Постанова

від 12.09.2024 по справі 46/436-б

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 46/436-б (127/27098/19)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: Яворовенко М.М.,

відповідача: не з`явився,

третьої особи: Примаченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В., - головуючий, Поляков Б.М., Доманська М.Л.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 (суддя Мандичев Д.В.)

у справі №46/436-б (127/27098/19)

за позовом ОСОБА_1

до ліквідатора Державної акціонерної компанії "Укрресурси" арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство економіки України

про зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості

в межах справи № 46/436-б

за заявою Державного агентства резерву України

до Державної акціонерної компанії "Укрресурси"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог і хід розгляду справи

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №46/436-б про банкрутство Державної акціонерної компанії "Укрресурси" (далі - Боржник).

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2010 Боржника визнано банкрутом.

3. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся 02.10.2019 до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Боржника про (з урахуванням заяви про усунення недоліків):

- зобов`язання ліквідатора Боржника змінити дату звільнення Позивача відповідно до рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 і від 01.03.2004 та статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ), про що внести відповідні записи в дублікат трудової книжки як про зарахування на посаді, так і про звільнення, виписавши та видавши дублікат трудової книжки;

- зобов`язання ліквідатора Боржника на виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 і від 01.03.2004 надати офіційну довідку Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та Урядовому уповноваженому у справах ЄСПЛ та Позивачу про всю суму боргу повного розрахунку перед Позивачем, що також визнана ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі №46/436-б;

- стягнення з Боржника на користь Позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період затримки з 06.04.2010 до 05.10.2019 у розмірі 243000,00 грн або на день вирішення судом, а також моральну шкоду в розмірі 1767478,00 грн.

4. Позов мотивовано тим, що рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 і від 01.03.2004 всупереч рішенню ЄСПЛ від 17.07.2014 не виконано, Позивача у належний спосіб не звільнено, повний розрахунок з Позивачем у порушення вимог статті 116 КЗпПУ не проведено, у зв`язку з чим він має право на компенсацію згідно з положеннями статті 47 КЗпПУ.

5. 23.12.2019 Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (зменшення), в якій просив:

- зобов`язати ліквідатора Боржника на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 і рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 і 01.03.2004 змінити дату звільнення з 26.12.2015 у наказі від 06.09.2017 на дату видачі трудової книжки - 19.09.2017, про що внести зміни до дублікату трудової книжки та видати такий дублікат з оформленням відповідних записів;

- стягнути з Боржника моральну шкоду в сумі 200000,00 грн.

6. Протокольною ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2020 зазначене уточнення залишено без розгляду через порушення Позивачем строку та порядку його подання.

7. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2020 справу за зазначеним позовом передано до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 прийнято зазначену справу до розгляду в межах справи про банкрутство Боржника.

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022, у задоволенні позову відмовлено.

9. Постановою Верховного Суду від 16.03.2023 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Під час нового розгляду справи Позивач 10.07.2023 подав остаточно уточнені позовні вимоги:

- змінити дату звільнення з 26.12.2015 на дату ухвалення судом рішення у цій справі, про що ліквідатору видати негайно відповідний наказ;

- виписати та видати позивачу дублікат трудової книжки з наступними записами: "дирекція Вінницького заводу "Модуль". Запис №1. 12.03.1992 року прийнятий на посаду інженера І категорії /технагляд/ дирекції Вінницького заводу "Модуль" Підстава: Наказ №46 від 12.03.1992 року; Запис № 2. 16.11.1992 року переведений заступником директора по будівництву Підстава: Наказ №185 від 19.1992 року; Запис №3. 01.12.2015. Звільнений з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі статті 40 пункту 1 КЗпПУ України (ліквідація підприємства). Підстава: Наказ ДАК №1 від 01.12.2015. Запис №4. 06.09. 2017. Змінено дату звільнення з 01.12.2015 на дату 26.12.2015. Підстава: наказ ДАК №06/09/17-1Б від 06.09.2017. Запис №5. 26.07.2023 (дата судового рішення). Змінено дату з 26.12.2015 на 26.07.2023. Підстава: Наказ ДАК № ? від 26.07.2023";

- оформлений цими записами дублікат трудової книжки, разом з копією наказу, направити позивачу поштою рекомендованим листом, з описом вкладень, за доданої письмової згоди позивача, але не пізніше наступного дня зміненої дати звільнення, або дати судового рішення;

- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток у 13500 грн (встановлений рішеннями суду) за період з 27.12.2015 до 26.07.2023 (13500 грн х 91 міс.) у сумі 1228500,00 грн, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільнені з 06.04.2018 (до цього періоду стягнуто) до 26.07.2023 (13500 грн х 52 міс. 20 днів) на суму 711000,00 грн, місячну вихідну допомогу в розмірі 13500,00 грн, компенсацію за дні невикористаних відпусток за період з 27.12.2015 до 26.07.2023 (13500 грн х 91 міс.) на суму 1228500,00 грн, моральну шкоду в сумі 1000000,00 грн, судові витрати на юридичну допомогу в сумі 25000,00 грн;

- надати Мін`юсту, в копії Позивачу, довідку всієї заборгованості з урахуванням нової дати наказу звільнення та раніше виплачених Мін`юстом сум по трьох рішеннях ЄСПЛ і встановлених постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

11. Позивач у липні 2000 року звернувся до Замостянського районного суду міста Вінниці з позовом до Боржника про встановлення щодо нього факту порушення статей 33, 43, 45, 46 Конституції України, стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 300000,00 грн та просив суд зобов`язати Боржника звільнити його з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі пункту 1 статті 40 КЗпПУ з видачею йому трудової книжки або її дублікату, а також повного розрахунку згідно з чинним законодавством.

12. Рішенням Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 зазначений позов задоволено частково, зобов`язано Боржника звільнити Позивача з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі пункту 1 статті 40 КЗпПУ у зв`язку з ліквідацією підприємства з видачею йому дубліката трудової книжки з такими записами: "12.03.1992 року прийнятий на посаду інженера І категорії/технагляд/ дирекції Вінницького заводу "Модуль" Наказ № 46 від 12.03.1992 року; 16.11.1992 року переведений заступником директора по будівництву Наказ № 185 від 19.1992 року; 16.11.1992 переведений заступником директора по будівництву Наказ № 185 від 19.11.1992 року". Присуджено до стягнення заборгованість із заробітної плати за період з 01.05.2000 до 01.01.2001 у сумі 3422,8 грн.

13. У подальшому Позивач звернувся до Замостянського районного суду міста Вінниці з вимогами про скасування наказу №25-к від 07.03.2002 та зобов`язання Боржника змінити дату звільнення відповідно до вимог статей 492, 494 КЗпПУ.

14. Рішенням Замостянського районного суду міста Вінниці від 01.03.2004 позов задоволено частково, зобов`язано Боржника змінити дату наказу №25-а-к від 07.03.2002 про звільнення Позивача, виданого на виконання рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001, та провести з ним повний розрахунок.

15. Ухвалою Замостянського районного суду міста Вінниці від 19.05.2005 роз`яснено рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01.03.2004, а саме: що Боржник сам повинен визначитися щодо дати видачі наказу про звільнення Позивача відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та КЗпПУ, при цьому провести з ним повний розрахунок.

16. У зв`язку з невиконанням Боржником зазначених судових рішень Позивач звернувся до Європейського суду з прав людини.

17. Рішенням ЄСПЛ у справі "Яворовенко та інші проти України" від 17.07.2014 постановлено, зокрема, що упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалених на користь заявників, у тому числі Позивача, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у додатку, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

18. 01.12.2015 ліквідатор Боржника видав наказ №1, яким змінив дату звільнення Позивача з 08.05.2012 на 01.12.2015, пославшись на рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001. На підставі вказаного наказу ліквідатор Боржника вніс до трудової книжки Позивача відповідний запис про його звільнення з 01.12.2015.

19. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 у справі №127/3844/16-а вирішено включити до трудового стажу Позивача у ДАК "Укрресурси" період з 01.12.2015 до 26.12.2015.

20. У подальшому Позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Боржника про зобов`язання змінити у трудовій книжці дату звільнення, в якій просив зобов`язати відповідача в межах виконання рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01.03.2004 та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 видати наказ про його звільнення з 26.12.2015, про що внести відповідний запис до трудової книжки.

21. Заочним рішенням Вінницького міського суду від 11.01.2017 зобов`язано Боржника видати наказ про звільнення позивача з 26.12.2015, про що внести відповідний запис у трудову книжку.

22. 06.09.2017 на виконання рішення Вінницького міського суду від 11.01.2017 ліквідатор Боржника видав наказ №06/09/17-1Б від 06.09.2017 про звільнення Позивача з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу "Модуль" з 26.12.2015 згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпПУ у зв`язку з ліквідацією підприємства та змінив дату запису про звільнення у трудовій книжці Позивача з 01.12.2015 на 26.12.2015.

