Рішення

від 17.09.2024 по справі 924/596/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2024 р. Справа №924/596/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Хмельницький

до Приватного акціонерного товариства "Красилівський цукровий завод", м.Красилів, Хмельницької області

про стягнення 10 412,65 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Оніщук Є.О. на підставі ордеру серії ВХ №1013259 від 14.12.2021р.

У судовому засіданні 17.09.2024р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , м. Хмельницький до Приватного акціонерного товариства «Красилівський цукровий завод», м.Красилів, Хмельницької області про стягнення 10 412,65 грн.

Ухвалою суду від 27.06.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №924/596/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду 12.07.2024р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи та 15.07.2024р. відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та у разі задоволення позовних вимог зменшити нараховані позивачем 3 відсотки річних та інфляційні втрати на 90%.

Також на адресу суду 15.07.2024р. від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовільнити позов.

Ухвалою суду від 17.07.2024р. відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні суду.

На адресу суду 02.08.2024р. від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за його відсутності.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 06.08.2024р. на підставі ч.5 ст. 233 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

На адресу суду 26.08.2024р. від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за його відсутності.

Ухвалою суду від 26.08.2024р. розгляд справи в судовому засіданні по суті перепризначено у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по м. Хмельницькому та Хмельницькій області.

На адресу суду 02.09.2024р. від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за його відсутності.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 02.09.2024р. на підставі ч.5 ст. 233 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 10.09.2024р. розгляд справи в судовому засіданні по суті перепризначено.

На адресу суду 16.09.2024р. від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за його відсутності.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Красилівський цукровий завод» та фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною було укладено договір №05-08/19 про надання послуг від 05.08.2019р.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг визначена у розмірі 16 023,65 грн. Згідно п. 3.3 договору, замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначену в акті по наданих послугах протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання такого акту.

23.09.2019р. між ПАТ «Красилівський цукровий завод» та фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною було складено та підписано акт №23-09/19 прийому виконаних робіт до договору, згідно якого виконанні роботи прийняті та сума до сплати становить 16 023,65 грн.

Однак на момент подання позову з фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною не проведено розрахунок по зазначеному договору та акту.

Між ПАТ «Красилівський цукровий завод» та фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною було укладено договір №12-08/19 про надання послуг від 12.08.2019р. Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг визначена у розмірі 12 078,80 грн. Згідно п. 3.3 договору, замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначену в акті по наданих послугах протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання такого акту.

17.09.2019р. між ПАТ «Красилівський цукровий завод» та фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною було складено та підписано акт №17-09/19 прийому виконаних робіт до договору, згідно якого виконанні роботи прийняті та сума до сплати становить 12 078,80 грн.

Однак на момент подання позову з фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною не проведено розрахунок по зазначеному договору та акту.

Між ПАТ «Красилівський цукровий завод» та фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною було укладено договір №26-08/19 про надання послуг від 26.08.2019р. Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг визначена у розмірі 6 211,66 грн. Згідно п. 3.3 договору, замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначену в акті по наданих послугах протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання такого акту.

17.09.2019р. між ПАТ «Красилівський цукровий завод» та фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною було складено та підписано акт №17-09/19 прийому виконаних робіт до договору, згідно якого виконанні роботи прийняті та сума до сплати становить 6 211,66 грн.

Однак на момент подання позову з фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною не проведено розрахунок по зазначеному договору та акту.

Також між ПАТ «Красилівський цукровий завод» та фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною було укладено договір №30-09/19 про надання послуг від 30.09.2019р. Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг визначена у розмірі 28 572,06 грн. Згідно п. 3.3 договору, замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначену в акті по наданих послугах протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання такого акту.

11.10.2019р. між ПАТ «Красилівський цукровий завод» та фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною було складено та підписано акт №11-10/19 прийому виконаних робіт до договору, згідно якого виконанні роботи прийняті та сума до сплати становить 28 572,06 грн.

Однак на момент подання позову з фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною не проведено розрахунок по зазначеному договору та акту.

З метою досудового врегулювання спору фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною 06.01.2022р. було направлено претензію на адресу ПАТ «Красилівський цукровий завод» про повернення та сплату коштів по вищезазначених договорах та актах, однак відповіді на претензію не було отримано,та коштів сплачено не було.

