Рішення

від 16.09.2024 по справі 499/606/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/606/24

Провадження № 2/499/352/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 вересня 2024 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

До Іванівського районного суду Одеської області надійшла вищевказана позовна заява, в якій представник позивача ОСОБА_2 просив розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5121882000:01:002:0260, площею 8, 1678 га., розташованої на території Одеської області, Березівського (колишнього Іванівського) району, с/ради Коноплянської, укладений 20.03.2017 року між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Приватним сільськогосподарським підприємством «ДРУЖБА» (Код ЄДРПОУ: 03769304);

17.07.2024 року представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній додатково просив стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «ДРУЖБА» (67220, Одеська область, село Конопляне, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 70, Код ЄДРПОУ: 03769304) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , документ № 007786845, орган, що видав 5131 від 17.06.2022 року, РНОКПП: 2635809744,01.03.1972 року народження) в натуральній формі, несплачену орендну плату за користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 5121882000:01:002:0260, у розмірі 4,8 т - зернових, олія - 60 л, крупи - 30 кг, овочі - 120 кг, силос - 3 пт, солома - 3 пт, оранка огородів - до 0,75 га, відповідно п.9 договору оренди від 20.03.2017 року;

В обґрунтування позовних вимог сторона позивача посилається на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5121882000:01:002:0260, перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . Орендарем даної земельної ділянки є Приватне сільськогосподарське підприємство «ДРУЖБА», строк дії оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5121882000:01:002:0260 становить 49 років, з правом пролонгації. Між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди серії б/н, виданий 20.03.2017 року, вищезгаданої земельної ділянки, відповідач зобов`язаний за договором оренди сплачувати оренду плату позивачу, однак дане зобов`язання відповідачем не виконується, адже останній не сплачує орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 5121882000:01:002:0260, починаючи з 2017 року по теперішній час. Відповідно до п.9 договору оренди від 20.03.2017 року, орендна плата сплачується у формі та розмірі 1,6 т - зернових, олія - 20 л, крупи - 10 кг, овочі - 40 кг, силос - 1 пт, солома - 1 пт, оранка огородів - до 0,25 га. Сторона позивача, вважає за необхідне, так як відповідачем орендна плата починаючи з 2017 року по теперішній час - не сплачувалась, стягнути з відповідача орендну плату в натуральній формі відповідно до умов п.9 договору оренди землі від 20.03.2017 року, за останні 3 роки, з врахування строків позовної давності.

Представником відповідача ОСОБА_3 подано на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить в задоволенні позовної відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що 04.09.2013 року позивачка по справі написала розписку наступного змісту: «Я, ОСОБА_4 , паспорт серия НОМЕР_2 , выдан Ивановским РО УМВД Украины в Одесской области 19 февраля 1998года получила арендную плату в суме 50 тысяч грн (пятьдесят тысяч грн) за свой земельный пай III ОД № 003650 от арендодателя ПСП «Дружба» за пользование земельным участком до 2060 года». В той же час, сторони письмового договору не укладали в 2013 році, а тільки 20.03.2017 року сторони уклали відповідний договір оренди землі від 20.03.2017 року щодо земельної ділянки 5121882000:01:002:0260 площею 8,1678 га. За таких обставин позивачка по справі отримала оренду плату за договором 20.03.2017 року авансом, ще до укладення відповідного договору. Крім того, вона підтвердила своїм особистим підписом те, що вона грошові кошти отримала за користування земельною ділянкою до 2060 року.

На адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якому сторона позивача зазначає, що дійсно позивачкою 04.09.2013 року було написано розписку, в якій зазначено про те, що вона отримала орендну плату у розмірі 50 тисяч грн. від ПСП «Дружба» за користування своїм земельним паєм. Однак дані кошти вносились саме за користування та орендну земельною ділянкою позивачки, починаючи з 2013 року по 2017 рік, тобто до моменту письмово укладення договору оренди землі від 20.03.2017 року. Дані кошти, не були внесені за орендну плату земельною ділянкою до 2060 року. Більше того, при умові якби дані кошти були призначені саме за орендну плату земельною ділянкою позивачки до 2060 року, дане зазначалось в договорі оренди від 20.03.2017 року, однак в вищезгаданому договорі - не було зазначено вищевикладеного. Також вказав, що стороною відповідача, не надано до суду жодного доказу на підтвердження сплати орендної плати саме в натуральній формі після укладення договору оренди від 20.03.2017 року. А відтак, позицію сторони відповідача про те, що орендна плата була сплачена ще у 2013 році в розмірі 50 тисяч грн. за користування земельною ділянкою позивачки - взагалі не відноситься до орендної плати, яка визначена у договорі оренди від 20.03.2017 року.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовну заяву підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, просив задовольнити. Додатково вказав, що відомості щодо розписки будь-яким чином до змісту договору не внесені та додаткову угоду щодо перекриття розпискою орендної плати за користування земельною ділянкою сторони не укладали, а грошові кошти, які отримала позивач у 2013 році, є мізерно малою платою за користування земельною ділянкою до 2060 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовної заяви з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Судом встановлено, що у приватній власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 5121882000:01:002:0260, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5108388162019; державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІІІ-ОД №003650, виданий 10.05.2002 року Коноплянською сільською радою Іванівського району Одеської області.

