Ухвала від 16.09.2024 по справі 376/987/24

Ухвала

Іменем України

16 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 376/987/24

провадження № 61-11968ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Сквирська міська рада, про визнання незаконним та самочинним будівництво, усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та самочинним будівництво, яке веде ОСОБА_1 на земельних ділянках, кадастрові номери 3224010100:01:057:0080, 3224010100:01:057:0079, 3224010100:01:057:0085, 3224010100:01:057:0025 та суміжних з ними землях загального користування, в тому числі на території, де раніше знаходилася належна ОСОБА_3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 житловим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, кадастровий номер 3224010100:01:057:0025, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 за власні кошти вчинити дії; привести земельні ділянки, кадастрові номери 3224010100:01:057:0080, 3224010100:01:057:0079 до попереднього стану, демонтувати усі самовільно побудовані конструкції, закопати котлован та відновити межі і верхній шар ґрунту; привести територію, де раніше знаходилася належна ОСОБА_3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану, демонтувавши усі самовільно побудовані на них конструкції, відновити межі і верхній шар ґрунту; демонтувати паркан, що перешкоджає вільному доступу ОСОБА_2 (прохід, під`їзд) до стін її частини житлового будинку АДРЕСА_1 з метою їх використання та обслуговування.

У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити до ухвалення судом рішення по суті ОСОБА_1 вести будівельні роботи на земельній ділянці, кадастровий номер 3224010100:01:057:0080, на смузі 1 м від частини будинку ОСОБА_2 ; вести будівельні роботи на земельній ділянці, де раніше знаходилась належна ОСОБА_3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , і яка межує з ділянкою ОСОБА_1 , кадастровий номер 3224010100:01:057:0080.; заборонити вести будівельні роботи на земельній ділянці, кадастровий номер 3224010100:01:057:0079, на смузі 1 м від межі земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 3224010100:01:057:0025.

Заяву ОСОБА_2 мотивувала тим, що вказані в позовні заяві будівельні роботи вона вважає самочинними, та такими, що істотно порушують будівельні норми. З метою збереження теперішнього стану її майна та уникнення ускладнення виконання рішення суду, просила заяву задовольнити.

Сквирський районний суд Київської області ухвалою від 11 квітня 2024 року заяву задовольнив частково. Заборонив ОСОБА_1 до ухвалення судом рішення по суті вести будівельні роботи на земельній ділянці, кадастровий номер 3224010100:01:057:0079, на смузі 1 м від межі земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 3224010100:01:057:0025. В інший частині заяви про забезпечення позову відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , задовольнив частково. Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову щодо заборони ОСОБА_1 вести будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3224010100:01:057:0080 - скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким заборонив ОСОБА_1 до ухвалення судом рішення по суті вести будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3224010100:01:057:0080 на смузі 1 м від частини будинку ОСОБА_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року залишив без змін.

22 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстацній норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Згідно з пунктами 2, 4 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або істотно ускладнить виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що захід забезпечення позову є співмірним, а підстави для вжиття такого тимчасового заходу доведені. Тому оскаржувані судові рішення в задоволеній частині вимог є обґрунтованими.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з вимогами статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Сквирська міська рада, про визнання незаконним та самочинним будівництво, усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов