Рішення

від 18.09.2024 по справі 924/616/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2024 р. Справа №924/616/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Китайгородської сільської ради, с.Китайгород, Хмельницької області

до ТОВ «Зарус-Інвест», м.Київ

до ТОВ «Еко-Агро-Ритм», с. Рункошів, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

- Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м.Хмельницький

- ОСОБА_1, м.Хмельницький

- ОСОБА_2, м.Київ

про витребування земельної ділянки

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідачів: не з`явились;

Від третіх осіб: не з`явились;

Від прокуратури: Веселовська О.П. - на підставі службового посвідчення №072551 від 01.03.2023р.

В судовому засіданні 18.09.2024р. проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Суть спору:

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Китайгородської сільської ради, с.Китайгород, Хмельницької області до ТОВ "Зарус-Інвест", м.Київ, ТОВ "Еко-Агро-Ритм", с. Рункошів, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м.Хмельницький, ОСОБА_1 , м.Хмельницький, ОСОБА_2 , м.Київ про витребування земельної ділянки.

Ухвалою суду від 04.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.07.2024р. відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні суду.

На адресу суду 26.07.2024р. від третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшли пояснення, в яких просив при вирішенні справи врахувати надані пояснення та розглядати справу без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Ухвалою суду від 19.08.2024р., із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п. 5 ст. 233 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03.09.2024р., із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п. 5 ст. 233 ГПК України відкладено розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 10.09.2024р. перепризначено розгляд справи по суті.

Представник Хмельницької обласної прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідачів в засідання суду не з`явились, відзивів на позов суду не надали.

Представники третіх осіб в засідання суду не з`явились, письмових позицій по суті спірних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду не надали.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Враховуючи обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», за результатами вивчення питання наявності підстав представництва інтересів держави в суді за фактом безоплатної передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності на території Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області виявлено порушення вимог земельного законодавства.

Встановлено, що 25.05.2016р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (на даний час - Китайгородська сільська рада) Кам`янець-Подільського району, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 21.06.2016р. №22-15438-СГ Кондратюку О.Г. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У подальшому, на підставі заяви ОСОБА_3 від 17.11.2016р., яка діяла на підставі довіреності від ОСОБА_1 , наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016р. №22-34046-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (на даний час - Китайгородська сільська рада) Кам`янець-Подільського району, кадастровий номер 6822484100:02:003:0154.

На підставі зазначеного наказу, 19.01.2017р., в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155436468224.

Надалі, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2017р., ОСОБА_1 , через довірену особу - ОСОБА_4 , земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0154 відчужив ОСОБА_2 , яка 30.05.2017р. зареєструвала право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У свою чергу, ОСОБА_2 , 13.03.2018р. відповідно до акту приймання-передачі передала вказану земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «Зарус-Інвест», яке того ж дня зареєструвало право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно інформації Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в області (лист від 12.04.2024р. №1575/281-24) відповідно до кадастрової системи на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у березні 2019 року ТОВ «Зарус-Інвест» здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0154, внаслідок чого утворені дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0604 та 6822484100:02:003:0605 площами по 1 га.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.03.2019р. ТОВ «Зарус-Інвест» зареєструвало право власності на вказані дві земельні ділянки, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 1799000868224 та 1799004768224.

На підставі договорів оренди землі від 31.01.2022р. земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0604 та 6822484100:02:003:0605 ТОВ «Зарус-Інвест» передало в оренду на 15 років ТОВ «Еко-Агро-Ритм», яке 07.02.2022р. зареєструвало право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №46668815 та №46668801.

В подальшому, за інформацією Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в області (лист від 12.04.2024р. №1575/281-24) відповідно до кадастрової системи на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок здійснено об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0604 та 6822484100:02:003:0605 площею по 1 га кожна, внаслідок чого утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0653 площею 2 га.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.08.2022р. зареєстровано право власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0653, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2627090868020, а також перенесено дані щодо права оренди цієї земельної ділянки ТОВ «Еко-Агро-Ритм», номери записів про інше речове право - №47701438 та №47701439.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0653 площею 2 га продовжує перебувати у власності ТОВ «Зарус-Інвест» та в оренді ТОВ «Еко-Агро-Ритм».