23. Згідно з копією довідки Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини №65/20.1/23 від 24.07.2017 Позивачу виплачено заборгованість із заробітної плати та інших належних сум при звільненні в розмірі 1900147,03 грн згідно з рішенням ЄСПЛ від 17.07.2014 №25663/02. Виплата в сумі 1188937,30 грн проведена 04.08.2016, тобто після дати звільнення Позивача.

24. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі №46/436-б Позивача визнано кредитором Боржника на суму 182250,00 грн за час затримки виплати середньомісячного заробітку за період з 07.03.2017 до 05.04.2018 згідно з рішенням Вінницького міського суду від 05.04.2018 у справі №127/17948/17.

25. Загалом, з урахуванням ухвал Господарського суду міста Києва від 20.10.2015, від 28.07.2016, від 13.07.2017, від 14.02.2019 у справі №46/436-б Позивача визнано кредитором боржника на загальну суму 3667621,26 грн.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

26. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024, у задоволенні позову відмовлено.

27. Судові рішення мотивовано посиланням на положення статей 47, 79, 116, 235, 2371 КУзПБ, статті 23 Цивільного кодексу України, статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 6 ,9, 10 Закону України "Про відпустки" та встановлення обставин щодо фактичного видання трудової книжки Позивачу 26.12.2015 та звільнення Позивача з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу "Модуль" з цієї дати, у зв`язку з чим безпідставними є позовні вимоги про зміну дати звільнення Позивача з 26.12.2015 на дату ухвалення судом рішення в цій справі.

28. Враховуючи наявність доказів виплати Позивачу заборгованості по заробітній платі та інших належних сум при звільненні у розмірі 1900147,03 грн та включення кредиторських вимог Позивача до Боржника на суму 182250,00 грн за час затримки виплати середньомісячного заробітку за період з 07.03.2017 до 05.04.2018, господарські суди дійшли висновку про недоведеність Позивачем підстав для стягнення середнього заробітку за період з 27.12.2015 до 26.07.2023, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільненні з 06.04.2018 до 26.07.2023, місячної вихідної допомоги, компенсації за дні невикористаних відпусток за період з 27.12.2015 до 26.07.2023.

29. Також господарські суди дійшли висновку, що Позивач не довів завдання йому моральної шкоди Боржником, а також того, яким чином Позивач розрахував розмір такої шкоди.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

30. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, уточнені позовні вимоги, що були розглянуті Господарським судом міста Києва і Північним апеляційним господарським судом, задовольнити частково: зобов`язати ліквідатора Боржника змінити дату звільнення з 26.12.2015 в наказі від 06.09.2017 на 13.09.2017 (дату направлення ліквідатором Боржника Позивачу трудової книжки і копії наказу про звільнення); виписати та видати Позивачу дублікат трудової книжки з переліченими у касаційній скарзі записами; оформлений зазначеними записами дублікат трудової книжки направити Позивачу рекомендованим листом за його згодою; стягнути з Боржника середньомісячний заробіток у 13500 грн за час затримки видачі трудової книжки з 27.12.2015 до 13.09.2017 (13500 грн * 20 місяців 15 днів) у сумі 276750 грн, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільненні з 06.04.2018 до 03.11.2023 (дата рішення Господарського суду міста Києва) (13500 грн * 54 місяці 7 днів) на суму 738125 грн, місячної вихідної допомоги в 13500 грн, моральної шкоди в сумі 100000 грн; надати Мін`юсту і Позивачу довідку повного розрахунку (заборгованості) при звільненні з врахуванням суми, визнаної постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у цій справі.

31. Касаційну скаргу (з урахуванням заяви про виправлення недоліків) подано з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

32. Позивач вважає, що апеляційний господарський суд не врахував у застосуванні до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №360/3096/20, від 11.12.2019 у справі №802/292/17-а і від 06.02.2018 у справі №677/277/17. При цьому Позивач стверджує, що ліквідатор Боржника направив йому трудову книжку лише 13.09.2017 разом із копією наказу від 06.09.2017 за №06/09/17-1Б, а при оформленні записів у трудовій книжці Боржник не дотримався вимог рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001, оскільки записи є неповними та здійснені в неналежних розділах.

33. Позивач зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини 1 статті 40 і статті 44 КЗпПУ, тоді як апеляційний господарський суд наведені норми застосував неправильно, безпідставно пославшись на незазначення Позивачем місяця, за який необхідно виплачувати вихідну допомогу. Водночас Позивач послався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №620/2338/20, від 23.12.2020 у справі №560/3971/19, від 21.01.2021 у справі №260/1890/19, від 27.01.2021 у справі №380/1662/20.

34. На думку Позивача, господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №635/3475/20, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц, від 25.07.2018 у справі №760/14/696/16-ц, від 12.09.2018 у справі №212/6977/15-ц, від 31.07.2019 у справі №К/9901/14508/19. При цьому Позивач заперечує проти висновку про здійснення Боржником повного розрахунку з ним та стверджує про встановлення невиплаченої суми боргу повного розрахунку в постанові Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у цій справі.

35. Позивач посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 47, 116 КЗпПУ і статті 12 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" про те, що в повний розрахунок при звільненні входить отримання не тільки готівки у касі чи на банківську картку, але й в паперовому вигляді розрахунку (довідки) про види нарахувань та утримань коштів тощо.

36. На переконання Позивача, апеляційний господарський суд не виконав вказівки Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.03.2023, щодо дослідження доказів у справі стосовно дати направлення і отримання Позивачем трудової книжки, оскільки не дослідив зібрані у справі належні та допустимі докази.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

37. Міністерство економіки України подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

38. Міністерство наголошує, що факт отримання Позивачем трудової книжки 26.12.2015 встановлено у постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 у справі №127/3844/16-а і в заочному рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2016 у справі №127/28655/15-ц.

39. На думку Міністерства, підставою для застосування відповідних наслідків для роботодавця у вигляді сплати середнього заробітку є затримка проведення розрахунку сум, що належали до виплати Позивачу станом на дату 26.12.2015 по дату проведення повного розрахунку по вказаним сумам. Водночас Позивач не довів, що Боржник повинен був сплатити йому при звільненні більше, ніж 1900147,03 грн.

40. Міністерство наголошує, що розмір коштів, перерахованих Позивачу на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 визначено довідкою Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини №65/20.1/23 від 24.07.2017.

Позиція Верховного Суду

41. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

42. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком вирішення трудового спору, пов`язаного зі звільненням Позивача, внесенням Боржником відповідних записів до трудової книжки, виплатою Позивачеві належних йому при звільненні сум, а також відшкодуванням моральної шкоди.

43. За вимогами частин 1, 2 статті 47 КЗпПУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних у справі правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

44. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпПУ).

45. Згідно з частиною 5 статті 235 КЗпПУ (в зазначеній редакції) у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

46. Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду (зокрема викладеної у постановах Верховного Суду від 25.01.2018 у справі №761/18931/15-ц, від 03.04.2019 у справі №2-362/11/0408, від 14.07.2021 у справі №569/6979/20, від 17.02.2022 у справі №554/4570/20) для застосування наведеної норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки).

47. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 48 КЗпПУ). Так, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

48. Частинами 5-7 пункту 4.1 Інструкції також передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

49. З викладеного вбачається, що днем звільнення працівника вважається саме день видачі йому трудової книжки, про що має бути виданий відповідний наказ і внесений запис до трудової книжки працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зі своєчасного (в день звільнення) видання працівникові його трудової книжки тягне за собою наслідки у вигляді сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

50. Частиною 1 статті 47 КЗпПУ (у чинній редакції, яка набрала чинності з 10.06.2021) передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

51. З огляду на викладене для вирішення відповідного трудового спору щодо звільнення судам необхідно встановити обставини, зокрема, щодо фактичної дати видачі трудової книжки.

52. У силу статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

53. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 ГПК України).

54. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів з урахуванням, зокрема, їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності (статті 76-79, 86 ГПК України).

55. Водночас у силу частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

56. Дослідивши обставини цієї справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 06.09.2017 на виконання рішення Вінницького міського суду від 11.01.2017 ліквідатор Боржника видав наказ №06/09/17-1Б від 06.09.2017 про звільнення Позивача з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу "Модуль" з 26.12.2015 згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпПУ у зв`язку з ліквідацією підприємства та змінив дату запису про звільнення у трудовій книжці Позивача з 01.12.2015 на 26.12.2015.

