Рішення

від 16.09.2024 по справі 918/716/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/716/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Глобус-Транс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Філлер"

про стягнення в сумі 234 931 грн. 83 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів

31 липня 2024 року Приватне підприємство "Глобус-Транс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Філлер" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 234 931 грн. 83 коп.

Даний позов обґрунтовує тим, що на підставі усних домовленостей між позивачем та відповідачем, останньому перераховано 150 000 грн. 00 коп. поворотної фінансової допомоги, яка у подальшому повинна бути оформлена договором про надання поворотної фінансової допомоги.

Однак, відповідач після отримання коштів договір не підписав, позичені грошові кошти не повернув.

Зважаючи на вказані обставини позивач, просить суд стягнути з відповідача на його користь 150 000 грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, 69 983 грн. 77 коп. інфляційних втрат та 14 948 грн. 06 коп. 3% річних.

В судовому засіданні 16 вересня 2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та просив суд задоволити позов у повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору.

Суд зазначає, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачам копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місця проживання відповідача, яка також є офіційною адресою його місця проживання згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси

Відповідно до наявних у матеріалах справи поштового поврення з відміткою "за закінченням строку зберігання", вбачається, відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи № 918/716/24.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Філлер" вважається повідомленим про розгляд справи № 918/716/23 належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даного спору, останній не скористалися свої процесуальним правом на подачу відзиву або будь-яких інших пояснень, тому вважає можливим здійснювати розгляд справи по суті.

В судове засідання 16 вересня 2024 року відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника.

Заяви та клопотання у справі

02 вересня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 01 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/716/24 за позовною заявою Приватного підприємства "Глобус-Транс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Філлер" про стягнення в сумі 234 931 грн. 83 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02 вересня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 вересня 2024 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 16 вересня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

23 березня 2021 року Приватним підприємством "Глобус-Транс" здійснено переказ грошових коштів в розмірі 150 000 грн. 00 коп. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Філлер", згідно платіжної інструкції № 1006 від 23 березня 2021 року. Відповідно до призначення платежу зазначено "поворотно фінансова допомога згідно договору № 23/03/21 від 23 березня 2021 року без ПДВ".

Відповідно до аргументів позивача, дана оплата проведена на виконання попередніх усних домовленостей з відповідачем, за результатами яких досягнуто згоди, що фінансова допомога надана поточною датою шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги. Такий договір мав бути укладений між сторонами для документального оформлення відносин.

Після отримання коштів на свій поточний рахунок відповідач ухилився від підписання договору поворотної фінансової допомоги, ігнорував прохання про укладення договору та не вчиняв жодних дій з формалізації фактичних відносин.

Договір про надання поворотної фінансової допомоги відсутній в природі, ніколи не був підписаний, відтак не починав регулювати відносини між сторонами, а тому переказ коштів був здійснений без належної правової підстави.

10 червня 2024 року цінним листом № 4300200274278, позивачем надіслано відповідачу про повернення коштів від 07 червня 2024 року.

Однак, вказана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді а кошти не повернутими.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді, кошти не повернув.

Джерела права й акти їх застосування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

З положень ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права і законного інтересу.

З положень ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права і законного інтересу.Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно з ч. 1, ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ГУ (з відповідними змінами та доповненнями, в редакції, чинній з 19 серпня 2022 року) далі - ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3)повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18.

Ознаки, характерні для кондикції, передбачають, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, кондикція це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Велика палата відступила від правового висновку КЦС та КГС ВС щодо моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна на підставі статті 1212 ЦК України, визначивши, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.

У постанові Великої Палати від 7 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22: "Зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Суд встановив, що позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 150 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями які наявні у матеріалах справи.

Позивач заперечує факт укладення відповідачем договору та поврення коштів.

Також, судом встановлено, що позивачем направлено відповідачу вимогу про повернення перерахованих коштів, які залишені без виконання.

Суд зазначає, що зважаючи на вказані вище обставини відповідач повідомлений про необхідність повернення коштів на розрахунковий рахунок позивача, однак відповідач не здійснив повернення коштів.

Отже, враховуючи відсутність правових підстав для сплати на користь відповідача 150 000 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти з урахуванням приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем.

Тому, зважаючи на встановлені судом вище факти, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 150 000 грн. 00 коп. безпідставно набутих підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 69 983 грн. 77 коп. інфляційних втрат та 14 948 грн. 06 коп. 3% річних, суд зазначає наступне.

Суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA 360 встановив, що позивачем вірно нараховано суму 3% річних та інфляційних втрат

Отже, зважаючи на викладене, до стягнення з відповідача підлягає наступна відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а саме 69 983 грн. 77 коп. інфляційних втрат та 14 948 грн. 06 коп. 3% річних

Зважаючи на вищевстановлені обставини, з правовою позицією позивача, суд погоджується.

Оцінка аргументам відповідача не надавалась, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових заперечень.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Неповернення відповідачем перерахованих позивачем коштів порушило майнові інтереси позивача, які полягають у не поверненні зазначених коштів у власність позивач, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 2 819 грн. 19 коп. Крім того, слід зазначити, що позивач подав позовну заяву через електронний суд.

У зв`язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2 819 грн. 19 коп. покладає на відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Філлер" (33003, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Василя Червонія, будинок 39, код ЄДРПОУ: 43397334) на користь Приватного підприємства "Глобус транс" (43020, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Князя Романа, будинок 7В, код ЄДРПОУ 38527379) 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - безпідставно отриманих грошових коштів, 69 983 (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 14 948 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн. 06 коп. 3% річних та 2 819 (дві тисячі вісімсот дев`ятнадцять) грн. 19 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19 вересня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.