Рішення

від 18.09.2024 по справі 367/6975/19

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/6975/19

Провадження №2/367/453/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2024 Ірпінський міський суд Київської областів складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Маленко О.О.,

розглянувши усудовому засіданнів м.Ірпінь цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Гостомельська селищна рада Бучанська міська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту нікчемним та визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Гостомельська селищна рада, Бучанська міська державна нотаріальна контора, про усунення від права спадкування за законом,-

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Гостомельська селищна рада Бучанська міська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту нікчемним та визнання права власності на спадкове майно, в якому просила визнати нікчемним заповіт, складений ОСОБА_3 та посвідчений 12.11.1997 року секретарем Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради Київської області Ющенко Г.В., зареєстрований у реєстрі за № 305. Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,15 га кадастровий номер 3210945900:01:034:0110 цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,0734 га кадастровий номер 3210945900:01:034:0111 цільове призначення: ведення особистого селянського господарства) за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5 968,40 грн.

В обґрунтування позову зазначала наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , являються позивач та її рідна сестра, відповідач за позовом ОСОБА_4 як діти померлої. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: житловий будинок АДРЕСА_1 , частина якого належить спадкодавцю на підставі Договору дарування, інша частина на підставі Свідоцтва про право на спадщину; земельні ділянки кадастровий номер 3210945900:01:034:0110 та кадастровий номер 3210945900:01:034:0111, належні спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

У встановлений законом шестимісячний строк позивач звернулася до Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Після звернення до нотаріальної контори з питанням оформлення спадщини позивачу стало відомо, що за життя мати склала заповіт, який був посвідчений посадовою особою виконавчого комітету Гостомельської селищної ради. В подальшому, на запит адвоката, виконавчим комітетом Гостомельської селищної ради Київської області було надано копію заповіту, який був складений ОСОБА_3 та 12 листопада 1997 року посвідчений секретарем виконкому Гостомельської селищної ради народних депутатів Київської області, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, вона заповіла ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що заповіт, складений ОСОБА_3 та посвідчений 12.11.1997 року секретарем виконкому Гостомельської селищної ради народних депутатів Київської області ОСОБА_5 має бути визнано нікчемним, оскільки на час посвідчення заповіту секретарем виконавчого комітету Гостомельської селищної ради у смт Гостомель вже діяв нотаріус, а тому посвідчення заповіту посадовою особою Гостомельської селищної ради є неправомірним, а заповіт складений з порушенням вимог щодо його посвідчення.

У серпні 2019 року позивач звернулася до Бучанської міської державної нотаріальної контори із заявою про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частину спадкового майна. Постановою державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Фальковської Л.М. від 23 серпня 2019 року останній було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, оскільки факт недійсності (нікчемності) заповіту може бути встановлений виключно у судовому порядку, а також через відсутність у позивача оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Щодо вимоги про визнання заповіту нікчемним, позивач зазначає про те, що просить визнати за нею право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті матері, оскільки, як спадкоємець першої черги за законом, у визначеному законом порядку та в передбачений ст.1268-1270 ЦК України строк, прийняла спадщину після смерті матері, подавши заяву до Бучанської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Враховуючи, що відповідно до вимог ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, вважає, що за ОСОБА_1 має бути визнане право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:034:0110 та частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:034:01.

ОСОБА_2 подавала до суду відзив, в якому зазначала про те, що при укладенні заповіту 12.11.1997 секретар виконкому Гостомельської селищної Ради народних депутатів Київської області Ющенко Г.В. діяла відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 25.08.1994 №22/5, яка не забороняла секретарю ради вчиняти дії, пов`язані з посвідченням заповітів. Просить в задоволенні позову відмовити.

У поданій представником позивача відповіді на відзив, зазначено про те, що сторона позивача не погоджується з доводами відповідача щодо не надання позивачем доказів точної дати, коли приватний нотаріус приступила до виконання обов`язків нотаріуса, де було її робоче місце, чи повідомляла нотаріус в засобах масової інформації або особисто селищну раду про початок своєї діяльності. Так, саме з часу отримання реєстраційного посвідчення, тобто з 08.10.1997 року, ОСОБА_6 набула статусу приватного нотаріуса з правом вчиняти нотаріальні дії, у тому числі і посвідчення заповітів. У реєстраційному посвідченні нотаріуса вказуються територія (нотаріальний округ) та адреса робочого місця приватного нотаріуса. Водночас, ні Законом України «Про нотаріат», ні іншими нормативно правовими актами не передбачено обов`язок приватного нотаріуса повідомляти про початок своєї нотаріальної діяльності у засобах масової інформації чи особисто селищну раду.