57. Звертаючись з позовом у цій справі, Позивач заявив, зокрема, вимоги про зміну зазначеної дати його звільнення відповідно до рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 і від 01.03.2004 та статті 47 КЗпПУ із внесенням про це запису до дублікату трудової книжки. Такі позовні вимоги Позивач заявив як у первісній позовній заяві, так і при її уточненні.

58. Однак господарські суди під час розгляду цієї справи з`ясували, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2016 у справі №127/28655/15-ц (що має преюдиційне значення під час розгляду цієї справи) встановлено, що трудова книжка фактично видана Позивачу 26.12.2015. Зазначене судове рішення є чинним і Позивачем не оскаржено.

59. З огляду на таке господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зміни дати звільнення Позивача з 26.12.2015 на іншу дату та внесення про це запису до дублікату трудової книжки, оскільки вони не відповідають вимогам трудового законодавства, зокрема пункту 4.1 Інструкції, позаяк трудову книжку фактично видано Позивачу 26.12.2015, про що внесено запис до трудової книжки Позивача.

60. У касаційній скарзі Позивач стверджує, що ліквідатор Боржника направив йому трудову книжку лише 13.09.2017 разом із копією наказу від 06.09.2017 за №06/09/17-1Б. Однак наведені доводи Позивача суперечать положенням частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та по суті зводяться до незгоди з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів, встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку Позивача, свідчить про наявність підстав для зміни дати його звільнення. Такі доводи Позивача не підлягають прийняттю до уваги Верховним Судом, оскільки переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

61. При цьому Верховний Суд зауважує, що за змістом заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2016 у справі №127/28655/15-ц, обставини щодо видачу Позивачу його трудової книжки саме 26.12.2015 встановлено, зокрема, на підставі доводів Позивача, на яких ґрунтувались його позовні вимоги в зазначеній справі.

62. З огляду на таке заперечення Позивачем зазначеної обставини під час розгляду цієї справи не відповідає принципу доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що в основі зазначеної доктрини міститься принцип добросовісності як певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

63. Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовної вимоги про зміну дати звільнення Позивача.

64. Також Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції щодо позовної вимоги про відшкодування Боржником моральної шкоди, завданої Позивачу.

65. Відповідно до статті 2371 КЗпПУ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

66. Згідно з положеннями частин 2, 3 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

67. Оскільки Позивач під час розгляду цієї справи не довів жодними належними та допустимими доказами завдання йому моральної шкоди Боржником, а також не навів розрахунку визначеного в позові розміру відшкодування такої шкоди, господарські суди відмовили у задоволенні такої позовної вимоги.

68. У касаційній скарзі Позивач не наводить заперечень проти наведеного висновку господарських судів попередніх інстанцій, зокрема, не посилається на певні наявні у справі докази, які підтверджують заподіяння йому моральної шкоди Боржником, але помилково не отримали правової оцінки господарських судів, тому Верховний Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у зазначеній частині.

69. Водночас Верховний Суд вважає передчасними висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні інших позовних вимог.

70. Так, розглянувши позовні вимоги про видання Позивачу дубліката трудової книжки із внесенням до нього відповідних записів, зокрема про зарахування на посади та звільнення, господарські суди належним чином не з`ясували, в чому полягає між сторонами спір у зазначеній частині (окрім вимог Позивача про необхідність внесення іншої, ніж 26.12.2015, дати його звільнення, які обґрунтовано відхилено). Зокрема, суди не перевірили відповідність фактичним обставинам згідно з наявними у матеріалах справи доказами доводів Позивача щодо втрати його трудової книжки, неповного та неналежного її заповнення (відсутності записів про зарахування на посаду, заміщення посад і переміщення по службі, внесення запису про звільнення у розділі про нагородження) та не надали їм правової оцінки з точки зору виконання Боржником відповідних обов`язків щодо ведення трудової книжки стосовно Позивача, а також наявності / відсутності порушення у зв`язку з цим прав Позивача та підстав для зобов`язання Боржника вчинити певні дії.

71. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Боржника надати Мін`юсту (в копії Позивачу) довідку щодо всієї заборгованості з урахуванням, зокрема, раніше виплачених Мін`юстом сум, господарські суди першої та апеляційної інстанцій послались на довідку Секретаріату Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ №65/20.1/23 від 24.07.2017, а також на визнання ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.10.2015, 28.07.2016, 13.07.2017, 14.02.2019 у справі №46/436-б Позивача кредитором Боржника на загальну суму 3667621,26 грн. Однак господарські суди не дослідили обставини щодо виконання Боржником вимог статті 116 КЗпПУ щодо письмового повідомлення Позивача про нараховані суми, належні йому при звільненні, наявності / відсутності порушення у зв`язку з цим певних прав Позивача, а також належності обраного Позивачем способу захисту таких прав, зокрема, наявності / відсутності у нього правових підстав для витребування відповідної довідки саме на користь відповідного державного органу.