При цьому, встановлено, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 у 2016 році вже отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Грушківської сільської ради Кам`янець-Подільського району, з кадастровим номером 6822455800:05:002:0204, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27.05.2016р. №22-13169-СГ.

На підставі зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області 31.05.2016р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 937872768224).

Надалі, ОСОБА_1 30.06.2016р. земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:002:0204 відчужив на підставі договору купівлі-продажу.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 станом на 23.12.2016р., тобто на час прийняття ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (на даний час - Китайгородська сільська рада) Кам`янець-Подільського району, кадастровий номер 6822484100:02:003:0154, використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі для даного виду використання.

Таким чином, всупереч вимог статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 , звернувшись до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою від 17.11.2016р., приховав той факт, що раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. У зв`язку із цим, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0154 вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Предметом позову у даній справі є вимога про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус Інвест» (код ЄДРПОУ 41108081) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Агро-Ритм» (код ЄДРПОУ 44630559) на користь територіальної громади в особі Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (32392, с. Китайгород, Хмельницької області, вул. Центральна, буд. 70, код ЄДРПОУ 04406934) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0653, що розташована на території Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0154 вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (Правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою на адресу Китайгородської сільської ради 16.04.2024р. надіслано лист №52-611-24 з пропозицією вжиття заходів для усунення виявлених порушень.

Згідно листа Китайгородської сільської ради від 19.04.2024р. №328/02/29 встановлено, що жодні заходи не вживались та просить прокуратуру вжити заходів представницького характеру на захист інтересів держави.

Прокурором була надана можливість компетентному органу влади відреагувати па порушення інтересів держави щодо спірних земельних ділянок, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації та відновлення порушених прав та інтересів держави.

Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою на адресу Китайгородської сільської ради 12.06.2024р. надіслано повідомлення про встановлення підстав та намір здійснення представництва інтересів держави в суді.

Питання представництва прокурором інтересів держави в суді (функція, підстави, повноваження, порядок тощо) регулюються Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про прокуратуру», наказом Генерального прокурора України №186 від 21.09.2018 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень».

Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 статті 23 зазначеного Закону визначені форми представництва, зокрема, звернення до суду з позовом.

Положення аналогічного змісту міститься в частині 3 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За пунктом 6.1 наказу Генерального прокурора України №186 від 21.09.2018р. «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» (який відповідно до ч.4 ст.17 Закону України «Про прокуратуру» є обов`язковим до виконання всіма прокурорами) позови (заяви) надсилати до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників регіональних і місцевих прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про прокуратуру» керівник окружної прокуратури, зокрема, представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями. У разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника окружної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника окружної прокуратури ( ч.4 ст. 13 Закону України «Про прокуратуру».

За частинами 3 та 4 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

За таких обставин суд доходить висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Китайгородської сільської ради.

Аналогічна позиція міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 р. у справі №819/198/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом підп. 13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. № 308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Хмельницької області.

За змістом ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

До позовів про права на нерухоме майно у контексті частини третьої статті 16 ГПК України, відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 того ж Кодексу) тощо.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Зміст приписів ст. 388 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як ст. 387 так і ст. 388 ЦК України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем, відтак до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України (статті 13, 14) визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду цільового призначення (ч.4 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що безоплатна передача громадянам земельних ділянок державної чи комунальної власності понад норми, визначені пунктом «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України, та більше одного разу по кожному виду цільового призначення, заборонена. Для ведення особистого селянського господарства громадяни можуть приватизувати земельну ділянку у розмірі, що не перевищує 2 га. Додатково земельні ділянки громадянин можуть отримати на конкурентних засадах.

Аналогічну позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 24.04.2019 по справі № 525/1225/15-ц.

Проте, ОСОБА_1 скористався своїм правом, передбаченим ст.116 Земельного кодексу України, повторно, з порушенням визначеного земельним законодавством порядку, а тому земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0154 набув у власність незаконно та не мав права її відчужувати.

Після відчуження земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0154, відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру в області (лист від 12.04.2024 № 1575/281-24), внаслідок її поділу та об`єднання утворена земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0653. Відповідно до даних Державного земельного кадастру проекція земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0154 відображає її розташування в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0653.

Зважаючи на викладене, наявні підстави для витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0653 у порядку статей 387, 388 ЦК України у добросовісних набувачів ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Еко-Агро-Ритм».