02.09.2022р. між фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною та Фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ФОП Скутельник С.О. передає, а ОСОБА_1 набуває права вимоги та інші права, що належать первісному кредитору або можуть виникнути в майбутньому, на підставі договору №05-08/19 про надання послуг від 05.08.2019р., договору №12-08/19 про надання послуг від 12.08.2019р., договору №26-08/19 про надання послуг від 26.08.2019р., договору №30-09/19 про надання послуг від 30.09.2019р., які укладені між ПрАТ «Красилівський цукровий завод» та фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною. За цим договором новий кредитор одержує права (замість первісного кредитора) вимагати належного виконання зобов`язань за основними договорами. Відступлення права вимоги за основними договорами, здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існують на момент переходу права вимоги. Права, що визначені основними договорами, з урахуванням положень п.п. 1.2, 1.3. цього договору, переходять до нового кредитора в день підписання цього договору. У зв`язку із відступленням права вимоги за основними договорами, новому кредитору після підписання цього договору передаються права на отримання задоволення своїх вимог до замовника.

Таким чином відбулась заміна кредитора у зобов`язаннях що виникли на підставі договору №05-08/19 про надання послуг від 05.08.2019р., договору №12-08/19 про надання послуг від 12.08.2019р., договору №26-08/19 про надання послуг від 26.08.2019р., договору №30-09/19 про надання послуг від 30.09.2019р. з ФОП Скутельник С.О. на ОСОБА_1 , у зв`язку із чим останній набув права вимоги до ПрАТ «Красилівський цукровий завод».

ПАТ «Красилівський цукровий завод» мав сплатити ОСОБА_1 заборгованість яка виникла у зв`язку із неналежним виконанням договору №05-08/19 про надання послуг від 05.08.2019р., договору №12-08/19 про надання послуг від 12.08.2019р., договору №26-08/19 про надання послуг від 26.08.2019р., договору №30-09/19 про надання послуг від 30.09.2019р. на загальну суму 62 886,17 грн.

Крім цього, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання, то позивач має право на стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 20.11.2023 року по справі №677/1321/22 стягнуто з приватного акціонерного товариства «Красилівський цукровий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість: по Договору № 05-08/19 про надання послуг від 05.08.2019 року в розмірі 16023,65 грн. - основна сума боргу, 5990,65 грн. - інфляційне збільшення, 1405,25 грн. - три відсотки річних, по Договору № 12-08/19 про надання послуг від 12.08.2019 року в розмірі 12078,80 грн. - основна сума боргу, 4515,75 грн. інфляційне збільшення, 1065,25 грн. - три відсотки річних, по Договору № 26-08/19 про надання послуг від 26.08.2019 року в розмірі 6211,66 грн. - основна сума боргу, 2262,95 грн. - інфляційне збільшення, 534,54 грн. - три відсотки річних, по Договору №30-09/19 про надання послуг від 30.09.2019 року в розмірі 28572,06 грн. - основна сума боргу, 10409,00 грн. - інфляційне збільшення, 2458,76 грн. - три відсотки річних, а всього кошти в розмірі 91528,23 грн.».

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2024 року по справі № 677/1321/22 рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 20 листопада 2023 року залишено без змін.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 20.11.2023 року по справі №677/1321/22 виконано відповідачем 01 березня 2024 року.

Зазначеним рішенням індекс інфляції за час прострочення та три процента річних від простроченої суми були стягнуті по 02.09.2022 року, а відповідачем сплачено борг по вищезазначеним договорам лише 01.03.2024 року.

Враховуючи наведене позивач має право на стягнення з відповідача індексу інфляції за час прострочення та три процента річних від простроченої суми з 03.09.2022 року по 29.02.2024 року, тобто періоду протягом якого погашення боргу не було та за який з відповідача зазначеним рішенням суду не стягнуто індекс інфляції за час прострочення та три процента річних від простроченої суми, а самостійно відповідач їх не сплачує.

Дані обставини стали підставою для звернення із позовом до суду з метою захисту прав та інтересів позивача.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що викладені у позовній заяві вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими, у зв`язку з наступним.

ОСОБА_1 не має права на нарахування з 02 вересня 2022 року і стягнення з відповідача нарахованих за цей період процентів річних та інфляційних збитків.

Заборгованість за надані ФОП Скутельник С.О. послуги відповідачу стягнуто на користь ОСОБА_1 на підставі договору відступлення права вимоги від 02 вересня 2022 року згідно з яким ОСОБА_1 відступлено право вимоги ФОП Скутельник С.О. до ПрАТ «Красилівський цукровий завод».

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, а передача права вимоги, яке не виникло, прямо суперечить положенням ст. 514 ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, від 05.04.2018 у справі № 910/22785/16 та від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17.

Право ж вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимоги), може бути лише предметом договору факторингу, сторонами якого повинні бути банки або інші фінансові установи.

Згідно п. 1.2. договору відступлення права вимоги від 02 вересня 2022 року, укладеного між ФОП Скутельник С.О., як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як новим кредитором, визначено розмір прав вимоги, які відступаються на позивача, як нового кредитора - 91 528,23 грн., суму яких і стягнуто з відповідача за рішенням у справі №677/1321/22.

