Ухвала

від 18.09.2024 по справі 917/1559/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

18.09.2024 Справа № 917/1559/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши (без виклику сторін) заяву Приватного підприємства «Сербинівське» вх. № 12174 від 16.09.2024 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 917/1559/24/24

за позовною заявою Приватного підприємства «Сербинівське», вул. Миру, 14-А, с.Сербинівка, Лубенський р-н, Полтавська обл., 37433

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АСВ Капітал», вул. Соборності, 54, м. Полтава, 36014

про стягнення 2 220 332,70 грн.,

установив:

16.09.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Сербинівське» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АСВ Капітал» про стягнення 2 220 332,70 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладених між сторонами договорів:

- за договором про надання послуг № 23/05-2024 від 23.05.2024 в сумі 2 051 185,20 грн;

- за договором перевезення вантажу № 22/07-П від 22.07.2024 в сумі 169 147,50 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 справу № 917/1559/24 розподілено судді Ківшик О.В.

16.09.2024 року за вх. № 12174 до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Приватного підприємства «Сербинівське» про забезпечення позову у цій справі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.09.2024 року заяву про забезпечення позову по справі № 917/1559/24 передано судді Ківшик О.В.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заяви заявник посилається на те, що багатомільйонна заборгованість Відповідача перед Позивачем за кількома договорами накопичилась поступово, проте ухилення TOB «АСВ Капітал» від хоча б поетапного її погашення чи навіть обговорення шансів на сплату грошових коштів в найближчій перспективі викликає у керівництва Приватного підприємства «Сербинівське» стійкі сумніви у платоспроможності Відповідача чи принаймні його справжніх намірах щодо цих грошових зобов`язань.

За таких обставин, зазначає позивач, зростають ризики ухилення Відповідача від відповідальності після ініціювання судового процесу. Відповідач може спробувати відчужити наявне у нього ліквідне майно, внаслідок чого виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде унеможливлене або принаймні суттєво ускладнене.

При цьому, позивач повідомляє суд, що таким ліквідним майном, про яке відомо Позивачеві, є 1 742,86 тон пшениці, що були перевезені транспортом Приватного підприємства «Сербинівське» та на момент подання позову зберігаються TOB «АСВ Капітал» в орендованому ним складі № 3-Е за адресою: Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с.Озерне, вул. Перемоги, 46.

За даними позивача, мінімальна ринкова вартість пшениці - від 7 000 грн за тону, відтак ринкова вартість 1 742,86 тон перевезеної Позивачем пшениці Відповідача, що зберігається на вказаному складі, дорівнює орієнтовно 12 200 020 грн.

Позивач стверджує, що накладення арешту на 1 742,86 тон пшениці повністю покриває його потреб в забезпеченні позовних вимог.

Суд розглянув вказану заяву про забезпечення позову та дійшов висновку про наступне:

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуально кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22).

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.04.2024 р. у справі № 922/5184/23.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року у справі № 917/1610/23.

Крім того, у постанові від 18.05.2021 р. у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Також згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.04.2024 р. у справі № 916/4659/23 та від 14.05.2024 р. у справі № 924/1351/20 (924/1227/23) саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Однак, це не свідчить про автоматичне задоволення поданих заяв про забезпечення позову без жодних обґрунтувань необхідності вжиття такого забезпечення.

Судом встановлено, що зі змісту заяви позивача реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Означені доводи позивача, якими мотивовано забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях та не є безумовними для забезпечення позову.

Вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «АСВ Капітал» дій, що підтверджують можливе ухилення від виконання зобов`язань, позивачем не доведено; сам факт існування спору між сторонами щодо виконання зобов`язань не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Позивачем не доведено допустимими доказами належність майна, на яке він просить накласти арешт, саме відповідачеві, що суперечить приписам п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, обраний ним спосіб забезпечення позову не є адекватним з огляду на ціну позову та вартість майна (зерна пшениці).

У даному випадку, дослідивши подані позивачем документи, суд дійшов до висновку, що ним до заяви про забезпечення позову не додано необхідних доказів на підтвердження фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Згідно зі ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

З огляду на викладене, враховуючи ненадання позивачем жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду, недоведення заявником належності відповідачеві майна, на яке він просить накласти арешт, неадекватності обраного засобу забезпечення позову ціні позову, а також відсутність реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, відсутні підстави для задоволення заяви Приватного підприємства «Сербинівське» про вжиття заходів забезпечення позову.

За викладеного та керуючись ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству «Сербинівське» у задоволенні заяви вх. № 12174 від 16.09.2024 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 917/1559/24.

Ухвала набирає законної сили з дати підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст. 235, 255-256 ГПК України). Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 18.09.2024

Суддя О.В.Ківшик