Рішення

від 19.09.2024 по справі 922/2535/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2535/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 39, код ЄДРПОУ: 39250906) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 151, код ЄДРПОУ: 34389679) про стягнення 681 117,98грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 635 667,00грн, збитки від інфляції в розмірі 31 159,86грн, 3% річних в розмірі 14 291,12грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору поставки від 13.11.2015 № 49 в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою суду від 22.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, справу визнано малозначною та її розгляд ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет.

Проте будь-яких заяв або клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

13.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (відповідач) укладено договір постачання № 49 (далі договір), в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов`язався продати (передати у власність) відповідачу, а відповідач купити (прийняти та оплатити) товар.

Предметом договору, відповідно до п.1.2, є поставка натуральної оболонки.

У п.2.1 договору сторони погодили, що ціна на товар, що постачається згідно цього договору є погодженою між сторонами в момент надання заявки та вказується в заявці та накладних на кожну партію товару. Ціна на товар, що постачається за даним договором після погодження сторонами, може бути змінена винятково за письмової згоди сторін.

Загальна сума даного договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, зроблених протягом усього терміну дії даного договору (п.2.3 договору).

Відповідач, за умовами п.2.4 договору, взяв на себе зобов`язання здійснити оплату на умовах відстрочки платежу у 30 банківських днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача. Датою оплати вважається дата надходження коштів з банківського рахунку позивача.

Поставка конкретної партії товару здійснюється згідно письмової заявки відповідача, яка передається факсом або електронною поштою за реквізитами зазначеними у п.11 цього договору (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.4 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (DELIVERED DUTY PAID), місце доставки склад відповідача (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ИНКОТЕРМС 2000"), який розташований: м. Харків, вул. Роганська 151. За домовленістю сторін поставка може здійснюватися на інших умовах. Така домовленість оформляється додатковою письмовою угодою до даного договору.

Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару, за умовами п.4.1 договору, переходить від позивача до відповідача з моменту передачі товару на складі відповідача і засвідчується товарно-транспортною та видатковою накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін. Дата одержання товару відповідачем указується в товарно-транспортній та видатковій накладній, про що відповідач робить відповідну відмітку.

Сторони у п.9.1, п.9.2 та п.9.3 договору дійшли згоди, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2015р. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про відмову від його продовження та фактично сторони здійснюють діяльність пов`язану з виконанням обов`язків за цим договором, він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

13.11.2015 між сторонами до укладеного договору складено та підписано протокол узгодження розбіжностей до договору № 49 від 15.11.2015.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 635 667,00грн, що підтверджується копіями видаткових накладних від 13.06.2023 № 386 на суму 65 116,80грн, від 16.06.2023 № 405 на суму 130 233,60грн, від 20.06.2023 № 424 на суму 117 520,80грн, від 20.10.2023 № 883 на суму 163 578,00грн та від 29.12.2023 № 1162 на суму 159 217,90грн, а також товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 635 667,00грн, яка до теперішнього часу не відшкодована.

На суму основного боргу позивач здійснив нарахування збитків від інфляції в розмірі 31 159,86грн та 3% річних в розмірі 14 291,12грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунок за поставлений товар на умовах відстрочки платежу у 30 банківських днів з моменту поставки товару.

Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 635 667,00грн підтверджується копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи.

Видаткові накладні підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач розрахувався за товар, поставлений позивачем.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 635 667,00грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з 26.07.2023 по 18.07.2024 у сумі 14 291,12грн та збитків від інфляції за період з серпня 2023 року по червень 2024 року у сумі 31 159,86грн, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 26.07.2023 по 18.07.2024 у сумі 14 291,12грн та збитків від інфляції за період з серпня 2023 року по червень 2024 року у сумі 31 159,86грн, таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, за кожен період поставки окремо, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

Враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу, 3% річних та збитків від інфляції підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позов є цілком обґрунтованим, доведеним, у зв`язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 151, код ЄДРПОУ: 34389679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 39, код ЄДРПОУ: 39250906) - 635 667,00грн основного боргу, 31159,86грн збитків від інфляції, 14 291,12грн 3% річних, 8 173,42грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "19" вересня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк