ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2024м. ХарківСправа № 922/1526/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Славське лісове господарство", смт. Славське до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП-Біонік", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:
позивача - Борисов С.І.
відповідача - не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Славське лісове господарство", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП-Біонік", відповідач, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 224 714,50 грн, пеню у розмірі 56 332,54 грн, інфляційні втрати у розмірі 23 684,82 грн, три проценти річних у розмірі 10 410,85 грн, що разом дорівнює 315 142,71 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №2616/0/4кв-0/2022еl від 21.09.2022 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 03.05.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
У судовому засіданні 17.09.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом шляхом направлення ухвал суду на електронну адресу відповідача.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/1526/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між Державним підприємством "Славське лісове господарство" (позивач та/або продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП-Біонік" (відповідач та/або покупець) 21.09.2022 був укладений договір купівлі-продажу №2616/0/4кв-0/2022el (договір) на строк з 01.10.2022 по 31.12.2022 в частині обов`язку поставки товару, а в частині оплати придбаного товару з дати укладення договору до повного проведення розрахунків за придбаний товар.
Відповідно до п.1.1. договору, за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 4 кварталу 2022 року, який відбувся 21.09.2022, продавець передає у власність необроблену деревину за номерами лотів відповідно до п.3.1 цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в договорі.
Відповідно до п. 7.2. договору, покупець зобов`язався оплатити та прийняти товар у обсязі, що відповідає результатам проведеного аукціону, та у встановлені договором терміни.
Відповідно до пункту 5.2 договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної (залізничної) накладної.
На виконання умов укладеного між сторонами договору, в період з 07 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2022 року, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 243 380,36 грн., що підтверджується витягом з Єдиної державної системи електронного обліку деревини України (Реалізації лісопродукції (універсальний звіт) за період з 01.10.2022 по 31.10.2022), яка функціонує згідно постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року №1142 та ТТН (з додатком):
- товарно-транспортною накладною №094469 від 07 жовтня 2022 року на 59 778,73 грн.;
- товарно-транспортною накладною №094476 від 10 жовтня 2022 року на 61 607,38 грн.;
- товарно-транспортною накладною №094480 від 11 жовтня 2022 року на 62 014,88 грн.;
- товарно-транспортною накладною №094484 від 13 жовтня 2022 року на 59 979,38 грн.
Як вказує позивач, по відповідачу надійшло два платежі: №1450817 від 27.09.2022 на суму 13 030,50 грн. та №1456208 від 11.11.2022 на 5 635,37 грн. на загальну суму 18 665,87 грн.
Згідно пункту 4.2 договору поставка товару по даному договору здійснюється протягом 5 робочих днів від дати фактичної 100% оплати покупцем такого товару, на умовах франко (верхній/проміжний/нижній) склад продавця.
Відповідно до пункту 5.2 договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної (залізничної) накладної.
У розділі 6 договору сторони погодили, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 банківських днів з дати пред`явлення рахунку до сплати. Банківські витрати, пов`язані із перерахуванням коштів, оплачуються покупцем. У випадку ненадходження коштів на рахунок продавця в зазначений у пункті 6.1. договору термін, крім сум, визначених п. 6.3. даного договору, покупець втрачає право на придбання даної партії товару і вона залишається у власності продавця. Продавець має право відмовити в поставці товару та в односторонньому порядку розірвати даний договір у випадку прострочення покупцем оплати товару більш ніж на 10 календарних днів з моменту спливу граничного строку оплати, зазначеного в п.6.1. цього договору.
Відповідно до п. 8.3 договору, за прострочення оплати за товар на умовах даного договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення.
Отже, фактично не отримавши попередню оплату у повному обсязі, як це передбачено умовами договору, позивач виконав свої зобов`язання стосовно відпуску товару зазначеного у договорі №2616/0/4кв-0/2022el від 21 вересня 2022 року у повному обсязі.
Враховуючи викладене, останній день для оплати покупцем отриманого товару сплинув 13.10.2022 (день відвантаження останньої партії товару).
Разом з тим, відповідач поставлений товар не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 224 714,50 грн. Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, позивачем останньому також до стягнення нараховані пеня у розмірі 56 332,54 грн., інфляційні витрати у розмірі 23 684,82 грн. та три проценти річних у розмірі 10 410,85 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови. Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.
У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з оплати поставленого товару у розмірі 224 714,50 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
За положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем господарського зобов`язання, свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 56 332,54 грн., інфляційний втрат у розмірі 23 684,82 грн. та трьох процентів річних у розмірі 10 410,85 грн. Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку, судом встановлено, що останній виконано арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого наданими доказами та не спростованого відповідачем.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП-Біонік" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, код ЄДРПОУ 43909982) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Славське лісове господарство ДСГП Ліси України (82660, Львівська область, Стрийський район, смт. Славське, вул. Олени Степанівни, 7, код ЄДРПОУ 45123903) суму основного боргу у розмірі 224 714,50 грн., пеню у розмірі 56 332,54 грн., інфляційні втрати у розмірі 23 684,82 грн., три проценти річних у розмірі 10 410,85 грн. та З 781,71 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до от. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Славське лісове господарство ДСГП Ліси України (82660, Львівська області, Стрийський район, смт. Славське, вул. Олени Степанівни, 7, код ЄДРПОУ 45123903).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП-Біонік" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, код ЄДРПОУ 43909982).
Повне рішення підписано 19 вересня 2024 року.
СуддяО.В. Погорелова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 17.09.2024 |
Оприлюднено | 23.09.2024 |
Номер документу | 121725322 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Погорелова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні