зобов`язання передати печатки, документи та майно банкрута задоволено; зобов`язано колишнього керівника ТОВ "Актив 7" ОСОБА_2 передати ліквідатору ТОВ "Актив 7" арбітражному керуючому Ярмолінському Юрію Васильовичу всі печатки, штампи, логотипи, електронні ключі, ліцензії, дозволи, сертифікати боржника; все майно боржника, в тому числі матеріальні та інші цінності боржника, майнові права, грошові кошти; всю наявну бухгалтерську, договірну та іншу документацію боржника. На виконання даної ухвали судом було видано наказ, який заявник пред`явив до виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду, однак, зазначена ухвала також проігнорована та не виконана.

Наведене ігнорування посадовими особами судових рішень в сукупності з іншими обставинами справи підтверджує недобросовісність поведінки таких осіб.

Що стосується аргументів відповідача-2 про те, що до початку процедури банкрутства, у 2010 році, учасники ТОВ "Актив 7" - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , які визначені як відповідачі, фактично, припинили свою участь у ТОВ "Актив 7", в зв`язку із відчуженням зазначених часток у ТОВ "Актив 7" на користь третіх осіб, що підтверджено відповідними заявами, підпис на яких було посвідчено нотаріально, суд зазначає таке:

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.12.2023 р. станом на 01.01.2014 р. та 01.01.2012 р. повноваження керівника ТОВ "Актив 7" виконував ОСОБА_2 , засновниками (учасниками) товариства були: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 .

Інформацію відносно переліку засновників (учасників), відомостей про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, можна встановити на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

В силу положень статті 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Зазначене вище спростовує твердження відповідача-2 про вихід відповідачів у 2010 році зі складу учасників ТОВ "Актив 7".

Крім того, суд зауважує, що згідно змісту копії протокольного рішення загальних зборів учасників ТОВ "Актив 7" від 21.06.2010 р. № 8/1, яке було визнано ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2019 р. у справі № 911/4923/14 недійсним, таке рішення підписано саме: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с 11-12, том 1 справи № 911/4923/14 за заявою ТОВ "Актив 7" до ТОВ "Діко" та ТОВ "Дівіас" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства).

З аналізу вищевказаного суд дійшов до висновку, що здійснення відчуження частки в статутному капіталі ТОВ ДІВІАС в розмірі 100 % вартістю 10 108 845,36 грн. посадовими особами боржника на користь заінтересованої щодо останнього юридичної особи у період управління саме відповідачами товариством відбулось без мети отримання прибутку, з метою виведення такого активу із власності ТОВ "Актив 7", без подальшої претензійно-позовної роботи та, відповідно, ухилення від погашення наявної кредиторської заборгованості перед АТ "Міжнародний резервний банк". Дані обставини призвели до припинення господарської діяльності товариства, утворення заборгованості та є діями із доведення ТОВ "Актив 7" до банкрутства його посадовими особами.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2022 р. у справі № 908/802/20).

Тому під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності суд має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника (див. постанову Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Суд акцентує увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 906/904/16, суд дійшов до висновку, що особа, яка притягається до субсидіарної відповідальності, повинна доказати відсутність своєї вини.

З огляду на наведене, враховуючи те, що відповідачами належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, у розумінні положень статей 76-79 ГПК України, не спростовано наведених обставин, що призвели до неплатоспроможності ТОВ "Актив 7", які підтверджуються належними і достатніми доказами, наданими заявником в сукупності з усіма матеріалами справи, суд дійшов до висновку, що заявник обґрунтовано заявив вимогу про покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі 35 070 839,70 грн. (з урахуванням зменшення вимог, тобто у сумі визначеній ліквідатором з урахуванням наданих кредитором відомостей про часткове погашення боргу за рахунок коштів майнових та фінансових поручителів під час виконавчих проваджень), оскільки, в даному випадку, наявний причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідачів та настанням негативних для боржника наслідків його неплатоспроможності та відсутності активів для задоволення кредиторських вимог, визнаних у процедурі банкрутства.

Поряд з наведеним, судом під час розгляду даного спору було встановлено, що відповідач-3 ОСОБА_3 померла, у зв`язку з чим, заявником подано відповідне клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог, заявлених до вказаного відповідача.

Відповідно до частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З урахуванням наведеного, врахувавши заявлене заявником відповідне клопотання, суд закриває провадження у справі в частині заявлених вимог до відповідача-3 ОСОБА_3 .

Поряд з наведеним, що стосується заяви відповідача-2 про застосування строку позовної давності та відмові в задоволенні заяви, суд зазначає таке:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини третьої та частини четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Виходячи з аналізу наведених положень, ліквідатор банкрута лише після вчинення всіх можливих заходів з пошуку будь-яких активів банкрута, включення виявлених активів до ліквідаційної маси, реалізації їх з метою задоволення вимог кредиторів та подальшого встановлення факту неможливості задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів від продажу майна банкрута, у зв`язку з його недостатністю (чи відсутністю), вправі (за наявності підстав) заявити відповідні вимоги до третіх осіб.

Здійснивши аналіз змісту заяви та доданих до неї документів, судом встановлено, що ліквідатором не було пропущено строку позовної давності, подано дану заяву у відповідності до вимог статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак наведена вимога про застосування строку позовної давності, заявлена відповідачем-2 безпідставно.

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, відповідна заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, про що і зазначив ліквідатор у даній справі. Водночас, положення вказаної статті Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. За таких обставин, суд дійшов до висновку, що детальне дослідження всіх поданих документів у справі, аналіз підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дій керівництва на час виникнення такого боргу дозволить встановити наявність підстав для застосування відповідної відповідальності.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності. Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

Тобто у разі, якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 р. у справі № 924/669/17, від 24.02.2021 р. у справі № Б8/191-10, від 07.04.2021 р. у справі № 911/1815/17).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 13, частини першої статті 14 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмету доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 р. у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 р. у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 р. у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 р. у справі № 915/641/18).

Принцип змагальності, як однин з основних принципів господарського судочинства, забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 р. у справі № 916/401/17).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Водночас, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин, не надання відповідачами доказів, які б спростовували заявлені вимоги, суд дійшов до висновку, що заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі 35 070 839,70 грн. на його посадових осіб відповідачів-1, 2, 4, 5, 6, 7, що здійснювали управління боржником у період виникнення перед кредитором заборгованості та безоплатної реалізації майна на користь заінтересованої щодо боржника юридичної особи, що призвело до відсутності активів для виконання ТОВ "Актив 7" своїх грошових зобов`язань та подальшого збільшення боргу.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 234 Господарського процесуального кодексу України та ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив 7" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича від 09.06.2023 р. № 02-01/12-17 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника задовольнити частково.

2.Покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника ТОВ "Актив 7" у розмірі 35 070 839,70 грн. на Громадянку України ОСОБА_1 , Громадянина України ОСОБА_2 , Громадянина України ОСОБА_4 , Громадянина України ОСОБА_5 , Громадянку України ОСОБА_6 , Громадянку України ОСОБА_7 .

3.Стягнути солідарно з Громадянки України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Громадянина України ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Громадянина України ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Громадянина України ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ), Громадянки України ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікацій номер НОМЕР_6 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ), Громадянки України ОСОБА_7 ( АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив 7" (08033, Київська обл., с. Копилів, вул. Жовтнева, буд. 86; код ЄДРПО України 33651524) грошові кошти у розмірі 35 070 839 (тридцять п`ять мільйонів сімдесят тисяч вісімсот тридцять дев`ять) гривень 70 копійок у якості субсидіарної відповідальності.

4.Провадження у справі в частині заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив 7" до відповідача-3 Громадянки України ОСОБА_3 вимог закрити.

5.Видати накази.

Копії ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 18.09.2024 р.

Суддя А.В. Лопатін