Крім того, ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, в якій зазначила про те, що на випадок смерті мати сторін ще 12.11.1997 залишила заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_2 . В шестимісячний строк ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори та подала заяву про прийняття спадщини. Нотаріусом відкрито спадкову справу №33/2019. Позивач за зустрічним позовом первісні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає, що ОСОБА_1 , у відповідності до ч.5 ст. 1224 ЦК України, повинна за рішенням суду бути усунена від права на спадкування за законом, оскільки вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, яка через похилий вік, тяжку хворобу та каліцтво була у безпорадному стані. Мати сторін померла у віці 86 років. Не могла повноцінно пересуватися через травму, не могла обслуговувати житловий будинок, в якому проживала, оплачувати комунальні послуги, розмір пенсії матері був мінімальний. ОСОБА_1 про безпорадний стан матері було відомо, проте жодного разу вона не приїжджала до матері ні додому, ні в лікарню, не надавала та не мала наміру надавати їй матеріальну та моральну допомогу, похорони матері ОСОБА_2 оплатила сама. Відтак, позивач за зустрічним позовом вважає себе одноосібним спадкоємцем першої черги за законом в разі визнання заповіту недійсним.

Просить суд усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом спадщиини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судові витрати покласти на відповідача.

До суду ОСОБА_1 подавала відзив на зустрічну позовну заяву про усунення від права на спадкування за законом, в якій вказувала про те, що доводи позивача ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки стан матері після травми не був безпорадним. Так, дійсно у 2007 році після перелому стегна матері було проведено хірургічну операцію. Однак після проведеного лікування та реабілітації, вона за допомогою палиці самостійно ходила по будинку, могла приготувати їжу та виходила на вулицю. ОСОБА_1 двічі на тиждень приїздила до матері, відвідувала її, привозила гостинці, фрукти та продукти харчування. При цьому мати зазвичай казала, що у неї все є та їй нічого не потрібно. Жодного разу мати не заявляла про нестачу коштів чи інших засобів для існування, на той час отримувала пенсію, якою розпоряджалася позивач ОСОБА_2 , яка проживала разом з нею у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Цілком логічним є те, що ОСОБА_2 , проживаючи разом зі своєю родиною у будинку матері, користувалася та оплачувала комунальні послуги, якими користувалася і її сім`я також. ОСОБА_1 на той час працювала санітаркою у Центрі психічного здоров`я на мінімальну заробітну плату, якої ледве вистачало на життя. Тому матеріально забезпечити лікування матері у неї не було можливості. Водночас, мати не потребувала особистої участі та матеріальної допомоги, ніколи не зверталась з проханням надати їй якусь допомогу. Коли сестра двічі виїжджала за кордон на дві неділі у Німеччину, ОСОБА_1 брала відпустку та проживала разом з матір`ю у її будинку в смт Гостомель та допомагала їй по господарству. А тому твердження позивача, що ніби то ОСОБА_1 ухилялася від надання допомоги матері, є абсолютно безпідставними та неправдивими.

Ухвалою суду від 07.11.2019 по справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 07.07.2020 витребувано з Бучанської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 33/2019 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 02.03.2021 справу прийнято до провадження судді Саранюк Л.П. та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08.10.2021 справу прийнято до провадження судді Мерзлого Л.В. та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27.02.2023 витребувано y відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 правовстановлюючі документи на спадкове майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельні ділянки кадастровий номер 3210945900:01:034:0110 та кадастровий номер 3210945900:01:034:011, зокрема: Договір дарування, посвідчений Ірпінською державною нотаріальною конторою 09.04.1964 року, р. № 1081; Свідоцтво про право на спадщину, видане Ірпінською державною нотаріальною конторою 28.06.1983 року, р. № 1297; Технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Державний акт на право власності на земельні ділянки кадастрові номери 3210945900:01:034:0110 та 3210945900:01:034:011 серії ЯБ № 797041 від 26.07.2006 року.

Ухвалою суду від 21.06.2023 по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

В судове засідання позивач та представник позивача за первісним позовом не з`явились, до суду від представника позивача адвоката Чайки І.В. надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судове засідання відповідач та представник відповідача за первісним позовом не з`явились, до суду від представника відповідача адвоката Павленко Г.М. надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити у їх відсутність, зустрічні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити. В задоволенні первісного позову відмовити.

Треті особи: представники Гостомельської селищної ради, Бучанської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені. До суду направляли заяви про розгляд справи без їх участі.

Будь яких інших клопотань чи заяв від сторін по справі не надходило.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, виходив з наступного.

Відповідно дост. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

За змістом статей 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Гостомельської селищної ради м. Ірпеня Київської області 30.01.2019 року. Факт наявності родинних відносин підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 від 24.06.1992 року та Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 31.05.2019.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється ОСОБА_1 та її рідна сестра ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: житловий будинок АДРЕСА_1 , частина якого належить спадкодавцю на підставі Договору дарування, посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою 09.04.1964 року, р.№ 1081; інша частина на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого Ірпінською державною нотаріальною конторою 28.06.1983 року, р.№ 1297; земельні ділянки кадастровий номер 3210945900:01:034:0110 та кадастровий номер 3210945900:01:034:0111, належні спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 797041 від 26.07.2006 року.

Викладені обставини підтверджуються інформаційною довідкою КП КОР «Північне бюро технічної інвентаризації» № 3060 від 08.08.2019 року; Листом Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного Управління Держгеокадастру у Київській області за № 532/02-14 від 03.07.2019 року та інформацією публічної кадастрової карти.