Крім того, за витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5108388162019 орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 5121882000:01:002:0260 є Приватне сільськогосподарське підприємство «ДРУЖБА» (Код ЄДРПОУ: 03769304), строк дії речового права становить 49 років.

Вказані обставини також підтверджуються інформаційною довідкою № 381513206 від 04.06.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Судом також встановлено, що 20.03.2017 року між ОСОБА_1 та ПСП «Дружба» укладено договір оренди серії б/н, вищезгаданої земельної ділянки. Вказана обставина учасниками визнана та не оспорювалась.

Згідно особисто написаної розписки ОСОБА_1 від 04.09.2013 року остання отримала грошові кошти у розмірі п`ятдесят тисяч гривень за свій земельний пай ІІІ ОД №003650 від орендаря ПСП «Дружба» за користування земельної ділянкою до 2060 року. Стороною позивача вказана розписка не оспорювалась, про її підробку не повідомлялось, клопотань про призначення почеркознавчої експертизи не заявлено.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статей 24, 25 ЗУ «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Зазначені вище правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 289/718/18 та від 27.11.2018 у справі №912/1385/17.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

Не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Таких висновків дійшла Велика Палата у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки посилається, зокрема, на ту обставину, що відповідач не сплатив оренду плату в розмірі та на умовах, передбачених договором, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання.

Відповідачем на спростування доводів позивача щодо систематичної несплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки суду надано копію розписки від 04.09.2013, засвідченої підписом ОСОБА_1 , за змістом якої, останньою підтверджено, що вона отримала грошові кошти у розмірі п`ятдесят тисяч гривень за свій земельний пай ІІІ ОД №003650 від орендодавця ПСП «Дружба» за користування земельної ділянкою до 2060 року.

Позивач прийняла від відповідача грошові кошти за користування земельною ділянкою наперед без будь-яких зауважень, що свідчить про її безумовну згоду щодо терміну сплати орендної плати.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій ст.14 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, беручи до уваги приписи ст.531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, внесення орендарем коштів за майбутні періоди буде обґрунтованим та вважатиметься орендною платою за користування земельною ділянкою за договором оренди землі, якщо в договорі: або міститься положення про право орендаря сплачувати орендну плату за майбутні періоди (достроково); або взагалі нічого не сказано про таку можливість.

Враховуючи положення статті 531 ЦК України, докази, які свідчать про те, що позивач погодилася на отримання орендної плати наперед, тобто за майбутні періоди, а також дії Орендаря, який сплатив вказану суму, належить дійти висновку, що сторони погодили вказаний порядок сплати орендної плати, і цей порядок було ними реалізовано.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17, від 22 червня 2021 у справі № 364/546/19.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року N 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд констатує, що дії позивача, яка надала 04.09.2013 року розписку про отримання грошових коштів за користування земельною ділянкою до 2060 року, уклала 20.03.2017 року письмово договір оренди, а згодом пред`явила позов про розірвання такого договору з підстав невиплати орендної плати, суперечить її попередній поведінці (отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним. Таке узгоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17.

Враховуючи все вищенаведене, з обставин справи вбачається, що відповідач виконав зобов`язання за договором оренди в частині виплати орендної плати, шляхом особистого надання коштів позивачеві, що підтверджується відповідною розпискою. Натомість, позивач як сторона договору оренди прийняла виконання зобов`язання від відповідача, що свідчить про погодження сторонами вказаного порядку та умов отримання орендної плати за договором.

Крім того, суд зауважує, що позивач не зверталась до орендаря ПСП «Дружба» з проханням перегляду умов договору, а посилання сторони позивача на невідповідність грошових коштів, отриманих ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою, фактичній платі, яка б мала сплачуватись за користування земельною ділянкою, зводиться до незгоди з умовами договору оренди та підлягає окремому перегляду, тому наразі судом не береться до уваги.

У рішенні у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland, заява № 49684.99 від 27.09.2001, п. 30) ЄСПЛ відзначив, що відповідно до його усталеної прецедентної практики, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, рішення судів і трибуналів повинні належним чином викладати причини, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов`язку надавати аргументи може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися у світлі обставин справи. Хоча стаття 6 § 1 зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, її не можна розуміти як вимогу детальної відповіді на кожен аргумент.

Згідно із ч.ч. 1-4 ст.12, ч.6 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх цивільних процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суду не надано об`єктивних доказів, що відповідачем істотно та систематично порушуються умови договору, а також не доведено той факт, що позивачеві не надавалися кошти в рахунок орендної плати, чим істотно порушено умови договору, виходячи з обставин того, що позивач особисто підписав документ про отримання грошових коштів.

Тож, судом не встановлено істотних та систематичних порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови в розірванні договору оренди земельної ділянки.

З огляду на встановлення судом отримання позивачем від відповідача грошових коштів за користування орендарем земельною ділянкою, належній позивачу на праві власності; виконання відповідачем своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки в частині сплати орендної плати та відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, позовні вимоги щодо стягненні орендної плати не підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 141 ЦК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» (67220, Одеська область, с. Конопляне, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 70; ЄДРПОУ: 03769304) про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.09.2024 року.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