Ухвала

від 18.09.2024 по справі 466/9402/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9402/24

Провадження № 2-з/466/126/24

У Х В А Л А

18 вересня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Львова Луців-Шумська Н.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва,

в с т а н о в и л а :

17 вересня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Яковенко Ольга Миколаївна, звернулася в суд із позовом до ТОВ «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

Разом з позовною заявою представник ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на 1-кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер : 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 6 (шостому) поверсі, за будівельним номером 29 (двадцять дев`ять), загальна проектна площа 47,47 кв.м..

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, вважаю, що вона підлягає поверненню з таких підстав.

Згідно з ч.6 ст.151 ЦПК України до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Звертаючись в суд з позовом позивачка просить визнати її майнові права на об`єкт нерухомості, покликається на укладення договору та невиконання відповідачем зобов`язань за договором. Правничою підставою позовних вимог позивачем вказуються приписи ЦК України. Позивачка свої вимоги не обґрунтовує нормами Закону України «Про захист прав споживачів» .

Однак в тексті позовної заяви та у заяві про забезпечення позову позивач вказує норми Закону України «Про захист прав споживача» лише, як підставу для звільнення від сплати судового збору, у зв`язку з чим вважаю за необхідне зазначити наступне.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12.05.1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів». Цей Закон встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно дост.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням(неналежним виконанням)сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом)обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Як роз`яснено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача» порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду з дотриманням вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закон України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке його право, як споживача, порушено у відповідності до ст. 21 Закон України «Про захист прав споживачів», навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте, в позовній заяві та у заяві про забезпечення позову таке обґрунтування позовних вимог відсутнє.

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає оплаті судовим збором на загальних підставах. Позивачка не долучила до заяви про забезпечення позову квитанцію про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

Таким чином заява позивачки про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 9 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що заяву про забезпечення позову слід повернути позивачу.

Керуючись ст. 153, 187 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя: Н. Л. Луців-Шумська