У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернулася до Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи № 33/2019, дослідженими в судовому засіданні.

З копії заповіту, який був складений ОСОБА_3 та посвідчений 12 листопада 1997 року секретарем виконкому Гостомельської селищної ради народних депутатів Київської області, вбачається, що все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 .

Вказані обставини підтверджуються заповітом, посвідченим 12.11.1997 року секретарем виконкому Гостомельської селищної ради народних депутатів Київської області Ющенко Г.В., зареєстрованим у реєстрі за № 305.

Зважаючи на викладене, суд зазначає наступне.

Вимоги щодо форми заповіту та його посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначені Цивільним Кодексом України, а також Законом України «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 та Порядком посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 419, в редакціях, що діяли на час посвідчення заповіту.

Так, відповідно до вимог ст. 541 ЦК УРСР в редакції 1963 року, чинного на час посвідчення заповіту, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до ч. 4 ст. 1 даного Закону у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 38 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії: посвідчують заповіти; посвідчують доручення; засвідчують вірність копій документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах.

Крім того, із змісту Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5( втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 14.11.2011 року № 1298/20036) також вбачається, що заповіти посвідчують посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів у населених пунктах, де немає нотаріусів.

Приписами ст. 1251 ЦК України встановлено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з відповіді Головного територіального управління юстиції у Київській області за № 14153-4-20 від 05.06.2019 року, приватну нотаріальну діяльність ОСОБА_6 було зареєстровано 08.10.1997 року, на підставі чого видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 41 по Ірпінському нотаріальному округу.

З моменту отримання реєстраційного посвідчення, особа набуває статусу приватного нотаріуса та вчиняє нотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нотаріат», зокрема й посвідчення заповітів.

Згідно із ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Посвідчення заповіту, що здійснюється з порушенням норм ст.1251 ЦК є підставою нікчемності заповіту відповідно до ч. 1 ст.1257 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Спеціальною нормою, яка регламентує підстави визнання заповіту нікчемним є приписи ст. 1257 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Таким чином, оскільки на час посвідчення заповіту секретарем виконавчого комітету Гостомельської селищної ради у смт. Гостомель вже діяв нотаріус, його посвідчення посадовою особою Гостомельської селищної ради є неправомірним, а заповіт складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, а відтак є нікчемним.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Так, згідно матеріалів спадкової справи №33/2019, у серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Бучанської міської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частину спадкового майна.

Постановою державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Фальковської Л.М. від 23 серпня 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері.

Викладені обставини підтверджуються Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 1275/02-31 від 23.08.2019 року.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Крім того, суд зазначає наступне.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Позбавлення права на спадкування це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що «ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення віл обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій».

У справах даної категорії підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20), у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).

Так, Позивач за зустрічним позовом зазначає про те, що ОСОБА_1 ухилялася від піклування та надання допомоги матері, а доглядом і утриманням спадкодавця займалася виключно позивач, однак, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надано жодних доказів, що мати потребувала саме допомоги ОСОБА_1 , а також доказів щодо ухилення ОСОБА_1 від надання такої допомоги матері за можливості її надання.

Таким чином, твердження позивача за зустрічним позовом щодо наявності підстав для усунення відповідача за зустрічним позовом від права спадкування за законом не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому в задоволенні зустрічного позову суд відмовляє.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими, підтвердженні належними та допустимими доказами, а отже підлягає визнанню нікчемним заповіт, складений ОСОБА_3 та посвідчений 12.11.1997 року секретарем Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради Київської області Ющенко Г.В., зареєстрований у реєстрі за № 305.

Так, оскільки ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, у визначеному законом порядку та в передбачений ст.ст.1268-1270 ЦК України строк, прийняла спадщину після смерті матері, подавши заяву до Бучанської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, враховуючи, що відповідно до вимог ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, суд вважає, що за ОСОБА_1 має бути визнане право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:034:0110 та частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:034:01.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже судовий збір підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1,2, 11, 16, 215, 203, 236, 1218, 1220-1223, 1251, 1251261, 1267-1270 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 4, 12,13, 76-81, 209, 258, 259, 263- 268, 273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Гостомельська селищна рада, Бучанська міська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту нікчемним та визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Визнати нікчемним заповіт, складений ОСОБА_3 та посвідчений 12.11.1997 року секретарем Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради Київської області Ющенко Г.В., зареєстрований у реєстрі за № 305.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на частину земельної ділянки площею 0,15 га кадастровий номер 3210945900:01:034:0110 цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на частину земельної ділянки площею 0,0734 га кадастровий номер 3210945900:01:034:0111 цільове призначення: ведення особистого селянського господарства) за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в розмірі

5 968,40 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Гостомельська селищна рада, Бучанська міська державна нотаріальна контора, про усунення від права спадкування за законом, - відмовити.

Повний текст судового рішення складено 18.09.2024.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Л.В. Мерзлий