Таким чином, з укладенням договору відступлення права вимоги між ФОП Скутельник С.О. та ОСОБА_1 , позивачу відступлено дійсне право вимоги в розмірі 91 528,23 грн., яке існувало на момент укладення договору, а право на подальше нарахування процентів річних та інфляційних збитків ОСОБА_1 не передавалось, і таке право не могло бути передано 02.09.2022р., оскільки станом на 02.09.2022р. його не існувало, а право майбутньої вимоги не могло бути предметом договору цесії.

Також відповідач зазначає, що у разі ж якщо суд відхилить аргументи відповідача та дійде до висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних збитків і процентів річних, відповідач має право на зменшення розміру інфляційних збитків та процентів річних, які можуть бути стягнуті з ПрАТ «Красилівський цукровий завод», з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Разом з тим, в п. 8.38. постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідач наголошує, що у даному випадку, порушення відповідачем грошового зобов`язання виникло в тому числі з вини первісного кредитора - ФОП Скутельник С.О., яка не виконала своїх зобов`язань з реєстрації податкових накладних, що призвело до невідображення господарських операцій в податковому обліку сторін. Тобто, такі порушення первісним кредитором своїх зобов`язань за договорами про надання послуг, відсутність у відповідача первинних документів, які могли бути підставою для сплати боргу, надання колишнім директором заяви про те, що він не підписував договорів та актів наданих послуг з ФОП Скутельник С.О., призвели до того, що у Відповідача виникли зобов`язання відобразити та сплатити заборгованість по таких договорах, лише 28 лютого 2024 року - дата набрання чинності рішення суду у справі №677/1321/22, одразу після чого відповідач самостійно сплатив заборгованість позивачу.

Також відповідач зазначає, що внаслідок порушення первісним кредитором своїх податкових зобов`язань, відповідачу завдано збитків у формі неотриманого права на податковий кредит в розмірі 10 481,03 грн., для компенсації яких, виходячи з висновків Хмельницького апеляційного суду, зроблених в постанові від 28.02.2024 у справі №677/1321/22, ПрАТ «Красилівський цукровий завод» звернувся з окремим позовом до ФОП Скутельник С.О. про стягнення завданих збитків, розгляд яких здійснюється Господарським судом Хмельницької області у справі №924/439/24.

Натомість позивач не зазнав жодних збитків та майнових втрат, адже за відступлене право вимоги, згідно п. 2.1. договору відступлення права вимоги, позивач сплатив для ФОП Скутельник С.О. лише 5 000,00 грн., отримавши при цьому від відповідача кошти в розмірі 91 528,23 грн. та компенсацію витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Тому відповідач вважає, що судом може бути зменшено розмір нарахованих позивачем процентів та інфляційних збитків на 90% у разі задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначено в ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Також, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), в постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі №753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі №761/43507/16-ц, а відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

З урахуванням наведеного позивачем проведено нарахування індексу інфляції за час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми за період з 03.09.2022р. по 29.02.2024р., які відображені у розрахунку нарахувань 3% річних та індексу інфляції, який додається до позовної заяви.

Загальна сума нарахувань за 3% річних складає 2 816,11 грн.

Загальна сума нарахувань за індексом інфляції складає 7 596,54 грн.

Отже, загальна сума, що підлягає стягненню становить: 10 412,65 грн. = 7 596,54 грн. (сума втрат від інфляції) + 2 816,11 грн. (сума 3% річних).

Перевіривши надані позивачем розрахунки процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично правильними та здійснені у межах можливих нарахувань.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі обставини справи, давши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч.9, ст.129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Красилівський цукровий завод» (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Будівельна, 27, код ЄДРПОУ 00373310) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 412,65 грн. (десять тисяч чотириста дванадцять грн. 65 коп.), з яких: індекс інфляції в розмірі 7 596,54 грн. та три процента річних в розмірі 2 816,11 грн. за період з 03.09.2022р. по 29.02.2024р. за несвоєчасну сплату боргу по договору №05-08/19 про надання послуг від 05.08.2019р., договору №12-08/19 про надання послуг від 12.08.2019р., договору №26-08/19 про надання послуг від 26.08.2019р. та договору №30-09/19 про надання послуг від 30.09.2019р.

Видати наказ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Красилівський цукровий завод» (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Будівельна, 27, код ЄДРПОУ 00373310) в дохід державного бюджету (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2024р.

СуддяО.Д. Вибодовський

Віддрук. 1 прим. - до справи;

Представнику позивача, відповідачу - надіслати до електронного кабінету.

Позивачу - АДРЕСА_1 (рек. з повід.)