За змістом ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 4 ГПК передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (п .4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи та інтереси позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право та інтерес мають бути захищені у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Серед способів захисту порушених прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння. Такий спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

В силу ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зроблено висновок, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Спірна земельна ділянка вибула з державної власності внаслідок порушення закону (ст. 116, 118, 121 ЗК України) не лише набувачем земельної ділянки ОСОБА_1 , який повторно використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду цільового призначення, а й органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією земельною ділянкою - Головним управлінням Держгеокадастру в області, яке, маючи доступ до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, не перевірило наявність у нього у власності земельної ділянки даного виду призначення та площі, набутої раніше в порядку безоплатної приватизації землі та видало незаконний наказ від 23.12.2016 № 22-34046-СГ.

Народ України делегував державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повноваження щодо розпорядження землями державної власності. Воля держави як власника земель може виражатися лише в таких діях органу виконавчої влади, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Повторне безоплатне надання органом виконавчої влади ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства понад норму, встановлену ЗК України, не може оцінюватися як воля держави. Земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі на підставі незаконного рішення органу виконавчої влади, тому відновлення права держави на неї слід здійснювати шляхом її витребування з незаконного володіння ТОВ «Зарус-Інвест», за яким зареєстровано право власності на земельну ділянку.

Визнання наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області незаконним та його скасування згідно усталеної судової практики є неефективним способом захисту порушеного права, така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом.

Відповідно до п.52 постанови ВП ВС 922/614/19 від 11.02.2020 позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.

Також, у п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зазначено, що для витребування майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16, від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, від 19.11.2019 у справі№ 911/3680/17.

Крім того, у п. 10.10 постанови Верховного Суду від 10.12.2021 № 924/454/20 зазначено, що позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Ефективність віндикаціиного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаціиного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем (п. 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, п. п. 84-86 у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20).

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень» державній реєстрації підлягають як право власності, так і речові права похідні від права власності - право оренди земельної ділянки.

Разом із тим, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаціиного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником. Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

У постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 672/386/20 зазначено, що власник земельної ділянки може витребувати її у особи, яка нею лише користується на підставі правочину, укладеного із добросовісним набувачем, без попереднього визнання такого правочину недійсним, оскільки у такому разі витребування спірної земельної ділянки лише у добросовісного набувача не буде ефективним способом захисту порушеного права, оскільки поновивши своє право власності власник не зможе його реалізувати. Майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Таким чином, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню в порядку ст.ст.387, 388 ЦК України у власника ТОВ «Зарус-Інвест» та в орендаря - ТОВ «Еко-Агро-Ритм».

Враховуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0653 розташована на території Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та зважаючи на положення пункту 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, який набрав чинності 27.05.2021, в якому визначено, що з дня набрання ним чинності землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, ця земельна ділянка належить до земель комунальної власності, правомочності власника щодо якої здійснює Китайгородська сільська рада, яка є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевих набувачів є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідачів відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 231, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус Інвест" (03057, м. Київ, вул. Довженка Олександра (Шевченківський район), буд. 18, код ЄДРПОУ 41108081) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" (32382, с. Рункошів, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, вул.Шевченка, буд.65, код ЄДРПОУ 44630559) на користь територіальної громади в особі Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (32392, с. Китайгород, Хмельницької області, вул. Центральна, буд. 70, код ЄДРПОУ 04406934) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0653, що розташована на території Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (03057, м. Київ, вул. Довженка Олександра (Шевченківський район), буд. 18, код ЄДРПОУ 41108081) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р UA 188201720343120002000002814) 1 514,00 грн. (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм", (32382, с. Рункошів, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, вул.Шевченка, буд.65, код ЄДРПОУ 44630559) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р UA 188201720343120002000002814) 1 514,00 грн. (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2024р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

Відповідачу 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Агро-Ритм»: 32382, вул. Шевченка, буд. 65, с. Рункошів, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ: 44630559 (рек. з повід.)

Третій особі - ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (рек. з повід.)

Третій особі - ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 , Київ (рек. з повід.)

Прокурору, позивачу, відповідачу 1 - надіслати до кабінету ЕС.

Надіслати на електр. адресу:

Третій особі - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області - ruzr.khm@gmail.com