72. Пославшись на зазначені довідку Секретаріату Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ та ухвали у справі №46/436-б, господарські суди попередніх інстанцій виснували про наявність у матеріалах справи доказів виплати Позивачу заборгованості із заробітної плати та інших належних сум при звільненні в розмірі 1900147,03 грн, включення кредиторських вимог Позивача до Боржника на суму 182250,00 грн за час затримки виплати середньомісячного заробітку за період з 07.03.2017 до 05.04.2018. Проте господарські суди не встановили обставин щодо конкретних сум, які належали до сплати Позивачу при звільненні (зокрема на підставі статті 44 КЗпПУ) та у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні (зокрема згідно з судовими рішеннями в інших справах), які суми виплат за конкретні періоди фактично сплачені Позивачу, у тому числі з дотриманням встановлених законом строків або з їх порушенням. З огляду на таке слід визнати передчасним наведений у оскаржуваних судових рішеннях висновок про те, що Боржник виплатив Позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

73. Водночас, розглянувши позовні вимоги про стягнення з Боржника середнього заробітку за період з 27.12.2015 до 26.07.2023, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільненні з 06.04.2018 до 26.07.2023, місячної вихідної допомоги, компенсації за дні невикористаних відпусток за період з 27.12.2015 до 26.07.2023 (згідно з уточненнями, поданими Позивачем 10.07.2023 під час нового розгляду), місцевий господарський суд залишив поза увагою положення частини 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім визначених цією статтею випадків.

74. Як вбачається з матеріалів справи, під час попереднього розгляду справи господарські суди розглянули позовні вимоги, зокрема, щодо стягнення з Боржника на користь Позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період затримки з 06.04.2010 до 05.10.2019 у розмірі 243000,00 грн або на день вирішення судом. При цьому було залишено без розгляду заяву про уточнення позовних вимог (зменшення), подану Позивачем 23.12.2019.

75. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 звернув увагу на те, що з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та пунктів 1, 3 частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен був надати зазначеній заяві відповідну оцінку в контексті можливості прийняття її до розгляду з урахуванням норм частини 14 статті 32 зазначеного Кодексу.

76. Під час нового розгляду справи місцевий господарський суд не надав правової оцінки заяві Позивача від 23.12.2019, зважаючи на подання ним остаточно уточнених позовних вимог 10.07.2023. Проте зазначена заява, подана Позивачем 10.07.2023, також не отримала належної правової оцінки господарського суду, зокрема, у контексті відповідності предмета і підстав заявлених у ній позовних вимог предмету і підставам позовних вимог, заявлених Позивачем при первісному розгляді справи (з урахуванням змін, здійснених до закінчення підготовчого засідання), та / або наявності передбачених процесуальним законодавством підстав для їх зміни під час нового розгляду.

77. Наведене стосується як позовних вимог про стягнення з Боржника на користь Позивача середньомісячного заробітку, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільненні (за відповідні періоди), місячної вихідної допомоги, компенсації за дні невикористаних відпусток, так і вимог про зобов`язання Боржника виписати та видати Позивачу дублікат трудової книжки з відповідними записами, надати довідку щодо заборгованості.

78. Апеляційний господарський суд не звернув уваги на наведені недоліки рішення господарського суду першої інстанції та їх не усунув.

79. Отже, суди як першої, так і апеляційної інстанцій під час розгляду справи в зазначеній частині не дотримались вимог статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. Зважаючи на викладене, Верховний Суд виснував, що касаційну скаргу слід задовольнити частково.

81. Оскаржувані постанова апеляційного господарського суду та ухвала місцевого господарського суду підлягають залишенню без змін у частині відмови в задоволенні позовних вимог про зміну дати звільнення Позивача та відшкодування моральної шкоди. В іншій частині зазначені судові рішення необхідно скасувати відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України з переданням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

82. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

83. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі №46/436-б (127/27098/19) залишити без змін у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну дати його звільнення та відшкодування моральної шкоди.

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі №46/436-б (127/27098/19) скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков